Педрада «Виховання дітей та учнівської молоді в умовах нових стандартів освіти»

Педрада «Виховання дітей та учнівської молоді в умовах нових стандартів освіти»

Якщо ви звернетесь до своїх спогадів зі школи чи вузу, ви, ймовірно, можете згадати однокласників/одногрупників, котрі гарно вчилися, отримували п’ятірки та витрачали безліч часу на підготовку до занять, однак так і не стали успішними в соціальній сфері та не настільки успішно реалізувались у професійній. У чому ж проблема? – людина може бути розвинена інтелектуально, але соціально не адаптована та не розуміти емоційної складової поведінки інших. Тому, у розумінні інтелекту, як пізнавальної здатності людини, слід виокремлювати емоційний інтелект.

Світові компанії обираючи робітників проводять не лише тести на професійні вміння, а й на емоційний інтелек, такі люди працюють ефективніше.

Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей.

Саме тому на початку педради Ви отримали листочки з емоціями. Важливо вміти визначати свої емоції і контролювати їх.

Деніель Гоулманлюдей з розвиненим емоційним інтелектом описував так:

• Вони добре розуміють власні емоції (самосвідомість).
• Вони добре керують власними емоціями (самоконтроль).
• Вони з емпатією ставляться до емоцій інших людей (соціальне розуміння).
• Вони добре справляються з емоціями інших людей (управління взаємовідносинами).

У сучасному світі посилюється тенденція неблагополуччя в емоційній сфері дітей теперішнього покоління в порівнянні з попереднім: вони більш подразливі, неслухняні, більш нервові та схильні впадати в паніку, більш імпульсивні та агресивні та почувають себе більш одинокими та пригніченими.

Щодо засобу виправити такої ситуацію, то його слід шукати в тих методах, котрі ми обираємо для підготовки молоді до дорослого життя. Допоки ми залишаємо емоційну освіту наших дітей напризволяще, кожен раз ми отримуємо все більш жахаючі результати. Одним з вирішень проблеми було би нове уявлення про можливості шкіл виховання цілісної особистості, зводячи в класній кімнаті розум та серце в єдине ціле. Яка буде успішною людиною в майбутньому.

Крім того що учні повинні досягти певного рівня успішності в математиці й мові, вони також мусять опанувати необхідні для життя соціальні й емоційні навички.

Ініціативу соціального й емоційного навчання (скорочено SEL) активно підхопили в усьому світі. Як це робиться в більшості країн світу: за перші роки навчання в школі учні повинні навчатися розпізнавати і точно ідентифікувати свої емоції, усвідомлюючи, до яких дій вони їх спонукають. У старших класах початкової школи уроки емпатії повинні навчити дітей розпізнавати невербальні знаки того, як хтось себе почуває; у молодших класах середньої школи діти повинні навчатися аналізувати те, що викликає в них стрес або мотивує показати себе з найкращого боку. У старшій школі програма SEL передбачає опанування вміння слухати і вести розмову таким чином, щоб розв’язувати непорозуміння, замість того щоб його загострити, а також вести переговори та досягати прийнятих для обох сторін рішень. А також навички емпатії та соціальної активності.

І ці теми не є окремим предметом, вони інтегруються в структуру шкільних дисциплін. Уроки емоційної грамотності можна без проблем поєднувати в різних шкільних предметах. Під час проектних робіт, групової роботи, тренінгових занять, форумів, квестів, ігрових методик та інших сучасних форм робіт. Крім того щодня учні спостерігають за вчителями, за нашими особистими якостями. Адже те, як вчитель співпрацює з класом, саме по собі є прикладом, фактично уроком емоційної компетентності – або ж її відсутності. Кожного разу, коли вчитель спілкується з одним учнем, решта двадцять чи тридцять отримують урок.

Недостатньо читати дітям лекції про важливість цінностей, вони повинні застосувати їх на практиці. Для успішного виховання вищезазначених навичок необхідно виходи і за межі класу, впроваджувати виховання емоційного інтелекту на ігрових майданчиках, в коридорах, їдальні, там де концентрація емоційних вибухів найбільша. А це проблема нашого з вами чергування. І це повинні робити ми всі однією командою. Тоді це є комфортна школа для всіх. Важливим завданням є також досягнути співпраці з батьками для досягнення спільної мети.

У деяких школах США є такий предмет «Наука про себе», у 5 класі діти починають день з того, що називають число свого настрою та за бажанням розповідають, чому вона саме таке. Важливо навчити дітей розпізнавати свої емоції, запитати в них, що вони відчували в конфліктній ситуації, чому вони вчинили саме так. В школах також є скриньки емоції та довіри. Учні пишуть листи, обговорюють їх та допомагають один одному впоратися з проблемами та конфліктами. Другий акцент ставиться на формування в дітей почуття відповідальності за свої рішення та вчинки і звички доводити справи до кінця, відповідно до взятих на себе зобов’язань, що доволі легко  зробити під час реалізації проектних робіт. Перебуваючи в одній із шкіл Деніел Гоулман зафіксував такий випадок: «Учитель, який помітив, що троє першокласників штовхаються, щоб опинитися першими в черзі до їдальні, запропонував кожному з них угадати число, пропустивши переможців уперед. Це стало яскравим наочним уроком того, що існують чесні та справедливі способи залагоджувати дрібні суперечки. Такий метод дисциплінувати учнів несе позитивніше повідомлення, ніж загальновживане та владне «Припиніть негайно!».

Наша проблема з запізненнями. ЯК МОТИВУВАТИ? Домовтеся з учнями: той, хто запізнився на урок без поважної причини, отримує подвійне домашнє завдання. Навряд чи комусь із учнів захочеться свідомо навантажувати себе додатковою роботою. А можна встановити інше правило: хто запізнився, той одразу йде до дошки. Школярі будуть знати, що запізнення неминуче призведе до опитування, тож поспішатимуть на урок.

А ще можна починати кожен урок з невеликої перевірочної роботи. Тому, хто запізнився, не вистачить часу на її виконання, тож він навряд чи зможе розраховувати на гарну оцінку. Так пунктуальність стане необхідністю.

Нікому не захочеться спізнюватися, якщо урок буде починатися оригінально – наприклад, з цікавої розминки.

Позапланової відмінної позначки в журналі.

Цікавий в цьому відношенні досвід деяких американських шкіл: пунктуальні школярі отримують раз на семестр невеликі призи та грамоти, наявність яких після закінчення навчання показують під час вступу до університету або на роботу.

Використовуйте наступний психологічний прийом. Учень, який запізнився на урок, отримує порцію гучних оплесків від усього класу. Учитель на цьому тлі каже, що всім його дуже не вистачало, проте його запізнення перешкодило роботі класу. Десь на третій раз сміх та веселощі змінюються несхваленням колективу. Учні намагатимуться не запізнюватися, щоб не опинятися в центрі такої уваги.

У деяких країнах SEL розширило свої межі: до нього долучилися програми виховання характеру, профілактики насильства та цькування в школах, профілактики наркоманії та дотримання шкільної дисципліни. Метою цих програм є не тільки усунення зазначених проблем, але й поліпшення шкільної атмосфери, що, у свою чергу, має вплив на навчальну успішність школярів.

Допомагаючи дітям підняти рівень їхньої самосвідомості, підкріплюючи їхню впевненість у собі, навчаючи їх керувати своїми емоціями й імпульсивними діями, навчаючи їх емпатії, отримуємо не тільки поліпшення поведінки, але й рівня навчальної успішності.

І ще раз Чому це настільки важливо!

Люди з високим рівнем емоційного інтелекту, як правило, відчувають здоровий емоційний баланс таких почуттів:

● Мотивація;

● Дружба;

● Зосередження уваги;

● Самоконтроль;

● Задоволеність собою;

● Зосередженість;

● Душевний спокій;

● Свобода;

● Зв'язок з оточуючими;

● Задоволення;

● Автономність;

● Задоволеність;

● Вдячність тощо.

Водночас, люди з низьким рівнем емоційного інтелекту часто відчувають:

•  Самотність;
•  Фрустрацію;
•  Почуття провини;
•  Спустошеність;
• Депресивність;
•  Неврівноваженість;
• Зобов’язаність;
•  Залежність;
•  Злість;
•  Почуття жертви;
•  Образу;
• Незадоволеність;

•  Відчуття неуспіху.

Тобто, для нашого особистого щастя та якості життя є доволі важливо мати високий рівень емоційного інтелекту та постійно працювати над його вдосконаленням.

Деніел Гоулман: «Здатність думати не тільки про себе і свої потреби приносить неабияку користь усьому суспільству і готує ґрунт для емпатії, вміння по-справжньому слухати і приймати точку зору іншої людини. Емпатія є основою турботи, альтруїзму і співчуття. Погляд на ситуацію з точки зору іншої людини допомагає зламати стереотипи та упередження, привчаючи до толерантності та прийняття того факту, що всі ми різні. Ці вміння є життєво необхідними в нашому суспільстві, яке стає все більше багатонаціональним, адже вони дозволяють людям жити поряд у взаємній повазі і створюють можливість продуктивного суспільного діалогу. У цьому полягає головне мистецтво демократії.»

Головною соціальною навичкою є емпатія – здатність приймати чужу точку зору, розуміння почуття інших людей та поважати їхнє бачення певної ситуації.

ІІ. Практична частина.

Щоденник вражень (емоційне налаштування)

1. Вправа «SWOT» (Strong, Weak, Opportunities, Threats — сильні (сторони), слабкі (сторони), можливості, загрози)

Метод дає можливість всебічного аналізу явища, поняття, діяльності.

• Об’єднання учасників в групи.
• Об’єкт аналізу – Виховна система ПМГ.
• Запропонуйте учасникам за 3 хвилини дати визначення цього поняття, яке має включати родове поняття (загальне) і видові ознаки.(СЛАЙД «виховна система ПМГ»)
• Дайте кожній групі завдання за 5 хвилин скласти список однієї із сторінаналізу: сильних сторін, слабких сторін, можливостей чи небезпек, якіможе нести в собі обговорюване явище.
• Робота виконується на стандартних аркушах паперу А4, почергово

записуються всі думки, а потім всі аркуші прикріплюються на великийаркуш і презентуються групами.

Тема аналізу має бути записана на верху аркуша А1 Сам аркуш розділений на 4 частини:

2. Дискусія. Виокремлення найбільших проблем виховної системи гімназії (слабкі сторони, загрози)
3. Письмова дискусія. Шляхи вирішення цих проблем.

Застосовується для аналізу проблеми, що містить декілька споріднених питань.

Приклад:

1. Як налагодити партнерські стосунки з батьками?

2. Як створити комфортні умови в школі для учнів?

3. Як створити комфортні умови в школі для вчителів?

4. Які потрібно проводити нові виховні заходи в гімназії (тематика, форми)

• Аркуші закріплюються на стінах у різних кутках класу.
• Групи одержують по 1 маркеру різних кольорів для різних груп.
• Вони підходять до аркушів з питаннями, обговорюють їх і записують свої відповіді, після чого переходять до наступного аркуша.
• Якщо група погоджується з думками попередніх груп, вона ставить риски біля таких записів, а потім дописує свої ідеї.
• Робота припиняється, коли кожна група попрацювала з кожним листком.
• Група презентує інформацію з того листа, біля якого вона була останньою.
• Таким чином, озвучується аналіз усієї проблеми і її рішення.

Зверніть увагу:

◆кожний учасник повинен записувати на аркуш чітко сформульовану думку;

◆між учасниками відсутні вербальні контакти; процес обговорення позицій відбувається в письмовій формі.

Чи змінилися Ваші емоції?

Анкета зворотного зв’язку.

Анкета анонімна

1. Чи була тема засідання педагогічної ради важливою особисто для Вас?
2. Як, на Ваш погляд, були висвітлені питання, винесені для обговорення?

• Глибоко й компетентно
• Частково
• Без глибокого, аргументованого аналізу
• Поверхнево

3. На розвиток яких професійних педагогічних умінь було спрямовано засідання педагогічної ради?
4. Що дало Вам засідання педагогічної ради?

• Збагатило цінним досвідом
• Поглибило знання з проблеми
• Принесло розчарування.

5. Як Ви оцінюєте прийняте педагогічною радою рішення?

• Як чітку програму дій
• Як декларативний документ
• Як

6. Що Ви можете запропонувати для підвищення ефективності засідань педагогічної ради?
7. Що необхідно врахувати під час підготовки наступного засідання педагогічної ради?