Особливості творчої методичної діяльності вчителя української мови та літератури

Особливості творчої методичної діяльності вчителя української мови та літератури

   Великий український Каменяр – Іван  Якович Франко – сказав такі слова: «Учителем школа стоїть». Це твердження актуальне і нині. Адже сучасний навчально-виховний процес тримається на вчителі – творчій гуманній особистості. Професія від Бога… Вчити дитину, ліпити з неї людину, бути сівачем, котрий засіває ниву добірним зерном слова, правди, добра, людяності…

         Я – Підойма Тетяна Анатоліївна. Мені 31 рік. У 2005 році закінчила Миколаївський державний педагогічний університет ім. В.О.Сухомлинського. За спеціальністю – я вчитель української мови і літератури та світової літератури.

 З 2005 року працюю у школі за спеціальністю.

    Ось уже 9  років  я сію в головах « думи вольнії, в серцях жадобу братолюбія», вчу і  «чужому научатись й свого не цуратись».

    Чому вибрала з – поміж тисячі професій саме цю – учительську? Тому, що дуже люблю дітей, рідну мову, захоплююся творами українських класиків. Хочу і  намагаюся цю любов передати дітям,  прищепити любов до рідного слова.

    Моє творче кредо як  вчителя:

      «Всі діти талановиті, треба тільки дати їм можливість повірити у це».

    Як людини: « Своїм словом, своїми діями творити Добро».

Тому на кожному уроці намагаюся створити умови для активного самовираження, саморозкриття і самоствердження учня як творчої особистості. Адже, розвиток творчих здібностей школярів на уроках мови і літератури – це проблемне питання , над яким я працюю.

 

     Завдання шкільного курсу української мови та літератури  широкі й багатогранні, бо вчитель-словесник повинен формувати свідому особистість, творчу індивідуальність, яка б відзначалась розвиненим мовленням, а отже, мисленням. Мета кожного  вчителя збагачувати словниковий запас учня , виробляти навички грамотного письма та вміння правильно, виразно, образно висловлювати думки й почуття.

   Я на перший план ставлю розвиток дитини, підбираю матеріал так, щоб дітям було цікаво. Адже, коли вчитель розповідає дуже вміло і захоплююче, і діти  слухають із інтересом і задоволенням, вголос роздумуючи над проблемою, яку висвітлює вчитель. Учні легко сприймають матеріал, не докладаючи ніяких зусиль. Такі вчителі підносять дітям на тарілочці готові знання. Але попереду в юних вихованців – життя. А воно – це перш за все, праця. Тому завдання моє  полягає в тому, щоб навчити дитину творчо працювати, враховуючи індивідуальні здібності кожної дитини при організації навчального процесу на уроці. Методична наука вже на початку свого становлення розглядала питання розвитку творчих здібностей у тісному зв’язку з усіма елементами навчання й виховання.

     Творчий підхід до уроку розвиватиме у дітей спостережливість, любов до художнього слова, розширюватиме взаємозв’язки між уроками мови, літератури та інших дисциплін. Адже сучасна освіта спрямована на підготовку людей високої освіченості, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці. Розвиваючи творчі здібності учнів, ми виховуємо особистість, яка здатна вчитися і яка хоче вчитися, прагне розвиватися, формувати в собі духовно багату, вільну, конкурентноздатну, творчу особистість, що демонструє високий рівень компетентності. Тільки впровадження продуктивних технологій навчання у процесі викладання української мови і літератури дає змогу успішно інтегрувати в суспільство, визначати і втілювати свою життєву стратегію, бути здатним до творчої самореалізації і свідомого життєвого вибору випускника. Але  творчість неможлива без закріплення тих цінностей, які даровані людині при народженні. І тому саме роль учителя є важливою для розвитку творчих здібностей більшості школярів. Адже творча особистість – це вільна особистість, здатна бути самим собою, чути своє «Я» і вміти його виразити.

 

      Активізують пізнавальну діяльність учнів і розвивають творчі здібності – це нестандартні уроки.

Будучи сама людиною творчою, не люблю «сухих», нецікавих уроків, намагаюсь доповнити кожне заняття чимось незвичайним: рольова гра,  інсценування уривків, конкурс на краще читання поезії з нагородженням переможця, проводжу літературні п’ятихвилинки, на яких учні читають власні поезії, а я їх знайомлю зі своїми. Це зацікавлює, надихає учнів на творчі пошуки у самих себе.

   Такі уроки викликають у дітей великий інтерес, захоплення, стимулюють підготовку до занять, сприяють розкриттю індивідуальності учня. Сучасний педагог давно відмовився від ролі ретлянсратора готових істин і перейшов на позицію  помічника, консультанта,  спільної пошукової  діяльності, що сприяє розвиткові інтелектуальних і творчих здібностей кожної дитини.

       В.Сухомлинський писав: «Урок – перше вогнище, зігрівшись біля  якого, людина прагне стати мислителем». А «робота вчителя – це творчість, а не буденне заштовхування в голови дітей знання».

   Тому перед вивченням кожної теми обмірковую, якими  методами зацікавити  дітей, як разом з учнями найефективніше провести урок.

   Так, наприклад, під час вивчення теми: ««Енеїда» - енциклопедія народознавства» І.П. Котляревського у 9 класі учні мали домашнім завданням, характеризуючи персонажів, пошуково-дослідницьку роботу в групах.

  І група – художники. Їхнім завданням було створити власні ілюстрації з відповідними словесними картинами і зіставити їх з ілюстраціями А. Базилевича.

 ІІ група – психологи. Перед ними стояло завдання прослідкувати за поведінкою героїв у різних життєвих ситуаціях, розкрити її мотиви.

 ІІІ група – читці, які мали підібрати найяскравіші уривки з поеми і прочитати їх.

 ІV група – критики, які мали дати ідейно-художню та морально-етичну оцінку поеми.

   Далі учні презентували свої роботи, читали найяскравіші уривки поеми.

    Формування цих груп відбувалося на принципах добровільності з урахуванням нахилів 9-ти класників.

  Робота в групах дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці, вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені в групі, допомагають учасникам бути корисними одне одному. Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті  можливості  та зміцнити їх.

    Адже творчість починається зі слова. Навчити дітей розуміти його силу і красу допомагають уроки розвитку зв’язного мовлення. Відповідно до вікових особливостей учнів, рівня їхньої підготовленості та індивідуальних якостей я розробила систему творчих робіт, які мають розвивати мислення, спостережливість, виховувати благородні почуття, збагачувати життєвий досвід, виробляти вміння і навички, необхідні у практичній діяльності.

     Здійснюючи комплекс (національне, моральне та естетичне) виховання на уроках розвитку зв’язного мовлення, використовую твори образотворчого мистецтва, музики.

     А у  10 класі працюючи над темою «Етюд» (урок розвитку зв’язного мовлення), даю поняття про етюд, знайомлю з видами етюдів в образотворчому мистецтві, зачитую уривки з творів художньої літератури (М.Коцюбинський «Ранок у лісі», уривки з  «Intermezzo»…) Спостерігаю, скільки можливостей це дає для  розвитку творчості дітей. Даю настанови, щоб учні при написанні власних етюдів не обмежувалися лише описом природи, а й пропустили це через себе, свій стан, переживання, настрій, пов'язаний з даною порою року, погодою.

    Які цікаві думки висловлюють десятикласники, демонструючи своє образне мислення, уміння добирати художні засоби, тропи.

 

 

Царство вічного льоду.

 Зима.. Зима… А за вікном, мов сонні мухи, пропливають люди. Із кам’яними обличчями зникають десь удалині. Сніг холодною ковдрою схопив у полон землю. Та міцні кайдани накинув мороз. Будинки непорушно стоять, мов зачаровані. Дерева заковані у сніжні кайдани, намагаючись вирватись з полону. Та жорстким наглядачем налетів вітер. Декілька хвилин господарював і знову зник. Усе стоїть тихо і непорушно.

      Ніщо не може протистояти білосніжній відьмі, яка повноправною господинею зійшла на землю, все будуючи і будуючи крижаний палац вічного снігу. Та, змахнувши своєю мітлою, охопила все живе на землі. І тримає у холодних кайданах…

      На кожному уроці намагаюсь працювати диференційовано. Адже не в усіх дітей однаково розвивається спостережливість, кмітливість, формуються навички уважніше придивлятися до предметів і явищ природи. Як правило, в класі є творча група, діти з творчими задатками середніми і слабкими.

Тому і завдання на уроці чи то з мови, чи з літератури підбираю за рівнями творчих задатків дитини. Наприклад, для індивідуальних робіт з учнями зі слабкими творчими здібностями практикую картки, де наводжу схему відповіді, а учень самостійно допрацьовує і завершує її.

   Наприклад, на уроці у 6 класі  при вивченні розділу: «Будова слова. Словотвір» проводжу дослідження-відновлення.

Завдання картки:

 Продовжити вислови усної народної творчості. Визначити твірні основи в усіх повнозначних словах.

1.                  Восени і горобець…. 2) Жовтень землю вкриває де листком,… 3) Жовтень ходить по краю, і … 4) Листопад – вересню онук,…

         Для учнів зі слабкими творчими задатками даю слова для довідок: виганяє птицю з гаю; жовтню син, а зимі рідний брат; багатий; де сніжком.

  Досить ефективний засіб розвитку творчих здібностей дітей – п’ятихвилинки поезії. Напередодні уроку пропоную комусь з ентузіастів вивчити і прочитати вірш, тематично близький до того твору, який належить аналізувати за програмою. А потім учні самі складають вірші, нариси, пейзажні замальовки на задану тему. Також велике зацікавлення в усіх учнів викликають поетичні естафети будь-якого поета, наприклад, про Україну і естафетну паличку передає іншому, а той – ще іншому. Це сприяє розвитку пам’яті, кмітливості. Коли в учнів немає авторської поезії, вони можуть скласти свою. Як правило, підбираю тематику (Батьківщина, мама, екологія природи, пам'ять жива), яка б виховувала почуття патріотизму, милосердя, любові до природи та рідних людей.

    Такі уроки дають свої результати. Діти, які виявили у себе талант, задатки до віршування, згодом починають братися за перо і створювати свої власні поезії, спочатку недосконалі, а згодом кращі, виразніші. З’являються твори, написані у такій формі, висновки до творчої роботи, віршовані власні цитати.

     Етюд

Зимовий етюд.

В кімнаті порожньо і страшно.

Завмерли стіни… Хід годин…

Вже дуже скоро день погасне…

Загинуть тіні у пітьмі.

Та погляд зовсім ненароком

Торкнувсь відкритого вікна,

В душі веселка заспівала:

Прийшла зима! Моя зима!

І з неба тихо, неквапливо

Сніжинки у танок пішли.

Й не помічаються години,

Й ожили стіни, розцвіли.

Зима! Яка вона прекрасна!

Неймовірна, чиста, ясна.

З кожним днем її життя

Казка в серці ожива.

 

       Не можу не згадати  і такий прийом, який я час від часу використовую на уроках української літератури, як  «оживлення» тексту. Можливо, це і застаріла форма роботи, але вона розвиває і творчу уяву, спостережливість, художнє мислення  школярів. Тому вважаю, серед усіх новітніх технологій такий вид роботи займає гідне місце. Учні залюбки мандрують в уявну кіностудію і створюють цікавий фільм. Для прикладу брали сучасну дитячу прозу «Капосні капці»  Богдана Жолдака. Це настільки захопило моїх вихованців, що, крім написаного сценарію фільму, зорових та слухових картин, учні  до кожного пункту кадроплану створювали власні ілюстрації.

 

    Сучасна школа  відрізняється від школи  минулого, і сучасний учень – це новий тип людини. У зв’язку з прискоренням темпів розвитку цивілізації назріла потреба в цьому новому типі людини, яка може жити в постійно змінюваному світі, впевнено й натхненно реагуючи на неминучі зміни, легко імпровізуючи та адаптуючись до них. На думку вченого А.Маслову, креативність – це здатність до творчості – характерна для кожної психічно здорової особистості й може виявлятися практично в усіх видах людської життєдіяльності. З цією здатністю творити пов’язані такі якості, як гнучкість мислення, безпосередність, сміливість, готовність припускатися помилок, відкритість, ініціативність. Усі ці риси притаманні особистості у ранньому віці, проте з роками  вони згасають. Більшість людей мають творчі задатки, та не всім удається їх реалізувати вповні. Відтак особливо важливо організувати навчання дитини так, щоб воно активізувало розвиток її креативності. Тому вчений А. Маслову ставить перед нами педагогами такі завдання: «Ми повинні навчити дітей бути креативними в тому сенсі, щоб вони були готові сприймати нове, вміли імпровізувати, не боялися змін, уміли  зберігати спокій.

   Ми повинні виростити людей, здатних миттєво приймати творчі рішення».

     Тому, саме на уроках української  літератури учні залучаються до мистецтва слова, національної та вселюдської культури й отримують багатий матеріал для всебічного розвитку своїх інтелектуальних, моральних, естетичних та креативних якостей.

 І лише творчий учитель, за словами  К.Ушинського, не «наповнює посудину, а запалює факел» - жагу пізнання, дає імпульс  сходженню до вершини творчості.

   Тільки шукання найефективніших методів викладання української мови та літератури, вироблення власної творчої індивідуальності вчителя дають бажані результати.

    Класики української методики Т. і Ф. Бугайки зверталися до словесників з такими словами: «Якщо вчитель не прагне до творчої праці, він позбавляє себе тієї радості, яку може йому дати педагогічна діяльність».

     Новий час вимагає нових підходів до уроку, до дитини. Творчість учителя повинна бути не як ланцюг суцільних винаходів, а як постійне прагнення уникнути стандарту, трафарету, одноманітності, що вбиває іскринки пізнавального дитячого зацікавлення.

  Тому на кожному  своєму уроці я намагаюся створювати умови для творчого самовираження, самопізнання, саморозвитку учня, який в процесі навчання стає активним співтворцем навчально-виховного процесу. Для цього я на різних етапах уроку будую свою роботу на матеріалі спостережень та дослідницької і художньої діяльності. Це усний журнал, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка юних лінгвістів, огляд-конкурс малюнків до прочитаних творів або виконаних за враженнями спілкування з природою, музикою, живописом; інтерв’ю з письменником; літературно-музична композиція.

    Саме інтегровані уроки створюють повноцінні умови для реалізації принципів національного і громадського виховання, для загального й мовленнєвого розвитку учнів, формування у них навичок грамотного письма та граматичних умінь, мотивації творчої самоактивності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу. Інтеграція словесної творчості з різними видами діяльності дитини ( грою, спілкуванням з музикою, з образотворчим мистецтвом; драматизацією; дослідницькою діяльністю) дає змогу організовувати оволодіння граматичними навичками через розв’язання  мовленнєвих завдань, глибоко індивідуалізувати навчання, досягти значних зрушень у загальному розвитку дитини.

    Наприклад, зв'язок з історією та образотворчим мистецтвом використовую на уроці з розвитку зв’язного мовлення під час вивчення теми «Твір – опис за жанровою картиною» (8 клас). Пропоную дві картини на вибір учня «Гість із Запоріжжя», «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Заглиблюємося в історичну добу козаччини, пригадуємо, що вони знають про цей період, чим займалися козаки, як жили, який одяг носили. Звертаємо увагу на картини, присвячені цій темі, а згодом працюємо над описом, намагаємося їх «прочитати», зрозуміти задум автора.

    А під час вивчення роману В.Барки «Жовтий князь» (11кл.) відкриваємо для себе трагічні сторінки історії – голодомору 1932-1933 років.

    Роман О.П. Довженка «Україна в огні» (11 кл.) веде нас стежками Другої світової війни, розкриває красу воїна – визволителя, розповідає про партизанський рух.

    Тут важливо вдало підібрати запитання, які б спонукали до роздумів; поважати власну думку дитини; дати можливість розвинути свою творчу уяву.

        Під час опрацювання художніх творів використовую метод творчого читання. Він є найбільш специфічним. Читання художнього твору докорінно відрізняється від читання текстів іншого типу – наукових чи публіцистичних. Моїм завданням є навчити дітей читати книгу, цінувати літературу як мистецтво, підготувати читача, котрий яскраво відчуватиме текст і критично мислитиме. На такому уроці я читаю уривки сама, слухаємо зразкове читання майстрів слова через відео ; потім учні читають яскраві уривки «ланцюжком», в особах, ставимо проблему і намагаємося протягом уроку розв’язати її; творчі  завдання за власними спостереженнями учнів над текстом.

     Після вивчення проблемних творів  практикую такі уроки, як урок-суд на тему: «Візьміть правдолюба під варту» (П.Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»). Учні входять в роль «адвоката» і «прокурора» - захищають і звинувачують головного героя, клас виступає в ролі свідків – героїв роману. Я, поважаючи думки дітей, підводжу їх до висновку: позитивний чи негативний герой Чіпка Варениченко, чи варто виправдовувати його, чи був у нього інший життєвий вибір? Такі уроки не тільки розкривають творчі здібності дітей, а й готують десятикласників до самостійного життя.

  Цікавою формою роботи є диспут. Так, наприклад, після вивчення драми І.Я.Франка у 10 класі «Украдене щастя» проводжу евристичну бесіду за п’єсою, поступово підводжу їх до диспуту: «Хто в кого вкрав щастя? Анна в Миколи? Микола в Анни? Михайло в Миколи?»

   Такі проблемні теми є засобом реалізації мети – формування культури усного і писемного мовлення як засобу спілкування та самовираження. Все це допомагає закріпити знання, удосконалити здібності, прищепити любов до художнього слова, виховувати в собі високі моральні якості.

 

     Кожна особистість є творчо обдарованою. Відомо, що ці здібності й нахили до творчості потрібно постійно розвивати. Кожна дитина, починаючи від самого народження хоче гратися, тобто жити творчо. Тому вважаю, що і сьогодні не варто відмовлятися від ігрових ситуацій на уроці. Адже саме вони допомагають поєднати в одне ціле два процеси: засвоєння знань та їх застосування, розвивають  пізнавальну активність учнів, пробуджують інтерес до навчання. Така робота дає можливість створити умови, коли всі учні, в міру своїх можливостей, шукають і знаходять шляхи розв’язання завдань, самостійно роблять висновки, а сам процес пошуку істини захоплює їх, спонукає до дії, створює відповідний психологічний настрій. Гру використовую як складову якогось етапу уроку, наприклад:

• «Впізнай книгу».
• Конкурс на кращого знавця української мови.
• Кросворди, ребуси.
• Літературні вікторини.
• «Ти – мені; я – тобі».
• «Один проти всіх».

Рольові ігри:

• Аукціон знань.
• Зустріч з героєм твору.

Дуже подобається учням гра «Хто більше», яку можна використовувати при вивченні багатьох тем. Наприклад, у 10 класі при вивченні розділу «Орфографія» пропоную учням записати якнайбільше слів, які мають орфограми у префіксах і пояснити їх написання.

   Опрацьовуючи тему «Лексика», пожвавлює роботу класу гра «Знайди пару», коли треба до слів із першої колонки дібрати антоніми з другої.

Застосовую гру «Четверте зайве слово», при якій учні повинні швидко зорієнтуватися, які саме слова чи словосполучення записані й чому серед них є зайве. Розвитку творчих здібностей учнів, засвоєнню теоретичного матеріалу сприяє таке завдання: скласти казку на лінгвістичну тему. Пропоную кілька варіантів таких завдань. Читаю спочатку лінгвістичну казку на тему, а потім пропоную учням написати власну на цю ж тему. Інколи даю початок казки і прошу скласти продовження, або самостійно скласти казку, не маючи перед собою ні зразка, ні даного початку.

  Для творчого розвитку учнів використовую метод дослідження  і даю учням різні види завдань:

• Художні (учні на уроках малюють уявні картини природи, героїв)
• Краєзнавчі, коли школярі досліджують як перетинається творчий і життєвий шлях письменника з Україною, наприклад, «Олександр Олесь і Україна»;

Такі види навчально-дослідницької діяльності розкривають творчий підхід до особистісного навчання, насиченого інформаційного потоку, намагаюсь привчати учнів до самостійної роботи з науковою та художньою літературою.

   Самостійна робота – важливий структурний елемент вивчення української мови та літератури, який сприяє розвитку самостійного мислення школярів, активізації їхнього навчання.

 

 Намагаюся урізноманітнити перші уроки вивчення життя і творчості письменників, аби відійти від стандарту, пропоную театралізовані уроки, на яких органічно поєднується література, музика, танець, театралізоване дійство, відтворюється інтер’єр епохи. Головні персонажі занять Т.Шевченко, Леся Українка, Василь Симоненко та їхні сучасники.

   Такі уроки розвивають творчі здібності учнів, сприяють розкриттю індивідуальності дитини.

 Часто практикую уроки з елементами театралізованого дійства, інсценування уривків. Це підвищує інтерес до вивчення предмета.

   Так, під час вивчення п’єси «Сто тисяч» І. Карпенка – Карого  (8 кл.) пропоную послухати і побачити інсценований монолог Калитки з І дії «О земелько, свята земелько».

   Тут же на уроці, працюючи над темою «Влада грошей над людиною у п’єсі «Сто тисяч»» восьмикласники інсценізують здатність людини заради грошей на злочин. Виходять учні, одягнені в український одяг, в ролі Савки і Герасима з лантухом «грошей» після певних фінансових махінацій. Розігрують уривок з твору, перевтілившись в героїв. Уміння грати, відчувати стан душі персонажа сприяє розвиткові творчого потенціалу в дитині, бажанні  самореалізуватись,  умінні виступати перед аудиторією.

     А вивчаючи твір В.Барки «Жовтий князь», учні в інсценізованому уривку повинні були передати весь трагізм подій 1932-1933 років. Відчути біль кожної голодуючої родини, вистраждати з ними і передати цей біль і співчуття іншим.  

        Створюючи відповідну атмосферу, умови, відчуваю, як дитяча душа тягнеться до прекрасного, розкриваючи в собі певний талант, і сама захоче щось творити. А творчість в поєднанні з працею дає бажані результати. Щодня намагаюся постійно розвивати пам'ять дітей, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи. Науковість, систематичність, свідомість, наочність навчання, зв'язок теорії з практикою, прагнення до міцності знань і навичок – усі ці дидактичні принципи дадуть можливість проводити роботу над розвитком творчих умінь і навичок на високому науково-методичному рівні. Для мене надзвичайно важливо навчити кожну дитину бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки. Робота ця копітка, об’ємна і проводити її треба системно. І цього я намагаюсь досягати на уроках української мови та літератури за допомогою таких інтерактивних технологій:

«Мозковий штурм», «Акваріум», «Мікрофон», «Карусель»; «Метод Прес»; «Бачено - не бачено», «Демарш». У принципі ви також всі ці форми використовуєте на своїх уроках. Але…

 

    Шановні колеги! Сьогодні я пропоную Вам відчути себе в ролі учнів. Продемонструю Вам один із інноваційних технологій навчання , як метод «Бачено - не бачено», який  можна використовувати як для закріплення пройденого, так і для вивчення нового матеріалу.

 

Робота проводиться в групах. Уявімо собі , що ви працюєте не в одній особі , а  в групі( яка налічує до 5-6 осіб). На дошці виготовлений плакат, на якому різними кольорами великим і дрібним ( але помітним здалеку) шрифтом написано слова.

Вам надається 40 секунд  на вивчення плакату, плакат знімається, а команди записують усі слова, що запам’яталися.

    Потім команди обмінюються своїми записами для перевірки. Бажано виправляти помилки ручкою з однаковим кольором. Ви виправляєте помилки, описки та вписуєте « не побачені»  іншою командою помилки. Після цього кожен член команди повинен поставити свій підпис . Аркуші поверніть колишній команді. (На дошці знову вчитель вивішує плакат  для звіряння та з’ясування можливих непорозумінь. Визначається переможець)

      Ви із цим завданням справились добре , але, скажіть, будь ласка, що за слова написані на плакаті?......

• Омоніми
• Синоніми
• Пароніми
• Антоніми
• Пряме значення слова
• Переносне значення слова

 

      Добре. Як же  називається розділ мовознавства, який вивчає омоніми…..

Молодці! Ми з вами повторили відомості про лексикологію, тому пропоную вам виконати тестові завдання контрольної роботи… Ось таку форму роботи використовую я на своїх уроках.

                              Дякую вам за допомогу.

       Для кращого розвитку творчих здібностей, плакати для завдання  можуть виготовляти  і самі учні під час уроку. Для цього один учасник  кожної команди  тягне «долю»- квиток з указаною темою. Кожна команда протягом 5-8 хвилин готує свій плакат, відшукуючи потрібні слова в підручниках і словниках. Коли все готово, команди міняються своїми місцями з іншою командою  , і 1-2 хвилини вивчають плакат чужої, що на ньому написано.. А повернувшись після сигналу, записують побачене, допомагаючи один одному. Потім йде перевірка записів.

     Отже, саме цю форму роботи можна використовувати як для закріплення пройденого, так і для вивчення нового матеріалу на уроках усіх предметів, варто лише змінити плакат.

 

 

Слід пам’ятати, що сьогодні треба вивчати, щоб не завадити розвитку творчих здібностей.

 

    На різних етапах уроку використовую так звані «неправильні» запитання й «неправильні відповіді». Учні не відразу реагують на таку пастку, а згодом це зацікавлює, стимулює до мислення і пошуку правильної відповіді. Створити на уроці атмосферу зацікавленості допомагають навчальні таблиці, мультимедійні засоби, ТЗН.

Інтерес до творчості  зростатиме, якщо учні бачитимуть результат власних пошуків і зусиль. Але заохочувати й оцінювати учнів треба об’єктивно і хвалити лише тоді, коли справді є хоч незначні досягнення, бо часто завищені оцінки призводять до того, що учні перестають мислити, а саме здатність мислити є необхідною умовою розвитку творчих здібностей. Не можна «тиснути» на дітей, щоб не ранити їхню душу і назавжди відбити бажання висловлювати власну думку. Адже достатньо необережного слова – і порив до творчості, на жаль, може згаснути надовго, а можливо, й назавжди. Тому ми, педагоги, не маємо права роботи учнів за власними критеріями підганяти під якийсь трафарет, аби не відбити у дітей бажання творити словом. Пам’ятати слова В.Шаталова, що біля колиски думок ми повинні бути такими ж чуйними й уважними, як біля колиски немовлят.

 

      Моя мета – виростити своїх вихованців справжніми патріотами рідної землі, щоб вони не забували власне коріння, рід, знали своє минуле і будували майбутнє, «плекали мову пильно й неустанно». А ще мрію, щоб у кожній дитині горів творчий вогонь. І цьому допомагає позакласна робота.

  Традиційними у нашій школі стали свята української мови, до яких учні готують літературно-музичні композиції, організовуємо конкурс ерудитів, різноманітні КВК, конкурс проектів «Мова – душа народу», написання власних поезій про красу рідного слова. Це стимулює дітей і тих, хто хоче розвинути свої задатки. У нас працює фольклорний гурток і драматичний. Я є членом  драматичного театру БК, а також 7 років  є керівником драматичного гуртка «Колорит» у школі.  Діти не лише ставили разом зі мною п’єси видатних письменників, а й пробували створювати власні. Гурток сприяв розкриттю тієї іскорки таланту, які були приховані від інших. Я ніколи не нав’язую дітям своїх думок, ролей. Вони самі відчувають, кого з героїв твору найкраще вдасться зіграти тому чи іншому гуртківцю. За цей час, що я працюю в школі, мною поставлені такі п’єси: «Сватання на Гончарівці», «Колобок на сучасний лад» , «Котигорошко», «Зимові історії», «Коза-дереза» та ін..  Позакласна робота дає змогу відшукати учнівські таланти: співаків, читців – декламаторів, акторів. Широко розкриваються творчі обдаровання під час проведення літературних вечорів, різноманітних конкурсів.

    Як підсумок, хочу  сказати : « Помічати навіть незначні досягнення учнів, підкреслюючи їхню оригінальність, важливо, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують».

 

Не зупинятись, а горіть.

«Димком на світі не чадіти»,-

Так Симоненко нам велів.

 

За ці роки вже зрозуміла,

Що стежка вибрана моя ,

До чого прагну - я зумію,

Таким вчительське є життя.

 

Я не шкодую, а радію,

Від зустрічей моїх з дітьми,

Як мудрий чарівник чаклую

Над ними – справжніми людьми.

 

Я- вчитель, подруга і мама,

Мені вручають дороге,

На вулиці всіма впізнана,

Іду… Щаслива…Це - моє!

 

 

       Я люблю свою роботу, пишаюся тим, що я – вчитель, бо свої сили, знання, досвід віддаю найдорожчому – дітям, а отже, майбутньому України.