МОВЛЕННЄВА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

                                                                                                                                             Підготувала:                                                                                                                                                         вчитель-логопед                                                                                                                                                         Косенко Т.М.

Дитина, яка йде до школи, має бути мовленнєвою особистістю.  

Мовленнєва особистість це:

 дитина, у якої сформована фонетична, лексична, граматична, розмовнодіалогічна та комунікативна компетенція;

 дитина, яка спроможна  адекватно і доречно спілкуватися рідною мовою в різних життєвих ситуаціях; 

 дитина, яка вміє розповідати, пояснювати, розмірковувати, оцінювати, користуватися при цьому як мовними, так і позамовними, інтонаційними засобами виразності, етикетними формами спілкування, стежить за власним мовленням та мовленням інших, здатна творчо реалізуватися засобами мовлення.             

 Від рівня розвитку мовлення дитини залежить успішність забезпечення цілей її комунікації з іншими учасниками взаємодії.

КОМПЕТЕНЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ОСОБИСТОСТІ

                                                        ФОНЕТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ             

 правильно вимовляє усі звуки рідної мови;  диференціює на слух близькі і схожі звуки рідної мови;  визначає  місце кожного  звука у тризвуковому слові 

(початок, середина, кінець);  виокремлює у словах голосні і  приголосні звуки, наголос;  називає кількість складів у слові;  визначає кількість слів у реченні;

                                                              ГРАМАТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ

 вживає всі частини мови (іменники, дієслова, прикметники, сполучники, частки, вигуки, сполучні слова);

 уживає граматичні категорії (рід, число, відмінок) згідно з нормами

граматики;

 вживає різні за складністю типи речень;  створює нові слова за допомогою суфіксів, префіксів, споріднені й однокореневі слова;

 узгоджує слова у словосполученнях і реченнях згідно з мовними нормами.

                                                               ЛЕКСИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ

 оперує узагальненими словами (меблі, одяг, транспорт, посуд тощо);  має збалансований словниковий запас з різних освітніх ліній: «Особистість дитини», «Дитина в соціумі», «Дитина у природному довкіллі», «Гра дитини»,

«Дитина у світі культури», «Дитина у сенсорно-пізнавальному просторі»;  уміє добирати найбільш точні слова відповідно до ситуації мовлення;  вживає синоніми, антоніми, слова різної складності (синьоокий, гострозубий тощо);  

                   розуміє          багатозначні     слова,     слова-омоніми,    переносне     значення     слів,

фразеологічні звороти («як з гуски вода», «ллє як з відра», «аж за вухами лящить» тощо);

 знає та називає ознаки, якості, властивості предметів, явища, події.

 застосовує формули мовленнєвого етикету відповідно до ситуації, форми

звернення до дорослих і дітей.

           РОЗМОВНО-ДІАЛОГІЧНА   КОМПЕТЕНЦІЯ

 вільно і невимушено вступає у розмову з дітьми, з дорослими як знайомими, так і

незнайомими;

 виявляє ініціативу у спілкуванні з дорослими;

 уміє запитати, відповісти на запитання, заперечити, подякувати, вибачитися;  виконує словесні доручення, звітує про їх виконання;  уміє розповісти про себе, започаткувати діалог;  вміє переказувати художні тексти;

 складає різні види розповідей (описові, сюжетні, творчі);  розповідає про події із власного життя;  пояснювати хід гри, майбутній сюжет малюнка, аплікації;  планувати, пояснювати та регулювати власні дії.

                                                  КОМУНІКАТИВНА  КОМПЕТЕНЦІЯ

Комунікативна компетенція має для психічного розвитку дошкільника важливе значення, тому що вона полягає у використанні мови як засобу спілкування. Його ефективність залежить не тільки від знання граматичних правил і значень, але й від навичок висловлювання певної думки у відповідній ситуації. Вміння розмовляти ґрунтується на таких соціальних навичках, як:

 послідовність говоріння;

 уникнення домінування в розмові і перебивання співрозмовників;  вияв уваги та готовність продовжити спілкування невербальними

засобами (поглядом, жестом тощо).