Остафій Дашкевич - перший неформальний гетьман України (8 клас)

Кирильченко А. О. – студентка 2 курсу факультету історії, політології та національної безпеки ВНУ імені Лесі Українки;

Кузь В. В.– студент 2 курсу факультету історії, політології та національної безпеки ВНУ імені Лесі Українки;

ОСТАФІЙ ДАШКЕВИЧ

– ПЕРШИЙ НЕФОРМАЛЬНИЙ ГЕТЬМАН УКРАЇНИ

Постановка проблеми. Біля витоків української державності стояв відомий військово-політичний діяч, уродженець Овруча Остап (Остафій) Дашкевич. Цей славний воїн походив з давнього роду української шляхти. Видатний український історик М.Грушевський справедливо відносить Дашкевича до перших організаторів козаччини. 

Мета дослідження. Метою цього дослідження є доведення того факту, що Остафія Дашкевича можна вважати першим гетьманом України та висвітлення його здобутків у військовій та дипломатичній сфері.

Результати дослідження.  Остафій Дашкевич, згідно з документами Литовської Метрики походив з давнього шляхетського роду, який володів маєтками на Брацлавщині та Поліссі. Народився і зростав в Овручі. З його молодих років відомо те, що будуючи свою кар’єру, побував у Німеччині та Франції, де вдосконалював освіту й набував військового досвіду. Згодом це привернуло увагу Великого князя Литовського Олександра І, який в 1502 році наділив його Кричевським староством [1]. В 1507 році Дашкевич був в Любліні, при дворі польського короля, де дуже скоро здобув визнання. Він призначений старостою черкаським і канівським[4, 134-135]. Там Остафій Дашкевич уперше зустрівся з козацтвом. Остафій Дашкевич став першим хто не тільки побачив в козацтві нову могутню силу українського народу але зумів зібрати воєдино розпорошених людей з Дніпровських островів з околиць Канева та Черкас, організував їх у єдину військову силу, установив однакову для всіх єдину зброю — вогнепальну та шаблю, поділив усіх на полки, полки на сотні, призначив старшину, підстаршину[2, 20-21].

Дашкевич домігся від польського короля в 1511 році утворення 4 тисячного кінного загону для охорони кордонів. В цей загін Отаман набрав переважно дніпровських козаків. На чолі загону став сам Остафій. Так як охоронцям майже нічого не платили, король Сигізмунд I Старий дозволив козакам закладати слободи вище порогів, надав козакам землі на довічне користування по обидві сторони Дніпра між ріками Кінська вода, Самара, Кальміус, Ташлик, Бог (Буг).

Отаман брав активну участь у воєнній кампанії 1514 року – битві під Оршою. Нове козацьке військо вперше спробувало свої сили у першому великому поході проти татар під Білгород в 1516 році, коли було розбито кілька татарських орд [5,  58-62].

З цього часу в Польщі і Великому Князівстві Литовському заговорили про козаків. Король Сигізмунд I Старий у відповідь ханові сказав, що не його війська здійснили напад на Білгород, це були неконтрольовані ним «козаки».
Далі в жовтні 1518 року Дашкевич разом з князем Констянтином Острозьким розбили 1000 татар на Волині. В собі хреста, але гетьман навідсіч відмовився зраджувати вірі і своїй рідній землі.

Наступного року Остафій втік з татарського полону і прибув до Черкас. В 1523 році відплатив нападом на Очаків, повністю спаливши місто і турецький замок, і став першим козацьким ватажком, що спромігся атакувати кримський півострів на околиці Ґьозлеві, Карасубазарі, Ак-Мечеті [4, 134-135].

Повернувшись до Черкас, з славою полководця Остафій Дашкевич ще активніше почав формувати козацькі загони, і на польські гарнізони та війська більше не покладався. Щоб унеможливити орді її несподівані напади, гетьман Дашкевич створює передові прикордонні загони козаків, які рейдують поблизу татарських улусів, тримаючи кримчаків у постійній напрузі, а подеколи й нападають на стійбища, захоплюють здобич і полонених [3, 57].

Пізніше, Остафій Дашкевич, виступаючи на засіданні сейму, розгорнув цілий план захисту південних кордонів держави. Як запевняє польський хроніст Мартин Бєльський: «йому вірити можна», тому план ніхто не оскаржив. Ідея могутньої, неприступної фортеці на пониззі Дніпра виникла, набула розголосу і зажила самостійним життям. За двоє десятиліть, вона все ж таки набула здійснення завдяки  князю Дмитру Вишневецькому. Він, не чекаючи участі в справі короля та сейму, силами своїх козаків та селян, спорудив на Хортиці дерев'яно-земляне укріплення - січ. Воно й поклало основу традиції Запорізької Січі [6, 123-124].

Відомо також і те, що в 1534 році Дашкевич, разом з кримськими татарами, опустошив Сіверщину, а в 1535 р. з відділом козаків, що нараховував 30 тисяч людей приєднався до татарів, які зі своїм князем Булгаком пішли на Москву.

 Наприкінці 1535 року Остафій Іванович Дашкевич помирає. Він не залишив по собі нащадків – не мав дітей. Згідно з рішенням короля, все майно Дашкевича і його маєтки перейшли до Богдани, доньки сестри Остафія Милохни [7, 66-67].

     Висновки. Отже, Остафія Івановича Дашкевича можна по праву назвати першим козацьким гетьманом. При ньому українські козаки були офіційно визнані у Східній Європі як значна військова сила. А всередині українського суспільства козацтво почало сприйматися як окрема військова верства населення. Гетьман намагався укріпити південні кордони Речі Посполитої і таким чином захистити населення від спустошливих набігів татар.

Список використаних джерел:

1.        Бойко М. Стратег Остап Дашкович із Овруча. Літопис Волині. 1967. №9.
2.        Дашкевич. Я. Р. Козацтво на Великому кордоні. Український історичний журнал. 1990. №12 С. 20–22.
3.        Ластовський В. В. Остафій Дашкович – військовий і політичний діяч. Пам’ять століть. 2001. №6. С. 57-61.
4.        Ластовський В. В. Про стосунки Остафія Дашковича з українським козацтвом. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. К.; 1999. Вип. 8. С. 134–136.
5.        Сенютович В. Ю. Остап Дашкович (Дашкевич) — вождь козацький. Український історик. 1969. № 1-3. 125 с.
6.        Сушинський Б. І.  Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX століть. Одеса, 2004. 591 с.
7.        Черкас Б. Остафій Дашкович – черкаський і канівський староста XVI ст. Український історичний журнал. 2002. №1. С. 53–67.