Острозька академія та братська школа

Острозька академія та братська школа

 На межі XVI-XVII ст. під впливом західноєвропейських гуманістичних та реформаційних ідей в українській освіті відбулися істотні зміни. Було створено нові навчальні заклади, які ґрунтувалися на національних освітніх традиціях, поєднанні вітчизняного і кращого європейського досвіду. До них належать Острозький культурно-освітній центр, Львівська і Київська братські школи, Київська колегія, Києво-Могилянська академія.

 Багатий і впливовий магнат, князь Костянтин Острозький заснував у 1576 році у м. Острог культурно-освітній центр нового типу. До нього входили колегія, літературно-науковий гурток, бібліотека і друкарня, яку протягом 1577-1582 рр. очолював відомий першодрукар Іван Федоров. 

Це по суті була перша вища школа європейського зразка в українських землях, що згодом дістала назву академії. Першим ректором академії був Герасим Смотрицький, письменник-полеміст і культурно-освітній діяч 16 ст. В Острозькому культурно-освітньому центрі викладання поєднувалось з науковою, перекладацькою і видавничою діяльністю. Навчання здійснювалося за поширеною у Європі системою “семи вільних мистецтв”. Тут вивчалися богослов’я і філософія, математика і астрономія, діалектика і логіка, старослов’янська, польська, грецька і латинська мови.

В академії працювали висококваліфіковані професори не лише православного віросповідання, але й іновірці, що їх звільнили з латинських шкіл за протестантські погляди. Серед професорів були українці Василь Суразький, який написав працю “Про єдино істинну православну віру”, де обґрунтував релігійну доктрину острозьких книжників; грек Кирило Лукаріс (здобув освіту у Венеції і Падуї), який здійснював переклади наукових праць з грецької на слов’янську й книжну українську мови. Утвердженню авторитету старослов’янської мови, яка принижувалась католицькими богословами, сприяло перевидання Іваном Федоровим страслов’янського букваря. Острозька академія залишила по собі значний слід в історії освіти й духовного життя України.

Найвагомішою культурною пам’яткою Острозької академії було видання повної художньо ілюстрованої Біблії слов’янською мовою в 1581 році, текст якої вживався при богослужінні в православних церквах. Це було перше повне друковане видання усіх книг святого Письма (канонічних і трьох книг братів Маккавейських). Острозька академія, даючи освіту місцевій молоді, стала зразком для інших шкіл. За зразком Острозької вищі школи були створені в Турові – 1572 р., Володимирі-Волинському – 1577 р. Їх основне завдання було релігійне і моральне виховання молоді.

Острозька школа підготувала цілу плеяду відомих культурних і церковних діячів, письменників-полемістів та перекладачів. Саме в стінах школи були опубліковані полемічні твори Василя Суразького “Про єдино істинну православну віру”, антикатолицький збірник “Книжиця”, до складу якого ввійшли послання І. Вишенського до К. Острозького, “Апокрисис” Христофора Філалета та інші. Тут були написані й видані перші полемічні твори ректора вищої школи Г. Смотрицького – “Ключ царства небесного” та “Календар римський новий”, котрі започаткували українську полемічну літературу. Найактивніше діяльність Острозького культурно-освітнього центру припадає на період підготовки Берестейської церковної унії. Її наслідком була поява талановитих полемічних творів, у яких на основі розвитку реформаційних ідей викристалізовується оновлена релігійна доктрина острозьких книжників. 

Острозький культурно-освітній центр був одним з відомих осередків розвитку ренесансно-гуманістичного світогляду в Україні. У центрі гуманістичного світогляду стояла ідея людини, її самоцінності. Піднесення ролі індивідуальних рис людини значно позначилось на творчості учасників Острозького науково-літературного гуртка, що виявилось у ставленні до окремих осіб та їх вчинків. Особливо багато віршів було написано “на герб” засновниками академії – Князя Костянтина Острозького. Діяльність Острозького культурного центру збагатила культуру не лише українського народу, але й культуру східнослов’янських націй.

Острозьке братство Кирила і Мефодія, відтак братство у Острозі було засноване 1865 року. В числі головних співзасновників були наступні особи: Олена Миколаївна Нелідова (уродж. Анненкова), Анастасія Олександрівна Назимова, Софія Миколаївна Батюшкова, Юлія Миколаївна Зінов'єва, княгиня Катерина Дмитрівна Долгорукова, Анна Федорівна Тютчева, Катерина Петрівна Єршова, Єлизавета Петрівна Карамзіна, Софія Василівна Ланська, Варвара Василівна Ланська, Марія Іванівна Сенявіна, Єлизавета Дмитрівна Стремоухова, княгиня Єлизавета Петрівна Урусова, Катерина Василівна Ґалаґан, Зоя Олександрівна Зарудна, Анна Петрівна Ісакова, Марія Сергіївна Муханова, княгиня Марія Олександрівна Мещерякова, Єлизавета Василівна Дашкова, графиня Олександра Григорівна Шереметьєва.

За основну ціль перед собою воно поставило таку: «принести належну данину пам'яті наших першовчителів святих Братів Кирила і Мефодія, через постійну молитву, восхвалення і подяку церкві, присвячені їхній пам'яті, і через посильні зусилля – наслідувати їхню діяльність розповсюдженням християнської просвіти, їх братську любов – любові до ближніх, їх невтомні труди – терпінню і постійності в служінні православній церкві».

Статут братства був затверджений архієпископом Волинським і Житомирським Антонієм у березні 1865 р. Згідно із цим Статутом в братстві були засновники, старші братчики, а також місцеві острозькі братчики. Усі мали свої обов'язки. Старші братчики і засновники були зобов'язані в міру можливостей і засобів дбати про розбудову і розвиток братства

Фотограф увінчав момент 1914 року, коли члени Братства обговорювали реставрацію донжону на замку князів Острозьких.