Печворк "Сергій Жадан "Музика, очерет ..."

Сергій Жадан став відомим сучасним читачам насамперед як один з засновників літературної корпорації харківських поетів «Червона Фіра» (1991), до якої належали також Р. Мельників й

І. Пилипчук.

     У своїй творчості поети взяли в основі неофутуризм, й це визначило їхню літературну концепцію.

Цей вірш - взірець сучасної інтимної лірики. Поезія Жадана - виразно  урбаністична, а одним із центральних ландшафтів є Харків. Образність, пов'язана з небом, висотою, символізує юнацький романтизм і недосяжність ідеалу.

Провідна думка поезії — почуття, красиві і високі, не обмежуються ані годиною, ані віком.

Поетична творчість Сергія Жадана схожа на калейдоскоп вражень, думок, почуттів, переживань, заперечень, спротиву.

Оригінальний за задумом вірш «Музика, очерет...» (з збірки «Балади про війну й відбудову», 2001) належить до інтимно-медитативної лірики поета. Основний мотив твору — розлука двох молодих закоханих людей, котрі зрозуміли, що довкола світло змінився від їхніх почуттів, й смердоті відчули, «як проступа тепло через ріки, міста» й душі стають аби окриленими: «Усі, що ми було б — лише ця висота».

Пережите почуття невимовно хвилююче і красиве, тому для ліричного героя «солодко ширитися років», й, напевне, в таку мить свого життя він вдосконалюється у своєму внутрішньому світі, мудрішає, відчуває впевненість, й в нього «тихо зростанні душа, мов ламкий очерет». Це справді такий ніжно-тендітний процес, коли хочеться сумувати і посміхатися водночас.

Образ висоти у вірші асоціюється із чистотою взаємин, безкорисливих почуттів і щирих намірів. Теперішній холод у душі як ознаку втрати передано образами інію, сліз на віях.

Образ очерету як ламкої і крихкої сутності щастя, а надалі - юної душі, в цій поезії гармоніює з настроєм ліричного героя і його почуттями, усвідомленням того, що для закоханої пари цей досвід виявився також різним.