Пам'ятка з вивчення теми " Іменник"

Іменник

Іменник – це частина мови, яка називає предмети і відповідає на питання  хто? що?

Іменники можуть бути назвами істот (хто?): мати

і неістот (що?): світло; загальними ( місто, країна) і власними ( Полтава, Україна)

Іменники належать до одного з родів: чоловічого, жіночого чи середнього.

Іменники змінюється за числами – однина і множина.

Іменники мають сім відмінків:

Н.(називний) хто? що? Допоміжне слово є

Р. (родовий) кого? чого? Допоміжне слово нема

Д. (давальний) кому? чому? Допоміжне слово даю

З. (знахідний) кого? що? Допоміжне слово знайду

О. (орудний) ким? чим? Допоміжне слово керую

М. (місцевий) на кому? на чому? Допоміжне слово сиджу

Кл. ( кличний) слово у формі звертання

Форма називного відмінка однини є початковою формою іменника.

Під час відмінювання іменників в однині можуть відбуватися такі чергування приголосних звуків:

г,  к,  х   змінюються  з,  ц,  с  ( подруга – подрузі ,

гуска – на гусці, муха -  мусі  )

Під час відмінювання іменників в однині можуть відбуватися такі чергування голосних звуків:

і з  о  або  е ( осінь – осені, якість – якості , повінь – повені , лебідь – лебедя  )

Іменники-синоніми – слова, близькі за значенням (картузик, брилик, шапка)

Іменники-антоніми слова, протилежні за значенням

 (день – ніч  , радість – сум  )

Пам’ятка

з вивчення теми

« Іменник»