Педагогічні читання. Уявна подорож «Квітка сонця під блакитним небом»

Уявна подорож

«Квітка сонця під блакитним небом»

В.О. Сухомлинський про основні принципи

особистісно-орієнтованого навчання і виховання молодших школярів

(презентація,3 квітки соняшника із паперу,

 краплинки роси на кожну групу)

Принципи і методи виховання людини В. О. Сухомлинський розробляв протягом усього життя.

Василь Сухомлинський – письменник.

Ми його знаємо, як письменника, що писав казки для дітей. А чому він це робив? Тому що прагнув навчити діточок, як треба правильно себе поводити в різних життєвих ситуаціях.

Василь Сухомлинський – вчитель-педагог.

Він працював вчителем і директором у Павлиській середній школі. Але трапилось так, що йому довелось вчити і шестирічних діточок. Саме для них він створює „школу під блакитним небом”.

Так як Василь Сухомлинський був творчою людиною, він видає багато книжок для вчителів. В них він описує те, як навчає і виховує дітей, свої міркування щодо різних ситуацій, вчить любити, розуміти і поважати учнів. В цей час він і пише свої казки для дітей. Він любив дітей всією душею. Найвідоміша книга Василя Сухомлинського  так і називається „Серце віддаю дітям”.

•       Послухайте уривок з казки “Квітка сонця” Василя Сухомлинського.

(звучить музика)

На високому стеблі квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та вранці, тільки сходить зірниця, тремтять пелюстки. Радіє соняшник сходу сонця. Вдень сонце пливе по небу і соняшник повертає за ним свою золоту голівку. Зайде сонце. Повертає соняшник голівку туди, де завтра зійде сонечко.

Спить золота квітка і сниться їй ранкова зірка.

(на столох у групах вчителів квітки соняшника і краплинки )

Як ви вже певно побачили „Квітка сонця” розквітла сьогодні і на наших педагогічних читаннях. Вона нам стане у пригоді. Її теплі  пелюстки ми будемо прикрашати краплинками роси. Наші краплинки – це наші педагогічні надбання. Які ж основні принципи особистісно-орієнтованого навчання і виховання молодших школярів?

• Епіграфом на нашої подорожі будуть слова В.Сухомлинського: «Діти мають жити у світі краси, гри, казки, малюнка, творчості, фантазії»
•  Отже розпочинаємо нашу уявну подорож. Я розповідатиму, а ви ловіть краплинки і прикріплюйте їх на пелюстки.

(презентація з афоризмами Сухомлинського)

Одним із найефективніших підходів до реформування сучасної освіти, відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, є особистісно-орієнтований підхід. Всі, або майже всі положення, що можуть бути покладені в основу сучасної концепції особистісно орієнтованого навчання й виховання, містяться у працях класиків української педагогіки К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського.

Головною метою навчально-виховного процесу В.О.Сухомлинський вважав всебічний розвиток особистості. Одним із основних положень у системі поглядів педагога на сутність процесу є положення про неповторність кожної дитини. « Кожна людина неповторна. Саме з цього ми повинні виходити у практиці своєї виховної роботи», або: «Людська індивідуальність дитини неповторна», - стверджував він у своїх працях. Положення про неповторність кожної дитини є немовби наріжним каменем всієї системи навчання і виховання, як у практиці роботи видатних педагогів, так і для концепції особистісно орієнтованого підходу, оскільки саме з нього випливає положення про дитину як найвищу цінність і головного суб’єкта навчально-виховного процесу. Це дає змогу сформулювати перший, фундаментальний принцип особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання – принцип неповторності кожної дитини. З цим положенням пов’язане наступне положення В.О.Сухомлинського про відсутність нездібних, бездарних і лінивих дітей. «У кожної людини є задатки, обдаровання, талант до певного виду або кількох видів діяльності,»  - пише він, але, щоб розкрити їх, потрібно створити для дитини «належні умови», застосувати «вміле виховання». Потрібно «поважати в кожному учневі людину, виявляти до нього гуманне ставлення», тобто «розкрити в ньому таку людську неповторність». Звідси випливає другий принцип особистісно орієнтованого підходу – принцип визнання відсутності нездібних дітей.

З положення про відсутність нездібних, бездарних і лінивих дітей пов’язане положення про нерівність розумових здібностей дітей. Наявність такої нерівності обумовлена різними розумовими задатками дітей. «Ми бачимо, що дискретність роботи мозку проявляється у дітей по-різному: в одних ця робота швидка, в інших – повільна, звідси – кмітливість і некмітливість, тямущість і нетямущість, міцність і неміцність пам’яті, сильно і слабо виражена здатність до оволодіння знаннями», - пише педагог. Без урахування цього не можна уявити сучасний навчально-виховний процес. Отже, третім принципом особистісно орієнтованого підходу є принцип урахування нерівності розумових здібностей дітей.

Навчання і виховання дітей із високими розумовими здібностями не викликає особливих труднощів. А що робити із дітьми, які мають знижену здатність до навчання? Впоратися з цим завданням можна лише за умови використання для навчання і виховання таких дітей особливих заходів, тонкого і делікатного індивідуального підходу. На думку В.О.Сухомлинського, за допомогою різних форм і методів навчання і виховання необхідно розвивати індивідуальні нахили цих учнів так, щоб кожний з них досяг успіху якщо не в навчанні, то в праці, і щоб цей успіх став моральною підтримкою учня, яка б надихала його на подолання труднощів у навчанні. «Головне,» - підкреслював педагог, - «це не допустити, щоб такі діти переживали свою «неповноцінність», не припустити у них почуття честі й гідності, а врятовувати їх, увести їх у світ суспільства, духовного життя, краси цілком повноцінними і щасливими».

Проте індивідуальний підхід дуже ефективний для навчання і виховання всіх дітей без винятку, і з високими розумовими здібностями також. Сухомлинський зазначав: «Мистецтво й майстерність навчання й виховання полягає у тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація – і в змісті розумової праці, і в часі». Звідси випливає четвертий принцип  особистісно орієнтованого підходу – принцип індивідуалізації навчально-виховного процесу.

Прикладом методу навчання, що враховує нерівність розумових здібностей учнів, є поділ класу на  групи відповідно до розумових здібностей: від найсильніших до найслабших груп. При цьому часом розвиток здібностей дає змогу переходу в іншу, вищу за складністю навчання групу. Індивідуалізація навчання – це навчання і виховання кожного учня за індивідуальним планом. Проте справа це дуже складна. Це найтонше і найскладніше з усього, що є у вихованні, оскільки потребує вивчення і розкриття індивідуальних здібностей та нахилів кожного учня. Природні задатки, нахили, обдаровання складають зміст індивідуальних особливостей учнів, а їх виявлення – зміст п’ятого принципу особистісно орієнтованого підходу – принципу врахування індивідуальних особливостей учнів.

Розкриваючи суть цього принципу, В.О.Сухомлинський постійно використовує поняття особистість дитини. Особистість – це індивідуум з почуттям власної гідності. Він писав: «Виховання людської особистості – це насамперед виховання почуття власної гідності.» Особистістю не народжуються, нею стають лише у процесі виховання.

Отже, шостим принципом, що випливає із ідей великого педагога, є принцип визнання кожного учня особистістю.

Головним завданням щодо реалізації цього принципу є збереження і розвиток у дитини почуття людської гідності. Це завдання В.О.Сухомлинський вважав одним із найважчих і найтонших завдань педагога і надавав йому дуже важливого значення. Сьогоднішні погляди на сутність особистісно орієнтованого підходу у педагогіці ґрунтуються саме на такому розумінні відносин між вихователем і вихованцем, коли вчитель і учень є рівноправними учасниками навчально-виховного процесу. Тобто, кінцевою метою такого підходу є виховання в учнів бажання бути хорошим – це бути таким, кого шанують і поважають люди.

Виховується бажання бути хорошим багатьма способами: красою, людяністю, добротою, чуйністю, правдою, повчанням, спонуканням, працею, позитивними прикладами, але насамперед радістю. І радість цю мають приносити насамперед успіхи у навчанні. Радість – це позитивне почуття. Роль почуттів у житті людини переоцінити важко. Але особливо велике значення вони мають у малої дитини, яка більше відчуває, ніж розуміє. Позитивні інтелектуальні почуття, які отримує школяр від подолання труднощів під час розв’язання важких завдань, «поступово утверджують у дітей свідомість власної інтелектуальної гідності, а негативні -  поступово пригнічують дитину, що супроводжується втратою інтересу до розумової діяльності». Звідси – наступний, сьомий принцип – принцип отримання позитивних почуттів від навчання.  Як здібних дітей, так і дітей із заниженими здібностями до навчання слід «уміло вести шляхом подолання труднощів, добиваючись, щоб людина вже в отроцтві завоювала право на радість, знала справжню ціну цьому почуттю». Цю вимогу можна сформулювати як восьмий принцип – принцип навчання через подолання труднощів.

Навчання – це важка розумова праця, а щоб вона була успішною, треба зробити її цікавою як за змістом, так і за способом пізнання. Одним із найефективніших способів пізнання є дослідницький підхід до предмета вивчення. Знання, здобуті у процесі дослідницької роботи, зберігаються в пам’яті міцніше, оскільки «вони не пасивно засвоюються, а здобуваються активними зусиллями». Отже, дев’ятим принципом можна вважати принцип дослідницького підходу до предмета вивчення.

Сьогодні цей принцип широко використовується у навчанні під назвою проблемного, який передбачає не тільки вивчення навчального матеріалу на уроках, а й пошуково-дослідницьку роботу у наукових гуртках. Така діяльність – один із шляхів самостійного добування знань учнями. В.О.Сухомлинський писав: «Навчання стає працею за тієї умови, коли учень самостійно добуває знання. Це необхідно не лише для міцності знань. Самостійне здобування знань породжує зрілість думки». Звідси випливає десятий принцип – принцип обов’язковості самостійної розумової праці учнів у процесі навчання. Важливим чинником педагог вважав людяність, любов, доброту, чуйність, сердечність і тактовність стосовно учнів. Бажання добре вчитися у дитини – ніби вогник, принесений нам, учителям, з довірою. Тож дуже важливо не погасити його різкістю, грубістю, байдужістю, невірою в неї. Тож одинадцятий принцип формулюється як принцип людяності, чуйності і тактовності по відношенню до учнів.   "Оцінка стає в руках учителя інструментом виховання, якщо вона пробуджує дитяче бажання вчитися і допомагає цьому бажанню, а не карає за небажання" 

Усі сформульовані на підставі аналізу праць В.О.Сухомлинського принципи особистісно орієнтованого підходу проникнуті пильною увагою до індивідуума (особистості) як суб'єкта навчання і виховання.

Тож давайте підсумуємо, які краплинки роси впали на ваші соняшники, якими основними принципами особистісно-орієнтованого навчання і виховання молодших школярів повинен володіти кожен вчитель.

(групи звітують про виконану роботу)

Шановні колеги!

Нехай яскрава Зірка Вашої геніальної особистості продовжує зігрівати серця дітей благодатним теплом мудрості і любові! Будьте добрими, даруйте всім свої посмішки і позитивний настрій і ведіть своїх учнів до нових незвіданих далей, високих вершин Миру і Добра!

Дякую за увагу!