Педагогічний консиліум

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: надання методичної допомоги та  підтримки учасникам освітнього  процесу у моделюванні компетентісно-орієнтованого уроку з метою надолуження навчальних втрат, зокрема визначення шляхів підвищення рівня навчальних досягнень здобувачів освіти середнього та початкового рівнів.

І. Організаційна частина педагогічного консиліуму

Вітання від учасників тренінгу

• З гарним настроєм хто прийшов – махніть рукою…
• Хто чує мене – кивніть головою…
• Хто бачить мене – прошу  оком моргнути…
• Хто любить дітей  - прошу  сердечко зробити…
• Хто найвеселіший – ви   всім усміхніться…
• Хто ввічливий – сусідові злегка вклоніться…

Висновок:

Успішність будь-якого навчального заняття, подальше психоемоційне самопочуття кожного з учасників навчального процесу, як і успішність нашої роботи  залежить від того, як нас зустрінуть (з усмішкою чи недоброзичливо), від атмосфери  в аудиторії. Тому педагог має докласти максимум зусиль, щоб створити теплу, приязну атмосферу в класі. Сподіваюсь, що наш нетрадиційний початок заняття, принаймні не зіпсував ваш настрій.

ІІ. Мотиваційний етап.

1. Вправа «Чорна скринька » (Табель, щоденник, сертифікат)

Завдання: як ви думаєте, про що йтиме мова сьогодні?

2. Повідомлення теми методичного консиліуму.

Діти, прийшовши до школи на свій перший урок, сідають за парти, відкривають першу сторінку підручника та нові зошити - так розпочинається їх довгий навчальний шлях. Всі вони однакові, рівні один перед одним і немає серед них "здібних" і навпаки, "відмінників" та "невстигаючих". В усіх єдине бажання - вчитися. Проте, в процесі навчання стає зрозумілим: деякі діти важко адаптуються до навчання, не засвоюють навчальну програму, як наслідок - потрапляють до категорії невстигаючих.

Проблема відставання та неуспішності є актуальною , адже

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ (моніторинг загальношкільний)

Як бачимо, проблема освітніх втрат у нас є. Є над чим працювати. Тож метою нашого педагогічного консиліуму є: «Компетентісний підхід до організації освітнього процесу здобувачів освіти початкового та середнього рівнів»

3. Визначення мети:

надання методичної допомоги та  підтримки учасникам освітнього  процесу у моделюванні компетентісно-орієнтованого уроку з метою надолуження освітніх  втрат, зокрема визначення шляхів підвищення рівня навчальних досягнень здобувачів освіти середнього та початкового рівнів.

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Гра «Пізнай компетентність за описом»

Компетентісно-орієнтований урок спрямований на розвиток ключових комптетентностей. Зверніть увагу на ознаки такого уроку (таблиця)

Тож пригадаймо ключові компетентності, які маємо формувати у наших вихованцях. Я зачитую характеристику компетентності, а вчителі мають визначити вид (кожній групі роздано смужки із назвами компетентностей).

Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.

Уміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.

Основні компетентності у природничих науках і технологіях.

Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати.

Інформаційно-цифрова компетентність

Упевнене та водночас критичне застосування інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, нави-чки безпеки в інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

Уміння вчитися впродовж життя.

Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою освітньо-професійну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.

Спілкування іноземними мовами.

Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

Математична компетентність.

Культура логічного і алгоритмічного мислення. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних зав- дань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем

Ініціативність і підприємливість.

Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Вміння раціонально вести себе як споживач, ефективно використовувати індивідуальні заощадження, приймати доцільні рішення у сфері зайнятості, фінансів тощо.

Загальнокультурна компетентність.

Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших. •

Екологічна грамотність і здорове життя.

Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середо- вища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.

Соціальна та громадянська компетентності.

Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, в сім’ї, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів. Повага до закону, дотримання прав людини і підтримка соціокультурного різноманіття.

ВИСНОВОК: узагальнення всіх комптентнтостей за таблицею.

2. Вправа «Хмара слів»

Отже, щоб розвивати ці 10 компетентностей, ми маємо пригадати методи, засоби і форми навчання і визначити найефективніші.

Завдання:

І група - методи навчання,

ІІ група - засоби навчання,

ІІІ  група -  форми навчання.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Узагальнення тренером

 ІУ. Основна частина: дослідницько-теоретична.

1. Введення в тему.

Тож чому ж  ми спостерігаємо таке явище, як освітні втрати?

У психолого –педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і відставання.

Неуспішність – невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання

Відставання– невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасовою межею для визначення успішності.

Неуспішність і відставання взаємопов’язані. Неуспішність - наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.

Різноманітні відставання, якщо їх не перебороти, переростають в неуспішність. Завдання складається з того, щоб не допустити переплетіння окремих відставань, усунути їх. Це і є попередження неуспішності.

 

 

 

2. Причини неуспішності. Вправа «Брейнстормінг» («Мозкова атака»)

Завдання:

кожна група має на листочках визначити 5 причин низької успішності здобувачів освіти. Через 5 хвилин передати свій листочок іншій групі, яка доповнить  його 5 причинами, які не вказані. І так передаємо листочки до тих пір, поки перше написане не повернеться до своєї групи. 

3. Вправа «Бінго»

Завдання: тренер називає причину(написана на смужках) і вивішує на дошку, кожна група викреслює, якщо вона у вас вказана на листочках. Та група, яка викреслила все, вголос разом промовляє «Бінго»

Лінь, залежність від інтернету, навантаження, байдужість, нецікаве пояснення вчителя, вседозволеність батьків, недостатньо часу, неуважність, шкідливі звички,погана пам'ять, не здатність сконцентрувати увагу,  запущеність, хвороби, немає мотиву, безвідповідальність батьків, безконтрольність з боку батьків, багато зайвої інформації, проблеми в сімї, друзі, вчитися необов’язково, бо все можна купити за гроші.

Висновок:  

В основі неуспішності в школі завжди лежить не одна причина, а значно більше, і часто вони діють у комплексі. Є різні підходи до класифікації причин неуспішності. Розберемо класифікацію П. П. Борисова. У ній розглядаються три (причини) групи причин неуспішності:

I. Загально педагогічні причини.

II. Психофізіологічні причини.

III. Соціальні причини.  Соіально-економічні причини

Причини  I групи породжуються, як вважає автор, недоліками навчально-виховної роботи вчителів. Відповідно ці причини поділяються на дидактичні (порушення принципів і правил дидактики) і виховні (головним чином недооцінка позакласної і позашкільної роботи з дітьми).

Друга група причин обумовлена порушеннями нормального фізичного, фізіологічного й інтелектуального розвитку дітей.

Причини III групи, відзначає П. П. Борисов, безпосередньо не залежать від волі вчителів і учнів. До них він відносить слабку матеріально-технічну базу школи, низький рівень дошкільного виховання дітей, не розробленість проблем мови навчання, домашні умови життя учнів, культурний рівень батьків, відносини в родині, недостачу вчителів.

4. Вправа «Сортувальник»

Завдання: за Борисовим розсортувати види причин і розмістити на скелеті назву груп причин неупішності (вивішується верхній ряд ребер-причини)

5. Метод «Фишбоун»( тренер читає матеріал а члени групи знаходять у ньому можливі шляхи подолання освітніх втрат)

Задання: на скелеті у верхньому ряду розміщуємо причини. Завдання групам: віднайти і запропонувати шляхи подолання неуспішності.

І група розробляє шляхи подолання освітніх втрат до І групи причин.

ІІ група розробляє шляхи подолання освітніх втрат до ІІ групи причин.

ІІІ група розробляє шляхи подолання освітніх втрат до ІІІ і ІV груп причин.

( завдання виконуються на листочках А-4. Презентація

 ВИВІШУЄТЬСЯ  НИЖНІЙ РЯД РЕБЕР

ВИСНОВОК: виробляється загальне рішення-алгоритм подолання освітніх втрат і розміщується у хвості риби.

У. Практична частина. Надання допомоги здобувачам освіти задля подоланння освітніх втрат.

Завдання: кожна група сконструює один етап уроку з вказаними методами роботи. Потрібно вписати спосіб допомоги здобувачам освіти.

Етап перевірки засвоєння попередньої теми
Традиційні методи і прийоми	Інтерактивні методи і прийоми	Дії вчителя, що спрямовані на дітей з початковим і середнім рівнем знань
Усне опитування		Зниження темпу. План відповіді Більше часу на відповідь За допомогою таблиці-підказки
	Індивідуальний підхід (картка)	Картка-підказка Картка з вибором правильного варіанта
	Тестові завдання	Надруковані Зменшена кількість питань Зменшена кількість варіантів відповіді (2)
	Вправа «Закінчи твердження»	Опорний конспект Допомога однокласника (в парі)

 

 

 

 

Етап вивчення нового матеріалу
Традиційнметоди і прийоми	Інтерактивні методи і прийоми	Дії вчителя, що спрямовані на дітей з початковим і середнім рівнем знань
Пояснення вителя		Залучення вчителя навідними питаннями: - повтори; - покажи на таблиці почуту інформацію.
Робота з книгою		- З використанням питального плану. - Використовуючи алгоритм. - Допомога однокласника ( робота в парах)
	Джигсоу	- Роль помічника в парі із сильним учнем. - Дозування навчального матеріалу.
	Дослідження	- Роль помічника учня ( в групі) або вчитель. - Навідні питання. - План виконання.
	Знайди втрачену інфомацію. Віднови послідовність тощо	- Робота в парі - Допомога вчителя.

 

Етап формування практичних навичок
Традиційнметоди і прийоми	Інтерактивні методи і прийоми	Дії вчителя, що спрямовані на дітей з початковим і середнім рівнем знань
Фронтальна форма роботи		Виконання завдання біля дошки за аналогією. Викоритання картки-підказки. Допомога і підтримка вчителя.
	Робота парах	- Допомога однокласника - Картка-підказка - Спрощення завдання (диференціація)
	Два-чотири-всі разом	-Дозування завдання - Картка-підказка - Диференційований підхід
Самостійна робота		- Завдання відтворюючого характеру. - Дозування обсягу і часу. - Інструктурування. - Стимулювання. - Допомога однокласників і вчителя.

 

Неуспішність проявляється в таких учнів, які в певній мірі байдужі до навчання або ж мають природні вади. Для подолання відставання учитель повинен більше звертати уваги на таких учн і створювати відповідні умови для їхнього інтелектуального розвитку таким чином, щоб це ні в якому випадку не вплинуло негативно на решту класу, щоб решта учнів не залишилась поза увагою вчителя.

Підсумок

Рішення педагогічного консиліуму.

На основі всього вище сказаного можна стверджувати, що оптимальна система заходів для надання допомоги невстигаючому школяреві є такою:

1. Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення й виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності стосовно аналізу й усунення типових помилок тощо).

2. Додаткове інструктування в ході навчальної діяльності.

3. Стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуацій успіху, спонукання до активної праці тощо).

4. Контроль над навчальною діяльністю (частіше опитування учня, перевірка всіх домашніх завдань, активізація самоконтролю в навчальній діяльності тощо).

5. Різноманітні форми взаємодопомоги.

6. Додаткові заняття вчителя з учнем.

А для попередження неуспішності учнів слід використовувати:

1. Всебічне підвищення ефективності кожного уроку.

2. Формування пізнавального інтересу до навчання й позитивних мотивів.

3. Індивідуальний підхід до учня.

4. Спеціальну систему домашніх завдань.

5. Посилення роботи з батьками.

6. Залучення учнівського активу до боротьби за підвищення відповідальності учня за навчання.  

Тобто для того, щоб допомогти учневі з низьким та середнім  рівнем підготовки необхідно зацікавити його, що приведе до внутрішньої мотивації діяльності.