ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ В УМОВАХ ЦЕНТРУ СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ В УМОВАХ             ЦЕНТРУ СОЦІАЛЬНО – ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Соціалізація, адаптація та реабілітація дітей групи ризику в умовах Центру соціально-психологічної реабілітації (ЦСПР) в сучасному суспільстві набувають все більшої актуальності і значимості. При цьому соціальна і психолого-педагогічна реабілітації повинні впливати не тільки на усунення окремих недоліків, поліпшення окремих рис характеру, а й на цілісну особистість .

Так, в педагогіці досить поширеним є поведінково-орієнтований підхід, згідно з яким діти групи ризику - це:

1) діти з «соціалізованих форм» антигромадської поведінки, для яких не характерні емоційні розлади, і які легко пристосовуються до соціальних норм всередині тих антигромадських груп, до яких вони належать;

2) діти з несоціалізованою антигромадською агресивною поведінкою, які, як правило, знаходяться в поганих відносинах з іншими людьми  та зі своєю сім’єю, мають значні емоційні розлади, що проявляються в негативізмі, агресивності, зухвалості, мстивості.

Вивчаючи педагогічний аспект виділення категорії «діти групи ризику» відзначимо, що в центрі уваги дослідників стоять процеси навчання і виховання дитини і труднощі, що в них виникають. У цьому випадку дослідники виділяють кілька груп дітей:

- діти з проблемами в розвитку, не мають різко вираженою клініко-патологічної характеристики;

- діти-інваліди, яким потрібно створити необхідні умови для розвитку і навчання, щоб вони наблизилися до можливої ​​«індивідуальної нормі»[3, с.231].

Для цього педагогами освітніх організацій використовуються різні форми навчання (домашнє, дистанційне, інклюзивне), в яких дитина освоює освітню програму.

- педагогічно занедбані діти, які мають різні форми девіантної (бездоглядність, безпритульність і ін.), делінквентної (протиправної поведінки, що не веде за собою порушення кримінального законодавства) і кримінальної поведінки (злочинність).

Всі перераховані види поведінки виходять за межі встановлених в суспільстві соціальних норм. Вибудовувана система допомоги і підтримки таким дітям, як правило, зустрічає їх активний опір виховним впливам з боку педагогів і батьків.

Адаптація зазначеної категорії дітей відбувається на трьох рівнях: фізіологічному, психологічному і соціальному. Термін «соціальна адаптація» походить від лат. socialis «громадський» і adapto «пристосовую», тобто це – процес інтеграції людини в суспільство. Соціальна адаптація цієї категорії дітей є  найбільш складною, тому що це – діти, що виховуються в умовах Центру соціально-психологічної реабілітації .

Процеси реабілітації (відновлення) і адаптації (пристосування) тісно взаємопов’язані, переслідуючи одну мету: поліпшити всебічно у міру можливості здоров’я дітей в умовах ЦСПР та пристосувати їх до умов середовища, життя.

В якості універсальних психологічних і соціально-психологічних механізмів соціалізації прийнято виділяти наступні процеси:

Імпрінтінг – фіксування людиною на рецепторному і підсвідомому рівнях особливостей впливають на нього факторів.  Відіграє провідну роль в дитинстві, пізніше співіснує поряд з іншими.

Екзистенційний натиск – оволодіння мовою і неусвідомлюване оволодіння нормами соціальної поведінки, обов’язковими в процесі взаємодії зі значущими особами

Наслідування – проходження будь-якому наприклад, зразком. Для дітей в умовах центру соціально-психологічної реабілітації дію цього механізму може бути обмежена по ряду причин. Серед біологічних причин слід назвати: характер і ступінь втрати функції може перешкодити побачити, почути, зрозуміти і відтворити зразок. Серед соціальних причин існують, принаймні, такі: кількість соціальних ролей, зразків поведінки тривалий час не змінюється через обмеженість контактів з оточуючими, замкнутого і самотнього існування в одноманітному середовищу. Тому механізм наслідування для дітей в умовах центру соціально-психологічної реабілітації діє обмежено в просторовому і часовому континуумі.

Для дітей в умовах ЦСПР дія цього механізму може бути обмежена за рядом причин. Серед біологічних причин слід назвати: характер і ступінь втрати функції може перешкодити побачити, почути, зрозуміти і відтворити зразок.

Ідентифікація (ототожнення) – процес неусвідомлюваного ототожнення людиною себе з іншою людиною, групою, зразком. Традиційним є ототожнення людини в умовах ЦСПР з іншими людьми, що мають подібні відхилення в стані здоров’я. Особистість може ідентифікувати себе з позитивними і негативними зразками, кількість і характер пропонованих зразків індивідуальний [1, с.376].

Рефлексія – внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або відкидає ті чи інші цінності, властиві різним інститутам суспільства, батькам, сусідам, одноліткам та іншим значимим людям.

Зазначимо, що діти і підлітки в умовах Центру мають найбільші проблеми при вирішенні саме цієї групи завдань; це пов’язано з наявністю первинних (біологічних) і вторинних (соціальних) порушень. Стратегії самоствердження дітей в умовах ЦСПР характеризуються бездіяльністю, непослідовністю, націленістю на асоціальні і антисоціальні форми суспільної поведінки.

Всі проблеми, власне сімейні або колективні, тісно взаємопов’язані. Риси характеру, їх ставлення в сім’ї переносять в колектив, тому працівники Центру постійно повинні враховувати всі проблеми у взаємозв’язку і розглядати їх разом, спільно складати програми формування соціально-психологічної адаптації.

Необхідно зазначити, що робота може мати різні напрямки, методи і прийоми: сімейні або колективні відносини; різні форми: групові, індивідуальні заняття та консультації з дітьми, батьками; тренінги дитячо-батьківських відносин і ін. [3, с. 231].

Програма теж проводиться поетапно. Чим активніше дитина з обмеженими можливостями включається з соціокультурну діяльність, тим менше вона «йде в хворобу», менше сподівається на чиюсь сторонню допомогу, а більше звикає розраховувати на себе, на власні здібності, на ініціативність, винахідливість, на чуйність, чесність і принциповість. Тому дана категорія дітей має гостру потребу в корекційній роботі.

До групи однолітків дітей з обмеженими можливостями входять як діти, які мають порушення в розвитку, так і ті, у яких таких порушень не виявлено. І в тому і в іншому випадках виникають специфічні проблеми спілкування і взаємодії. При спілкуванні дітей в умовах ЦСПР між собою група виявляється нечисленною за складом, взаємодія в групі може бути обмеженою через недорозвинення мовної функції дітей, їх малої рухової активності, сенсорної та емоційної деривації [4, с.22].

Отже, соціалізація дітей в умовах Центру соціально-психологічної реабілітації характеризується специфічними особливостями, пов’язаними з відвідуванням медичних, та психолого-педагогічних центрів, які можуть стати головними центроутворюючими структурами, що здійснюють не тільки діагностичну, корекційну, а й виховну функцію. Крім цього, реабілітаційна робота має бути орієнтована на формування у дітей поваги до самих себе, формування їхньої повноцінної особистості, почуття власної гідності, впевненості у своїх можливостях і в умовах ЦСПР мати можливість постати перед оточуючими і у власних очах в новому і кращому світлі.

Література:

1.               Безпалько О. В. Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям [Текст]: метод. посіб. / О. В. Безпалько, Л. П. Бурковська, Т. В. Журавель та ін.; ред. І. Д. Звєрєвa, Ж. В. Петрочко. – К.: Видавничий дім «Калита», 2014. – 376 с.
2.               Вайнола Р. X. Технологізація соціально-педагогічної роботи: теорія та практика [Текст]: навч. пос. / Р. Х. Вайнола. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2014. – 134 с.
3.               Вербець В. В. Методика організації та проведення соціологічного дослідження [Текст]: навч.-метод. пос. / В. В. Вербець. – Березно, 2012. – 231с.
4.               Лютий, В. П. Соціально-педагогічне забезпечення діяльності кримінально-виконавчої інспекції з ресоціалізації неповнолітніх, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Автореф. дис. … канд. пед. наук / В. П. Лютий. – Луганськ, 2010. – 22 с.