ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ КАЗКОЮ

Світлична Любов Михайлівна,

вихователь вищої категорії ДНЗ «Сосонка»

Лебединської міської ради Сумської області

ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ КАЗКОЮ

     Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку дошкільної освіти передбачають орієнтацію на особистість дитини, на її здатність контактувати з соціумом, бути його рівноправною часткою, на створення сприятливих умов для формування творчих, інтелектуальних та пізнавальних здібностей дитини. Повага до особистості малюка, індивідуалізований підхід до нього потребують активного ставлення батьків та вихователів до дитячих інтересів, здібностей, нахилів, які починають проявлятися вже в ранньому дитинстві. Головне - об’єднати виховні зусилля дитячого садка і сім’ї на користь дитини. Метою взаємодії педагогів з родиною є ознайомлення батьків з найефективнішими прийомами виховання дітей. Одним із таких є використання казок.

  Аналіз сучасних досліджень. Сучасні дослідження присвячені проблемі використання художнього твору у  вихованні дітей за різними напрямками: естетичне виховання (В. Алекеєва, К. Бабенко, Д Джурабаєва, І. Куличева, Л. Терещенко, Г. Савостина та інш.); народне виховання (Н. Дадеркіна), моральне виховання (С. Варнаков, А. Коряка, Д. Здапарова), гуманізм (Ф. Мерзоєва); патріотичне виховання (Є. Райхлина, С. Вінникова).

С. Курінна у своєму дослідженні використовувала художні твори гумористичного змісту як засіб формування в дитини соціально-чуттєвого досвіду, що у свою чергу, є однією з передумов  розвитку почуття гумору[4].

Н. Гавриш виокремлює три нових підходи до роботи із дитячою книгою: соціально-психологічний, проблемно-пізнавальний, пізнавально-навчальний [3]. Фесюкова Л.Б. підкреслила безмежні можливості казки, визначивши казку як фактор інтеграції у проведенні занять. Її досвід можна віднести одночасно до особистісно значущого та смислоутворюючого підходу, оскільки автор визначає напрямки роботи, пов’язані як із моральним вихованням, так і з розвитком психічних якостей, навчанням математиці та екології [6].

Роботу із літературними текстами із терапевтичною метою активно використовує у своїй програмі „Стежка до свого Я” О. Хухлаєва [7].  

     Мета статті - визначення особливостей виховання дошкільників казкою, узагальнення досвіду використання її у освітньо-виховній роботі.

     Виклад основного матеріалу. З метою ефективної роботи з казкою щодо розвитку дошкільників, з’ясуємо властивості казки. Казка у дитини розвиває уяву, а дорослого повертає у дитинство, створюючи терапевтичний ефект. Дослідження Виготського Л.С., Запорожця О.В., Карпинської Н.С.[2] показали, що казка життєво необхідна дитині, і вона є для неї засобом пізнання навколишнього світу і самого себе.

 "Казка, гра, фантазія, - пише В.О. Сухомлинський - животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень… Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками… Під впливом почуттів, що породжені казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Діти знаходять велике задоволення у тому, що їхня думка живе у світі казкових образів, в них - перший крок від яскравого, живого, конкретного до абстрактного"[5].

Для того, щоб допомогти дітям побачити казку у новому ракурсі, дати поштовх для розкриття творчих здібностей, уяви, фантазії на мою думку доцільним є застосування методики виховання казкою Л.Б.Фесюкової[6]. Творчі методи роботи з казкою Л.Б. Фесюкової дозволяють більш широко та різнопланово використовувати улюблені дітьми тексти.  

Методи роботи з казкою:

• знайомі герої в нових обставинах;
• колаж з казок;
• казка від лічилки;
• рятувальні ситуації в казках;
• казки про фантастичні країни та інші.

Цікава і доступна розроблена Л. Фесюковою універсальна схема роботи з казкою[6]:

1. Назва казки

2. Моральний урок.

3. Виховання добрих почуттів.

4. Мовленнєва зарядка.

5. Розвиток мислення та уяви.

6. Казка і математика.

7. Казка і екологія.

8. Казка розвиває руки.

     Сама методика унікальна, але вона розрахована на старший дошкільний вік. Тому доцільно адаптувати її для застосування у роботі з дітьми молодшого дошкільного віку. Так у «мовленнєвій зарядці» не завжди можливо підібрати прислів’я, зрозуміле за змістом малюкам, тому пропоную дітям звуконаслідування, чистомовки, потішки, забавлянки. В пунктах «Казка і математика», «Казка і екологія» активую перший життєвий досвід малят, підводжу до нових маленьких відкриттів. Щоб підвести дітей до творчої роботи з казкою (зміна одного казкового героя іншим, придумування іншого кінця чи варіанта казки) вважаю доцільним є такий метод, як розігрування казки за допомогою замінників.

     Використовувати даний метод слід у послідовності:

1. Ознайомлення з казкою і замінниками.

2. Дорослий читає казку, а дитина розігрує її. (Ось до рукавички підходить лисичка (оранжевий кружок), запитує: «Хто, хто в рукавичці живе?» Їй відповідають мишка, жабка, зайчик (дитина щоразу піднімає відповідний кружок).

3. «Загадування» уривків із казки. Дорослий за допомогою замінників розігрує якусь сценку із казки, а дитина повинна відгадати її і розповісти.

4. Показ дитиною уривка з казки з одночасним розповіданням його.

5. Допридумування нових варіантів чи епізодів казки за допомогою введення нових замінників.

      Для розвитку уяви дітей, уміння використовувати свій, поки що невеликий життєвий досвід, застосовую ігри з пальчиками, психогімнастику, інсценування та драматизацію, вправи з емпатії. Допомагають у цьому спеціально розроблені ігри: «Який? Яка? Яке?», «Що буває?..» (солодким, гострим, дерев’яним, м’яким, гірким, мокрим і т.д.) «Порівняння», «Що спочатку, що потім?», «Коли це буває?», «Порівняй за величиною?», «Впізнай казкового героя», «Склади казку», «Хто сховався в рукавичці?»

Переконана: педагогу необхідно схвалювати будь-які творчі спроби дітей, намагаючись не допустити негативної оцінки з боку дітей чи дорослих.

     Казка – це «багатошаровий пиріг». Кожний шар має свій сенс. У будь-якому віці можна знайти відповідь на запитання, що хвилює в цей час; поглянути на казку з іншої сторони, розглянути її під іншим кутом зору. Наприклад, робота з казкою «Колобок». Крім розігрування її сюжету з предметами замінниками паралельно знайомлю дітей з казкою «Коржик» в обробці Олени Пчілки. Вже саме те, що лисиця не з’їла коржика, для дитини приголомшлива новина.

     Для дітей середнього дошкільного віку пропоную замінити у грі-драматизації Колобка на капустину, разом з дітьми придумати пісеньку:

Капустина я зелена,
Сто одежин маю.
Від усіх, кого зустріну,
Швидко я тікаю.

     Першого разу діти можуть діяли за шаблоном, в точності повторюючи сюжет казки «Колобок». Я пропоную дітям поміркувати, чи смакуватиме капустина лисичці, хто із тварин найнебезпечніший для капусти, діти лисичку та зайчика можуть поміняти місцями (чергою зустрічі), а згодом ввести нового персонажа – козу.

     У старшій групі вважаю доцільним  звернути увагу дітей, що так безтурботно котитися міг колобок тільки за сухої сонячної погоди.

- А що було б, якщо пішов би дощ?

Спонукаючи дітей до творчого пошуку, можна змінити кінцівку казки: Колобок став розумним, не сів лисичці на язичок, а втік, покотився далі.

Куди він покотився? Що з ним трапилося далі? - Може він опинився у іншій казці або на іншій планеті?

     Рідко яка дитина без попередньої підготовки зможе придумати щось цікаве. Але перш, ніж дати дітям саме таке творче завдання, пропоную пограти з ними в розвиваючі ігри «Плутанина», «Фантазери». Під час гри «Плутанина» діти вчаться одного з прийомів створення фантастичних образів – це склеювання об’єктів. Наприклад, що вийде, якщо прикласти верх зображення лісовика, а низ – Баби Яги. Спонукаючи до творчості , можна  запропонувати придумати цьому фантастичному герою характер. Що любить робити? Що в ньому є гарного чи поганого? Що б він нам розповів? Що б ти сказав на його місці? У молодшій та середній групах з цією ж метою доцільно використати настільну гру «Казковий зоопарк», де з розрізаних навпіл картинок можна скласти зображення і реальних тварин, і фантастичних. Наприклад, взяти верхню частину зображення свині, а низ – жаби. Як назвати таку тварину? (Жабкопорося, жабкосвинка, хрюшкожаб). Де вона живе? Що їсть? Що вміє робити? З ким дружить?

     У грі «Фантазери» діти вчаться придумувати казку про персонажів казок, здавалося б, не поєднаних один з одним, ось тут і розвиваються цікавість та гнучкість думки і вміння приймати нестандартні рішення.

     У старшій групі використовую такі методи, як складання казок за схемами, а згодом запис дітьми казок за допомогою піктограм. Спочатку пояснюю дітям, що будь-який предмет, подію можна зобразити схематично, що люди часто користуються знаками-символами, наприклад, дорожні знаки, умовні зображення на мапах – географічних картах. Пропоную схематично зобразити дерево, дощ, дівчинку та інше, знайомлю із своїми варіантами схематичних зображень.За схемами пропоную відгадати і розповісти казку. Наприклад, «Курочка Ряба», «Ріпка». Після того, як діти освоять розповідання за схемами, можна дещо змінити: переставити символи, внести новий символ (а значить і новий персонаж казки); уявити як змінилися події в казці, наділити нового персонажа казки певними рисами. Використовую і такі завдання, як написання листа своєму улюбленому герою за допомогою піктограм, висловити в ньому свої побажання; записати знайому казку за допомогою символів або придумати свою казку і записати її схематично.

      На мою думку, з метою формування таких моральних якостей, як чуйність і доброзичливість, милосердя і співчуття, доцільними для використання є такі методи:

1) Погляд в минуле чи майбутнє персонажів: уявити, що було раніше з тим, а чи з тим із них і що могло відбутися далі. (Скажімо розповісти як зміниться характер Кози Дерези після того, як її виженуть із Зайчикової хатки; як і де жили кожен із звірів до того, як знайшли дідову рукавичку; як усе складеться для Колобка, коли він повернеться до діда й баби).

2) Розповідаючи дітям казку, педагог пропонує їм самим зарадити головному героєві у його пригоді, не залучаючи до цього інших персонажів. Подібний аналіз проводжу спочатку на матеріалі вже знайомих дітям казок і лише згодом підводжу  до розв’язання проблемних ситуацій у нових. Наприклад: як зайцеві із казки «Зайчикові хатка» можна було б і без сторонньої допомоги вигнати лисицю із своєї оселі? (Забити в ній вікна та двері, а Лисиця, коли зголодніє, сама почне проситися, щоб її випустили)

 3) Педагог пропонує дітям уявити себе кимось із тих, хто діє у казці, й розповісти, що він відчув би, як сприйняв би конкретну подію, залежно від того, чиїми очима зараз «дивиться» на неї. А як поставився б до подібної ситуації інший казковий герой? Адже сприйняття добра і зла у різних персонажів неоднакове. Баба Яга чи Змій напевно вбачають у добрих вчинках зло щодо себе; дідова ж дочка сприймає їх, як надання допомоги ближньому і як радісну подію. Тобто сам характер сприйняття вчинків залежить від ціннісних орієнтацій та морально-етичних уявлень кожного персонажа казки.

     Коли мова іде про позитивного героя, який не зовсім гарно виглядає зовні, чи має певні фізичні вади (наприклад, Кривенька Качечка, Попелюшка), а негативний, навпаки має ошатний привабливий вигляд, пропоную дітям ігри за змістом казок, ігри із залученням казкових персонажів, ігри-бесіди, які допомагають перевірити дітей, чи розуміють вони зовнішню та внутрішню красу людини. Змінити погляд дитини на непривабливий зовнішній вигляд позитивного персонажа допоможе звертання цього героя до неї за допомогою чи порадою. Зазвичай діти пропонують йому випрати одяг, зачесатися, виготовити прикраси з природного матеріалу, і, навіть самі згодні взяти участь у цьому. Не менш охоче вони долучаються і до перевиховання негативних персонажів, навчають їх самостійності, допомагають оволодіти різними позитивними навичками.Діти охоче граються у ігри «Хто у світі найтихіший?», «Хто у світі найдобріший?», «Чудодійні слова», «Коли б я міг», «Навпаки" та ін.

     У роботі з казкою вважаю доцільним є застосування таких  прийомів:

аналіз казок, розповідання казок, переписування казок, постановка казок за допомогою ляльок, складання казок, залучення вихованців до малювання за мотивами казки, обговорення поведінки та мотивів дій персонажа, програвання епізодів казки. Щоб казка стала моделлю поведінки, можна використати казку як притчу. Коли розпитують дитину про казку та її персонажів, відбувається закріплення ефекту казки.

     Таким чином, словесно-емоційна наука казки невимушено підводить дитину до розуміння, чому слід поводитись добре, чому лише гарні вчинки дають справжню втіху. Щоб казка мала виховний вплив на дитину, дотримуюся такої послідовності:

1. Обирати героя, близького дитині за віком, статтю, характером.

2. Описувати  життя героя у казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

3. Вводити героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.

4. Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми супроводжувати  коментарями, показом ситуації з різних точок зору.

5. Робити висновок, залучаючи до цього дитину.

Висновки. Є всі підстави зробити такий висновок: казка є таким же необхідним етапом розвитку дитини, як і гра. З дитячої казки починається знайомство малюків зі світом літератури, із прикладами людських взаємин і з навколишнім світом в цілому. Вона доступною мовою вчить дітей життя, розповідає про добро і зло. Дитячі казки розширюють словниковий запас малюка, допомагають правильно будувати діалог, розвивають зв’язну, логічну мову.

 Відтак, можна стверджувати, що робота з казкою допомагає виховати у дитини чуйність і доброзичливість, милосердя і співчуття, вчить виявляти невластиві ознаки предметів та явищ, приймати нестандартні рішення, розвиває творчість, фантазію та комунікативність.

Список використаних джерел

1.          Богуш А. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності удошкільних навчальних закладах. Підручник для студентів вищих навчальних закладів факультетів дошкільної освіти / А. Богуш, Н. Гавриш, Т. Котик. – К. : Вид. дім «Слово», 2006. – 304 с.
2.          Виготський Л.С. Психология развития человека/Л.С. Выготский.-М.: «Смысл»; «Экмо».2003.-1136с.
3.          Гавриш Н. Про ефективне використання художнього слова восвітньому процесі дошкільного закладу / Н. Гавриш // Освіта Донбасу. – 2011.– №1. – С. 35–41.
4.          Курінна С. М. Особливості соціалізації дітей шести-семи років урізних умовах життєдіяльності : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.05 “Соціальна педагогіка” / С. М. Курінна, 2004. – 20 с.
5.          Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості/В.О.Сухомлинський.//Вибрані твори: в 5т.-т.1.-К.:Рад. шк., 1977.-с.55-209.
6.          Фесюкова Л. Б. Воспитание сказкой / Л. Б. Фесюкова. – Харьков: Фолио, АСТ, 2000 – 464 с.
7.          Хухлаева О. В. Тропинка к своему Я: уроки психологии в началной школе (1–4). – М. : Генезис, 2006. – 303 с.