Освоєння методики дослідницької діяльності. Технологія критичного мислення

На сучасному етапі все очевиднішим стає те, що традиційна школа, орієнтована на передавання знань, умінь і навичок від покоління до покоління, від учителя до учня, не встигає за темпами їхнього нарощування. Фундаментальна мета сучасної освіти полягає не просто в наданні інформації учням, а в тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення. Освіта орієнтована на майбутнє, яке не може бути наперед визначеним, а отже, першочерговим є розвиток того типу мислення, що дає змогу адекватно оцінювати нові обставини та формувати стратегію подолання проблем, які можуть виникнути. Таким чином, розвиток критичного мислення стає найактуальнішим за часів інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних або інших обставин, без ефективного вирішення проблем.

Аналіз останніх досліджень та  публікацій з теми. Початок XXI століття означений складним пошуком нового світорозуміння, педагогічного світовідчуття у всьому світі. Теоретичні положення технології розвитку критичного мислення розглянуто в роботах відомих зарубіжних учених М.Лімпана, А. Кроуфорда, С. Метьюза, Р. Стернберга, Д.Дьюї, які розглядають процес оволодіння критичним мисленням як набуття компетентності і її реалізації з урахуванням системи вищих індивідуальних і суспільних цінностей та ідеалів.

За умов змін в українському суспільстві особливого значення набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентностей, конкурентоспроможності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки особистості. Як ніколи гостро стоїть завдання створення нової філософії освіти, відкритої до прагнень та розвитку життєвого потенціалу людини.  Більшість педагогів погоджується з фактом, що якість системи середньої освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи, що знання, вміння і навички, яких набувають учні у процесі вивчення шкільних предметів, не переходять автоматично в таку готовність. Саме компетентний підхід покликаний подолати прірву між освітою і потребами життя.

Велику увагу проблемі компетентного навчання приділяли українські вчені Б.Чижевський, О.Овчарук. Технологією критичного мислення як освітньою інновацією зацікавилися в Україні в середині 90-х років ХХ століття. Серед авторів, які досліджували цю проблему, — О. Пехота,   О. Пометун, Л. Пироженко,С. Терно, Т.Дятленко, В. Олійник,  М. Шеремет, І. Зязюн. Вони розглядали проблему формування критичного мислення в контексті оновлення змісту освіти і впровадження новітніх освітніх технологій у вітчизняній школі.

Вивчаючи досвід колег-практиків педагоги зацікавилися формулою компетентності, що спрямована на досягнення конкретного результату: компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.

Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного мислення. Учителі хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили. Якщо урок орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре організовано, учні засвоюють матеріал найбільш повно й з користю для себе. Навчання, результати якого можна використовувати, причому протягом значного часу, – це набагато ефективніший шлях використання часу, ресурсів педагога, аніж навчання, результати якого швидко забуваються, оскільки вони не розвиваються та не використовуються на практиці. Саме тому метою даної статті є визначення основних шляхів формування критичного мислення учнів загальноосвітніх шкіл у процесі вивчення під час вивчення предметів у початковій школі.

Національна стратегія розвитку освіти на 2012 – 2021 роки ставить за мету підвищення доступності якісної, конкурентноспроможної освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного сталого розвитку суспільства, економіки, кожного громадянина;  забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними задатками, здібностями, потребами на основі навчання упродовж життя. І тому сучасна школа потребує створення освітнього простору, спрямованого на виховання конкурентноспроможної особистості, котра зуміє розробляти свої життєві плани, самостійно використовувати знання для розв’язання проблем. У цьому сенсі є очевидною життєва необхідність формування критичного мислення для вітчизняної освітньої системи.

Ще в середині минулого століття швейцарський психолог Ж. Піаже продемонстрував, що ми вчимося, осмислюючи світ у термінах тих понять, якими вже володіємо. У процесі осмислення, усвідомлення навколишнього світу люди змінюють старі поняття і таким чином ще більше збагачують свою здатність усвідомлювати свої контакти зі світом у майбутньому. У 70-80-х роках ХХ століття когнітивні психологи поширили ідеї Ж. Піаже на методику викладання. Критичне мислення дозволяє учням обмірковувати власні думки та причини виникнення тієї чи іншої точки зору. Це означає, що діти обдумують те, яким чином вони приходять до власних рішень або до  розв’язання проблем. Це означає, що думки свідомо спрямовані на певну мету. Такі міркування та ідеї ґрунтуються на логіці, надійній і достовірній інформації, яка збирається з багатьох джерел.

Технологія розвитку критичного мислення — педагогічна система, спрямована на формування у молодших школярів аналітичного мислення. Мета цієї технології – навчити  такого сприйняття навчального матеріалу, у процесі якого інформацію, яку отримує учень, можна розуміти, сприймати, порівняти з особистим досвідом і на її ґрунті формувати своє аналітичне судження. Ця технологія  має  унікальний набір прийомів і технік,  які дозволяють на уроці створювати ситуацію мислення.

Використання технології формування критичного мислення висуває певні вимоги щодо структури уроку. Такий урок складається з трьох фаз:

• Фаза актуалізації (виклик) має на меті актуалізувати в пам’яті уже наявні знання, неформальним шляхом оцінити те, що учні знають, установити мету навчання, зосередити увагу на темі, представити контекст для розуміння нових ідей.
• Фаза побудови знань (реалізація смислу) має на меті порівняти очікування учнів з тим, що вивчається, переглянути очікування, виявити основні моменти, відстежити процеси мислення, зробити висновки, поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів, поставити запитання до вивченого на уроці.
• Фаза консолідації (рефлексія) має на меті узагальнити основні ідеї, інтерпретувати визначені ідеї, обмінятися думками, виявити особисте ставлення, апробувати ідеї, оцінити процес навчання.

Суть технології: ненав’язливість, відсутність категоричності та авторитарності з боку вчителя, надання учневі можливості пізнати себе у процесі отримання знань.

Технологія розвитку критичного мислення дає учню:

• вміння критично мислити;
• вміння відповідально ставитись до власної освіти;
• вміння працювати у співробітництві з іншими;
• бажання стати людиною, яка вчиться протягом усього життя.

Технологія дає вчителю:

• вміння створювати в класі атмосферу відкритості та відповідального співробітництва;
• можливість використати модель навчання і систему інших методик, що сприяють розвитку навичок критичного мислення і самостійності у процесі навчання;
• стати практиком, який вміє грамотно аналізувати свою діяльність;
• стати джерелом цінної та професійної інформації для інших вчителів.

Досить  ефективним для формування критичного мислення молодших школярів є методичні прийоми, які роблять навчальний процес більш творчим, вчать учнів мислити, виділяти головне, висловлювати й аргументувати власні думки.

З метою підвищення якості освітнього процесу  вчителі початкових класів на уроках  найчастіше використовують такі вправи щодо розвитку критичного мислення учнів початкової школи:

• кубування;
• кероване читання з передбаченням;
• метод «прес»;
• порушена послідовність;
• взаємні питання;
• сенкан;
• біном фантазії;
• придумування історії з шостим словом;
• фантастичні гіпотези;
• письмо в малюнках;
• асоціативний кущ, гронування.

Вправа  «Розминка»

Вона може бути використана для знайомства учасників один з одним, для активізації емоційної, розумової діяльності на початку кожного заняття, для відпочинку, зміни виду діяльності.

• Станьте, будь ласка, в коло і закінчіть речення одним словом:

«Уміння мислити необхідно для того, щоб…» (жити, працювати, спілкуватися, вирішувати)

Вправа  «Асоціативний кущ»

Алгоритм складання асоціативного куща:

• записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;
• записати будь-які слова  чи фрази, які спадають на думку;
• ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;
• записувати всі ідеї, які з’являються.

Коли ви чуєте чи вимовляєте це слово, то що чи кого уявляєте? Діти називають слова, учитель будує на дошці асоціативний кущ.

«Кубування»

Необхідно виготовити куб, на гранях якого записані назви основних розумових операцій:

• опишіть це;
• порівняйте це;
• асоціюйте це;
• проаналізуйте це;
• знайдіть застосування цьому;
• аргументи «за» й «проти».

За допомогою цих запитань всебічно характеризуються об’єкти, явища та ін.

Цю вправу краще використовувати під час уроків розвитку мовлення.

«Сенкан»

Це вірш, який складається з п’яти рядків. Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

Така форма роботи не тільки сприяє покращенню емоційного стану школярів, а й дає змогу перевірити, як учні запам’ятали найважливіші поняття теми, розвиває вміння узагальнювати  вивчений матеріал. Складаючи сенкани, учні перетворюють нові знання на власні.

1. Тема ( іменник)
2. Опис ( прикметник)
3. Дія ( дієслово)
4. Ставлення, почуття з приводу обговорюваного.
5. Перефантазування сутності ( синонім, узагальнення підсумок)

«Гронування»

«Гронування» – малюнкова технологія, суть якої в тому, що по середині аркуша записується чи замальовується основне слово (ідея, тема), а по сторонах фіксуються слова (малюнки), пов’язані з ним.Такий вид роботи ефективний для використання у 3-4 кл. на уроках природознавства, укр.мови.

«Метод прес»

Етапи методу прес:

• Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»
• Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»
• Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «… Наприклад…»
• Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»

«Взаємні запитання»

• Текст або матеріал для вивчення поділить на логічно завершені частини.
• Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:
• Одне одному в групі;
• Одне одному в парах;
• Одна пара (група) іншій.

«Біном фантазії»

Новий образ може з’явитися, якщо взяти два слова, між якими є певна змістова дистанція. Це вимушено активізує уяву, а в результаті виходить єдине фантастичне ціле. В «біномі фантазії» слова використовуються не в їх звичайному значенні, а звільненими з мовного ряду, в якому вони звично фігурують. Наприклад, «шафа» і «собака». Ці слова можуть бути поєднані за допомогою прийменника: собака з шафою, шафа собаки, собака на шафі. Кожне з цих поєднань може слугувати основою для вигадування конкретних ситуацій, з яких утворюється казка.

«Придумування історії з шостим словом»

Дітям дають слова, на основі яких вони вигадують яку-небудь історію. Наприклад: п’ять слів, які підказують сюжет казки «Червона шапочка»: дівчина, ліс, квіти, вовк, бабуся; з шостим словом, наприклад, вертоліт. (Історія може бути такою: коли вовк стукав до бабусі, його помітив вертоліт ДАІ й почав переслідувати злочинця, поки той не потрапив до рук мисливців…).

«Створення «вінегрету» з казок»

Суть цього методу полягає в тому, що події з різних казок переплітаються й розгалужуються за новим сюжетом. Цей метод принесе задоволення дитині від фантазування засобами слова.

«Фантастичні гіпотези»

Ця техніка виражена у формі запитання: «Що було б, якби…?»

Використовувати такі прийоми, можна виховати людину, яка мислить критично, і вона матиме широкий спектр навиків, а саме:

1. Відкритість до інших думок.
2. Компетентність.
3. Інтелектуальна активність.
4. Допитливість.
5. Незалежність мислення.
6. Вміння дискутувати.
7. Проникливість.
8. Самокритичність.

Людина, яка мислить критично, вмітиме:

1. Визначати проблему.
2. Перевіряти використану інформацію.
3. Синтезувати здобуті знання.
4. Робити висновки.
5. Приймати оптимальне рішення.

Важливість педагогічних інновацій для шкіл України обумовлена кількома аспектами: можливість встановлення рівноправних партнерських стосунків між учителем і учнем, організація в процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається, орієнтація навчання на результат і набуття учнями найважливіших компетентностей, можливість практичної реалізації технологічного, суб’єктного й особистісно зорієнтованого підходів до організації педагогічного процесу. Критичне мислення починалось як перехід від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання,спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів. Технологія формування критичного мислення школярів у процесі вивчення української мови та літератури передбачає формування пізнавального інтересу шляхом розвитку внутрішньої мотивації до цілеспрямованого навчання, підтримку пізнавальної активності учнів, спонукання їх до порівняння отриманої інформації з особистим досвідом і на її ґрунті формування аналітичних суджень.