П'єса "Лисиця та Кіт" (за однойменною українською народною казкою)

                                         П’єса «Лисиця і Кіт»

                                 

 

 

     Творчий проект гуртка «Юний актор»

 

     Керівник Муц О.Й.

     Староста Сташинська А. 

 

 

 

       

Сорока

 Ідуть! Ідуть! Кіт плаче! Плаче! Щось трапилось!

 

Господар

 Усе, Котофею Матвійовичу, закінчилася твоя служба. Шукай собі долю деінде, мені ти більше не потрібний. Мишей не ловиш, а їсти хочеш. Їжу потрібно заробити. Прощай! І не тримай на мене зла! Сам винуватий! Прощай!

 

Кіт

 (Плаче).Пожалійте мене, будь ласка. Не виживу я сам у лісі, пропаду. Пожалійте.(Господар залишає Кота в лісі. Кіт плаче.)

 

Лисичка

 Я Лисичка, я сестричка

 Не сиджу без діла,

 Я гусятка пасла,

 Полювать ходила.

 Ля – ля – ля – ля…….

 

Сорока

 Лисичка іде! Лисичка іде! Пісеньку співає! Гарно співає. Співає! Співає!

 

Лисичка

 Здоров будь, Котофею Матвійовичу! Дивно тебе зустріти тут, у лісі! Що трапилось, друже?

 

Кіт

 Добрий день і тобі, Лисичко-сестричко! Горе в мене, горе! Любив мене мій господар, доки я бачив, а як утратив зір, перестав мишей ловити, став непотрібний. Не вбив мене мій господар, пам’ятаючи мої заслуги, пожалів – відвів мене в ліс та й покинув напризволяще (плаче).Важко мені, голубонько, ох важко. Я дуже голодний, і дому нема у мене. Мені дуже самотньо. Нікому мене приголубити, пожаліти, слово добре промовити (плаче). А я так хочу тепла і ласки, хочу, щоб хтось ніжно подряпав мене за вушком (плаче).

 

Лисичка

 Ну – ну – ну – ну…Годі. Не плач, усе обов’язково владнається! Ось побачиш.

 Котику гарненький,

 Котику добренький,

 Не плач, не журися,

 Щиро посміхнися

А знаєш, ти мені потрібний. Як відомо усім, я дуже чарівна, звабна, тож кожен норовить мене погладити, а то й поцілувати, дехто хоче заночувати. На – бри – да – ють, життя від них нема. А хіба вони мені пара? У мене є принципи, і я їх сповідую. О – хо – ро – няй мене, Котофею Матвійовичу, а я тебе хлібом за це годуватиму, а на свята – сме – та – но – ю та м’ясом. Та й дах над головою матимеш, а самотність як вітром здує; зі мною забудеш про усі свої проблеми.

 

Кіт

 Дякую тобі, Лисичко-сестричко. Вік пам’ятатиму твою доброту, не пошкодуєш, що прихистила мене, адже я вмію бути вдячним.(Пішли геть.)

 

Сорока

 Кіт уже не самотній! Кіт уже не самотній! Його Лисичка прихистила! Прихистила! Лисичка Кота прихистила! Ото пара! Ото пара!

 

(Виходить Кіт у поле працювати )

 

Кіт

 Гарна капуста! Буде хороший урожай. Лисичка заробить купу грошей – задоволена буде (пішов геть).

 

Заєць (насвистує пісню)

О – о – о ! Яка тут апетитна капуста, а я такий голодний, аж кишки позсихалися.Наїмся  досхочу, тоді позову сюди усю мою заячу родину, хай бачать, який я молодець – умію добувати їжу, та ще й так багато, що ого – го – го -  го – го!.. До зими вистачить, а, може, і на усю зиму.

 …І місце безпечне, ніякої тобі загрози нема. Ого – го – го – го – го  - ! Життя пре – крас – не !

 

Кіт (нападає)

 Мя – у – у – у !..

Заєць

 Ойо – йойо  - йой – й – й – й- й !.. Рятуйте! Убивають! Ря – туй – те  - е – е ! За одну нещасну капустину – у – би – ва – ють ! До – по – мо – жіть !

 

Сорока

 Рятуйте! Рятуйте! Зайця убивають! Убивають! Рятуйте!

 

(Вибігають Ведмідь і Собака.)

 

Ведмідь

 Йой – йой – ох ! Що трапилось, друже Зайче? Чому так верещиш? Я трохи задрімав, аж раптом такий переполох. Чого ти злякався, що аж очі на лоба повилазили? Казна-де вештаєшся, удаєш героя, а потім репетуєш. Видихни увесь страх ось так: х – х – х – х – х , і спокійно розповідай.

 

Заєць

 Х – х – х – х – х – х  .

Ведмідь

 Ми слухаємо тебе і думаємо, як зарадити такій оказії. Маємо щось придумати. Обов’язково придумаємо.

 

Заєць

 Іду я лісом, насвистую пісню (свище), млію від теплого сонечка, аж раптом – галявина, а на ній ве – ли – чез – на грядка. І капуста, капуста, капуста, капуста, куди не глянеш – капуста – зелена, соковита, кругленька, смачненька. Думаю – поталанило. Сам наїмся і усю заячу родину почастую. І так би сталося, аж раптом щось таке патлате, зубате, хвостате як загорлане, зам’явчить, замаукає: мау – у – у – у – у – у ! – ледве утік. Серце з грудей вискакує, чуєш, як калатає? (Ведмідь слухає серце.)

 

Ведмідь

 Не вигадуй, сам винуватий – не треба зазіхати на чуже добро. Ти садив капусту? Ні! То дякуй Богові, що утік. Красти не можна! Запам’ятай!

 

Сорока

 Красти не можна! Красти не можна! Запам’ятай! Красти не можна!

 

Собака

 Я знаю, хто перелякав тебе – Кіт, Котофей Матвійович! Я знаю його історію. Вона вельми сумна. Котофея Матвійовича взяла собі за чоловіка Лисиця, як вона казала – за охоронця. Гав – гав – гав – гав! Усім відомо, що вона корислива, а вдає таку добреньку, милосердну, що аж нудить. Тьху! Але то їхня сімейна справа. А що робити тепер нам?

 

Ведмідь

 Що довго мудрувати. Вибачитися тобі, Зайче , треба. А ми тобі допоможемо. Улаштуємо обід, позвемо цю щасливу пару. Заодно і самі смачненьким поласуєм. Уже зараз беремося за справу.

 

Собака

 Я умліваю від запахів, що вітер приносить з села. Так пахне салом, що аж слина тече. Украду я кусень сала, ото буде обід!

 

Ведмідь

 А я загляну на пасіку. Діжечка у мене є. Спритно наберу меду – пасічник не помітить.

 

Заєць

 А мені залишається гостей звати. Хоч як соромно, а мушу. Та й дорогу навпростець я знаю.

 

Собака

 Гаразд, іди та не барися.

 

Сорока

 Іди та не барися! Іди та не барися! Іди не барися!

 

Заєць (прийшов до Лисички)

 Лисичко-голубко! Добридень! Прошу вибачити мене, що переплутав грядки і заліз не у свою капусту… Не дивися так на мене. Вибач, я знав, що це не моя капуста, тому я і мої друзі щиросердно запрошуємо вас, Лисичко-сестричко, і Котофея Матвійовича до нас на обід. Будьте такі ласкаві, - не відмовте.

 

Лисичка

 Не годиться відмовляти, коли від щирого серця запрошують. Обов’язково прийдемо, правда, Котофею Матвійовичу? А хто просить вибачення, того вибачають…Але заховайтесь, бо Кіт злющий, щоб не потерпів хто-небудь.

 

Кіт

 Правда, правда, Лисичко. Мя – у – у- у !

 

Сорока

 Ідуть! Ідуть! Ховайтесь! Ховайтесь!

 

(Кіт і Лисиця у гостях, їдять. Кіт метушиться)

 

Кіт

 Мяу! Мяу! Ма – у – ло! Ма – ло !

 

Собака (тихо)

 Так багато приготували, а йому мало!

 

Кіт

 (Весело). Мяу. Як смачно! Ніколи ще так багато не їв. Мяу – у – у !

 

Лисичка

 А який смачний мед! Ма – йо – вий. А який ароматний! Котику, а ти любиш українські народні пісні?

 

Кіт

 Люблю.

Лисичка

 Тож заспіваймо!

Кіт

 Охоче. Мяу.

Лисичка

Ой там на току, на базарі

  Жінки чоловіків продавали,

  Як все піде до ладу,

  То я свого відведу

  І продам.

(Кіт плаче: мяу – у – у – у – у )

 

Лисичка

 Котофею Матвійовичу, чого ти так засмутився? А – а – а – а – а .Вибач, вибач. Це тільки пісня. Вона не про нас. Я тебе не продаватиму.

 

Кіт

 Дякую тобі, Лисичко, у тебе добре серце.

 

Лисичка

 Заспіваю іншу пісню.(Кіт у такт стукає ложкою)

 

  Ой за гаєм, гаєм,

  Гаєм зелененьким,

  Там орала дівчинонька

  Воликом сивеньким.

 Орала, орала,

 Не вміла орати,

 Запросила козаченька

 На скрипочці грати.

 

(Собака долучився до співаків)

 

Собака

 Гав – гав – гав – гав …

 

Ведмідь

 Тихо! Дай послухати! Ти чуєш, як виводять! Ото Лисичка!

 

 

  Козаченько грає,

  Очками моргає,

  Вража його мати знає
  На що він моргає.

 Чи на тії воли,

 А чи на корови,   

 Чи на моє біле личко,

 Чи на чорні брови.

 

Собака

 Гав – гав – гав !

Ведмідь

 Тихо!

 

  Воли та корови

  Най ся випасають,

  Біле личко, чорні брови

  Повік не згасають.

Кіт

 Ох! Гаряче як стало! Скупатись би в річці. Біжу і стрибну прямо з берега в воду.

 

Лисичка

 Не біжи! Ти ще більше розігрієшся. Потрібно охолонути, облитися холодною водою, а тоді повільно зануритись. І стрибати з берега теж не можна: ти можеш зламати хребет, побити голову, а від холодної води може статися судома і ти потонеш. Ці правила ми вивчали у лісовій школі.

 

Кіт

 На жаль, я не відвідував вашу школу. Дякую тобі, Лисичко, за науку.

Лисичка

 На здоров’я. Я теж іду купатися на річку. (Ідуть геть. Виходять зі схованки звірі)

 

Ведмідь

 Усе з’їли.

Заєць

 Нічого не залишили.

Собака

 Хоч би кусок сала.

Сорока

 Усе поїли! Усе поїли! Нічого не залишили! Не залишили! Усе поїли!

Ведмідь

 Постривайте. А чому так сталося? Ніби усе продумали добре?

 

Собака

 Я зрозумів. Ти ж, Ведмеже, повчав: красти негарно! Ми захопилися ідеєю обіду,   що забули це правило – красти не можна. Це гріх! Цю заповідь потрібно пам’ятати завжди і змінюватися. Викорінювати цю ганебну звичку. Отож, як прийшло, так і пішло.

 

Ведмідь

 Так нам треба! Ми залишились біля розбитого корита.

 

 

Заєць

 Маємо гарний урок!

Сорока

 Гарний урок! Гарний урок! Красти не можна! Красти – гріх! Гарний урок!

Собака

 Я хочу скупатись!

Заєць

 Я теж хочу відмитись від того зла, що обліпило мене з усіх сторін. (Ідуть.Гримить.)

Ведмідь

 Уже скупались! Гроза насувається.

Заєць

 Ой, я біжу додому. У мене кватирки відчинені.

 

Ведмідь

 Під час грози бігти не можна, може влучити блискавка. Ти, друже, тепер дбай про себе, а не про дім.

 

Собака

Річка уже близенько, заховаємось під мостом.

 

Ведмідь

 Під мостом ховатись не можна! Там протяг, а тому може влучити блискавка. О, друзі, ви забули геть усі правила безпеки життєдіяльності. По-перше, вимикаємо телефони! По-друге, де заховатись?

 

Собака

 А он високе крислате дерево.

 

Ведмідь

 Не можна ховатись під будь-яке дерево! Он чагарник.  Заховаємось там. Кожен окремо. Разом небезпечно!

 

Заєць

 Яке щастя, що тут море кущів! Обирай до душі! А де ж заховались би ми в полі?

Ведмідь

 Як – де?! У борозну, якусь ямку. Тільки не під дерево чи кущ! Якщо ти, Зайче, на велосипеді, залиш його якнайдалі. Друзі, пам’ятайте ці правила. Будьте розумні!

 

Сорока

 Будьте розумні! Будьте розумні! Пам’ятайте правила! Пам’ятайте правила!

 

Ведмідь

 Ховаємось, друзі. Усе буде добре!

 

Сорока

 Усе буде добре! Усе буде добре! Добре! Добре! Добре!

 

 

   Кінець