"ОСВІТА ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ – НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ЖИТТЄВОГО УСПІХУ "ЛЮДИНИ

Напрям 1. Загальна педагогіка

ОСВІТА ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ – НЕОБХІДНА СКЛАДОВА ЖИТТЄВОГО УСПІХУ ЛЮДИНИ

Тікевич С.В.

викладач англійської мови та зарубіжної літератури ДНЗ «Мелітопольський багатопрофільний центр професійно-технічної освіти»

м. Мелітополь, Україна

В сучасному інформаційному суспільстві відбувається усвідомлення того, що соціально-економічний розвиток держави залежить від рівня освіти громадян, які спроможні самостійно ставити та реалізовувати цілі, спрямовані на досягнення життєвого успіху. Невипадково в усіх постіндустріальних країнах освіта віднесена до пріоритетних сфер діяльності, адже вона не тільки виступає підґрунтям для самореалізації кожної особистості, але також є основою динамічного розвитку суспільства. Саме освіті належить головна роль у формуванні людського капіталу, який нині стає вирішальним фактором як економічного розвитку країни, так і досягнення життєвого успіху людини. Отже, зважаючи на те, що знання особистості сьогодні перетворюються на основний ресурс її самореалізації, актуальним постає завдання аналізу проблеми навчання впродовж життя.

Нині освіта впродовж життя набула особливого значення. Вона є відповіддю на виклик мінливого світу, в якому зміни відбуваються дуже швидко. Неперервна освіта – це сукупність засобів, способів і форм здобуття, поглиблення й розширення загальної освіти, професійної компетентності, культури, виховання, громадянської і моральної зрілості. Для визначення поняття безперервної освіти використовується низка термінів. У сучасній літературі можна зустріти такі стійкі сполучення: «освіта дорослих» (adult education); «продовжена освіта» (continuing education); «подальша освіта» (further education); «відновлювана освіта» (recurrent education) як освіта протягом всього життя шляхом чергування навчання з іншими видами діяльності, головним чином з роботою; «перманентна освіта» (permanent education); «освіта протягом життя» (lifelong education); «навчання протягом життя» (lifelong learning). У кожному з цих термінів зроблено акцент на певній стороні явища, але загальною є ідея довічної незавершеності освіти для дорослої людини [4].

Метою неперервної освіти є становлення й розвиток особистості як у періоди її фізичного і соціально-психологічного дозрівання, розквіту й стабілізації життєвих сил та здібностей, так і в періоди старіння організму, коли на перший план висувається завдання компенсації сил і можливостей, що втрачаються. Вона покликана підвищувати рівень загальних знань і розширювати можливості участі громадян у культурній, соціальній і політичній діяльності країни, а також сприяти посиленню позиції людини в професійній діяльності. Тобто, головна мета освіти впродовж життя полягає в забезпеченні людей будь-якого віку рівним і відкритим доступом до якісного навчання [5, 6].

Проблематику безперервної освіти можна умовно розділити на дві основні сфери. Перша пов’язана з побудовою системи безперервної освіти як частини соціальної практики (соціально-освітній аспект безперервної освіти), друга – із процесом засвоєння людиною нового життєвого, соціального, професійного досвіду. Саме тому в другій половині 90-х років XX століття у сфері освіти дорослих було проголошено сполучення принципу безперервності освіти із принципом навчання протягом життя і формуванням суспільства знань. Тим самим зроблена спроба закріпити у суспільній свідомості розуміння взаємної відповідальності суспільства, держави й особистості за розвиток освітніх процесів [4].

Серед функцій безперервної освіти виділяють: розвиваючу (задоволення духовних запитів особистості, потреб творчого зростання); компенсуючу (заповнення пробілів у базовій освіті); адаптивну (оперативна підготовка й перепідготовка в умовах мінливої виробничої й соціальної ситуації); інтегруючу в незнайомий культурний контекст; функцію ресоціалізації (повторної соціалізації) [4].

У змісті безперервної освіти прийнято виділяти три основні значимі компоненти, пов’язані з навчанням дорослого населення: навчання грамотності в широкому сенсі, включаючи комп’ютерну, функціональну, соціальну та ін.; професійне навчання, що включає професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації (job qualification); загальнокультурну додаткову освіту, не пов’язану із трудовою діяльністю (life qualification) [3, 4].

Питанню освіти впродовж життя приділяли увагу багато вчених, серед яких В. Андрущенко, Н. Білик, І. Зязюн, В. Гошовська, Н. Ларіна, С. Максименко, Н. Ничкало, С. Симоєва, Л. Ніколенко, О. Маркозова та багато інших. Вперше концепція навчання впродовж життя була представлена у 1965 р. П. Ленграндом на форумі ЮНЕСКО. У запропонованій ученим теорії в центр розвитку суспільства були поставлені компетенції людини, для якої держава повинна створити всі необхідні умови для постійного розвитку її здібностей протягом життя. Поштовхом для створення теорії безперервної освіти стала глобальна концепція «єдності світу», згідно з якою всі частини нашої цивілізації взаємопов’язані та взаємозумовлені. При цьому людина є головною цінністю і основою всіх процесів, що відбуваються у світі [1-3].

Принцип «навчання впродовж життя» сьогодні діє в усіх цивілізованих країнах, оскільки в умовах інформаційного соціуму кожна людина постійно відчуває брак певних знань і має потребу в їх регулярному оновленні. Зростає кількість людей, які продовжують освіту і освоюють нові професії або підвищують кваліфікацію. Це відбувається з багатьох причин: існуючі професійні знання швидко застарівають; популярні у попередні часи професії стають незатребуваними; людина втрачає інтерес до тієї професії, якою вона займається, або прагне підвищити якість професійних знань.

Основними шляхами реалізації програми безперервної освіти є такі: забезпечення наступності змісту та координації навчальної діяльності на різних етапах освіти, що є продовженням попередніх; формування потреби й здатності особистості до самонавчання; оптимізація системи перепідготовки працівників і підвищення їх кваліфікації; створення інтегрованих навчальних планів та програм; запровадження і розвиток дистанційної освіти; формування системи навчальних закладів для забезпечення освіти дорослих відповідно до потреб особистості та вимог ринку праці.

Реалізація концепції навчання впродовж життя сприяє адаптації особистості до соціально-економічних умов, що постійно змінюються, дає змогу зняти соціальну напруженість у суспільстві, допомагає людині досягти життєвого успіху, тому що безперервна освіта і самоосвіта – основні чинники побудови людиною професійної кар’єри. Перспективи кар’єрного зростання пов’язані, насамперед, з підвищенням рівня професійної майстерності. Зацікавленість працедавця у кваліфікованих кадрах узгоджується з правом працівника на професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації. Вирішувати ці проблеми покликана система додаткової освіти і професійного навчання.

Таким чином, в сучасних умовах, навчання впродовж життя стає необхідним як для окремої особистості, так і для суспільства. Для держави безперервна освіта людини – це провідний напрям соціальної політики з реалізації забезпечення сприятливих умов загального та професійного розвитку кожної особистості. Система безперервної освіти також є механізмом розширеного відтворення професійного та культурного потенціалу людини і суспільства, умовою розвитку економічної сфери, прискорення соціально-економічного прогресу країни. І навіть для всього світового співтовариства безперервна освіта людини стає способом збереження, розвитку і взаємозбагачення національних культур та загальнолюдських цінностей, важливим фактором та умовою міжнародного співробітництва, а також розв’язання глобальних проблем.

Література:

1.               Маркозова О.О. Механізм мотивації досягнення життєвого успіху людини / О.О. Маркозова // Вісн. нац. ун-ту «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. – 2014. – № 2 (21). – С. 214-221.
2.               Маркозова О.О. Навчання впродовж життя – необхідна умова досягнення життєвого успіху людини / О.О. Маркозова // Вісн. нац. ун-ту «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. – 2016. – № 2 (29). – С. 198-205.
3.               Ніколенко Л.Т. Освіта впродовж життя: вміння вчитися – ключова компетентність педагога / Л.Т. Ніколенко // ІМІДЖ сучасного педагога. – 2017. – № 7 (176). – С. 5-8.
4.               Освіта протягом життя: світовий досвід і українська практика. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old2.niss.gov.ua/articles/252/.
5.               Петро Таланчук. Сформуй осердя свого щастя / П.М. Таланчук. – К.: Університет «Україна», 2014. – 79 с.
6.               Теорія і методика професійної освіти: навч. посібник / за ред. проф. З.Н. Курлянд. – К.: Знання, 2012. – 390 с.