ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Про матеріал

У статті "ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ" висвітлено теоретичні засади і сутність якості професійної діяльності педагогічних працівників а також моніторинг - як механізм управління якістю професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАХОВСЬКИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

$F:\СТ. РОКУУ\1270188275_img_0093.jpg$

$C:\Users\Acer\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCacheContent.Word\к1.jpg$ ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЯКІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВНЗ ЯК ОБ’ЄКТ МОНІТОРИНГУ

1.1. Теоретичні засади і сутність якості професійної діяльності педагогічних працівників

1.2. Моніторинг як механізм управління якістю професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ

1.3 Модель професійної компетентності педагогічного працівника як основа моніторингу якості його професійної діяльності

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВНЗ

4.1. Критерії і показники якості професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ

4.2. Задоволеність професійною діяльністю як характеристика якості умов професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ

4.3. Оцінювання викладацької діяльності студентами як критерій якості результату професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ

ВИСНОВКИ

$C:\Users\Acer\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCacheContent.Word\ст1.jpg$ «Знання – настільки дорогоцінна річ, що її не ганебно добувати з будь-якого джерела.»
Абу-ль-Фарадж

ВСТУП

У контексті сучасної світової тенденції переходу від екстенсивного використання людських ресурсів з низьким рівнем базової професійної підготовки до інтенсивного використання висококваліфікованої робочої сили, адаптованої до умов соціально орієнтованої економіки інноваційного типу особливої уваги набуває проблема якості вищої освіти. У розвинених країнах добре розуміють зв’язок між конкурентоспроможністю економіки і рівнем національної системи освіти й спрямовують свої зусилля на розвиток цієї важливої галузі Саме тому ключовим питанням сьогодення стало забезпечення високої якості вищої освіти.

Проблема якості освіти є центральною у світовому освітньому дискурсі протягом останніх років. Необхідність надання якісної освіти майбутнім фахівцям, забезпечення конкурентоспроможності ВНЗ та їх інтеграції в Європейський освітній простір визначається законодавчими актами України: Законом України «Про освіту» (1991), Законом України «Про вищу освіту» (2014), Національною стратегією розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр. тощо.

Разом з тим, існує низка чинників, які загострюють проблему якості підготовки кадрів у країнах із перехідною економікою, однією з яких є Україна. Зокрема, до таких чинників зараховують скасування державного розподілу випускників ВНЗ; нестабільний попит на фахівців – випускників ВНЗ; комерціалізацію освіти; скорочення фінансування з державного бюджету освітньої та наукової діяльності; обмеженість в умовах швидкоплинних змін перспективного бачення розвитку ринку праці, що обумовлює недосконалість освітніх стандартів.

Все це зумовлює підвищення відповідальності вищих навчальних закладів за якість підготовки випускників, причому не тільки перед державою, але й перед молодими фахівцями, які мають пройти через жорсткий відбір на ринку праці. Досвід провідних зарубіжних і вітчизняних вищих навчальних закладів свідчить про те, що їхній успіх багато в чому залежить від орієнтації на споживача через створення власних систем менеджменту якості, в яких оцінювання якості професійної діяльності викладачів посідає важливе місце.

Необхідність створення системи моніторингу якості професійної діяльності педагогічних працівників у ВНЗ обумовлена сукупністю внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на якість вищої освіти.

По-перше, у сучасних умовах підвищення автономності ВНЗ виникає необхідність розробки нових процедур забезпечення, контролю й оцінювання якості освіти, які сприяли б розв’язанню ключових проблем вищої освіти.

Моніторинг якості професійної діяльності педагогічних працівників − одна з процедур такого роду.

По-друге, питання оцінювання, підвищення якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ набувають особливої актуальності у зв’язку з кадровою ситуацією у системі вищої освіти, що склалася сьогодні в результаті низького рівня її фінансування, старіння кадрів, зношення матеріально-технічної бази та ін. Разом з тим, ми спостерігаємо позитивні зрушення у вищій школі – підвищення мобільності викладачів і студентів. Позитивні й негативні зміни, що одночасно відбуваються у системі вищої освіти, можуть стати джерелом як прогресу, так і регресу. Які з них домінуватимуть, значною мірою залежить від того, яка кадрова політика буде проводитися

керівництвом ВНЗ, наскільки послідовно вона буде здійснюватися.

По-третє, сьогодні актуальною є проблема створення в системі управління ВНЗ інформаційної бази, яка б систематично оновлювалася й давала можливість вірогідно характеризувати якість професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ та приймати обґрунтовані рішення щодо управління викладацьким складом. Існуюча інформація є неповною, різнорідною та несистематизованою. Це спричиняє труднощі виявлення й аналізу проблем, пов’язаних з якістю професійної діяльності, а головне – причин, що їх обумовлюють.

РОЗДІЛ 1

$C:\Users\Acer\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCacheContent.Word\1.jpg$

ЯКІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ

ПРАЦІВНИКІВ ВНЗ ЯК ОБ’ЄКТ МОНІТОРИНГУ

Теоретичні засади і сутність якості професійної діяльності педагогічних працівників

Обґрунтування теоретико-методичних засад моніторингу якості професійної діяльності педагогічних працівників потребує визначення поняттєво-термінологічного апарату дослідження, вивчення та розробка якого базується на термінологічному аналізі.

В процесі професійної діяльності розкривається й набуває розвитку творчий потенціал особистості, який обумовлює якість професійної діяльності. Тому категорія «якість професійної діяльності» виступає провідною, як найбільш суттєва характеристика особистості професіонала. Через узгодження власних цілей особистості з цілями організації відбувається стимулювання її діяльності, результатом чого є підвищення якості професійної діяльності.

Моніторинг якості професійної діяльності є інформаційно-регулятивним

супроводом професійної діяльності педагогічних працівників, що дозволяє досягти цього узгодження на основі рефлексії.

Діяльність – це цілеспрямований процес, який передбачає перехід від мети, задуму до образу бажаного результату. В процесі діяльності людина намагається перетворити наявний матеріал чи ситуацію заради досягнення своєї мети, реалізації свого задуму. Тому, на відміну від активності чи виконання будь-яких дій на рівні навички чи звички, діяльність є усвідомленим цілеспрямованим процесом. Тобто основним структурним елементом будь-якої діяльності є мета.

Мета завжди індивідуальна. Вона може співпадати з цілями іншої людини, проте не може бути їй поставленою. Інакше вона перестає бути метою даної людини, й особистість починає діяти відповідно до існуючої організаційної структури. Іншими словами людина виявляється включеною в чужу діяльність, стає її частиною і лише виконує нав’язану їй функцію.

Отже, існує ще один феномен, який не є власне діяльністю – дія за відомим зразком або функціонування. У цьому випадку і цілі, і початковий матеріал, і кінцевий продукт вже від початку задані людині на рівні виконання. У виконавця не виникає запитань стосовно правильності сформульованих цілей і результатів, він не шукає в них нового для себе сенсу. Тому, на відміну від функціонування діяльність конкретної людини характеризується, насамперед, свободою у виборі і визначенні мети і результатів, а також засобів їх досягнення.

Поняття «діяльність» належить до явищ, ініціатором і рушійною силою яких є конкретний індивід, який міг би поводитися інакше на будь-якому етапі встановленої послідовності дій.

Професійна діяльність визначається як професія, тобто як вид трудової діяльності людини, що володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, придбаних у результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи.

Професійна діяльність об’єктивно складна й суб’єктивно важка для освоєння. Саме складність трудових функцій для людини й надає діяльності професійного характеру.

Структура професійної діяльності складається з таких елементів:

1) суб’єкти професійної діяльності, а саме:

професіонали – носії тієї чи іншої діяльності;

2) здійснення професіоналами своїх обов’язків, їх праця, робота, витрати фізичної та інтелектуальної енергії;

3) статус, яким наділяються ці особи – професіонали;

4) нормативно-ціннісна база тієї чи іншої діяльності, втілена у відповідній професійній галузі та професійній етиці.

Змістом будь-якої професійної діяльності є професійна праця, робота, яка полягає у виконанні професійних обов’язків та професійна поведінка, яка пов’язана з виконанням відповідних доручень, робіт або з наданням професійних послуг.

Виходячи з цих міркувань, має місце таке визначення професійної діяльності: професійна діяльність – це вид трудової діяльності професіоналів, які володіють комплексом спеціальних теоретичних знань та практичних навичок, набутих в результаті спеціальної підготовки та досвіду роботи, мають високу ділову репутацію та володіють професійною етикою, зміст якої складається з доцільної зміни та перетворення навколишнього середовища шляхом виконання покладених на них особливих професійних обов’язків та здійснення наданих їм для цього прав.

У зв’язку з цим основними функціями діяльності викладача ВНЗ є:

- наукове дослідження, об’єкт і предмет якого має безпосереднє або опосередковане відношення до сфери професійної діяльності майбутнього фахівця;

- розробка програм навчальної дисципліни та їх науково-методичне забезпечення;

- підготовка фахівців до професійної діяльності засобами своєї дисципліни, а також відновлення, збагачення й розробка нового забезпечення цієї діяльності;

На підставі структурно-компонентного аналізу виділяються такі характерні властивості педагогічної діяльності:

- професійна діяльність викладача коледжу - це розумова, творча діяльність, яка постійно розвивається; вона персоніфікована й високо відповідальна, оскільки від рівня фахівців залежить розвиток економіки та народного господарства держави; має велике нервове навантаження на особистість, яка бере в ній участь;

- професійна діяльність педагога коледжу включає цілу низку компонентів, які вимагають від нього певних визначених знань, умінь і навичок для стимулювання пізнавального інтересу студентів і лише творчий підхід дозволяє реалізувати вміння для найвищого рівня їх розвитку;

- педагогічна діяльність викладача коледжу - це особливий вид діяльності, об’єктом якої є людина з притаманними їй якостями. Основна особливість, що вирізняє її з-поміж інших видів діяльності, полягає в тому, що вона формує інші види діяльності та спрямована на формування професійних знань, умінь і навичок майбутніх фахівців;

- педагогічна діяльність викладача коледжу - це розв’язання безкінечної кількості педагогічних задач, кожна з яких передбачає усвідомлення кінцевої мети діяльності, способів її досягнення шляхом розв’язання багатьох стратегічних і тактичних завдань професійного навчання, виховання та розвитку, які співвідносяться між собою і розв’язуються впродовж навчальної та позанавчальної діяльності студентів.

Отже, під професійною діяльністю науково-педагогічних працівників ми будемо розуміти ієрархічно організовану систему різних видів діяльності, спрямованих на пошук, здобуття і систематизацію наукового знання, конструювання його у навчальну дисципліну, організацію і стимулювання навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців щодо оволодіння цим знанням, створення умов для їхнього професійно-особистісного розвитку.

Аналіз педагогічної діяльності базується в основному на двох підходах – структурному та функціональному. Зазначені підходи хоча й не можуть вважатися універсальними, але не суперечать і не виключають один одного, їх можна вважати взаємодоповнюючими і водночас застосовувати при вирішенні завдань теоретичних та експериментальних досліджень. Вони є продуктивними з точки зору визначення специфіки педагогічної діяльності, визначення професійно значущих якостей особистості педагога.

Визначивши модель діяльності викладача ВНЗ, звернемося до аналізу такого феномену як якість професійної діяльності.

Якість як категорія є ключовою в новій парадигмі сучасного управління різними організаціями й цивілізаційно-економічним розвитком людства. Рефлексія якості світовим співтовариством і в Україні відображає зростаючу роль категорії якості, через призму якої реалізується системно- синтетичний підхід до управління поліпшенням, прогресом у будь-яких сферах діяльності людини.

Сьогодні категорія «якість» увійшла й у галузь освіти, а також в арсенал педагогічних понять із узагальненим значеннєвим навантаженням як сукупність певних властивостей, що характеризують сутність об’єкта й відмінність його від інших.

Оцінювання якості професійної діяльності педагогічного працівника ВНЗ має здійснюватися за трьома напрямами: умови, процес і результати. Якщо провести структурування кожної складової якості професійної діяльності, визначити критерії та показники їх прояву, можна розробити стандартизовану модель якості професійної діяльності педагогічних працівників, що створить основу її моніторингу (додаток 1).

$C:\Users\Acer\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCacheContent.Word\3.png$ Моніторинг як механізм управління якістю професійної діяльності

педагогічних працівників ВНЗ

Поняття «моніторинг» викликає зацікавленість з точки зору його теоретичного і практичного аналізу, оскільки не має однозначного тлумачення, вивчається й використовується в межах різноманітних сфер науково-практичної діяльності. Складність формулювання визначення поняття «моніторинг» пов’язана також з належністю його як до сфери науки, так і практики.

Звертаючись до його витоків зазначимо, що слово «моніторинг» походить від латинського monitor – наглядач, контролер.

У «Сучасному словнику іншомовних слів» моніторинг визначається як:

1) постійний контроль за будь-яким процесом з метою виявити, чи відповідає він бажаному результату або початковим прогнозам;

2) спостереження за довкіллям, оцінювання й прогноз його стану у зв’язку з господарською діяльністю людини;

3) збір інформації для вивчення громадської думки стосовно якогось питання.

Виходячи з наведених словарних дефініцій, можна виокремити низку

смислових характеристик поняття «моніторинг»:

- по-перше, це систематичний процес спостереження за об’єктом, оцінювання його стану, контроль за характером подій, що відбуваються, попередження небажаних тенденцій розвитку. Моніторинг здійснюється через певні системи, що виконують відповідні функції;

- по-друге, моніторинг має адресність і предметну спрямованість, тобто застосовується до конкретних об’єктів і процесів для вирішення завдань чітко окресленого кола.

Отже, в умовах децентралізації та демократизації управління вищою освітою підвищується відповідальність вищих навчальних закладів за якість підготовки випускників, управління якістю вищої освіти з урахуванням результатів освітнього моніторингу стає не тільки правом, а й обов’язком навчальних закладів.

З функціями управління функції моніторингу також можна розподілити на основні (стрижневі) і локальні функції.

$C:\Users\Acer\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCacheContent.Word\4.jpg$ Активізуюча функція забезпечує залучення до дослідження педагогічних працівників, представників адміністрації, студентів вищого навчального закладу, підвищує рівень їхньої педагогічної культури, відкриває можливості для пошуку нових форм і методів навчання, перебудови навчально-виховного процесу та управління ним з метою поліпшення якості вищої освіти. Вона сприяє підвищенню рівня професіоналізму й мобільності персоналу.

Аналітична функція проявляється у всебічному розгляді стану якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників з метою визначення факторів впливу, оцінки їх вагомості та ступеня значущості для подальшого удосконалення професійної діяльності. Виявлені проблеми у професійній діяльності, фактори впливу на її якість, усі отримані дані піддаються різним видам аналітичного дослідження, на підставі якого й формулюються рекомендації для прийняття управлінських рішень в сфері управління персоналом ВНЗ.

Діагностична функція безпосередньо спрямована на виявлення проблем, відхилень від певних норм і стандартів професійної діяльності, з’ясування причин їх виникнення з метою вироблення рекомендацій керівникам на різних рівнях управління вищим навчальним закладом щодо усунення виявлених недоліків і розв’язання проблем.

1.3. Модель професійної компетентності педагогічного

працівника як основа моніторингу якості його професійної діяльності

Згідно статті 53 Закону України «Про вищу освіту» науково- педагогічні працівники – це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах проводять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.

Кваліфікація й компетентність – соціально трудові характеристики, що задають межі й рівень функціональних дій особистості певної професії. Вони визначаються нормативно й контролюються соціумом у процесі різноманітних атестаційних акцій. Кваліфікація формально зумовлюється типом здобутої освіти й засвідчується документами, що дають право на роботу зі спеціальності.

Нормативні вимоги до професійної діяльності висвітлені у кваліфікаційних характеристиках для тієї або іншої спеціальності. Вони охоплюють базові знання, уміння, навички, способи діяльності, необхідні й достатні для того, щоб успішно діяти.

Компетенції відрізняються від кваліфікації передусім тим, що не обмежуються вимогами одного робочого місця, а відображають особистісні риси фахівця.

Якість професійної діяльності викладача коледжу формується на основі професійної кваліфікації й компетентності в контексті певної освітньої культури, будучи наявною в межах заданої компетенції, досягаючи вищого прояву в майстерності як особливому способі інтеграції життя й професії.

Головними складовими компетентностями педагогічних працівників визнано такі: професійна, інформаційна, комунікативна , правова.

Під компетентністю ми розуміємо якість людини, яка формується завдяки обізнаності, оволодінням знаннями, уміннями, навичками та набуттям певного досвіду. Компетентність однозначно не співвідноситься ні з загальною, ні з професійною освітою.

Хоча вона й ґрунтується на фаховій кваліфікації, але є системним і більш цілісним утворенням, яке дозволяє людині орієнтуватися у широкому колі питань, не обмежених вузькою спеціалізацією, що забезпечує соціальну і професійну мобільність особистості, її відкритість до змін і творчого пошуку, здатність до самовираження, прагнення до оновлення знань. Виходячи з цього, якість професійної діяльності викладача вищої школи співвідноситься саме з рівнем його компетентності, а вимоги до нього формулюються у термінах компетенцій.

На професійну компетентність науково-педагогічного працівника, виокремимо наступні її сутнісні характеристики:

• компетентність відображає здатність педагогічного працівника успішно виконувати функції та діяти в різноманітних ситуаціях, що виникають у процесі професійної діяльності;

• професійна компетентність педагогічного працівника формується та виявляється в діяльності;

• компетентність передбачає оволодіння професійними компетенціями як закріпленими вимогами до професійної діяльності;

• рівень професійної компетентності педагогічного працівника залежить від широти форматів контекстів, в якому він може вирішувати професійні завдання;

• компетентність є засобом реалізації особистісних смислів педагогічного працівника;

• професійна компетентність педагогічного працівника характеризує його готовність та здатність до саморозвитку в умовах постійних змін, що відбуваються у суспільстві.

Отже, професійна компетентність педагогічного працівника ВНЗ є динамічним системним утворенням, яке відображає рівень ефективності професійної діяльності, здатність оптимально діяти в проблемних ситуаціях. Індикаторами компетентності є матеріалізовані продукти діяльності.

Особливість педагогічного працівника вищої школи полягає в тому, що вона складається з декількох взаємопов’язаних між собою видів.

Вид діяльності – це узагальнена характеристика функціональної спрямованості праці спеціаліста. Окремі конкретні види діяльності розрізняються за формою, способами здійснення, часовою та просторовою характеристиками, функціональною спрямованістю тощо.

$C:\Users\Acer\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCacheContent.Word\iN8XR2LTS.JPG$ РОЗДІЛ 2

МЕТОДИКА МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВНЗ

4.1. Критерії і показники якості професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ

Моніторинг якості професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ є цілісним управлінським інструментом, який дозволяє зібрати, зберегти, обробити, поширити інформацію про якість професійної діяльності викладачів вищої школи, визначити її стан і спрогнозувати розвиток, що можливе при розробці методики (процедури) його проведення.

Під методикою організації і проведення моніторингового дослідження якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників будемо розуміти системний процес з відповідним організаційним супроводом, представлений в органічному поєднанні принципів, змісту, методів, засобів, алгоритму дій, поточного відстеження та програми корекційних заходів результативності моніторингу, які дають змогу скласти процесуальну характеристику професійної діяльності науково-педагогічних працівників та поетапного досягнення гарантованого результату.

Проблемою моніторингу результативності навчального процесу в системі педагогічного менеджменту приватних ВНЗ є факторно-критеріальна субмодель діяльності науково-педагогічного працівника, яка розкриває його особисті якості та складові науково-педагогічної діяльності, передбаченої індивідуальним планом викладача і містить такі фактори: особисті якості; організаційна робота; навчальна робота (навчальне навантаження); навчально-методична робота; результат роботи викладача.

Критерії відбивають вимоги до діяльності викладача за певними напрямами, які унормовані на рівні навчального закладу або його структурного підрозділу (циклової комісії, віддідення тощо). Так, до інтегральних особистих якостей віднесено людяність, професіоналізм, відповідальність, організованість, об’єктивність.

Основними вимогами до організаційної роботи є своєчасність та якість складання індивідуального плану, участь у засіданнях циклової комісії. В залежності від додаткових завдань, у кожного викладача можуть бути додаткові обов’язки, які зазначаються в індивідуальному плані.

Методична робота вимагає якісного виконання навчального навантаження, використання інновацій та новітніх технологій, у тому числі дистанційного навчання, своєчасність заповнення навчальної документації, наявності пропозиції додаткових спецкурсів для вибору студентами.

Вимогами до навчально-методичної роботи є дидактичне забезпечення викладацької діяльності, системне забезпечення навчально-методичними матеріалами дисциплін, які читає викладач, взаємовідвідування занять з метою обміну досвідом тощо.

Існує три рівні оцінювання професійної діяльності викладачів ВНЗ:

1) кваліфікаційний рейтинг викладача щодо постійних показників, які характеризують кваліфікаційний потенціал викладача, накопичений ним за весь час роботи (таких як – стаж роботи, звання, членство в профспфлковій організації, наявність почесних звань та інших відзнак і т.д.) (додаток 1);

2) «поточний» рейтинг, що відображає досягнення викладача, його професійну діяльність за даний навчальний рік;

3) рейтинг «динаміка розвитку діяльності», що відображає досягнення викладача, його професійну діяльність за останні три роки.

Вихідними даними для визначення «поточного» рейтингу та рейтингу «розвитку діяльності» є: обсяг навчального навантаження, відомості про публікації, робота з методичним порталом, складання навчально-методичних рекомендацій, придбання програмних педагогічних засобів, застосування нових технологій в процесі роботи і т.д.

«Поточний» рейтинг розраховується на основі анкетування і викладачів, і студентів.

Добирати показники для оцінювання якості потрібно таким чином, щоб вони безпосередньо чи опосередковано вказували на якісну складову якнайбільшої кількості видів діяльності викладача, і дозволяли об’єктивно оцінювати роботу викладача повністю. Крім цього, визначаючи критерії та процедури оцінювання, не слід забувати, що вони є невід’ємними від системи забезпечення якості вищої освіти загалом та від якості діяльності окремих вищих навчальних закладів.

Виходячи з цих положень, існує класифікація процедури оцінювання в залежності від чотирьох рівнів системи забезпечення якості вищої освіти:

Рівень А. Рівень організації роботи викладача – участь викладача в розробці робочих програм і курсів, забезпечення змісту навчальних курсів, керівництво студентами, підвищення кваліфікації.

Рівень В. Рівень оцінювання роботи викладача.

Критеріями оцінювання діяльності викладачів на цьому рівні є:

участь у створенні робочих програм навчальних дисциплін;

2) розробка методичного матеріалу для роботи студентів та завдань із поточного, підсумкового контролю та контролю залишкових знань;

3) участь у науково-практичних конференціях (публікації тез доповідей не менше, ніж 4 сторінки);

4) публікації в науково-практичних журналах;

5) підвищення кваліфікації.

Рівень С. Рівень організації роботи студентів – перевірка знань та вмінь студентів, забезпечення процедур зворотного зв’язку, самостійна навчальна та громадська робота.

Критеріями оцінювання якості діяльності викладачів на цьому рівні виступають:

1) засвоєння обов’язкової теоретичної програми;

2) засвоєння обов’язкової практичної підготовки;

3) участь у формуванні наповнення навчальних дисциплін;

4) засвоєння матеріалу для самостійного вивчення;

5) участь в олімпіадах, конференціях, виставках;

6) участь в органах студентського самоврядування.

Рівень D: Рівень організації роботи ВНЗ (рівень організації адміністративної роботи) – організація роботи викладача, циклової комісії, відділення, керівництва допоміжних адміністративних підрозділів.

До критеріїв оцінювання якості діяльності викладачів на цьому рівні

належать:

1) підтримка актуальності проваджуваної освітньої діяльності;

2) підвищення кваліфікації;

3) об’єктивне оцінювання підготовки до професійної діяльності працівників ВНЗ;

4) вирішення складних завдань та впровадження інновацій у майбутню професію.

Рівень Р: Рівень організації участі працедавців: формування вимог до змісту практичної частини навчальних курсів, участь в оцінюванні знань та вмінь студентів.

Критерієм оцінювання діяльності викладачів на цьому рівні є забезпечення співробітників та студентів необхідною технікою, програмним забезпечення, спеціально обладнаними приміщеннями тощо [81].

Таким чином, аналіз теоретичних джерел та власного досвіду свідчить про неоднозначність підходів до оцінювання якості професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ. Відсутність ефективного і загальновизнаного механізму вимірювання та оцінювання якості професійної діяльності науково-педагогічних працівників ВНЗ, пов’язана саме із складністю феномену професійної діяльності та процедури її оцінювання. Лише поєднання кількісного та якісного оцінювання якості професійної діяльності педагогічних працівників

ВНЗ буде максимально адекватно відображати її стан. Таке поєднання забезпечується використанням кваліметричного підходу. Розроблення процедури оцінювання якості професійної діяльності педагогічних працівників, об’єктивної діагностики і адекватного моніторингу дасть змогу покращити її якість та знайти компроміс між стандартизацією професійної діяльності педагогічних працівників та її творчої складової.

З огляду на те, що професійна діяльність педагогічних працівників має складну структуру, й управління нею є за своєю суттю багаторівневим, кожен із рівнів може бути охарактеризований своїми суб’єктами й об’єктами управління, пріоритетами та функціями. Тому оцінювання її якості доцільно здійснювати на основі багатокритеріального аналізу, що передбачає наявність критеріїв та стандартів, з якими порівнюється об’єкт оцінювання для визначення його відносної цінності. У самій методиці оцінювання результатів професійної діяльності необхідно дотримуватися ключового принципу – оцінювання результатів має відбивати рівень досягнення цілей діяльності вищого навчального закладу, його окремих підрозділів і кожного працівника особисто. Такий підхід дає можливість виявляти відхилення від цілей і вживати відповідних дій щодо виправлення ситуації.

Для оцінювання якості професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ слід використовувати факторно-критеріальну субмодель професійної діяльності педагогічного працівника ВНЗ.

Параметрами моделі є: якість процесу діяльності викладачів; якість результатів професійної діяльності.

Параметр «Якість процесу діяльності викладачів», в свою чергу, має такі фактори: рівень навчальної діяльності викладача; рівень навчально- методичної діяльності викладача; рівень професійної компетентності педагогічних працівників.

Перераховані фактори забезпечуються відповідними критеріями. Всі критерії виділені за допомогою логічного аналізу напрямків професійної діяльності викладача вузу та відповідних нормативних документів.

Фактор «Рівень навчально-методичної діяльності педагогічних працівників» включає критерії: виконання навчального навантаження; своєчасність заповнення навчальної документації; відповідність дисциплін, що викладаються, освітньому стандарту; глибина і сучасність науково-теоретичної та професійно-практичної інформації у викладанні навчальних дисциплін; доцільність вибору і використання методів і форм організації освітньої діяльності студентів; керівництво курсовими роботами студентів; участь у роботі екзаменаційних комісій; відповідність обсягу і жанру навчально-методичних матеріалів викладача статусу та займаній посаді у ВНЗ; повнота навчально-методичного забезпечення навчальних дисциплін, що викладаються; рівень новизни та сучасності методичних матеріалів, розроблених викладачем; проведення та відвідування відкритих занять з метою обміну досвідом; підвищення кваліфікації.

Фактор «Рівень організаційної діяльності педагогічних працівників» має наступні критерії: своєчасність і якість складання індивідуального плану роботи викладача; участь у засіданнях циклової комісії; участь у громадських, науково-педагогічних заходах; міра активності в організації громадських, науково-педагогічних заходів; профорієнтаційна робота.

Фактор «Розвиток професійної компетентності педагогічних працівників» містить критерії: професійно значущі якості особистості; рівень розвитку ключових компетентностей; рівень розвитку загальнопрофесійних компетентностей; рівень розвитку спеціально-професійних компетентностей.

Параметр «Якість результатів професійної діяльності» визначають такі чинники: якість підготовки випускників (рівень навчальних досягнень студентів); рівень якості професійної діяльності педагогічних працівників; рівень задоволення споживачів освітніх послуг.

Фактор «Якість підготовки випускників» розкривається такими критеріями: успішність студентів; ступінь сформованості професійної компетентності студентів.

Фактор «Рівень якості професійної діяльності педагогічних працівників» визначається такими критеріями: підвищення рейтингу викладача; підвищення рівня професійної компетентності.

Фактор «Рівень задоволення споживачів освітніх послуг» має такі

критерії: оцінка роботи (звання, нагороди, заохочення); оцінка викладачів студентами.

Особливістю цієї моделі є можливість адаптації для кожного ВНЗ, що забезпечує її варіативність. Періодично вимірюючи власну діяльність, педагогічний працівник може здійснювати поточне корегування професійної діяльності і рефлексивний саморозвиток. Зовнішнє вимірювання дає можливість управляти розвитком професійної діяльності викладача, організовувати методичну роботу у ВНЗ, здійснювати адресну допомогу педагогічним працівникам.

2.2. Задоволеність професійною діяльністю науково-педагогічних

працівників ВНЗ як фактор підвищення її якості

Аналіз змісту праць вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем моніторингу якості професійної діяльності педагогічних працівників свідчить, що вони стосуються окремих аспектів або ланок моніторингу і переважно зосереджені на контролі за кінцевими результатами діяльності, зокрема рівнем підготовки студента. Та якими би досконалими не були методи оцінки якості результату освітнього процесу, вони не дають прямої інформації про те, яким чином можна цю якість підвищувати. Адже впливати на якість результату – означає змінювати що-небудь у самому процесі, за допомогою якого отримується даний результат.

Зважаючи на те, що результат професійної діяльності значною мірою визначається суб’єктом цієї діяльності, виникає потреба у вивченні уявлень педагогічних працівників про якість професійної діяльності й шляхи її підвищення. При цьому варто мати на увазі, що всі учасники, безпосередньо залучені в реальний освітній процес, крім уявлень про якість, мають і свої певні інтереси й думки про те, що потрібно міняти не тільки у своїй роботі, але й у роботі інших. Інтегральним фактором, який відображає ставлення людини до власної праці є задоволеність професійною діяльністю.

Важається, що за допомогою моніторингу задоволеності професійною діяльністю можна виявити чинники, які впливають саме на процес діяльності і закономірно визначають її результативність.

Під моніторингом задоволеності професійною діяльністю ми будемо розуміти інформаційну систему, яка постійно оновлюється і поповнюється шляхом безперервного (циклічного) стеження за станом і динамікою задоволеності професійною діяльністю педагогічних працівників за сукупністю визначених критеріїв з метою вироблення управлінських рішень щодо коригування небажаних диспропорцій на основі порівняння отриманих результатів з вимогами й очікуваннями працівників і прогнозування подальшого розвитку досліджуваних процесів.

Про задоволеність, і про вдоволення й задоволення говорять, коли мова заходить:

1) про вдоволення потреб і досягнення цілей;

2) про вияв ставлення до чого-небудь, оскільки ці поняття несуть у собі оцінку; 3) про мотивацію, оскільки ці явища можуть брати участь у процесі як мотиватори;

4) про з’ясування механізмів формування задоволеності, які нерідко підміняються механізмами виникнення вдоволення.

Схожість причин і умов прояву цих феноменів не повинна закривати фундаментальних розбіжностей у їхній сутності та виявленні [65]. Так, перша відмінність стосується того, що вони характеризують.

Вдоволення характеризує одноразовий і найчастіше короткостроковий акт (виконану роботу, досконалий вчинок, вдоволену потребу). Задоволення при цьому виступає як переживання – емоційний акт. Задоволеність же характеризує

довгострокові події, діяльність. Звідси виникає й друга відмінність, пов’язана зі

швидкістю формування того чи іншого феномена: вдоволення виникає вже після

одноразового досягнення мети і супроводжується задоволенням, задоволеність –

тільки після багатократного досягнення мети, коли людина переконується у високій вірогідності і навіть гарантованості вдоволення своїх потреб.

Відмінність полягає в тривалості означених феноменів: вдоволення (стан) і задоволення як емоція триває відносно короткий час, задоволеність же як ставлення до чого-небудь зберігається тривалий час.

Відмінність полягає в динаміці їхньої інтенсивності при багатократному досягненні однієї й тієї ж мети: переживання вдоволення і задоволення послабляються, а задоволеність, навпаки, зростає.

Вдоволення можна випробовувати як на біологічному рівні (наприклад, відчуття ситості, комфорту), так і на соціальному (задоволення від прослуховування музики, діяльності, пов’язаної із творчістю тощо); задоволеність же явище тільки соціальне, таке, що переживається на рівні особистості.

Вдоволення–невдоволення – це полімодальнісні феномени, тоді як задоволеність–незадоволеність – одномодальні. Це означає, що вдоволення може переживатися за різних емоційних станів: радості, смутку, розчарування тощо; задоволеність же якісно завжди однакова (як позитивне ставлення), незалежно від характеристик того, чим вона викликана (роботою, досягненнями, своїм життям взагалі тощо).

Отже, задоволеність є специфічним психологічним феноменом, відмінним від вдоволення та задоволення. «Задоволення –це емоційний стан, що виникає внаслідок реалізації мотиву. Інша справа – задоволеність, яка розуміється більшістю психологів і соціологів як ставлення до виконуваної діяльності, способу життя. Задоволеність виконує довгострокову оцінну функцію, тому вона є позитивним оцінним ставленням, а незадоволеність – негативним».

Ще в 1972 році Ч. Грін на основі результатів численних досліджень підсумовував три різні точки зору з цього питання:

• задоволеність роботою не впливає на результативність праці;

• результативність роботи викликана задоволеністю нею;

• задоволеність роботою викликає зростання результативності виконуваної роботи.

Відсутність єдиної загально визнаної структури критеріїв задоволеності пов’язана з тим, що при їх виборі під час проведення оцінювання кожний вищий навчальний заклад орієнтується на специфіку своєї діяльності та особливості праці свого персоналу.

Параметр «Задоволеність діяльністю» складається з таких факторів: управління діяльністю ВНЗ, умови праці, робота підрозділів вищого навчального закладу, психологічний клімат, доступність інформації, організація навчального процесу.

Параметр «Задоволеність професією» визначається такими факторами, як професійні здобутки та умови підвищення кваліфікації. Перераховані фактори забезпечуються відповідними критеріями, що виділені за допомогою логічного аналізу специфіки професійної діяльності педагогічного працівника ВНЗ.

Фактор «Задоволеність управлінням діяльністю ВНЗ» представлено критеріями: задоволеність цінностями, місією, політикою і стратегією ВНЗ; задоволеність управлінням змінами в діяльності ВНЗ; задоволеність діяльністю директора; заступників директора; задоволеність участю в прийнятті управлінських рішень.

Фактор «Задоволеність умовами праці» описується критеріями: задоволеність матеріально-технічним забезпеченням робочого місця; задоволеність оплатою праці; задоволеність визнанням заслуг і досягнень педагогічних працівників; задоволеність охороною та безпекою праці; задоволеність системою мотивації професійної діяльності.

Фактор «Задоволеність роботою підрозділів ВНЗ» має такі критерії: задоволеність організаційною структурою вищого закладу; задоволеність діяльністю відділення; задоволеність діяльністю профспілкової організації; задоволеність діяльністю бібліотеки; задоволеність організацією харчування; задоволеність організацією медичного обслуговування.

Фактор «Задоволеність психологічним кліматом» містить критерії: задоволеність стосунками з колегами по цикловій комісії; задоволеність ставленням з боку керівництва ВНЗ; задоволеність ставленням з боку завідувача відділення; задоволеність ставленням з боку голови циклової комісії; задоволеність рівнем професійної підготовки колег; задоволеність стосунками зі студентами.

Фактор «Задоволеність доступністю інформації» розкривається такими критеріями: задоволеність обізнаністю у ВНЗ; задоволеність доступністю джерел інформації; задоволеність поінформованістю про цілі в сфері якості освіти.

Фактор «Задоволеність організацією навчального процесу» характеризується такими критеріями: задоволеність розподілом навчального навантаження; задоволеність розкладом занять; задоволеність методичним забезпеченням; задоволеність станом навчальних аудиторій.

Фактор «Задоволеність професійними здобутками» представлено критеріями: задоволеність системою мотивації професійної діяльності, задоволеність визнанням заслуг і досягнень педагогічних працівників.

Фактор «Задоволеність умовами для підвищення кваліфікації» визначається такими критеріями: задоволеність можливостями, наданими ВНЗ для підвищення педагогічної кваліфікації; задоволеність можливостями, наданими ВНЗ для підвищення наукової кваліфікації; задоволеність можливостями, наданими ВНЗ для підвищення кваліфікації за фахом.

Особливістю цієї моделі є можливість адаптації для кожного ВНЗ, що

забезпечує її варіативність.

У ВНЗ доцільно розглядати такі види задоволеності: індивідуальна – задоволеність окремого педагогічного працівника; групова – задоволеність персоналу циклової комісії, відділення – характеристика, що відображає загальний рівень задоволеності всіх педагогічних працівників ВНЗ. Вона об’єднує індивідуальну та групову задоволеність.

Залежно від поєднання між очікуваннями, потребами і мотивами педагогічного працівника ВНЗ, з одного боку, і його роботою в певних умовах праці та при наявності різних факторів, запропонованих йому ВНЗ, – з іншого, кожен працівник формує певну ступінь задоволеності або незадоволеності. З

цієї точки зору можна виділити також кілька рівнів задоволеності персоналу: низький, середній, оптимальний, прогресивний.

Низький рівень може бути викликаний різними причинами: умови діяльності та інші фактори, що впливають на загальний рівень задоволеності, не відповідають очікуванням або обіцянкам з боку роботодавця; сама робота або поведінка і стан людини в організації не відповідають її очікуванням з причин, які ніяк не залежать від навчального закладу.

Середній рівень характеризується задоволеністю окремими аспектами роботи або діяльності ВНЗ, тобто очікування, потреби і мотиви педагогічного працівника збігаються з реальністю і задовольняються лише частково. Даний рівень дозволяє викладачеві стабільно виконувати свої завдання і підтримувати середній рівень працездатності.

Оптимальний стан задоволеності персоналу – це найбільш повна і гармонійна відповідність очікувань і потреб персоналу і реально наданих йому умов праці та інших факторів, пропонованих для здійснення різних видів діяльності. Даний рівень означає, що викладач задоволений основними аспектами (умовами) своєї діяльності і, насамперед, тими, які для нього найбільш важливі.

У свою чергу, досягнення прогресивного рівня задоволеності свідчить про включення в дію законів і моделей, що узгоджують задоволеність педагогічного працівника з результатами роботи ВНЗ. При наявності такого рівня задоволеності викладач максимально повно задовольняє власні потреби, а умови праці та інші фактори, пропоновані ВНЗ для виконання різних видів діяльності, перевершують очікування і потреби. Задоволеність персоналу, досягнута на даному рівні, призводить до більшого залучення персоналу в діяльність ВНЗ, поліпшення окремих показників роботи навчального закладу в цілому і задоволення інших зацікавлених сторін.

Всі розглянуті вище рівні задоволеності стосуються задоволеності окремого педагогічного працівника. Однак дана шкала може бути використана при проведенні оцінювання задоволеності викладацького складу в цілому. Вимірювання та вивчення задоволеності кожного викладача не дає повної картини, оскільки залежить від особистих сприймань та індивідуальних особливостей людини. Виявити загальні тенденції і отримати важливі результати, корисні для прийняття подальших рішень, можливо на підставі аналізу задоволеності викладацького складу ВНЗ у цілому.

Отже, здійснення моніторингу задоволеності професійною діяльністю педагогічних працівників ВНЗ на основі розробленої нами факторно-критеріальної моделі дозволяє відслідковувати динаміку показників задоволеності персоналу і приймати на основі отриманих результатів управлінські рішення, які сприяють підвищенню рівня якості професійної діяльності викладачів.

2.3. Оцінювання викладацької діяльності студентами як критерій

якості результату професійної діяльності педагогічних

працівників ВНЗ

Думка студентів має істотне значення при оцінюванні якості навчальної діяльності педагогічних працівників ВНЗ, оскільки вони безпосередньо включені в навчальний процес, є його активними, зацікавленими учасниками. У силу цих причин вивчення задоволеності/незадоволеності студентів і випускників процесом навчання, тобто орієнтація на безпосереднього споживача освітніх послуг, є в даний час актуальним завданням менеджменту якості освіти.

Так, наприклад, анкета для оцінювання студентами викладача в Техаському університеті в Остині складається з 14 запитань: 8-ми закритих, на які студент має два варіанти відповіді – завжди (зазвичай), ніколи (рідко), 3-х закритих, коли необхідно вибрати одну із запропонованих відповідей, а також 3-х узагальнюючих запитань (Overall Evaluation), які визначають загальну оцінку викладача і надають можливість студенту висловити свої думки стосовно даного викладача і предмету. Наведемо для прикладу твердження, якими оцінюють викладача.

1. Цілі даного заняття були ясними для мене.

2. Викладач говорив зрозумілою мовою.

3. Викладач пояснював все доступно.

4. Цей викладач стимулює і його цікаво слухати.

5. Презентований матеріал був добре організований.

6. Викладач вважає, що студенти знають більше, ніж є насправді.

7. Цей викладач, здається, розуміє свій предмет.

8. Цей викладач заохочує до участі.

9. Пояснення цього викладача (занадто технічні, занадто спрощені, задовільні).

10. Час, проведений на лекціях (занадто багато, занадто мало, задовільно).

11. Темп роботи у групі був (занадто швидким, занадто повільним, задовільним).

Загальна оцінка:

1. Назвіть характерні особливості викладання цього викладача.

2. Недоліки у процесі навчання цього викладача.

3. Пропозиції щодо поліпшення.

Інформація є надзвичайно цінною, бо слугує основою для запровадження певних змін і корекцій у викладанні навчального курсу.

Найважливішим питанням оцінювання викладачів є процедура вивчення думок студентів шляхом анкетування через певні проміжки часу після закінчення навчального курсу.

До заходів щодо оцінки діяльності викладача у вітчизняних ВНЗ, можна віднести студентські опитування, які почали проводити ще наприкінці 80-х років минулого сторіччя. Зазвичай їх називають «Викладач очима студентів». Початковий варіант анкети «Викладач очима студента», запропонованої Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти, містив наступний перелік тверджень, які студентам необхідно було оцінити за дев’ятибальною шкалою:

Викладач (ПІБ):

Викладає матеріал ясно і доступно;
Роз’яснює складні місця;
Виділяє головні моменти;
Вміє викликати і підтримувати інтерес аудиторії до предмету;
Стежить за реакцією аудиторії;
Задає питання і спонукає до дискусії;
Дотримується логічної послідовності у викладі;
Демонструє культуру мовлення, чіткість дикції, нормальний темп викладу;
Вміє зняти напругу і втому аудиторії;
Орієнтує на використання досліджуваного матеріалу в майбутній професійній та громадській діяльності;
Творчий підхід і інтерес до справи;
Доброзичливість і такт по відношенню до студентів;
Терпіння, вимогливість;
Зацікавленість в успіхах студентів;
Об’єктивність в оцінці знань студентів;
Шанобливе ставлення до студентів;
Налаштовує до себе високою ерудицією, манерою поведінки, зовнішнім

виглядом.

Досвід проведення оцінювання діяльності викладачів студентами в українських ВНЗ свідчить, що інформація про оцінки дозволяє досить точно виявляти випадки низької якості викладання, а також відстежувати професійне зростання викладачів, зміни у відносинах між студентами і конкретним викладачем. У зв’язку з цим оцінки формально не враховуються при визначенні надбавок (або «штрафів») до заробітної плати викладацького складу, але вони є сигналом, відповідно до якого адміністрація повинна поставитися з великою увагою до якості викладання конкретних курсів.

Узагальнюючи результати проведеного теоретичного дослідження, можна констатувати, що незважаючи на наявність у сучасній педагогічній науці досліджень, присвячених оцінюванню якості діяльності педагогічних працівників ВНЗ, проблема оцінювання педагогічної діяльності викладачів студентами залишається актуальною. Недостатньо розкритими, на нашу думку, є питання використання результатів оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників студентами в управлінні якістю їх діяльності.

Оцінювання студентами якості діяльності викладачів доцільно проводити в кінці кожного семестру до початку заліково-екзаменаційних сесій з метою уникнення впливу викладачів на підсумкову оцінку студентів з навчального курсу. Для зменшення трудомісткості оброблення інформації доцільно розробити програмне забезпечення, що дозволить інтегрувати інформацію, яку формують різні користувачі.

Оскільки основною метою навчального процесу є набуття студентами визначених освітньо-кваліфікаційною характеристикою компетентностей,

то педагогічний працівник не лише має позитивно сприйматися студентами, а й забезпечити високу результативність навчального процесу.

Тому загальну оцінку викладача потрібно корегувати за результатами контролю залишкових знань студентів. Такий контроль доцільно проводити з навчальних дисциплін, що викладалися педагогічними працівниками, які займуть перші й останні п’ять місць у рейтингу за оцінками студентів. Це дасть змогу виявити та скорегувати загальну оцінку педагогічних працівників, які отримали високі оцінки студентів, але не забезпечили набуття ними відповідних компетентностей, а також викладачів, які попри низькі оцінки студентів забезпечують високу якість їх підготовки.

Система оцінювання викладачів студентами є лише одним із елементів контролю якості професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ.

ВИСНОВКИ

Теоретичне обґрунтування моделі системи моніторингу якості професійної діяльності педагогічних працівників вищих навчальних закладів як системного утворення дало змогу окреслити її своєрідність і самодостатність.

На основі теоретичного аналізу виділено п’ять підсистем принципів, що є підґрунтям системи моніторингу якості професійної діяльності педагогічних працівників і відповідно відображають загальнонауковий, антропосоціальний, системний, синергетичний та процесний підходи.

Для забезпечення успішності моніторингу в системі управління якістю освіти у ВНЗ обґрунтовано та розроблено три групи умов: концептуально- нормативні, організаційно-управлінські та інформаційно-технічні.

Моніторинг задоволеності професійною діяльністю є важливою складовою моніторингу якості професійної діяльності педагогічних працівників ВНЗ, оскільки дає змогу отримати інформацію про те, яким чином можна підвищувати якість професійної діяльності педагогічних працівників. З урахуванням специфіки задоволеності професійною діяльністю науково-педагогічних працівників виокремлено її складові – задоволеність діяльністю і задоволеність професією.

Задоволеність діяльністю складається з таких факторів: управління діяльністю ВНЗ, умови праці, робота підрозділів вищого навчального закладу, психологічний клімат, доступність інформації, організація навчального процесу. Задоволеність професією визначається такими факторами, як професійні здобутки та умови підвищення кваліфікації.

Інструментарій моніторингу − комплекс кваліметричних моделей, які є певними стандартами і в сукупній реалізації визначають результативність професійної діяльності.

Зміст рейтингової оцінки педагогічних працівників КАФК

Циклова комісія __________________________________________________

Прізвище, імя, по батькові викладача ________________________________

Посада (якщо менше ставки вказати відсоток) ________________________

Показник роботи за період з __________________ по __________________

Організаційна робота

Вид роботи	Примітка	Максимальна кількість балів	Виставлено балів викладачем	Виставлено балів головою ЦК
Організація та участь у проведенні педрад, метод.об'єднань, нарад, конференцій, семінарів та ін. Підготовка доповідей, повідомлень ( у КДАК)		2
Участь у профорієнтаційній роботі	За 1 студента	10
Виконання роботи наставників молодих і малодосвідчених викладачів		5
Ведення навчальних журналів		10
За порушення щодо ведення навчальних журналів	За одне	-1
РАЗОМ

Науково-методична робота

Вид роботи	Примітка	Максимальна кількість балів	Виставлено балів викладачем	Виставлено балів головою ЦК
Написання, підготовка до видання та перевидання:
підручників
з грифом риди директорів		30

з грифом ДУ НМЦ «Агроосвіта»		30

електронних підручників		30

навчальних посібників (довідників)
з грифом риди директорів		30

з грифом ДУ НМЦ «Агроосвіта»		30

методичних розробок та рекомендацій
з грифом ДУ НМЦ «Агроосвіта»		30

внутрішніх		10

сценаріїв виховних заходів, занять		10

словників		5

2. Підготовка нового заняття з комп’ютерною презентацією відповідно до змін у програмі і навчальному плані, або з теми чинної програми з модернізацією змісту (за 1 заняття)
лекцій		5
семінарських занять		5
практичних занять		5
лабораторних занять		5
самостійної роботи студентів		5
Створення методичного забезпечення
метод.реком. для заочної форми навчання		10

робочих програм		5

навчальних програм		10

- навчальних програм (на замовлення (ДУ НМЦ «Агроосвіта»)		20

Складання:
завдань для проведення підсумкового контролю (ККР, РКР)	При зміні роб.прог-рами 1 раз у 5р.	5

завдань для проведення тестового контролю (екзамен, залік)в електронному вигляді		10

складання екзаменаційних та залікових білетів		5

Розробка і впровадження наочних схем, стендів, таблиць при оформленні кабінету	За 1 екз.	5

Створення навчальних відеофільмів		30

Розроблено інтерактивних комплексів з дисципліни в електронному варіанті		30


Вивчення і впровадження досвіду організації навчального процесу	Звіт, творча робота	20

Керівництво пошуковою, науково- дослідною, творчою роботою студентів	Творча робота	20

Участь у роботі науково-методичних комісій, методичних об’єднаннь, семінарів, конференцій, заходах, що проводяться Міністерством освіти і науки України, управлінням освіти, ДУ НМЦ «Агроосвіта»	За одне засідання	10

	За виступ	20

Рецензування (ДУ НМЦ «Агроосвіта»)
навчальних програм		5

підручників, навчальних посібників		10

експонатів на виставку-конкурс «Педагогічні інновації»		5
Підготовка буклетів (за поданням)	СПК	10
Підготовка буклетів (за поданням)	голови ЦК	5
Публікації:
у фахових виданнях		10

у науково-методичних збірниках		10

на сайті методичного порталу		5


Проведення:
відкритих занять		30

відкритих виховних годин		30

тематичних вечорів		15

Проведення та участь підготовлених викладачем студентів у:	за 1 сту-дента
*олімпіадах*
коледжу		5


обласних		15

всеукраїнських		20

За зайняте ІІІ місце		30
За зайняте ІІ місце		40
За зайняте І місце		50
*конференціях*
- коледжу		5

- обласних		10

- регіональних		20

Відвідування відкритих занять з обговоренням на засіданнях циклових комісій	за1 заняття	2
Підготовка експонатів на виставку-конкурс педагогічного досвіду та технічної творчості ( за поданням методиста коледжу):
коледжу
Художньо-естететичний напрям		5
Методична робота		10
ДУ НМЦ «Агроосвіта»
Художньо-естететичний напрям		10
Методична робота		20
За зайняте ІІІ місце		30
За зайняте ІІ місце		40
За зайняте І місце		50
Ведення особистої сторінки на Web-сайті оновлення інформації, новини		20
Подання інформації на сайт коледжу		5



Робота в атестаційній комісії		10
Методичні конкурси:
коледжу		10
обласні		15
регіональні ( виїзні)		20
На базі КДАК		50
Всеукраїнські (виїзні)		30
На базі КДАК		50
За зайняте місце – додаткові бали (ІІІ-30, ІІ- 40, І-50)
РАЗОМ

3. Культурно-виховна робота

(за поданням заступника директора з виховної роботи)

Вид роботи	Примітка	Максимальна кількість балів	Виставлено балів викладачем	Виставлено балів заст. директора з вих.роботи
Участь в організації та проведенні позанавчальних виховних заходів		5
Участь в організації та проведенні вечорів відпочинку		5
Проведення та участь у концертах, конкурсах:
коледжу		5
обласних		10
- регіональних		10
РАЗОМ

Робота з підвищення кваліфікації. Громадська робота

Вид роботи	Примітка	Максимальна кількість балів	Виставлено балів викладачем	Виставлено балів головою ЦК
Підвищення кваліфікації:
ФПК (серія, номер свідоцтва, дата)		20

Стажування (номер наказу, дата)		5

Самоосвіта (при умові звіту на засіданні ЦК). Подання голови ЦК		10
навчання в магістратурі		20
навчання в аспірантурі		50
навчання на пед.факультеті		20
Іntel		20
Участь у громадських організаціях		10
Участь у проведенні внутріколеджних заходів для співробітників		10
Участь у проведенні заходів із перевірки ВНЗ І-ІІ рівня акредитації та тих, що проводяться на базі коледжу (за поданням заст. директора з навч.роботи)		20
Чергування в навчальному закладі, гуртожитку (за поданням заст. директора з вих.роботи)	За 1	5
Виконання правил внутрішнього трудового розпорядку	за одне порушення	-50
РАЗОМ

Спортивно-масова робота( за поданням керівника фізичного виховання)

Вид роботи	Примітка	Максимальна кількість балів	Виставлено балів викладачем	Виставлено балів керівником фіз.вих-ня
Участь в організації та проведенні змагань:	За 1 сту-дента
внутріколеджних		2

районних		5

обласних		10

всеукраїнських		15
За зайняте ІІІ місце		30
За зайняте ІІ місце		40
За зайняте І місце		50
Участь у зміцненні матеріальної бази		10
Секційна робота		10
РАЗОМ

УСЬОГО БАЛІВ

Примітка : членами комісії із виставлення рейтингу можуть зніматись бали за несвоєчасне затвердження робочих навчальних програм, несвоєчасне виставлення оцінок , зауваження щодо ведення навчальних журналів, порушення термінів здачі навчальної документації, спізнення на роботу, порушення етики педагогічного спілкування від 1до 10 балів за кожен вид порушення при наявності пояснення щодо причини порушення.

Рейтингову зведену таблицю заповнюють голови циклових комісій та представляють на засідання комісії із виставлення рейтингу.

Обговорення роботи викладачів відбувається на засіданнях відповідних циклових комісій і оформляється протоколом циклової комісії.

За об’єктивність оцінки відповідає викладач та голова циклової комісії.

Спірні питання розглядаються на засіданні рейтингової комісії.

Рейтнгову оцінку роботи класного керівника заповнює класний керівник та подає комісії на узгодження. В узгодженні рейтингової оцінки класного керівника беруть участь заступник директора із виховної роботи, завідуючий відділенням, на якому працює класний керівник, керівник гурткової роботи, практичний психолог, завідуюча гуртожитком.

Після затвердження рейтингу роботи викладача рейтингова оцінка роботи розміщується на сайті коледжу, зберігається у портфоліо викладача та методичному кабінеті коледжу.

Порядок розгляду скарг викладачів на результати оцінки діяльності:

- викладач подає заяву, в якій обгрунтовує зміст скарги та письмову інформацію в комісію про проведену роботу;

- голова циклової комісії та члени комісії із рейтингу дають рецензійний висновок про роботу викладача;

- комісія розглядає подані матеріали в присутності викладача протягом 10-днів, аргументує зміну в оцінці рейтингу чи залишає його без змін.

Методист коледжу ____________________ О.В. Нижеголенко

РОЗРАХУНОК БАЛІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ АНКЕТУВАННЯ СТУДЕНТІВ

Визначення цієї складової балів особистого рейтингу проводиться через анкетування студентів «Викладач очима студента». Анкетування кожного викладача мінімум в 1 групі проводиться щорічно.

У зв’язку з тим, що студенти не можуть бути компетентними експертами по змісту, актуальності курсу, компетентності викладача – тому запропонована анкета відповідає компетентності студента.

Визначення балів за цією складовою рейтингу здійснюється комісією у такій послідовності:

- підсумовується кількість балів за кожною анкетою;

- підсумовується кількість балів за усіма анкетами;

- визначається середня кількість балів, що припадає на одну анкету.

Отримана середня кількість балів дорівнює кількості балів, пов’язаних з анкетуванням студентів та додається до інших складових рейтингу.

$D:\картинки 1\картинки1\картинки 1\Картинка з НЕТА\qmark.jpg$ $D:\картинки 1\106759201_58313037_veseluye_cifruyбю.png$ Оцінка діяльності викладача студентами.

А Н К Е Т А

« Викладач очима студента»

Шановний студент, просимо Вас взяти участь в анкетуванні і відповісти на пропоновані питання. Ваші щирі відповіді допоможуть нам розробити й провести заходи щодо підвищення якості організації навчального процесу й рівня викладання. Дане дослідження анонімне і його результати будуть використані тільки в узагальненому вигляді.

Спеціальність _______________________________________________________________

Курс ___________ Група ___________

Дата заповнення __________________

Питання	Прізвище, ім’я, по батькові викладачів/навчальна дисципліна
Питання
Чи вільно володіє предметом?
Чи уміє дохідливо подати матеріал?
Чи готовий відповідати на питання?
Чи демонструє захопленість предметом?
Спонукає студентів до активної роботи?
Вимогливий?
Справедливий?
Шанобливо відноситься до студентів?
Доброзичливий?
Точний і обов’язковий?
Культура зовнішнього вигляду викладача
Просимо вказати, яку частину занять викладача Ви відвідали (з точністю до 10 %)

Оцінювання здійснюється по п’ятибальній системі

Школа молодого викладача - Доповіді викладачів

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова О. Ю. Синергетический подход к положениям классической диалектики для нелинейных систем / О. Ю.Абрамова // Вестник КГФЭИ.

– 2006. – №2(3). – С. 46 – 49.

2. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова- Славская. – М. : Мысль, 1991. – 299 с.

3. Адаптивне управління: сутність, характеристика, моніторингові системи: Колективна монографія/ Г. В. Єльникова, Т. А. Борова, О. М. Касьянова, Г. А. Полякова та ін. / За заг. ред. Г. В. Єльникової. – Чернівці: Технодрук, 2009. – 572 с.

4. Азгальдов Г. Г. Теория и практика оценки качества товаров (основи квалиметрии) / Г. Г. Азгальдов. – М. : Экономика. 1982. – 256 с.

5. Акинфеева Н. В. Квалиметрический инструментарий педагогических исследований / Н. В. Акинфеева // Педагогика. – 1998. – № 4. – С. 30–35.

6. Алексеева Л. П. Болонскнй процесс: роль вузовского преподавателя / Л. П. Алексеева, Н. С. Шаблыгина. – М., 2004. (Содержание, формы и методы обучения в высшей школе: Аналитические обзоры по основным направлениям развития высшего образования / НИИВО; вып. 10).

7. Алексеевский В. С. Синергетика менеджмента устойчивого развития: монография / В. С. Алексеевский. – Калуга : Манускрипт, 2006. – 328 с.

8. Алферов Ю. С. Оценка и аттестация кадров образования за рубежом / Ю. С. Алферов, И. М. Курдюмов, Л. И. Писарев. – М., 1997. – 145 c.

9. Альберг А. Качество образования / А. Альберг // Высшее образование в Европе. – 1993. – Том XVIII. – №3. – С. 70 –74.

10. Амосов Н. М. Моделирование сложных систем / Н. М. Амосов. – К. : Наукова думка, 1965. – 303 с.

11. Андреев А. А. Педагогика высшей школы. Новый курс / А. А. Андреев. – М. : Московский международный институт эконометрики, информатики, финансов и права, 2002. – 264 с.

12. Андреев В. И. Проблемы педагогического мониторинга качества образования / В. И. Андреев // Известия Российской Академии Наук. – № 1. – 2001. – С. 37.

13. Андрєєв С. А. Оцінювання професійної компетентності викладачів ВНЗ як засіб підвищення ефективності навчання [Електронний ресурс] / С. А. Андрєєв // Наукові записки Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2008.–№20.

Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nzkp/2008_20/01.htm

14. Андрущак Г. Системы оценивания преподавателей студентами: управленческие ииновации в российских вузах / Г. Андрущак // Вопросы экономики. – 2007. – №6. – С. 106 -115.

15. Анненкова И. П. Компетентностный и квалиметрический подходы к разработке инструметария мониторинга качества профессиональной деятельности научно-педагогических работников вуза / И. П. Анненкова // Наука и мир. Международный научный журнал. – № 8(24). – 2015. – Том 2. – Волгоград: Изд-во «Научное обозрение». – С. 31-37.

16. Анненкова И. П. Модель мониторинга качества профессиональной

деятельности / И. П. Анненкова // «Functions of upbringing and education in conditions of the accelerated socialization of the personality in the modem society». Peer-reviewed materials digest (collective monograph) published following the results of the CIII International Research and Practice Conference and II stage of the Championship in Psychology and Educational sciences (London. June 18 - June 24, 2015) – London: ІASHE, 2015. – Р. 31-33.

17. Анненкова И. П. Рейтинговая оценка деятельности профессорско- преподавательского состава в вузах / И. П. Анненкова // Problems of modern pedagogics in the context of international educational standards development: Materials digest of the XL International Research and Practice Conference and I

stage of the Championship in Pedagogical sciences (London, January 31 – February 05, 2013). – London : ІASHE, 2013. – P. 95-98.

18. Анненкова И. П. Теоретические основы качества деятельности преподавателя вуза / И. П. Анненкова // European Science and Technology [Text] : materials of the IV international research and practice conference, Vol. II, Munich, April 10th – 11th, 2013 / publishing office Vela Verlag Waldkraiburg – Munich – Germany, 2013. – Vol.II. – Р. 285-290.

19. Анненкова И. П. Теоретические основы мониторинга качества профессиональной деятельности преподавателей вузов / И. П. Анненкова // ―Education as the basis of the humanity evolution in conditions of the information environment of the society domination‖: Materials digest of LII International Research and Practice Conferences and II stage of the Championship in pedagogical sciences. (London, May 21 – May 26, 2013) – London : IASHE, 2013. – Р. 99-102.

20. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент: цільове управління освітою на основі кваліметричного підходу: Навч. Посібник / Г. А. Дмитренко – К.: МАУП, 1996. – 140 с.

21. Драч І. І. Управління формуванням професійної компетентності магістрантів педагогіки вищої школи: теоретико-методичні засади. Монографія / І. І. Драч. – К. : «Дорадо-Друк», 2013. – 456 с.

22. Єльникова Г. В. Моніторинг як ефективний засіб оцінювання якості загальної середньої освіти в навчальному закладі / Г. В. Єльникова, З. В. Рябова // Обрії. – №1(26). – 2008. – С. 5-12.

23. Єльникова Г.В. Наукові основи адаптивного управління закладами та установами загальної середньої освіти: дис... д-ра пед. наук: 13.00.01 / Г. В. Єльникова. – Луганськ, 2005. – 446 с.

24. Живко З. Б. Системний підхід до функціонування інформаційно- управлінської системи та системи управління якістю / З. Б. Живко // Проблеми науки. – 2010. – №4. – С. 24-32.

25. Капустін І. В. Визначення рівня сформованості окремих складових моніторингової компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів з використанням факторно-критеріальної моделі / І. В. Капустін // Наукові записки кафедри педагогіки. – Вип. ХХХІV. – 2014. – Харків : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2014. – С. 95-105.

26. Кардаш В. Я. Товарна інноваційна політика: Підручник / В. Я. Кардаш, І. А. Павленко, О. К. Шафалюк. – К. : КНЕУ, 2002. – 266 с.

27. Концепція забезпечення якості вищої освіти України (за результатами проекту Tempus «TRUST» «Національна система забезпечення якості і взаємної довіри в системі вищої освіти України») // Імператив якості: вчимося цінувати і оцінювати вищу освіту : навч. посібник / За ред. Т. Добка, М. Головянко, О. Кайкової [та ін.]. – Л. : Компанія «Манускрипт», 2014. – С. 540–570.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

ПАДАЛКА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Пов’язані теми

Педагогіка, Методичні рекомендації

Додано

11 жовтня 2021

Переглядів

4159

Оцінка розробки

Відгуки відсутні