Особливості впровадження особистісного навчання при викладанні основ екології і профілактичної медицини

Кремінський медичний фаховий коледж

Особливості впровадження особистісного навчання при викладанні основ екології

і профілактичної медицини

2020-2021 н.р.

    Сучасному суспільству потрібні люди, які можуть самостійно мислити, здатні до самореалізації на основі об'єктивної самооцінки.

   Звідси необхідність впроваджувати та удосконалювати нові технології навчання, що орієнтовані на повну реалізацію творчих сил студентів, які відкидають провідну роль викладача на занятті, що дає можливість розкрити індивідуальність кожного студента, допомогти їм у виробленні впевненості у собі, надати можливість проявити і утвердити себе.

    Одна з таких технологій – це особистісно-зорієнтоване навчання, головною метою якої є взаємний і плідний розвиток особистості викладача та його студентів на основі рівності у спілкуванні й партнерстві у спільній діяльності.

   Основне завдання особистісно-зорієнтованого навчання – надати допомогу студенту у визначенні його ставлення до самого себе. інших людей, навколишнього світу, своєї майбутньої професійної діяльності.

    Головне завдання викладача - не вчити, а навчити вчитись, готувати студента до безперервного навчання. Студент повинен разом із засвоєнням відповідних знань  розвивати у собі здатність уміння самостійно їх шукати; викладач – відповідно, допомогти студенту навчитись учитися. При цьому необхідно враховувати індивідуальні психологічні особливості студента, визначити час, темп навчання, той матеріал, який належить засвоїти та форми контролю.

  При викладанні основ екології і профілактичної медицини я намагаюсь, не просто створити  доброзичливу  творчу атмосферу на занятті, а постійно звертаюсь до суб'єктивного досвіду студентів, тобто досвіду їх життєдіяльності.

   Дуже важливо визначити самобутність та унікальність кожного студента. Основний задум особистісно-зорієнтованого заняття в тому, щоб розкрити зміст індивідуального досвіду студентів, порівняти  його з набутим.

  Під час організації занять моя позиція полягає в тому, щоб знати і з повагою ставитися до будь-якого висловлювання студента за темою. В таких умовах студенти прагнуть висловлювати свої думки, пропонувати свої варіанти, не бояться мислити.

   Значну увагу приділяю мотивації теми заняття, тому, що кожен студент повинен усвідомлювати особистісно  значиму тему своєї діяльності, перш ніж включитись в освітній процес.

  Наприклад, при викладанні теми «Перспективи розвитку профілактичного  напряму медицини» починаю зі слів І.Мечникова: «Щодалі просувається наука у вивченні причин хвороб, то більш актуальним стає те положення, що запобігти розвитку хвороб значно легше, аніж  лікувати  їх». Потім привожу слова М.І.Пирогова: «Майбутнє належить  медицині запобіжній». Звертаю увагу студентів на те, що в сучасних умовах  20% здоров'я людини залежить від зовнішнього середовища та природно-кліматичних умов і 53% - від способу життя. Тому, щоб зрозуміти необхідність розробки і впровадити заходи щодо  відновлення здоров'я і зменшення можливості розвитку хвороб медичні працівники сьогодення мають знати перспективи розвитку профілактичного напряму медицини.

   Тему заняття, його мету, план доводжу до відома студентів  одразу після мотивації. Чітко, переконливо інформую студентів  відносно того, що і навіщо вони робитимуть на даному занятті, визначаю проблемні  запитання, пояснюю значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук, для побудови цілісної системи знань з основ екології і профілактичної медицини, які будуть потрібні під час заліку. Ось один із засобів для більшого зацікавлення матеріалом, який вивчається:

• практичність теорії – вступ до теорії здійснюю через практичне завдання, вирішення якого корисне для студентів. Наприклад, на початку вивчення теми «Гігієна житла» обговорюється проблема значної захворюваності серед студентів короткозорістю, однією з причин якої є недостатня освітленість  житла, навчальної аудиторії. Як же на практиці оцінити достатність освітленості приміщення? Що треба зробити для її покращення, якщо це необхідно.

Використовуючи таку постановку мети, викладач розвиває пізнавальний інтерес студентів, вони усвідомлюють  необхідність вивчення теми, бо вона буде потрібна їм у повсякденному житті.

   Важливу роль в особистісно-зорієнтованій діяльності відіграє надання студенту можливості вибору для його діяльності  певних способів просування до визначеної мети тих, яким він надає найбільшої переваги. Це може бути варіант відповіді домашнього завдання або вибір варіанту підготовки конспекту чи розв'язання завдань на закріплення матеріалу. Наприклад, називаю імена студентів і пропоную їм самим вибрати варіант роботи чи завдання.

   На заняттях з основ екології і профілактичної медицини використовується і така самостійна робота, під час якої можна не тільки вибирати завдання, але й порухатися під час заняття. Студенти на вибір підходять до столу із завданнями, намагаються його розв'язати. Якщо виникають труднощі переходять до іншого столу або просять допомогти викладача. Така форма роботи дає можливість без стресу провести студенту самооцінку, немає психологічного тиску, обмежень у часі, є можливість вільно рухатись.

   Завдання викладача – допомагати розвитку студента. Ми повинні не стільки вчити студента, скільки направляти його. Так, під час практичного заняття «Гігієнічна оцінка освітлення приміщення», студенти виконують самостійну роботу(визначають світловий коефіцієнт, коефіцієнт природного освітлення, вимірюють освітленість люксметром, оцінюють отримані результати, розробляють заходи щодо поліпшення освітлення приміщення тощо). Тут відбувається самостійне подолання труднощів і виправлення помилок, що є рушійною силою розвитку. Тому допомога і підтримка викладача надається  лише тоді, коли насправді потрібно і згідно з девізом «допоможи мені зробити це самому». В даному випадку допомога носить індивідуальний характер. Присутність викладача мають відчути ті студенти, які потребують допомоги, мають певні труднощі з вибором шляху до виконання  завдань та зосередження над ними. Викладач є невидимим для тих, хто самостійно працює і успішно виконує завдання.

   На заняттях з основ екології і профілактичної медицини я часто використовую роботу в групах. Всі студенти приймають активну участь, працюють над завданнями, студенти зацікавлені в роботі зі своїми колегами, досягають  спільної мети. Щоб дійти згоди вони змушені прислухатися один до одного, задають питання один одному, просять допомоги у разі потреби, вчаться допомагати один  одному.

   Користь з такої роботи мають як здібні студенти так і студенти, яких в групі не завжди помічають. Здібні студенти можуть показати свої здібності без звернення уваги на себе всієї групи. Таких студентів цінять інші, бо перші виступають як викладачі, а не як суперники. В таких ситуаціях студенти охоче вчаться у своїх колег.

  В груповій роботі слабші студенти краще справляються з завданнями. Вони можуть показати свої знання в менш стресовій ситуації. В малій групі студент менш ризикує, даючи відповідь на запитання. він може зробити відкриття, що є речі, які йому вдаються, і що група цінує його ідею. Робота в малих групах створює несміливому студенту відчуття  схвалення, такий студент почуває себе вільніше, ніж коли б він повинен був відповідати в присутності всієї групи.

  При такій формі роботи студенти мають можливість вступати в дискусію, бути активними учасниками навчального процесу. У студентів розвивається вміння захищати свою думку, доводити, аргументувати відповідь.

    Диференційований підхід у навчанні я намагаюся здійснювати безболісно, надаючи можливість слабкому студенту зробити завдання на вибір, не акцентувати увагу на завданнях, які даю для сильнішого і слабкого студента (роблю це мовчки).

   Велике значення у впровадженні особистісного навчання при викладанні основ екології і профілактичної медицини має зворотній зв'язок  викладача і студента. На заняттях постійно використовую деякі методи і заходи психолого-педагогічної підтримки студентів: заохочення, створення наочно-образних уявлень, створення ситуації  успіху, створення проблемної ситуації, створення ситуації взаємодопомоги. В процесі заняття використовую усну оцінку «Молодець», «Добре», словесну підтримку «Нехай буде, нічого страшного», «А може ще будуть якісь думки?», «В твоїй ідеї є рація», «Слушне зауваження» та ін.. Намагаюсь утримуватись від поспішних оцінок, постійно вислуховувати думку студента, не нав'язувати власних  способів  виконання завдань.

    На контрольно-оцінювальному етапі заняття намагаюся залучати студентів до контролю за ходом навчальної діяльності (парні, групові форми взаємоконтролю, самоконтроль). Студенти приймають участь у виправленні зроблених помилок, неточностей, осмисленні  їх причин (взаємоаналіз  і самоаналіз). Надаю студентам можливості самостійно або за допомогою викладача, інших студентів порівнювати отриманий результат із критеріями еталону. Використовую механізми «цінування» (виставлення оцінок, рейтингових оцінок) не тільки кінцевого результату, а й процесу навчання.

  На заключному етапі студенти усвідомлюють ситуацію досягнення мети.

  Вважаю, що за такої постановки процесу навчання на основі зорієнтованої особистості у студентів розвиваються і формуються  такі необхідні якості, як самостійність, ініціативність, упевненість і собі, нарешті, культура пошуку та праці. А це й є ті якості, що так необхідні майбутньому фахівцю, який буде діяти в нових суспільних умовах.