П'єса-казка "Про вишиванку"

                                         П’ЄСА - КАЗКА ПРО ВИШИВАНКУ

МЕТА: допомогти учням глибоко осмислити значення вишиванки в житті українського народу, плекати духовну потребу берегти її як родинний скарб, як оберіг; розширити знання про символізм вишитого рушника та сорочки, виховувати любов до праці майстринь-вишивальниць, до Батьківщини, до мистецтва; розвивати таланти і здібності дітей у різних сферах художньо-естетичногоциклу.

Автор: Добрий день, любі діти, завітайте у нашу господу! Я розкажу вам чарівну пригоду про маленьку дівчинку, старовинну скриню та її мешканців, про велике свято та справжнє диво.

В одній великій дубовій скрині, де жили сувої білого полотна, різнокольорові стрічки та ниточки різної товщини, ширини та якості з тендітними, крихкими, але дуже блискучими голками для різного призначення, здійнявся великий галас. Усі мешканці цієї скрині захотіли з’ясувати поміж собою, хто ж серед них у цій скрині найголовніший, а хто так собі просто лежить без діла, бо про нього усі забули.

 Біле полотно гордовито промовило:

Полотно:

- Я в цій скрині найголовніше, бо з мене можна пошити одяг, білизну, скатертини, рушники, серветки!... – і гучно тупнуло своєю білою ніжкою.

Ниточки:

- Ні, - в один голос разом защебетали різнокольорові ниточки, що лежали поряд з полотном і почали тривожно крутитися поміж собою і плутатися від крутіння.

- І чому, це ти тут у цій скрині найважливіше? – наввипередки, перебиваючи одна одну заголосили вони.

- Що ти варте без нас, без таких необхідних і різнобарвних ниточок, як ми? Лежиш собі  полотно полотном, сувій сувоєм. А от, якщо візьмуть тебе у свої роботящі руки умілі майстрині та зшиють тебе до купи нами, ниточками, то тоді ти зможеш перетворитися на якусь корисну, або навіть цінну річ. А так – сувій собі та й годі.

Голка:

- А як же ви зшиєте полотно до купи без мене, такої тоненької тендітної, або товстої блискучої голочки? – втрутилася у сварку голка для шиття. – Виявляється у цій скрині найголовніша я – голочка для шиття або вишивання!

Наперсток: А тобі, люба голочко, без мене буде важко тканину зшивати. Дозволь мені допомагати!

Уважно слухаючи усю цю розмову поважні ножиці тихо промовили:

 

 

Ножиці:

-І чого ви тут усі варті без нас, кравецьких ножиць? Адже саме ми можемо викроїти з полотна будь які деталі, відрізати ниточки певної довжини, розрізати вузлика. Ми тут найголовніші! – гордовито промовили ножиці.

А різнобарвні стрічки і собі втрутилися у розмову:

Стрічки:

-А про нас ви що зовсім забули? Адже ми можемо прикрашати собою готові вироби, нами також можна вишивати вишиванки, картини, з нас можна робити сувеніри, закладки, бантики!.. Але нами вже давно ніхто не опікується і не бере до діла. А ми б могли усі разом створити такі чудові, привабливі речі й оздобити їх або вишивкою нитками чи кольоровими стрічками, або аплікаціями чи мереживом.

Автор:

Та раптом до скрині хтось підійшов, доторкнувся до кришки і тихенько прочинив її.  То була маленька дівчинка з гарненькими косичками і допитливими оченятами. Від побаченого розмаїття вмісту скрині дівчинка зойкнула від здивування і задоволення.

Дівчинка:

-         Як же тут багато усього корисного і необхідного мені саме зараз! – сказала вона.

(Дівчинка розказує вірш, при цьому дістає зі скрині ниточки та сувої)

 

Сяду у віконця з ранку

Вишивати вишиванку.

Нитки в мене є чудові,

Гарні, різнокольорові.

 

Від бабусі до матусі,

А тепер і я навчуся.

З давнини іде наука

Від бабусь і до онуків.

 

Автор: Усі мешканці великої скрині принишкли, почувши такі слова (кадр із скрині, де всі принишкли)

 

       (Дівчинка вишиває та розповідає)

За стіжком стежок лягає,

Квітка ніби проростає,

Від листка стебельце в’ється,

Вийшло, як маленьке серце.

 

Коли сяду вишивати

Думки буду закладати:

Щоби ми ходили в школу,

Не було війни ніколи.

 

       (Кадри про щасливу Україну)

Щоби рідні не хворіли,

Щоби в дружбі люди жили,

Щоби піднялась з руїни

Моя рідна Україна.

 

       (Дівчинка вишиває)

Завтра встану на світанку,

Одягну цю вишиванку,

З татом, мамою, бабусей

Щиро Богу помолюся.

Руки підійму до неба –

Нічого казать не треба:

       (Карта України – вишиванка)

Все у цю чарівну мить

Візерунками горить

Усі мрії, сподівання

Як молитва, як звертання!

 

Автор: Україна хоч і єдина, але така колоритна. Кожен регіон має власні орнаменти.

А прийшла до нас вишиванка ще від самісіньких скіфів. Цікаво, що це була не сорочка, а довга туніка, і її носили і жінки, і чоловіки.

 

(показується родина в довгих вишиванках, мама з глечиком, тато з оралом, дитина з іграшкою).

 

Автор: З часом сорочка стала коротшою та кольоровішою, де кожен з кольорів ніс свою інформацію.

 

Різнокольорові ниточки і стрічки тихесенько прошепотіли:

-         Ми різнокольорові, але кожен колір у вишиванці несе певну інформацію і про щось розповідає.

 

Виявляється ми усі потрібні!- радісно загомоніли мешканці дубової скрині.

Полотно весело проказало:

 - Ножиці! Відріжте від мого сувою частинку полотна, щоб голочка з ниточками змогли вишити святковий рушничок, адже незабаром свято Мами!

Пісня (Ниточки та  Голочка вишиваючи співають)

Ми своїми вправними руками
Вишиваєм рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

 

З’являється рушничок. «Я український рушник, символ добра і любові, я маю велику силу та красу, мною завжди прикрашали найважливіші події в житті, а ще всі дорогі речі та місця у хаті».

(Дівчинка читає вірш, мама вишиває,  тато займається хатньою працею, в кінці вірша крупним планом портрет Шевченка з рушником)

 

  Всі хвилини вільні 
в нашім домі — спільні. 
Батько щось ладнає, 
мати вишиває...

І мене вчить мати 
також вишивати. 
Спершу все для Галі – 
для моєї лялі,
потім по стібочку 
братові сорочку... 

Вишивать навчуся, 
як уміє ненька, 
вишию з любов’ю 
рушничок чудовий 
на портрет Шевченка.

А тендітна голочка і своєї додає:

-         А ще 19 травня усі українці відзначатимуть свято Вишиванки! І тому ножиці, вам слід ще попрацювати. Розкроїть із полотна, будь ласка, вишиванку. А ми разом із ниточками та стрічечками її вишиємо та зшиємо усі деталі.

-         Ви, любі мої ниточки та різнокольорові стрічечки, вишиватимите рукава та маніжку, а я, велика голка, зшию  усі деталі по швах в одну святкову вишиванку. До роботи, друзі!

Автор:

В ошатній, прибраній рушниками кімнаті закипіла весела робота.

 (Вишиванка говорить за кадром, показуємо слайди дітей, що вишивають та різновиди вишиванок).

 

Дорога і серцю мила,
Українець кожен знає :
У мені могутня сила,
І мене він поважає!

Українська вишиванко!
Символ єдності, краси...
Я неначе кава з ранку,
Наче крапелька роси.

Я — неначе ясне небо,
Я — немов  вишневий цвіт.

Я на святі і у скруті!
Я для вас як цілий світ!

Світ краси, любові, щастя,
Миру, ласки і добра.
Мене забрати  в вас  не вдасться,
Бо я лиш ваша, я одна!

Вся в квітках, немов у шатах,
Неповторна і єдина,
Не знайти мене у штатах,
Символ я лиш України!

 

Вишиванка: тільки в Україні є традиція вишивати сорочки для своїх рідних, щоб вони оберігали їх упродовж усього життя.

(показуємо маму та сина)

     Мама вишила мені                                        
     Квітами сорочку.
     Квіти гарні, весняні:
–   На, вдягай, синочку!

(показуємо крупним планом візерунок)

В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.

(показуємо Наташу та Єгора)

Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

 

Фінал.

 

Під пісню Вінника «Одягни вишиванку»

          Бабуся передає вишиванку своїй дочці – мамі;

          мама, передає вишиванку дитині, чоловікові,

         бабусі, як берегині роду передають вишиванки онукам.

         Батьки з дітьми у вишиванках в кінці всі виходять до сцени і стають півколом.

 

Титри

Дійові особи та виконавці:

Автор       Бугаєнко Світлана Олександрівна

Полотно   Хованець Владислав

Ниточки   Мошик Софія, Грицько Іоанн, Гилюк Єва

Стрічечки  Волошина Анастасія, Касімова Тахміна, Михайлик Ярослава

Голочка     Дорофєєва Анна

Ножиці      Половий Єгор, Приходько Павло

Дівчинка    Височина Віра

Наперсток  Височин Павло

Рушник       Мошик Михайло

Вишиванка  Височина Марія

Щиро завдячуємо усім батькам, які приймали участь у зйомках,

 авторам віршів  «Вишиванка»   Ірині Калашніковій

                             «В нашім домі» Марії  Хоросницькій

                             «Вишивала мама» Вадиму Крищенко

Якщо щось не так, то будь ласка, зателефонуйте