Створення управлінської команди та делегування повноважень як стиль керівництва директора навчального закладу

Кремінський медичний фаховий коледж

«Любіть роботу, яку ви виконуєте, і тоді у вас не буде жодного робочого дня»

Конфуцій, філософ

Створення управлінської команди

та делегування повноважень

як стиль керівництва директора

навчального закладу

(з досвіду Абрамова Володимира Васильовича,  директора коледжу)

2020-2021 н.р.

Директором  працюю  32 роки. На цю посаду був призначений 1987 р.  7 років я працював в коледжі сумісником – це і було моєю першою уявою про навчально-виховний процес. Незнання основ управління, існуюча система документообігу, постійні перевірки, акредитації – все це зводило до мінімуму час на творчу роботу. Радів першим успіхам і тяжко переживав невдачі, падав і піднімався, помилявся і робив висновки. Самоосвіта, знайомство з досвідом роботи досвідчених директорів навчальних закладів області і, на мій погляд, головне: прислухався до порад  викладачів коледжу. Ця робота привела мене до думки про необхідність підбору членів управлінської команди, про пошук викладачів, здатних до ефективної взаємодії в ході реалізації управлінських функцій.

Я зрозумів, що директор повинен бути лідером освіти. Його знання, харизма, цілеспрямованість і творчість мають знищити бажання вставляти «палки в колеса». І ще: директор не повинен бути таким собі «царем» в коледжі. Якщо говорити мовою менеджменту освіти, він не повинен знаходитись зверху «ієрархічної» системи управління, він повинен бути всередині всіх подій, бути ініціатором і творцем нового, цікавого і захоплюючого. Директор повинен надихати і вчителів і студентів на успіх, а, значить, сам повинен бути одержимим коледжем.

Завдання створення дієздатної команди далеко не просте. І сьогодні я можу сказати, що своєчасне зрозуміння змісту і значення терміна «команда» сприятиме успіху очолюваної директором організаційної структури. Я твердо вірив в педагогічний колектив коледжу, бо наш український учитель має особливий природний талант. Він майже завжди творча особистість, незалежно від предмета, який викладає. Учитель жадає навчатися сам і йти в ногу з часом. Український учитель – це людина, яка може трансформувати свої ідеї в дитячі, а дитячі у свої. Уміє не опускатись до рівня дитини й у той же час не стояти над дитиною. Мені пощастило, що таких учителів я побачив навколо себе, з такими вчителями я і працюю зараз.

Сьогодні разом ми мріємо про суттєве вдосконалення навчально-виховного процесу. Радію з того, що більшість викладачів підтримують творчі рекомендації управлінської команди, а мені це дозволяє перейти від сходинки, яка називається  «посада»: директор коледжу» до сходинки – «професія і покликання: лідер освіти».

У нових соціально-економічних умовах розвитку ринку праці суспільство та роботодавці висувають підвищені вимоги до якості підготовки фахівців різного рівня, які не тільки повинні мати необхідні знання у своїй професійній сфері, але й володіти вміннями їх комплексного застосування під час розв’язання виробничих завдань з перших днів самостійної професійної діяльності. ХХІ століття – епоха змін, яка спонукає освіту України перейти до реформування. Тому місією директорів навчальних закладів стає менеджмент інновацій, генерування й реалізація нових ідей та освітніх ініціатив. Нова українська школа потребує керівника нового тисячоліття, керівника-лідера, який:

• є ініціатором і творцем нового, цікавого й захопливого;
• має стратегію розвитку закладу освіти;
• уміє інтегрувати ідеї, технології і менеджмент;
• мотивує і надихає;
• може створити професійну команду однодумців;
• здійснює внутрішню та зовнішню комунікації;
• створює розвивальне освітнє середовище;
• сприяє ініціативі підлеглих, учнів, громади;
• сприяє сам і створює колектив, який постійно навчається;
• має високий рівень відповідальності за прийняття рішення і результати роботи закладу;
• має високий емоційний інтелект.

Сучасний директор навчального закладу – це лідер, здатний вести колектив до визначених перспектив, переборюючи стереотипи, долаючи труднощі та перешкоди, упроваджуючи зміни.

На основі результатів теоретичного дослідження та особового досвіду можна зробити такі висновки:

• директор – ключова особа в навчальному закладі, від якої залежить поступ організації до утворення нового закладу як відкритої та активної соціально-педагогічної системи, осередку культурно-освітнього середовища;
• головна роль директора – лідер освіти, одержимий навчальним закладом, який веде свій колектив від нинішнього стану до бажаного результату;
• функціонування зміни в роботі директора передбачені реформами освіти, потребують неперервного розвитку професійної управлінської компетентності керівника і формування його лідерських якостей;
• засобами розвитку професійних і лідерських якостей керівника навчального закладу є безперервна освіта, самоосвіта та саморозвиток;
• базою для реалізації такого безперервного навчання в теоретичній його частині мають стати заклади післядипломної освіти, а для практичних занять – навчальні заклади.

До функціональних обов’язків директора відноситься керівництво всією діяльністю закладу і персональна відповідальність за організацію і якість навчально-виховного процесу, за зміцнення здоров’я і фізичний розвиток студентів, створення умов для можливості використання нових ефективних форм, методів, прийомів навчання і виховання.

Суттєвою ознакою управління освітою стає новий стиль управлінського мислення, орієнтація на цінності та пріоритети, методи та інструментарій управлінської діяльності в умовах ринкової економіки. Особлива увага вчених приділяється тим умовам, за яких можлива демократизація управління, максимально враховується особистісний потенціал кожного працівника, створюються умови для його професійного розвитку, взаємодії в процесі професійної діяльності для досягнення максимально можливого результату.

Важливими рисами директора  в умовах сьогодення є, передовсім, уміння організувати роботу коледжу та всіх суб’єктів, які мають відношення до її функціонування таким чином, аби її діяльність відбувалася у рамках злагодженості, конструктивізму, інноваційності, демократизму, гуманізму, відповідальності за кожного, хто є членом педагогічного колективу.

Процес реформування освіти в Україні позначився такими особливостями, як відхід від авторитаризму, поширення інноваційних процесів, розвиток гуманістичних позицій керівництва. Це зумовило зміну особливостей управлінської діяльності керівника навчального закладу, у тому числі стилю керівництва, від якого, як відомо, значною мірою залежить ефективність роботи працівників та закладу в цілому.

Стиль є системою методів роботи керівника; відображає його особистісні якості та культуру; є методом впливу на працівників; відображає особливості реалізації керівником функцій управління.

У загальних рисах стиль керівництва визначають за такими параметрами:

• умінням створити команду однодумців;
• мірою делегування керівником своїх повноважень;
• мірою участі підлеглих в ухваленні рішень;
• рівнем інформованості підлеглих;
• типами влади, яку використовує керівник.

Делегування повноважень як один із параметрів стилю керівництва є досить важливим моментом у керівництві освітніми закладами.

Що я розумію під делегуванням? Делегування означає передачу завдань та повноважень особі, що бере на себе відповідальність за їхнє виконання. У загальному вигляді під делегуванням розуміють передачу підлеглому завдання чи діяльності зі сфери дій керівника. Чому так важливо для керівника делегувати свої повноваження? По-перше, керівник не в змозі розв’язати всі численні завдання, які виникають у роботі закладу, по-друге, між усіма підлеглими керівник розподіляє обов’язки з метою відповідальності кожного за певну ділянку роботи, що у свою чергу, розвантажує керівника та сприяє підвищенню компетентності кожного підлеглого, почуття відповідальності та причетності до загальної справи.

Отже, делегування повноважень є ключовою діяльністю керівника і важливим елементом щодо діяльності як керівника, так і підлеглих.

Багато керівників ЗНЗ перевантажує себе виконанням невідкладних справ, бо вважають, що самі можуть виконати краще та швидше, або їм бракує часу на пояснення та контроль. Тому часто виникають ситуації, що відсутність керівника впродовж трьох чи більше днів призводять до того, що заступники та підлеглі за ці дні залишають багато справ невиконаними чи через  некомпетентність, чи просто через небажання виконувати «за когось».

Делегування повноважень сприяє інформованості підлеглих, розвитку у них певних управлінських чи професійних умінь та навичок, їхньому професійному зростанню та розвитку.

Але, на великий жаль, бувають випадки, коли і вчителі можуть чинити опір делегуванню. Здавалося б, невже вони не хочуть бути в курсі справ, чи не хочуть розвивати свої вміння та навички?

Опір делегуванню залежить переважно від таких складових:

1. неврахування особливостей підлеглих;
2. особистість керівника, його стиль делегування.

Дійсно, невдало організоване делегування може призвести до невпевненості підлеглих у власних силах, думок про виконання роботи «за когось» і, відповідно, до опору з їхнього боку, що, у свою чергу, відобразиться на стилі делегування керівника, який на певний час припинить процес делегування і тим самим завантажить свій робочий день та час.

Досвід моєї роботи дозволяє зробити висновок, що керівник має зважати і на те, що не всі питання керівництва підлягають делегуванню. Серед них можна виділити основні:

• особливо важливі завдання;
• термінові справи, що не залишають часу для пояснення та контролю;
• завдання високої міри ризику;
• прийняття основних рішень щодо розвитку закладу, його місії, політики.

Виходячи з цього, пропоную основні правила ефективного делегування повноважень керівниками навчальних закладів:

1. делегуйте відповідно до здібностей та можливостей працівників;
2. враховуйте заохочення та мотивацію працівників;
3. делегуйте завчасно;
4. чітко пояснюйте, чого вимагаєте і в які терміни треба виконати завдання;
5. пояснюйте суть та мету завдання;
6. надавайте співпрацівникам свободу у виконанні справи, перевіряйте результат;
7. забезпечуйте працівників необхідною інформацією;
8. надавайте впевненості, що у будь-яку хвилину прийдете на допомогу;
9. періодично перевіряйте, як просувається делеговане завдання;
10.               відразу інформуйте працівників про результати контролю з вашого боку;
11.               заохочуйте якісне виконання роботи й тактовно критикуйте недоліки;
12.               разом із завданням делегуйте відповідальність.

Кожен керівник, залежно від конкретної ситуації, особливостей завдання, індивідуальності підлеглих та своїх власних буде по-своєму використовувати ці правила.

Так, авторитарний керівник, який мало делегує через побоювання втрати влади, буде достатньо піклуватися про те, як справа виконується, і вимагатиме якісного її виконання від підлеглих.

Ліберальний, навпаки, багато повноважень перекладає на плечі підлеглих і не піклується ні про виконання, ні про кінцевий результат.

Демократичного стилю керівник регулярно делегує повноваження, довіряє підлеглим, не контролює кожен крок виконавців, забезпечує їх необхідною інформацією та допомагає в разі виникнення проблем та невдач.

Отже, наявність дієздатної команди та делегування керівником навчального закладу повноважень, з одного боку, дає можливість розвантажити власний час, з іншого – розвиває підлеглих, надає їм впевненості у власних силах у разі правильного та послідовного делегування. Тому так важливо керівникам шкіл визначити та покращувати власний стиль делегування, стиль керівництва, тим самим підвищувати ефективність власної управлінської діяльності, компетентності підлеглих та розвитку закладу в цілому.