Педагогічний такт, його сутність і прояви. (Презентація).

Педагогічний такт, його сутність і прояви.

У Словнику російської мови С.І. Ожегова такт визначається як почуття міри, що створює вміння вести себе пристойним, належним чином. У Педагогічному енциклопедичним словнику під редакцій Б. М. Бім-Бада такт педагогічний трактується як принцип, заходи, яких педагог повинен дотримуватися в процесі спілкування з дітьми; визначається педагогічною майстерністю, досвідом, рівнем культури і особистісними якостями педагога; виражається в умінні знайти оптимальні заходи виховного впливу в будь-яких ситуаціях (у тому числі і конфліктних ), не принижуючи гідності дитини і не викликаючи в нього опору вихованню.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ - ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ ПЕДАГОГА, ЧАСТИНА ЙОГО МАЙСТЕРНОСТІ. ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ЗАГАЛЬНОГО ПОНЯТТЯ «ТАКТ» ТИМ, ЩО ПОЗНАЧАЄ НЕ ТІЛЬКИ ВЛАСТИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ, А Й УМІННЯ ВИБРАТИ ПРАВИЛЬНИЙ ПІДХІД ДО УЧНІВ, ТОБТО ЦЕ ВИХОВУЄ ДІЄВИЙ ЗАСІБ ВПЛИВУ НА ДІТЕЙ.

Педагогічний такт передбачає врахування особистісних суб'єктів спілкування, дотримання морально-етичних професійних установок педагога. У процесі спілкування вчителя та учнів можуть складатися два емоційних полюса спілкування. Дійсний виховний ефект дає здатність педагога організувати взаємовідносини, що базуються на позитивних емоціях. Негативні емоційні стани можуть виникати, але не як кінцева мета впливу, а як можливий ситуативний засіб, для досягнення позитивного емоційного ефекту. Як показує досвід, саме наявність педагогічного такту дозволяє вчителю будувати спілкування на позитивних емоціях, встановлювати і підтримувати психологічний контакт з дітьми.

Основні ознаки педагогічного такту: - Природність, простота звернення без фамільярності; - Щирість тону, позбавлена будь-якої фальші; - Довіра до школяра без потурання; - Прохання без вмовляння; - Поради та рекомендації без нав'язливості; - Вимоги та навіювання без придушення самостійності вихованця; - Серйозність тону без натягнутості у відносинах; - Іронія і гумор без засуджуючої насмішкуватості; - Вимогливість без дрібної прискіпливості; - Діловитість у відносинах без дратівливості, холодності і сухості; - Твердість і послідовність у здійсненні виховних впливів без необґрунтованості скасування вимоги; - Розвиток самостійності без дріб'язкової опіки; - Швидкість і своєчасність виховного впливу без поспішності і необачних рішень; - Уважність до учня без підкреслення свого контролю; спокійна зосередженість і врівноваженість у спілкуванні, що виключає байдужість і зайву збудливість; - Ведення бесіди з учнями без дидактизму і моралізаторства.

Педагогічний такт проявляється у врівноваженості поведінки вчителя. Він передбачає довіру до учня, підхід до нього з «оптимістичною гіпотезою», як говорив А. С. Макаренко, навіть із ризиком помилитися. Нетактовний вчитель, песимістично оцінює можливості учнів і постійно підкреслює це. Довіра вчителя має стати стимулом до роботи учнів. Для цього можна вдатися і до прийому деякого навмисного перебільшення успіхів учня, щоб той відчув радість від своїх зусиль, від успіхів.

Педагогічний такт відрізняється від безтактності природністю і простотою звернення, що не допускає фамільярності; вимогливістю без дріб'язкової прискіпливості; наполегливістю без упертості; діловим тоном без дратівливості. Ознаками педагогічної безтактності є формальне ставлення до дітей, невитриманість, грубість, емоційна нестійкість.

Педагогічний такт на уроці. Такт вчителя необхідний на всіх етапах уроку. Особливу увагу йому слід звернути на свою поведінку під час перевірки і оцінки знань учнів. Тут такт виражається в умінні вислухати відповідь учня: бути зацікавлено уважним до змісту і форми відповіді, проявляти витримку при виникають в учня труднощів. Всі учні люблять відповідати тому, хто вміє слухати уважно, з повагою, з участю. При цьому важлива підтримка під час відповіді поглядом, посмішкою, кивком.

Педагогічний такт при виставленні оцінок. Відсутність мотивованої оцінки слабких відповідей школярів може призвести до того, що протягом кількох наступних місяців школяр перестає розуміти запитання вчителя, через невпевненість засвоює звичку перепитувати, мовчати при повторних питаннях . Негативні за формою оціночні судження теж повинні мати позитивне значення і носити спрямовуючий перспективний характер. Тактичному педагогу не треба постійно стежити за учнями, контролюючи їх кожен рух. Його ставлення до учня засновано на довірі.

Неправильна етико-педагогічна поведінка. Помилкові дії вчителя:1) Маніпулювання сприйняттям ситуації.2) Актуалізація неприємних спогадів. 3) Пряме протиставлення сторін.4) Розбіжність у думках. 5) Неправильна оцінка ситуації вчителем. 6) Стереотипність поведінки. 7) Перенесення норм поведінки дорослих на взаємини з вихованцями. 8) Усвідомлення власної правоти.

1) Маніпулювання сприйняттям ситуації – свідчення її неправильного усвідомлення, перекручування фактів. (“Ти ніколи не виконуєш домашнє завдання”, “Ти завжди забуваєш свій щоденник удома”, “У твоєму диктанті безліч помилок”). Категоричність висловлювань посилює їх негативний зміст, викликає у вихованця образу, бажання помститися, зневіру у власні можливості. Отже, внаслідок таких дій вчитель досягає результату, який протилежний очікуваному. 2) Актуалізація неприємних спогадів характерна тоді, коли вчитель нагадує учневі про минулі проблеми, які ще болісно відгукуються. (“Я думала, то був поодинокий випадок, а це, виявляється, твій характер”, “Я тебе захищала від нападок однокласників, а тепер розумію, що цього не варто було робити” ).

3) Пряме протиставлення сторін типове для ситуацій, коли вчитель прагне продемонструвати свою перевагу, але робить це невміло, принижуючи гідність вихованців, їхнє право на самостійність і самовизначення. (“Я вчитель, а ви – лише учні”, “Я людина доросла і тому знаю краще” ). 4) Розбіжність у думках – найчастіше виявляється у випадках оцінювання знань і поведінки учнів, коли оцінка за поведінку переноситься на знання учнів або безпідставно занижується без необхідних пояснень. 5) Неправильна оцінка ситуації вчителем нерідко є причиною непорозуміння з учнями. Наприклад, під час уроку хтось голосно засміявся, діти відволіклись, увага переключилася на веселуна. Подібна ситуація – виклик педагогові як професіоналу. Її можна включити до контексту уроку, а можна, всупереч етиці, почати моралізувати, робити зауваження, ставити двійки за поведінку тощо.

6) Стереотипність поведінки – у ситуаціях, що потребують морального вибору, нерідко виявляється у приниженні учнів, спробі маніпулювати ними, залякати або викликати тривогу перед можливим покаранням. 7) Перенесення норм поведінки дорослих на взаємини з вихованцями – порушення логіки і динаміки розвитку дитини, надмірна вимогливість сприяє утвердженню авторитарного стилю спілкування з ними. 8) Усвідомлення власної правоти – провокує педагога у взаємодії з учнями на використання прийомів гальмування їхньої поведінки залякування, погрози, осуд тощо.