ЗМІСТ

ВСТУП

1. ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАТИКИ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

2. ПАЛИЧКИ Х. КЮІЗЕНЕРА ТА БЛОКИ П. ДЬЄНЕША – МЕТОДИ ПІЗНАННЯ ЛОГІКИ ТА МАТЕМАТИКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

У національній доктрині розвитку освіти у ХХІ столітті зазначено: «Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України...». Концепція математичної освіти України і Держстандарт освітньої галузі «Математика» передбачають передумови для формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентності учнів.

На думку провідних фахівців у сфері педагогічної науки, модернізація змісту освіти значною мірою залежить від результативності використання інноваційних технологій навчання. Вони ґрунтуються на нових методологічних засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання, в контексті якого педагоги визначають навчальну діяльність основним засобом і вирішальною умовою розвитку особистості.

Сучасні інноваційні технології в освіті розглядаються як засіб, із допомогою якого може бути реалізована нова освітня парадигма. Тенденції розвитку освітніх технологій безпосередньо пов’язані з гуманізацією освіти, яка сприяє самоактуалізації й самореалізації особистості. Сутність освітніх технологій виражається в тому, що змінюється характер освіти. Поряд із розвитком розумового потенціалу учнів відбувається особистісний розвиток, тобто сам процес освіти передбачає іншу позицію вчителя й учня в освіті (вони виступають, як рівноправні учасники навчального процесу) [6, с. 124]. Всі сучасні інноваційні технології шкільного початкового навчання висувають в якості основного завдання – забезпечення всебічного розвитку особистості дитини, яке забезпечується єдністю розумового, морального, естетичного і фізичного виховання.

Суттєве значення для розумового розвитку дітей має набуття ними математичних уявлень, які активно впливають на формування розумових дій, таких необхідних для пізнання навколишнього світу і рішення різного роду практичних завдань, а також подальшого навчання в школі. Математична підготовка дітей складається з двох тісно переплетених основних ліній: логічної, тобто підготовкою мислення дітей до застосовуваних у математиці способів міркувань, і, власне, математичної, що складається у формування елементарних математичних уявлень. І найбільш важливими методами пізнання логіки та математики у початкових класах є палички Х. Кюізенера та блоки П. Дьєнеша, які сприяють ранній логічній підготовці мислення дітей до засвоєння математичних знань [3, с. 16].

Важливість впровадження у навчальний процес таких методів пізнання логіки та математики як палички Х. Кюізенера та блоки П. Дьєнеша висвітлювалась на міських семінарах. Так, по даному питанню мною було проведено майстер клас на міському семінарі-практикумі «Освітні можливості сучасної дидактики» та майстер клас на міському семінарі «Школа молодого вчителя».

1. ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАТИКИ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОГО СТАНДАРТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Суспільна потреба у школах нового покоління вимагає особливої уваги до інноваційних процесів. Сьогоднішня психолого-педагогічна наука вважає, що нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які ще не використовувались, а й той комплекс елементів педагогічного процесу, які дають змогу ефективно вирішувати завдання розвитку і саморозвитку творчої особистості. Однією з особливостей сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної [6].

Необхідно зазначити, що основу і зміст інноваційних освітніх процесів становить інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу, внесенні новоутворень у традиційну систему. Прагнення постійно оптимізувати навчально-виховний процес зумовило появу нових і вдосконалення використовуваних раніше педагогічних технологій різних рівнів і різної цільової спрямованості.

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій у початковій школі неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором. І особливого значення інноваційна діяльність набула у початковій школі, оскільки саме вона зазнала суттєвого реформування. Так, згідно «Концепції нової української школи» початкова освіта поділятиметься на два цикли: перший, адаптаційно-ігровий 1-2 класи; другий, основний 3-4 класи. Перший цикл початкової освіти допоможе учневі звикнути до шкільного життя. У другому циклі початкової освіти в учнів буде формуватися почуття відповідальності й самостійність [7, с. 46].

Основним принципом роботи вчителів початкової школи є використання сучасних досягнень вікової психології, інноваційних технологій навчання для успішного розвитку пізнавальних, інтелектуальних, творчих, фізичних здібностей школярів початкової школи за умови збереження та підвищення резервів їхнього фізичного, психічного та соціокультурного здоров’я. У впровадженні інноваційних методів і технологій вчителі початкової школи, перш за все, керуються п’ятьма основними заповідями: любити, вірити, знати, поважати та розуміти дитину як основний об’єкт і суб’єкт навчальної діяльності [5, с. 39]. І така позиці знайшла відображення у концепції НУШ – це розвиток компетентностей та соціальних і життєвих навичок, що нададуть змогу дитині далі жити в соціумі та вчитися в основній школі; формування у дитини загальнолюдських цінностей моралі, етики та культури; усебічний розвиток дитячої особистості відповідно до потреб її віку та психофізичних особливостей.

Результатом впровадження стратегії НУШ у початковій школі стало запровадження у практичну діяльність педагогів області наступних інноваційних технології:

1. Технологія проблемного навчання – форма організації навчально-виховного процесу з допомогою проблемних завдань і проблемних ситуацій, які надають навчанню пошуковий, дослідницький та інтерактивний характер. Актуальність даної технології визначається розвитком високого рівня мотивації до навчальної діяльності, активізації пізнавальних інтересів учнів, що стає можливим за умови вирішення виникаючих протиріч, створення проблемних ситуацій на уроці. У подолання посильних труднощів в учнів виникає постійна потреба в оволодінні новими знаннями, новими способами дій, вміннями й навичками. Рішення навчальних проблем робить позитивний вплив на емоційну сферу учнів, створює сприятливі умови для розвитку комунікативних здібностей дітей, розвитку їхньої індивідуальності і творчого мислення.

2. Дослідницька робота. Такий підхід дозволяє перевести учня слухача в активного учасника процесу навчання. Діти за своєю природою дослідники і з великим інтересом беруть участь у різних дослідницьких справах. Успіх дослідження багато в чому залежить від його організації. Дуже важливо навчити дітей молодшого шкільного віку спостерігати, порівнювати, ставити запитання, а також виробити бажання знайти відповіді. Відтак, потрібно читати додаткову літературу, вчитися ставити експерименти, обговорювати результати, прислухатися до чужої думки.

3. Здоров’язберігаючі технології. Знання, володіння й застосування здоров’язберігаючих технологій є важливим складником професійної компетентності сучасного педагога. Сутність здоров’язберігаючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання й навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, проводити відповідні психолого-педагогічні, коригувальні заходи для того, щоб забезпечити успішну навчальну діяльність дітей молодшого шкільного віку. Основна мета цих технологій скерована на збереження, зміцнення, відтворення та передачу здоров’я майбутнім поколінням. Комплексне використання здоров’язберігаючих технологій у навчальному та виховному процесі дозволяє знизити стомлюваність, покращує емоційний настрій і підвищує працездатність молодших школярів, а це, зі свого боку, сприяє збереженню та зміцненню їхнього здоров’я [2, с. 32].

4. Навчання в співробітництві (групова робота). Співробітництво – це гуманістична ідея спільної розвиваючої діяльності учнів і вчителів, яка базується на взаєморозумінні, проникненні в духовний світ один одного, колективному аналізі ходу й результатів цієї діяльності. Зважаючи на інтереси учня, рівень його знань і умінь, учитель визначає завдання занять та формує, спрямовує й корегує весь освітній процес розвитку його особистості. В основі стратегії співробітництва лежить ідея стимулювання і спрямування педагогом пізнавальних інтересів учнів.

Початкові класи є найважливішим періодом активного засвоєння учнями норм групової роботи і свідомого використання молодшими школярами групової взаємодії для успішного вирішення навчальних завдань. Результатом цього процесу є формування в учнів здатності організовувати групову роботу (планування дій, розподіл ролей, дотримування норм співпраці тощо), а також самостійно ініціювати спільну діяльність.

5. Ігрові технології. Гра – це природна для дитини й гуманна форма навчання. Ігри дозволяють здійснювати диференційований підхід до учнів, залучати кожного учня в роботу, з огляду на його інтерес, схильність, рівень підготовки з предмета. Вправи ігрового характеру збагачують учнів новими враженнями, виконують розвиваючу функцію, знімають стомлюваність. Вони можуть бути різноманітними за своїм призначенням, змістом, засобами організації і проведення. З їхньою допомогою можна розв’язувати яке-небудь одне завдання (удосконалювати обчислювальні, граматичні навички тощо) або ж цілий комплекс завдань: формувати мовленнєві вміння, розвивати спостережливість, увагу, творчі здібності та ін. Феномен її в тому й полягає, що, являючись розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість [4, с. 19].

6. Інформаційно-комунікативні технології. Інформаційно-комунікаційні технології навчання (ІКТ) – це сукупність методів і технічних засобів реалізації інформаційних технологій на основі комп’ютерних мереж і засобів забезпечення ефективного процесу навчання. Використання інформаційних технологій відкривають доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, надають абсолютно нові можливості для творчості, дозволяють реалізовувати принципово нові форми й методи навчання.

Інформаційно-комп’ютерні технології здійснюють вплив на емоційну сферу молодшого школяра, сприяючи підвищенню пізнавальної активності, підвищенню інтересу до предмета та навчання взагалі, активізації навчальної діяльності учнів.

ІКТ істотно допомагають педагогу в його роботі – це й підбір додаткового текстового та ілюстративного матеріалу, створення карток з індивідуальними завданнями та додатковими пізнавальними текстами, створення електронної бази моніторингу, систематизація і збереження особистих методичних напрацювань, підготовка звітної документації, оформлення навчальних стендів.

7. Технології формування творчої особистості. Основне завдання даної технології – створити максимально сприятливі умови для творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку. Ця технологія тісно переплітається з іншими технологіями, проте вона має і свої індивідуальні риси: діяльність учня не повинна регламентуватись, потрібно постійно викликати інтерес дитини до навчання. Важливу роль у стимуляції в школярів інтересу до праці відіграють завдання: підбір вчителем завдань, що потребують творчої переробки, узагальнення, систематизації, вмінь та навичок порівнювати й аналізувати, пошуку; використання ігрових моментів, що стимулюють прояви самостійності учнів, їхніх творчих можливостей; розв’язання творчих завдань [10, с. 278].

2. ПАЛИЧКИ Х. КЮІЗЕНЕРА ТА БЛОКИ П. ДЬЄНЕША – МЕТОДИ ПІЗНАННЯ ЛОГІКИ ТА МАТЕМАТИКИ
 

На сьогоднішній день однією з основних методичних проблем математичної освіти молодших школярів є зв’язок між математичним розвитком і формуванням логічних прийомів розумових дій. Щоб дитина оволоділа логічним мисленням необхідно сформувати логічні прийоми розумової діяльності, а також розвинути уміння розуміти, простежувати причинно-наслідкові зв’язки явищ, вибудовувати на їх основі висновки [1, с. 24].

Одним із засобів розумового розвитку дитини є розвиваючі гри. Вони важливі і цікаві для дітей, різноманітні за змістом, включають улюблені дітьми маніпуляції з ігровим матеріалом. І, у відповідності до концепції НУШ, з врахуванням поділу початкової школи на два цикли, перший з яких адаптаційно-ігровий, такі ігри набувають важливого дидактичного значення.

У власній педагогічній практиці найкраще зарекомендували себе в першому циклі початкової школи такі методи пізнання логіки та математики як палички Х. Кюізенера та блоки П. Дьєнеша.

Палички Х. Кюізенера та блоки П. Дьєнеша як дидактичний засіб відповідають специфіці й особливостям елементарних математичних уявлень, які формуються у молодших школярів, а також відповідають їх віковим можливостям, рівню розвитку дитячого мислення – наочно-дієвого і наочно-образного. У мисленні дитини відбивається перш за все те, що спочатку відбувається в практичних діях з конкретними предметами. Робота з паличками і блоками дозволяє перевести практичні, зовнішні дії у внутрішній план, створити повне, виразне і в той же час досить узагальнене уявлення про поняття.

На уроках математики у початкових класах при застосуванні паличок Х. Кюізенера та блоків П. Дьєнеша завжди дотримуються наступні принципи розподілу матеріалу:

•        системність: завдання розташовуються в певному порядку;
•        принцип «від простого – до складного»: завдання поступово ускладняються;
•        збільшення обсягу матеріалу;
•        нарощування темпу виконання завдань;
•        зміна різних видів діяльності [9, с. 317].

Причому структура кожного заняття включає шість етапів:

1. Введення в ігрову ситуацію. На цьому етапі здійснюється ситуаційно підготовлене включення дітей в пізнавальну активність. Це означає, що початку занять повинна передувати ситуація, мотивуюча дітей до дидактичної гри.
2. Ускладнення в ігровій ситуації. Організовується актуалізація знань і предметна діяльність дітей, що виникла в вмотивованою ситуації. Завершення етапу пов’язано з фіксуванням труднощі в предметної роботи і встановленням його причини.
3. «Відкриття» нового способу дій. Дітям пропонується і, після узгодження з ними, приймається новий спосіб дій.
4. Відтворення нового способу дій у типовій ситуації. На цьому етапі здійснюється вихід зі проблемної ситуації за допомогою розробленого способу дій і його використання в аналогічних ситуаціях.
5. Повторення і розвиваючі завдання. Якщо дозволяє час, в заключну частину заняття можливо включення гри, спрямованої на розвиток раніше сформованих здібностей.
6. Підсумок заняття. На завершення спільно з дітьми організовується осмислення їх діяльності на занятті за допомогою питань: «У що грали?», «Що сподобалося? » і т.д. [12, с. 22]

Побудова занять відповідно до перерахованих етапів забезпечує поетапну безперервність навчального процесу між ігровою та навчальною діяльністю.

При проведенні логіко-математичних ігор мною застосовуються різні методичні прийоми: словесні, наочні, практичні. Щоб при проведенні ігор підтримувати у дітей захоплення, обов’язково ставлю ігрове завдання. Для цього сама стаю учасником гри, мотивую дітей або роблю по необхідності зауваження відповідно до ігрових правил і завдань. Проте дисципліна на уроці легко встановлюється, якщо діти самі зацікавлені у виконанні правил гри і стежать за цим.

Логіко-математичні ігри не тривають довго (10-20 хвилин), адже важливим моментом є те, щоб за цей період часу не знижувався інтерес до поставленого завдання і розумова активність молодшого школяра не знижувалася. Інколи в логіко-математичних іграх впроваджую елементи змагання. Це, в свою чергу, допомагає виховувати доброзичливе ставлення дітей один до одного, бажання правильно і добре виконувати завдання, щиро радіти за успіхи однокласника, справедливо вирішувати суперечки, які, можливо, виникають в грі.

За умови методично обґрунтованого використання паличок Х. Кюізенера та блоків П. Дьєнеша досягається наступна навчально-виховна мета:

1. Допомога дитині освоїти територіальні поняття простору такі як: більше-менше, вище-нижче, право-ліво, між.
2. Навчити ділити ціле на складові частини.
3. Навчити вирішувати логічні завдання на класифікацію і угруповання предметів за різними властивостями.
4. Розвивати уяву, самостійність, візуальну і слухову пам’ять, мову.
5. Навчити аналізувати, робити висновки, порівнювати.
6. Ознайомити з простими математичними діями.

На основі власного педагогічного досвіду можемо стверджувати, що найбільш ефективними є індивідуальні та групові форми роботи. Зрідка можна використовувати і фронтальну роботу з усіма дітьми. Вправи пропонуються дітям в ігровій формі, це основний метод навчання, що дозволяє найбільш ефективно використовувати палички та блоки. Заняття завжди проводжу систематично, індивідуальні вправи чергую з колективними. Мною відмічено, що найкраще зближувати в часі або одночасно давати вправи на засвоєння взаємопов’язаних і протилежних понять і відносин.

У процесі роботи мною було виділено два важливі етапи використання паличок Х. Кюїзенера і блоків П. Дьєнеша.

Перший етап. На першому етапі перед вчителем ставляться наступні завдання з розвитку математичних уявлень:

1. Формування уявлень про колір, розмір, величину (довгий – короткий, широкий – вузький, високий – низький, великий – маленький).
2. Розвиток здатності групувати предмети за кольором і величиною.
3. Формування здібностей до моделювання.
4. Формування дочислових математичних уявлень.
5. Формування кількісних уявлень, здатності розрізняти кількісний і порядковий рахунок, встановлювати рівність і нерівність двох груп предметів.
6.  Розвиток вміння розрізняти і називати в процесі моделювання геометричні фігури: квадрат, прямокутник, трикутник, багатокутник, ромб.
7.  Знайомство з просторовими розташуванням предметів.

Палички Х Кюїзенера та блоки П. Дьєнеша спочатку використовуються як ігровий матеріал. Діти грають з ними, як зі звичайними кубиками і паличками, створюють різні конфігурації. Їх приваблюють конкретні образи, а також якісні характеристики матеріалу – колір, форма, розмір. Але в ході гри вчитель акцентує на зв’язку між довжиною палички, видом фігури і числом.

На першому рівні цьому етапі рекомендуємо використовувати наступні дидактичні ігри та завдання: «Парканчик», «Зоопарк», «Граємо з кольором» з паличками Х. Кюїзенера та ««Сортуємо за ознакою», «Хто швидше?», «Знайди той самий» з блоками П. Дьєнеша [11, с. 7].

За їх допомогою вчитель: закріплює поняття кольору та розміру, розвиває вміння класифікувати і узагальнювати, розвивати спостережливість; закріплює відношення еквівалентності по довжині і кольором, розвиває вміння співвідносити і порівнювати, робити висновки; закріплює поняття кольору та розвиває уміння комбінувати колір в малюнку; вчить дітей працювати з алгоритмами; розвиває спостережливість, пам’ять, увагу, фантазію.

Із паличок дітям пропонується побудувати клітку для тварин в зоопарку, використовуючи палички одного кольору. Вчитель пропонує робити красиві орнаменти, чергувати колір, комбінувати. На перших порах можна диктувати порядок дій (наприклад, вагони в поїзді червоного і блакитного кольору).

Блоки викладають в загальну купу і вчитель просить відокремити всі кола, потім – все трикутники і т. д., може пропонувати вибирати блоки з потрібними ознаками на швидкість, демонструє один блок і пропонуємо знайти такий же по товщині (кольору, формі, розміру).

На другому рівні першого етапу перед вчителем ставляться вже наступні завдання: розвивати здібності до моделювання, вчити дітей складати ціле з частин за схемою з колірним позначенням паличок; розвивати просторове орієнтування; розвивати здібності до моделювання, розвивати уявлення про прямокутнику, розвивати зоровий окомір; вчити дітей працювати з алгоритмами, співвідносити паличку з числом. розвивати спостережливість, пам’ять, увагу, фантазію.

Вчитель пропонує дітям наступні дидактичні ігри: «Жабеня» «Стільчик», «Моделюємо прямокутник», «Потяг» з паличками Х Кюїзенера та «Хто швидше?», «Який зайвий?», «Давайте познайомимося (заперечення властивостей)» з блоками П. Дьєнеша.

Із паличок діти за схемою складають жабеня, різні види стільчиків (табурет, стілець простий, стілець високий, крісло), складають прямокутник за зразком; за схемою (спочатку колірною, потім числовою) складають поїзд і відповідають на питання вчителя.

Ігри з блоками теж ускладняються. Так, вчитель пропонує зібрати всі блоки одного кольору, але за винятком, наприклад, трикутних. Тобто дитині потрібно не тільки виділити блоки одної загальної ознаки, а й виключити з них частину «невідповідних». Вчитель пропонує кілька попередньо обраних блоків. Один з них повинен бути зайвим, тобто відрізнятися по одній властивості (наприклад три синіх блоки і один жовтий). Пропонує вгадати, що зайве і обов’язково запитує чому? Також вчитель бере блок і просить дитину описати його властивості, користуючись часткою «не» (наприклад, синій трикутний блок який? Ні-червоний, не-квадратний, не-тонкий). Потім можна попросити знайти всі аналогічні «не-блоки» – всі «не-сині» або «не-трикутні».

Другий етап. На другому етапі перед вчителем ставляться наступні завдання з розвитку математичних уявлень:

1. Формування уявлень про склад числа з одиниць і з двох менших.
2. Знайомство з утворенням чисел в межах 10 і на основі вимірювання і кольору.
3. Формування у дітей уміння розрізняти кількісний і порядковий рахунок, відповідати на питання: «Який? Скільки?».
4. Закріплювати вміння ділити ціле на рівні частини, вміння вимірювати за допомогою умовної мірки.
5. Формування уявлень про мінливість просторових відносин.
6. Закріплення вміння позначати словами розташування предметів в просторі.

На першому рівні цьому етапі рекомендуємо використовувати наступні дидактичні ігри та завдання: група «Кольорові килимки», «Виклади по цифрам», «Дізнайся довжину стрічки» з паличками Х Кюїзенера та «Ланцюжки» («Доріжки»), «Так або ні», «Знайди скарб» з блоками П. Дьєнеша.

Під час виконання запропонованих ігор вчитель: поглиблює знання дітей про склад числа з двох менших чисел; розвиває логічне мислення, увагу; закріплює вміння дітей співвідносити число з кольором; тренує в рахунку та вимірі; вчить дітей знаходити зв’язок між довжиною предмета, розміром міри і результатом вимірювання; розвиває зоровий окомір.

Діти складають килимок, чергуючи наприклад жовтий колір і паличку меншої довжини, наприклад червону, доповнюючи її білою, щоб вийшла одна довжина; викладають дерево відповідно до малюнка, слідуючи колірного позначення; дізнаються довжину кожної стрічки за допомогою міри (рожевої палички).

Учні вчаться вибудовувати послідовності блоків по певними ознаками: всі фігури однакового кольору або розміру. Потім – всі фігури однакового кольору, але сусідні фігури різного розміру і т. д.. У грі «Так або ні» розвивається логічне мислення, оскільки для того, щоб вгадати який блок заховано можна ставити питання, на які можна відповісти «так» або «ні». Можна використовувати символи для запам’ятовування тих властивостей, які визначені. Аналог цієї гри – гра «Знайди скарб» в якій перед дітьми 8-10 блоків, круг з паперу – скарб. Шукач скарбів задає питання, діти відповідають.

На другому рівні другого етапу перед вчителем ставляться вже наступні завдання: навчити дітей співвідносити колір і довжину палички з числом; закріплювати дні тижня і їх умовне заміщення кольоровий паличкою; вчити орієнтуватися в просторі, розвивати кількісні уявлення; вчити вирішувати логічні завдання на основі інформації, яку сприймають зором; навчити співвідносити колір і довжину палички з числом; вчити орієнтуватися в просторі, розвивати кількісні уявлення; вчити дітей вирішувати логічні завдання.

На цьому рівні можна запропонувати дидактичну гру «Чотири пори року». У ній учням необхідно створювати картину з паличок і блоки. Картина може бути викладена за зразком, зі своїми змінами або самостійно придумана.

Таким чином використання у навчальній діяльності паличок Х. Кюізенера та блоків П. Дьєнеша не тільки сприяють пізнанню логіки та математики в учнів початкових класів, а і сприяють формуванню передумов універсальної навчальної діяльності:

1. Особистісні – вміння усвідомлювати свої можливості, вміння, якості; формування пізнавальної і соціальної мотивації; бажання прийти на допомогу другові, герою казки і т.п; здатність враховувати чужу точку зору.
2. Регулятивні – вміння зберігати обрану мету і планувати її виконання; вміння здійснювати дію за зразком і заданому правилу; вміння бачити зазначену помилку і виправляти її за вказівкою дорослого; вміння адекватно розуміти оцінку дорослого і однолітка; вміння утримувати увагу.
3. Пізнавальні – сформованість сенсорних еталонів (колір, форма, розмір); орієнтування в просторі; вміння користуватися інструкціями; вміння здійснювати класифікацію і серіацію на конкретному предметному матеріалі; вміння виділяти суттєві ознаки об’єктів; вміння користуватися символами; вміння проводити аналіз і синтез об’єктів;
4. Комунікативні – уміння будувати діалогову мову; вміння слухати співрозмовника; вміння ставити питання; звертатися за допомогою; пропонувати допомогу і співробітництво; домовлятися про розподіл функцій і ролей в спільної діяльності; формулювати власну думку і позицію; будувати зрозумілі для партнера висловлювання [8, с. 173].

ВИСНОВКИ

Суспільна потреба у школах нового покоління вимагає особливої уваги до інноваційних процесів. Відмічено, що інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей, а її впровадження у початковій школі неможливе без педагога-дослідника. Наголошено, що особливого значення інноваційна діяльність набула у початковій школі, оскільки саме вона зазнала суттєвого реформування шляхом впровадження нового стандарту початкової освіти.

З’ясовано, що основним принципом роботи вчителів початкової школи є використання сучасних досягнень вікової психології, інноваційних технологій навчання для успішного розвитку пізнавальних, інтелектуальних, творчих, фізичних здібностей школярів початкової школи за умови збереження та підвищення резервів їхнього фізичного, психічного та соціокультурного здоров’я.

Зазначено, що результатом впровадження стратегії НУШ у початковій школі стало запровадження у практичну діяльність педагогів області наступних інноваційних технології: технологія проблемного навчання; дослідницька робота; здоров’язберігаючі технології; навчання в співробітництві (групова робота); ігрові технології; інформаційно-комунікативні технології; технології формування творчої особистості.

Встановлено, що на сьогоднішній день однією з основних методичних проблем математичної освіти молодших школярів є зв’язок між математичним розвитком і формуванням логічних прийомів розумових дій. А одним із засобів розумового розвитку дитини є розвиваючі гри. І, у відповідності до концепції НУШ, з врахуванням поділу початкової школи на два цикли, перший з яких адаптаційно-ігровий, такі ігри набувають важливого дидактичного значення.

Наголошено, що у власній педагогічній практиці найкраще зарекомендували себе в першому циклі початкової школи такі методи пізнання логіки та математики палички Х. Кюізенера та блоки П. Дьєнеша. Перераховано основні принципи розподілу навчального матеріалу та з’ясовано, що структура кожного заняття на якому використовується цей дидактичний матеріал включає шість етапів.

Вказано, що при проведенні логіко-математичних ігор застосовуються різні методичні прийоми: словесні, наочні, практичні. На основі власного педагогічного досвіду з’ясовано, що найбільш ефективними є індивідуальні та групові форми роботи, хоча зрідка використовується і фронтальна робота з усіма дітьми. У процесі роботи нами було виділено два важливі етапи використання паличок Х. Кюїзенера і блоків П. Дьєнеша та зясовано, які завдання з розвитку математичних уявлень вирішуються на кожному з них. Перераховано, які дидактичні ігри використовуються на кожному з етапів

Наголошено, що використання у навчальній діяльності паличок Х. Кюізенера та блоків П. Дьєнеша не тільки сприяють пізнанню логіки та математики в учнів початкових класів, а і сприяють формуванню передумов універсальної навчальної діяльності

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева, О. В. Логическая подготовка младших школьников при обучении математике. М.: Просвещение, 2007. 137 с.
2. Андросова Н. Інноваційні технології в школі. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Сер.: Педагогічні науки. 2010. Вип. 91. С. 29-34.
3. БелошистаяА. В. Методика обучения математике в начальной школе. М.: Владос, 2007. 230 с.
4. Гензик В. А., Занкова Л. В. Развитие интеллектуальных способностей учащихся начальных классов в системе развивающего обучения. Начальная школа. 2012. № 8. С.12-23.
5. Кривоніс М. Л. Сенсорний розвиток: з досвіду роботи. 5–6(7) років / Авт.-упоряд. М. Л. Кривоніс, О. Л. Дроботій. Х.: Видавництво «Ранок», 2012. 256 с.
6. Нікітіна О. Інноваційність змісту початкової освіти як ознака її модернізації. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Сер.: Педагогічні науки. 2011. Вип. 93. С. 123-127.
7. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Н. М. Бібік. К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. 206 с.
8. Ручкина, В. П. Курс лекций по теории и технологии обучения математике в начальных классах: учеб.пособие. Екатеринбург: ФГБОУ ВО «Урал. гос. пед. ун-т», 2016. 313с.
9. Сучасні технології формування логіко-математичної компетентності в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / за заг. ред. Н. П.Тарнавської., Н. Ю. Рудницької, Ю. М. Мурашевич. Житомир: ФОП «Левковець», 2015. 430 с.
10. Фефілова Т., Саєнком Ю. Використання сучасних інноваційних технологій у початковій школі. Витоки педагогічної майстерності. Серія: Педагогічні науки. 2015. Вип. 16. С. 274-281.
11. Финкельштейн Б. Б. Страна блоков и палочек: альбом. СПб.: Корвет, 2011. 24 с.
12. Хващевська О. О. Сучасні педагогічні технології в навчанні молодших школярів. Молодий вчений. 2017. № 9.2. (49.2). С. 20-24.