Педрада - семінар "Сучасні форми візуалізації навчального матеріалу"

Педрада - тренінг

Вміє вчити той, хто вчить цікаво,

 хто викладає свій предмет так,

 щоб  у  душі учня звучали струни у відповідь

 і ні на  хвилину не засинала його допитливість.
                       А. Ейнштейн

 І. Вступна частина.

           Директор.  Одним з найголовніших завдань сучасної шкільної освіти є розвиток особистості учнів, створення умов, що забезпечують формування їх творчих здібностей, у результаті яких  вони будуть підготовлені до активного  самостійного й успішного життя. Основою для  реалізації особистості виступає креативність. Важливим чинником розвитку креативності є критичне мислення. Критично мисляча людина – це людина, яка мислить самостійно

Я мислю – отже, я існую.
                                       Декарт

Тема нашого сьогоднішнього семінару «Сучасні форми візуалізації навчального матеріалу»

Вправа «Очікування». Перед вами зображення скрині і валізи. Подумайте хвилину і запишіть на стікерах  свої очікування від  нашого семінару. Якщо ви вважаєте, що ваші знання  з теми семінару на  високому рівні, то прикріпіть свої стікери на скриню, а якщо вам потрібно дізнатися  більше з даної теми, тоді прикріпіть стікери на валізу.

ІІ.  Теоретична частина.

Заступник директора. Чи знаєте ви, інформацію якого типу

представлення вам краще запам'ятати – текстову, графічну чи звукову?

А чому надають перевагу ваші учні?

Спеціалісти стверджують, що більшість людей якнайкраще сприймає саме візуальну інформацію – вона швидше систематизується, а кольорові образи завдяки включенню емоційної складової ліпше сприймаються. За рахунок візуальних асоціацій (картинок, символів і знаків), візуального представлення (малювання карти) досягається  ефект глибокого розуміння і відмінного запам’ятовування інформації.

Вправа «Брейнстормінг». Що таке візуалізація?

Мета. Актуалізувати зміст теми, надати визначення візуалізації.

Обладнання. Плакат, маркер.

На плакаті записати всі думки, висловлені про те, що учасники семінару розуміють  під терміном «візуалізація».

Висновок. Візуалізація – це створення та представлення графічного образу текстової чи математичної інформації, що робить її наочною, а отже, зручнішою для аналізу та осмислення.

           Термін «візуалізація» походить від латинського visualis – сприймається візуально, наочний. Візуалізація – це процес представлення даних у вигляді зображення з метою максимальної зручності їх розуміння. Проте таке розуміння візуалізації передбачає мінімальну розумову і пізнавальну активність учнів, а візуальні дидактичні засоби виконують лише ілюстративну функцію.

Наочність часто розглядається як фактор полегшення сприйняття та підвищення запам’ятовування навчального матеріалу, тобто в її ілюстративній функції. Зрозуміло, що необхідність спеціальної підготовки навчального матеріалу, який дозволяє у візуально осяжному вигляді дати учням основні або необхідні відомості, продиктована інформаційною насиченістю сучасного світу. Під активними засобами візуалізації ми розуміємо не просто ілюстративний матеріал, а систему передачі візуальної інформації, яка адекватно реагує на дії суб’єкта навчального процесу і дозволяє йому здійснювати управління тією інформацією, що транслюється

на екрані.

При візуалізації навчального матеріалу слід враховувати, що наочні образи скорочують ланцюг словесних міркувань і можуть синтезувати схематичний образ більшої «ємності», ущільнюючи тим самим інформацію.

Іншим важливим аспектом використання візуальних навчальних матеріалів є визначення оптимального співвідношення наочних образів і словесної, символьної інформації. Поняттєве й візуальне мислення на практиці знаходяться в постійній взаємодії. Вони розкривають різні сторони досліджуваного поняття, процесу або явища. Словесно-логічне мислення дає нам більш точне й узагальнене відображення дійсності, але це відображення абстрактно. У свою чергу, візуальне мислення допомагає організувати образи, робить їх цілісними, узагальненими, повними.

Таким чином, візуалізація навчальної інформації дозволяє вирішити цілий ряд педагогічних завдань:

• забезпечення інтенсифікації навчання;
• активізації навчальної та пізнавальної діяльності;
• формування і розвиток критичного і візуального мислення; зорового сприйняття;
• образного представлення знань і навчальних дій;
• передачі знань та розпізнавання образів;
• підвищення візуальної грамотності та візуальної культури тощо.

Сьогодні відома значна кількість візуальних засобів передачі інформації: дошка, плакати, схеми та мультимедійний проектор, збірні візуальні засоби (магнітні та шпилькові дошки), демонстраційні моделі, екран / монітор комп’ютера, інтерактивна дошка тощо.

Будь-яка форма візуалізації інформації містить елементи проблемності. Завдання вчителя – використовувати такі форми наочності, які не тільки доповнили б словесну інформацію, але й самі були носіями інформації. Чим більше проблемності в наочній інформації, тим вищий ступінь розумової активності учня.

Нині існує доволі широкий спектр форм візуалізації навчального матеріалу як електронних так і фізичних. Наведемо приклад лише деяких:

• Електронні  підручники
• Інтернет - ресурси
• Відео – уроки
• Презентації
• Ментальні карти
• Кластери
• Метаплани
• Скрайбінги
• Фішбоуни 

Ідеал сучасного навчання – особистість із гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з ідеальними комунікативними здібностями. Тому  процес формування такої особистості повинен проходити повсякчас.

Як зробити урок не лише пізнавальним, інформативним, але й підтримувати у дітей зацікавленість предметом, бажання вчитися, зробити урок цікавим, підвищити у школярів мотивацію до навчання? – саме такі питання варто ставити кожному вчителеві перед собою в своїй роботі.

Умотивувати учнів до вивчення предмету можна шляхом уникнення одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів. У першу чергу необхідно орієнтуватися  саме на учня. Адже саме від того, чи буде у нього бажання вчитися, пізнавати щось нове, і буде залежати результат нашої спільної роботи.

Зацікавити сучасного учня читанням величезних параграфів сухої теорії – неможливо. І якщо раніше велика кількість ілюстрацій, малюнків вважалися прерогативою лише молодших школярів, то зараз це вимога часу у викладанні всіх предметів у всіх ланках школи.

    Застосування різноманітних способів візуалізації дає можливість урізноманітнити навчання на всіх уроках. Дуже часто сам термін «візуалізація» асоціюється з такими комп’ютерними технологіями, як презентація. Та, на жаль, не завжди через недостатнє технічне забезпечення шкіл це можливо застосовувати на уроці. Життя вносить свої корективи та примушує шукати інші способи. Так, наприклад, для візуалізації навчального матеріалу  на уроках можна використовувати ментальні карти, метаплани, кластери та фішбоуни.

   Ментальні карти (англ. мind map, синоніми —  карти пам’яті, думок, кар-ти розуму, інтелект‑карти), це, насамперед, спосіб візуалізації та структуру-вання інформації. Ментальні карти — це зручна і ефективна техніка візуалі-зації мислення і альтернативного запису. Це зручний інструмент для відо-браження процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі.

   Заслуга розробки цілісної концепції логічної організації і візуалізації даних належить Ентоні Б’юзену —професору Вестмінстерського універ-ситету, автору методики запам’ятовування, творчості і організації мислення, який провів багато років над дослідженнями процесів в головному мозку.

   Ентоні Б’юзен давав  поради щодо створення ментальної карти: починати створювати карту слід з центру, де записують ключову ідею, слово, на якому найбільше фокусується увага; від центру розходяться гілки (зв’язки), які мають бути  асоціативними: варто уникати речень, словосполучень, скорочувати текст до одного слова, найбільш характерного, влучного, яке легко запам’ятовується; найкраще, коли кожне слово або зображення відокремлене, знаходиться на окремій лінії, а не у вузлі, варто варіювати розмір літер і товщину ліній залежно від важливості ключового слова; використовувати символічні знаки, образи, коди, застосовувати різні кольори, творити ментальну карту красивою та яскравою.

   Вагомим аргументом на користь доцільності використання даного методу є твердження Альберта Енштейна: «Слова або інші засоби мови, промовлені або написані, напевне, не відіграють значної ролі в процесі мислення. Фізичною сутністю, що функціонує як елемент мислення, являються певні знаки і більш‑менш чіткі образи, які можуть добровільно відтворюватися або комбінуватися».

   Кластер  (з англійської мови ( cluster – пучок, рій, скупчення)– це графічна форма візуалізації інформації, коли виділяються основні смислові одиниці, які фіксуються у вигляді схеми (пучка) з позначенням зв’язків між ними.       

• Допомагає учневі нелінійно представити власні думки, ідеї.
• Дозволяє розвивати мислення, робити його більш  гнучким, позбавлятися стереотипів.

      Форма кластера :

     -    «гроно» (найбільший розвиток отримує одна з ідей),

     - «кластер-пучок» «кластер-питання» (рівномірне «розкидання» ідей навколо теми).

Види кластера:

• класичний кластер ;
• кластер-образ (відображення інформації через ключовий образ-малюнок);
• предметний кластер ;
• паперовий кластер;
• мультимедійний кластер з візуальними, аудіо та відео ефектами (групування інформації в окремі слайди).

Технологія складання кластера:

                 Кластер

Можливості використання:

• Кластери можуть стати головним прийомом на стадії виклику.
• Систематизація інформації, отриманої до знайомства з основним джерелом (текстом) у вигляді питань або заголовків змістових блоків; на стадії рефлексії.
• Виправлення невірних припущень у попередніх кластерах, заповнення їх на основі нової інформації, встановлення причинно-наслідкових зв’язків між окремими змістовними блоками (індивідуально та в групах).

  Метод метаплану —  це спосіб ведення дискусії, який дає можливість візуально зобразити її перебіг та містить у собі елементи мозкової атаки, аналізу випадків (ситуацій), гри. Це методика структурування групових обговорень, аналізу ситуації, обміну думками, збирання інформації з певного питання і вироблення колективних рішень. Метод є універсальним для використання у будь-якій сфері, де потрібне структуроване обговорення проблеми і пошук рішення.

  Метод «Метаплан» був розроблений у 80‑ х роках минулого століття німецьким вченим Веблером з метою підвищення ефективності групових дискусій.

Технологія  складання метаплану:

• Обираємо проблему і записуємо її в центрі аркуша, розділеного на чотири сектори.
• У кожному секторі (зліва направо) записуємо питання для обговорення:

  1- Як є?                 

  2 - Як має бути?
        3 – Чому є такі проблеми?

  4 – Як змінити становище?

 Під час проведення дискусії створюється плакат під назвою «метаплан».

 Ця методика передбачає колективну творчу діяльність, що є також надзвичайно важливим моментом, адже вміння працювати разом, розподілити обов’язки, правильно оцінити внесок кожного в загальну справу —  це те, чого ми повинні постійно навчати учнів. Перевагою «Метаплану» є те, що у процесі його проведення всі учасники мають можливість висловити власну думку, а іноді кілька разів. Це призводить до взаємодії, яка, у свою чергу, підвищує активність та ефективність обговорення. Разом із тим, «Метаплан» дозволяє серед учасників виявити творчих, активних, ініціативних учнів; допомагає несміливим розкрити свої здібності. В результаті створення «Метаплану» виробляється колективне рішення, висновки, зроблені учасниками, є результатом роботи всіх і кожного .

    Метаплан‑технологію, як і метод створення ментальних карт можна вплітати в структуру будь‑якого заняття.

    «Фішбоун» (від англ. –риба; --рибний скелет) –метод вивчення, порівняння і дослідження. Автором є японський професор Кауро Ішікава, яки й і винайшов метод структурного аналізу причинно-наслідкових зв’язків. У процесі навчання прийом дозволяє «розділити загальну проблемну тему на перелік причин і аргументів». Візуально (графічно) відтворення даного прийому виглядає як риб’ячий скелет,  у голові якого записується проблема, верхній ряд кісток – причини подій; нижній – факти, аргументи. А у хвості розміщується висновок, що є результатом створеного графічного аналізу. Записи мають бути ключовими словами або фразами (обов’язково короткими), що відбивають суть проблеми.

  Схеми «Фішбоуну» дають можливість:

• Організувати роботу учасників в парах або групах;
• Розвивати критичне мислення;
• Візуалізувати взаємозв’язок між причинами і наслідками;
• Ранжувати фактори за ступенем їх значущості.

   За допомогою схеми можна знайти рішення з будь-якої  ситуації, при цьому

 виникають щоразу нові ідеї. Ефективним буде застосування «фішбоуну»

  під час мозкового штурму.

ІІІ. Практична частина. Робота в групах. Члени педради діляться на 4  групи за кольорами. Кожна група отримує завдання.

Перша  група. Створити ментальну карту «Урок – головний інструмент формування учнівських компетентностей».          

Друга група. Фішбоун «Сучасні освітні технології – вимога часу»   

            Третя група. Метаплан « Мотивація до навчання – головна складова навчального процесу в освітньому середовищі».  

Четверта  група. Кластер «Сучасний учитель»          

 IV. Презентаційна частина. Кожна група презентує свої роботи.

Підсумки семінару. Вправа “Коло  вражень”

Учасники стають по колу та діляться враженнями від заходу. При цьому вони отримують завдання  на картках і продовжують твердження:

-  мені найбільше сподобалося...

-  повчальним для мене було...

 -  мене вразило...

 -  мене засмутило...

-  мені не сподобалося...

-  я була\був розчарована...

-  варто було б...

-  новим  для мене було...

-  недоречним було....

-  найбільш позитивним для мене було…