ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ НА РОДИННИХ ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

2

Бесараб Ю. В.

Магістрантка 2 курсу

спеціальності Початкова освіта

Сумського державного

педагогічного університету

імені А. С. Макаренка

Науковий керівник – канд. пед. наук, ст. викладач А. П. Колишкіна

патріотичнЕ виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу

Обґрунтовано структуру патріотичного виховання учнів початкових класів на основі родинних традицій українського народу, а саме: знання та дотримання родинних традицій українського народу; сформованість елементів національної свідомості та самосвідомості; шанобливе ставлення до культурної спадщини, традицій і звичаїв народів, що живуть в Україні; наявність рис і моральних якостей українця. Визначено педагогічні умови патріотичного виховання (розроблення форм та методів патріотичного виховання учнів початкової школи на родинних традиціях українського народу; взаємодія сім’ї і школи у патріотичному вихованні дітей молодшого шкільного віку на засадах народної педагогіки).

Ключові слова: виховання, патріотичне виховання, учні початкової школи, традиції, народні традиції.

Постановка проблеми. Стратегічний розвиток України нині пов’язується з інтеграцію нашої держави у європейське співтовариство. Основними напрямами культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції визначено впровадження європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, корегування стратегічних і тактичних аспектів розвитку вітчизняної освіти у контексті її інтеграції у європейський освітній простір. Визнаючи необхідність розробки суттєво нової моделі освіти ХХІ століття, яка б відповідала на виклики сьогодення, у документах всесвітньої організації ЮНЕСКО основними напрямами реформування освітніх систем визначені глобалізація суспільних процесів, гуманізація і демократизація освіти; її орієнтація на безперервний розвиток особистості.

Патріотичне виховання підростаючого покоління має для кожної нації непересічне значення. Передаючи культурно-історичні цінності, традицій батьків, дідів і прадідів, народ забезпечує постійність життя свого етносу. Вироблені протягом віків найкращі надбання народної педагогіки, несуть у собі багате й невичерпне джерело морально-етичних норм, поглядів на розвиток дитячої особистості, методи і форми формування належних рис і якостей. Особливе місце у цьому процесі належить родині, родинному вихованню, яке бере свій початок у далеких глибинах кількатисячної історії.

Аналіз актуальних досліджень. Вихованню у дітей і молоді патріотизму надавали першочергового значення корифеї вітчизняної педагогіки Г. Ващенко, О. Духнович, І. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. Проблему формування в учнів патріотичних почуттів, національної самосвідомості розглядали в контексті загального процесу виховання підростаючого покоління українські дослідники Т. Бондаренко, В. Борисов, О. Вишневський, В. Кузь, М. Стельмахович, К. Чорна та ін. До робіт, які стосуються психологічних аспектів етносвідомості належать праці І. Беха, М. Боришевського, П. Гнатенко, В. Павленко, С. Тагліна та ін. Важливим завданням виховання в українській школі є також подолання в учнів недовіри й підозрілості у ставленні до інших народів і націй, сприяння толерантності міжнаціональних відносин в умовах багатонаціональної держави. Зв'язок національно-патріотичного виховання з полікультурним, метою якого є формуванням етики міжетнічних стосунків обґрунтовували Н. Миропольська, Г. Назаренко, О. Сухомлинська, Г. Філіпчук та ін.

Мета статті – визначити й теоретично обґрунтувати педагогічні умови патріотичного виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу.

Виклад основного матеріалу. Розв’язання будь-яких виховних завдань значною мірою залежить від вікових та індивідуальних особливостей дитини. Молодший шкільний вік – один з найбільш сенситивних періодів розвитку дитини. Дослідження Л. Божович, О. Богданової, Т. Коннікової, В. Котирло засвідчують, що поведінка дитини в цьому віці значною мірою має довільний характер, у неї ще не вироблені власні критерії моральної оцінки, необхідні дії здійснюються насамперед заради одержання схвалення з боку дорослих, а яскравість емоційних уявлень надзвичайна відкритість до зовнішнього світу, позитивне ставлення до одержання нових знань дозволяє застосовувати прості й природні засоби для формування особистості молодшого школяра. Підґрунтям для цього твердження можуть бути такі характерологічні особливості дітей зазначеного віку, як підвищена емоційність, чутливість, сприйнятливість, розвиток позитивних потреб та інтересів у поєднанні з певною пластичністю.

Водночас не можна не зважати на той факт, що учням початкових класів властивий розрив між знанням моральних норм і відповідною поведінкою. Ця схильність, як зазначає І. Бех, «виступає як вікова особливість дитини, яка ще тільки вчиться орієнтуватися в розмаїтті життєвих ситуацій, вчиться співвідносити наявні в неї уявлення з життя, з реальними вчинками, з конкретною поведінкою» [1, с. 101].

Головна особливість розвитку особистості в цьому віці – зміна соціальної позиції. Дитина приступає до систематичного навчання, стає членом шкільного і класного колективу, змінюються її взаємини з дорослими. Входження в нові колективи змінює і поглиблює систему взаємин дитини з навколишньою дійсністю, впливає на характер і зміст дитячих емоцій: вони стають тривалішими, стійкішими і глибшими. Формуються такі якості, характерні для початківців, як організованість, дисциплінованість, ініціативність, відповідальність, активність. Дослідження психологічної науки (І. Бех, А. Венгер, Г. Костюк, Я. Коломинський, В. Мухіна, О. Скрипченко та ін.) свідчать, що для дітей молодшого шкільного віку характерна рухлива активність, готовність до дії [2]. Пізнання навколишнього світу відбувається крізь призму численних «навіщо?», «чому?», «як?». Для молодших школярів характерне непереборне прагнення до різноманітної діяльності. Тому, за умов педагогічно правильного спрямування, така діяльність стає для них не тільки джерелом знань і вироблення вмінь, а й ефективним засобом набуття досвіду моральної поведінки.

На основі вивчення та аналізу літератури з питань патріотичного виховання дітей на родинних традиціях народу, досвіду шкіл окремих районів Сумщини нами визначено і експериментально перевірено наступні педагогічні умови:

– розроблення форм та методів патріотичного виховання учнів початкової школи на родинних традиціях українського народу;

– взаємодія сім’ї і школи у патріотичному вихованні дітей молодшого шкільного віку на засадах народної педагогіки.

Патріотичне виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, було реалізовано за допомогою складових родинного виховання:

– знання та дотримання родинних традицій українського народу (сімейних, родоводу);

– сформованість елементів національної свідомості та самосвідомості;

– шанобливе ставлення до культурної спадщини, традицій і звичаїв народів, що живуть в Україні;

– наявність рис і моральних якостей українця: працелюбності, індивідуальної свободи, тісного зв’язку з природою, толерантності, поваги до матері, любові до рідної землі, народу та ін.

Ґрунтуючись на такому підході, було розроблено структуру змісту патріотичного виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, яка відображає інтегровану сукупність окреслених вище основних його компонентів (рис. 1).

Знання родоводу, родинних традицій українського народу та бажання їх дотримуватися сприяє формуванню у дітей почуття гордості за свою родину, рід, відчуття своєї причетності до них.

Українська мова є виразником української природи, історії, нації і культури. Знання мови дає учням можливість відчути і зрозуміти її лексичне та стилістичне багатство, що позитивно впливає на почуття та свідомість особистості, детермінує її національне самовизначення. А якщо предметом уваги дитини є національне, рідне, вона стикалася з потребами вибору національних цінностей, треба допомогти їй осмислити ці почуття, знайти відповіді на непрості питання. Завдяки мові учень має можливості ознайомлюватися із зразками народної усної творчості, розширювати і поглиблювати свої знання українського фольклору, що також позитивно впливає на формування його внутрішнього світу, особистості в цілому.

На значення рідної мови у вихованні дитини вказував К. Ушинський, який писав, що «... мова народу – кращий, ніколи не в’янучий цвіт його духовного життя, що вічно розпускається і починається далеко за межами історії. В мові одухотворяється весь народ і вся його батьківщина; в ній уособлюються творчою силою народного духу в думку, в картину, звук, небо батьківщини, її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси та річки, її бурі та грози – весь той глибокий, повний думки та почуття, голос рідної природи, який лунає так голосно про любов людини до її ... батьківщини, котра висловлюється так ясно в рідній пісні, в рідних наспівах, в устах народних поетів.

...У скарбницю рідного слова складає одне покоління за іншим плоди глибоких серцевих рухів, плоди історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і прожитої радості, – словом увесь слід свого духовного життя...» [4, с. 557–572].

Формуванню національного патріотизму та поваги до державних символів в учнів початкових класів сприяє ознайомлення з Гербом, Прапором та Гімном України. Якщо дитина усвідомлює належність до своєї держави, в неї утверджується національна гордість, прагнення краще пізнати свій народ, бути гідним громадянином рідної країни. Національний патріотизм характеризується любов’ю до своєї країни, народу, його історії, культури, традицій, духовного спадку. Зрозуміло, що в даному випадку йдеться про формування основ цієї особистісної якості. Проте вже в молодшому шкільному віці не тільки доцільно, а й цілком правомірно приділяти увагу її становленню. Це має відбуватися на доступному для учнів цієї вікової категорії матеріалі і йти від конкретних, зрозумілих дітям понять – любов до батьків, до своєї родини, до рідної домівки, вулиці, селища чи міста з поступовим розширенням до усвідомлення держави та її міста у світовому співтоваристві.

Шанобливе ставлення до культурної спадщини, традицій і звичаїв народів, які населяють Україну, визначає гуманістичне ставлення до традицій і культури інших народів. Це досягається завдяки полікультурному вихованню, яке дає можливість подолати шлях від осягнення культури мікросоціуму до вселюдської культури. Ознайомлення учнів з іншими культурами дає змогу краще пізнати й оцінити національну культуру, зрозуміти її роль і місце в світі, запозичити кращі надбання.

Важливого значення у патріотичному вихованні дітей набуває формування почуття толерантності, яке виражається в прагненні досягти взаєморозуміння і безконфліктного узгодження різних позицій та інтересів, не застосовуючи тиску. Головні ознаки толерантності: гуманне ставлення до людей різних світоглядів, політичних орієнтацій, моральних звичок; визнання  прав будь-кого на власні переконання. Толерантність сприяє вихованню почуття поваги до опонента, здатність діяти без застосування сили.

Ціннісне ставлення до природи передбачає знання природи рідного краю, накопичення фактів, встановлення окремих зв’язків між явищами природи; розвиток розуміння природи та інтерес до неї; усвідомлення ролі людини в охороні природи, дбайливе ставлення до неї; здатність відчувати її красу.

Любов до рідної землі, народу – найвищий прояв патріотичних почуттів, національної  свідомості. Вони виявляються в любові, шанобливому ставленні до духовних цінностей свого народу, традиційної культури, гордості за свій народ, його історію.

Початкова школа має у своєму розпорядження значний потенціал різноманітних форм, які можуть використовуватися з метою патріотичного виховання учнів, зокрема на родинних традиціях українського народу. До найбільш поширених можна віднести: гуртки українознавчого спрямування, індивідуальну роботу, виховні години, свята, конкурси, виставки, клуби, студії та ін. З-поміж названих форм, особливе місце належить виховним годинам, які охоплюють усіх учнів класу, тісно пов’язані з навчальним процесом, їх проведення має систематичний характер, що дозволяє дотримуватися певної послідовності та взаємозв’язку між окремими заходами. Зважаючи на це, було розроблене орієнтовне планування виховних годин для учнів початкових класів, що базувалося на всебічному врахуванні та використанні родинних традицій українського народу і включало 10 тем.

Зважаючи на той факт, що найбільш ефективним засобом засвоєння інформації, формування відповідного ціннісного ставлення до Батьківщини, бажання і вміння практично використовувати ті чи інші знання є власна діяльність дитини, пропонували, крім виховних годин, впроваджувати у шкільне життя різноманітні конкурси, вікторини, свята, колективні творчі справи тощо. Наводимо тематику, яка була позитивно сприйнята як учнями, так і вчителями, одержавши цілковите схвалення після пройденої апробації: «Я і мама – господарочки», «Наша хата пирогами багата», «Мамина  пісня», «Бабусина казка», «Я і батько – майстри», «Конкурс малюнків до улюбленої казки», «Конкурс на кращу саморобку – подарунок», «Знання народних традицій». Тематика вікторин: «Що ми знаємо про минуле нашого народу ?», «Про історію своєї сім’ї, родини», «Традиційні українські свята», «Одяг, житло, їжа українців».

Заключні зрізи, проведені після завершення формувального етапу експерименту засвідчили позитивні зрушення в рівнях патріотичного виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу.

Висновки. Таким чином, у результаті формувального етапу експерименту завдяки комплексному, педагогічно доцільному використанню у виховному процесі учнів початкової школи форм (виховних годин, конкурсів, вікторин, свят, колективних творчих справ), методів (розповіді, бесіди, ігри), засобів, а також потенційних можливостей батьків учнів початкової школи, був створений патріотично спрямований виховний простір на засадах родинних традицій українського народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бех І. Д. Виховання особистості : Сходження до духовності : наук. вид. / І. Д. Бех. – К. : Либідь, 2006. – 272 с.

2. Волкова Н. П. Педагогіка : навч. посіб. / Н. П. Волкова. – Вид. 2-ге, переробл., доп. – К. : Академвидав, 2007. – 616 с.

3. Вугрич В. П. До питання про природу і сутність патріотизму / В. П. Вугрич // Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах : Мат. звітної наук.-практ. конф. – К., 2009. – С. 8–12.

4. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори : в 2-х т. / К. Д. Ушинський ; редкол. : В. М. Столєтов (голова) та ін. – К. : Радянська школа, 1983. – Т. 1. – 488 с.