Стаття "Профілактика булінгу серед підлітків в закладах загальної середньої освіти"

А.С. Сидорова

ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ СЕРЕД ПІДЛІТКІВ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

В результаті ускладнення ситуації в соціально-політичній, економічній, освітній та інших сферах суспільного життя, рівень насильства в суспільстві на сьогоднішній день збільшився в декілька разів. Підлітки є найбільш вразливою категорією суспільства. Оскілки саме в так званому перехідному віці активно формуються власна система сприйняття світу, система цінностей та пріоритетів, то діти переймають різні моделі поведінки дорослих, і, на жаль, насильство стає однією з таких моделей. Однією з найпоширеніших проблем у дитячому середовищі сьогодні є булінг, який прийнято розглядати як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, що призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили  [4].

За даними Центру інформації про права людини станом на липень 2017 року 67% дітей в Україні у віці від 11-17 років стикалися з проблемою булінгу протягом останніх трьох місяців. 24% дітей цькували, а 48% навіть нікому не розповідали про ці випадки [1]. Крім того, наприкінці листопада 2017 року в Українському інституті дослідження екстремізму встановили, що із проявами булінгу в Україні стикаються 8 із 10 дітей [4]. Досить часто в реальному житті булінг знаходить свій вияв у вкрай жорстокій формі, з виявом імпульсивності та агресії, наприклад, у масових побиттях, катуваннях, які до того ж знімаються на відео і навіть знаходяться у вільному доступі мережі Інтернет. Головними героями таких відеороликів є діти-булери у вікових межах 11-18 років.

За даними Д. Марцинковського, в Україні 80% дітей до 15-ти річного віку зіштовхувались з проявами цькування – чи як спостерігачі, чи як жертви, чи як ініціатори переслідувань. І близько 8% є хронічними жертвами, тобто піддаються булінгу декілька разів на тиждень [4].

Отже, представлені статистичні дані засвідчують, що булінг – явище глобальне та масове. Зазначимо, що школа – заклад, у якому діти перебувають більшу частину дня, тут вони отримують знання, досвід, вчаться спілкуватися, розвиваються, тут проходить процес становлення особистості, соціалізації. Ураховуючи зазначене вище, важливим завданням сучасної загальноосвітньої школи є визнання існування проблеми булінгу та створення відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища. Тому проблема булінгу серед дітей в загальноосвітньому навчальному закладі є актуальною і потребує подальшого дослідження та пошуку шляхів її подолання. 

Ґрунтовніше проблему насильства, зокрема третирування одних учнів іншими висвітлили зарубіжні вчені, зокрема І. Бердишев, І. Кон, X. Лейманн, К. Лоренц, та ін. Значний внесок у теорію подолання булінгу, дослідження його структури, причин виникнення зробили такі зарубіжні дослідники як Д. Ольвеус, Д. Лейн, Е. Роланд, Е. Міллер, Д. Томпсон та ін. В той же час, можна відмітити таких вітчизняних та російських науковців: О. О. Барліт, О. Л. Глазман, В. С. Собкін, А. Король, А. В. Чернякова та ін., які досліджують психологічні особливості учасників булінгу, його наслідки та шляхи подолання. Умови впровадження інноваційних технологій профілактики агресивної поведінки в умовах школи досліджують: І. А. Гайдамашко, М.  А. Жданова, Н. В. Заверико, О. Н. Романова, Л. І. Лушпай  та ін. На жаль, питання розробки та використання соціально-педагогічних технологій профілактики булінгу серед підлітків залишається малодослідженим у вітчизняній науці.

Вітчизняні наукові роботи з означеної проблеми мають загальний характер, не досліджені на сьогодні теоретико-методологічні основи цього явища, його причини, наслідки виникнення булінгу серед підлітків закладу загальної середньої освіти і зумовив вибір теми нашої статті. Метою якої є здійснення теоретичного аналізу явища булінгу серед учнів закладу загальної середньої освіти, передумов його виникнення, причин поширення, а також знаходження ефективних  шляхів його подолання.

Одним з перших науковців, який почав досліджувати явище булінгу був Д. Ольвеус. Він розкриває сутність терміна «bullying» як ситуацію, в якій учень є об′єктом негативних дій з боку одного чи кількох учнів [4]. Згідно із наведеним визначенням, булінг – це використання своєї сили, статусу, соціального положення для залякування, нанесення шкоди або приниження іншого, хто має меншу силу чи статус. Інший відомий дослідник Е. Роланд розглядає явище булінгу як тривалий процес усвідомленого жорсткого ставлення (фізичного чи психічного) з боку однієї особи чи групи осіб до іншої особи, яка не здатна захистити себе в даній ситуації [5].

Незвичний для нашого сприйняття термін булінг тісно пов’язаний із такими поняттями, як насильство (застосування силових методів або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір; панування, влада людини над людиною [5]), агресія (дії, спрямовані на порушення фізичної і психічної цілісності людини або групи людей) [2]. Агресія органічно пов’язана з насильством і є його природним підґрунтям. Поняття агресія ширше за поняття насильство, воно включає в себе поняття насильство, третирування (виявляти зневагу до когось, поводитися безцеремонно, не зважати на чиюсь думку [5]), цькування (переслідувати кого-небудь різними нападками, наклепами і т. ін., знущатися з когось). Усі ці поняття відображають різні аспекти такого явища, як булінг. 

Булінг – соціально-педагогічна, психологічна проблема сучасності. Це соціальне явище, властиве переважно організованим колективам, отож з огляду на зазначене, виділяють основні місця булінгу: булінг у школі; булінг на робочому місці (мобінг); булінг в армії («дідовщина»); кібербулінг (насилля в інформаційному просторі) тощо.

Отже, булінг (англ. bully – залякувати, цькувати, задирати) – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам. Така поведінка дає можливість людині самоствердитися за рахунок когось, заслужити собі загальний авторитет.

Підлітковий вік, у якому застосовуються найагресивніші форми булінгу, - найскладніший вік, але, водночас, найважливіший період для формування особистості. Діти у цьому віці надзвичайно емоційні, а тому – різкі. Через це їм властива схильність до різких кроків та крайнощів – у тому числі й до жорстокості - психологічного та фізичного насилля щодо членів власних колективів [4].

Одна зі складових булінгу – це його перманентність. Тобто, акт насилля не є одноразовим, а системним. Відповідно, крім одноразових знущань чи нанесення побоїв, людина опиняється у певному середовищі постійного психологічного тиску, яке не може не впливати на її світосприйняття. А довготривалий процес перебування у статусі «переслідувача», «жертви» та «спостерігача» формує і відповідні ціннісні норми на майбутнє. І одна з таких моделей поведінки – насилля (чи то фізичне чи моральне) може стати прийнятним явищем. Діти одночасно переживають як період формування власного «я», так і формування цінностей та моделей поведінки у суспільстві [4].

Йдеться не лише про зростання криміногенних загроз від ініціаторів знущань, але й формування інших соціальних ролей: – ролі жертви, що формує комплекс неповноцінності та самоізоляцію від суспільства; – ролі пасивного спостерігача, яка призводить до пасивного сприйняття дорослим соціальної дійсності. Прикметно, що ця роль нав’язується значній кількості майбутніх дорослих. Адже більшість дітей стають «німими» спостерігачами за жорстокістю та насиллям щодо інших. Неспроможність проявити ініціативу та зупинити дискримінацію призводить до формування почуття провини і відчуття власного безсилля.

Таким чином, булінг впливає практично на всіх дітей. І є одним із механізмів соціалізації, що формують світосприйняття, систему цінностей саме через ту соціальну роль, яку виконують у дитинстві.

Більшість причин щодо формування терору в дитячому колективі можна об’єднати у три групи: 1. Зовнішні (вплив дорослих – учителів, батьків); 2. Поведінкові (дитина проявляє/не проявляє активність, на яку від неї очікує більша частина класу – відмінник, підлиза, ябеда, занадто активний/пасивний, експресійний/закритий); 3. Особисті (фізичні чи психологічні особливості дитини – вади розвитку, колір шкіри чи волосся; майнові можливості дітей) [4].

Шкільний булінг можна розділити на дві основні форми:  1. Фізичний шкільний булінг – умисні удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень тощо; сексуальний булінг, хеппісліпінг.  2. Психологічний шкільний булінг – насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму через словесні образи або погрози, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість. До цієї форми належать вербальний булінг (знаряддям слугує голос (образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток і т. д.); образливі жести або дії; залякування (використання агресивної мови тіла й інтонацій голосу для того, щоб змусити жертву здійснювати або не здійснювати що-небудь);  ізоляція (жертву навмисне ізолює, виганяє або ігнорує частина учнів або весь клас); активне неприйняття (виникає у відповідь на ініціативу, що походить від жертви, кривдники дають зрозуміти, що вона ніхто, що її думка нічого не означає, роблять її «цапом відбувайлом»); пасивне неприйняття (виникає лише в певних ситуаціях, коли треба вибрати когось у команду, групу, сісти за парту, прийняти в гру, діти відмовляються: «З ним не буду!»); ігнорування (не звертають уваги, не спілкуються, не помічають, забувають, не проявляють відкритої агресії, але й не цікавляться); вимагання (грошей, їжі, інших речей); пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви); кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток тощо)) [3].

У результаті шкільного булінгу та позиціонування ролі в дитячому колективі, майбутній член суспільства сприймає загальну систему поведінки та систему людської нерівності та моделі ефективної (як для цього члена) поведінки в цій системі. Крайнощі такого прийняття – повне прийняття соціальної системи з усвідомленням неможливості її змін, або ж – повне неприйняття системи існуючих у суспільстві цінностей, тобто – формування асоціальної поведінки.

Привертає увагу те, що насилля у дитячому колективі негативно відображається на якості освіти у школі. Йдеться не лише про зниження пізнавальних спроможностей в дітей. Спостерігачі та жертви відчувають страх відвідувати школу, переслідувачі віднімають забагато часу в педагогічного колективу, розпорошуючи його не на передачу нових знань, а роботу над складними підлітками. Дослідження показують, що жертви булінгу найбільше схильні до того, щоб «кидати» школу. Відповідно до досліджень Всесвітньої організації охорони здоров’я (2016 р.), виокремлюються не лише психологічні, але й медичні наслідки впливу шкільного насилля на дитину. Так, знущання над дітьми, за даними цієї ВООЗ, призводить до: - соматичних наслідків таких як головний біль, біль в спині та животі; - психологічних розладів (депресія, поганий настрій, нервозність, почуття самотності та думки про суїцид); - психологічна дезадаптація – неспроможність сформуватись повноцінному індивіду, який би відповідав вимогам суспільства; - розвитку стійких моделей асоціальної поведінки, серед яких агресія, насильство; - поширення алкоголізму та наркоманії через негативні поглинені емоції (тобто замовчування випадків насилля) [4].

Крім того, інші дослідники вказують, що унаслідок шкільного насилля: знижується активність мозку та існують ризики так званих масивних розумових блокад; знижується імунітет, що призводить до частих захворювань дитини; діти не можуть більше концентруватися на навчанні, що яскраво спостерігається у школах з високими показниками булінгу; існують проблеми зі сном як у жертв, так і у свідків та переслідувачів; втрачається впевненість у власних силах; ускладнюються соціальні комунікації, страх розмовляти з певними людьми, формується закритість та боязнь публічності, колишня жертва та булер більшою мірою схильні до самотності; - проблеми з кар’єрним зростанням у дорослої людини [3].

В школах  обов’язковою умовою всіх профілактичних заходів щодо булінгу є співпраця та налагодження взаємин між шкільною адміністрацією, педагогами, шкільним психологом та батьками учнів, які стали учасниками булінгу, або знаходяться в групі ризику стати такими. Так, під час зустрічі з батьками жертв булінгу основними завданнями психолога, соціального педагога або представника шкільної адміністрації є: збір всіх необхідних даних, що стосуються ситуації булінгу; розвиток відносин з батьками; заохочення батьків до співпраці, з метою подолання проблемної ситуації; встановлення і підтримка відкритих стосунків між школою і батьками. Технології роботи з батьками щодо профілактики та подолання булінгу серед підлітків в школі передбачають:емоційну підтримку батьків; визначення та нормалізацію почуттів та побоювань батьків (гнів, страх, відчуття безпорадності, стурбованість щодо безпеки їхньої дитини); зниження відчуття стресу та надання батькам можливості вільно виражати свої емоції; вираження стурбованості та замученості педагогічного колективу, а також прихильності по завершенні роботи з батьками; оцінку потреб та очікувань батьків; спільний пошук рішень та складання плану дій; інформування про політику школи щодо явища булінгу, методи профілактики та засоби моніторингу проблеми; прийняття та підвищення ролі батьків в захисті прав своєї дитини; сприяння розвитку батьківських ініціатив у попередженні та подоланні булінгу серед дітей; інформування батьків про всі дії, які були зроблені школою для вирішення проблемної ситуації, та дії, які необхідно ще зробити. 

Оскільки структура сімейного спілкування може сприяти як скоєнню булінгу, так і віктимізації дітей, важливим є допомогти батькам усвідомити вплив свого стилю виховання і поведінки в конфліктних ситуаціях на розвиток дітей і надати їм конкретні рекомендації з вирішення конфліктів у себе вдома. Форми та методи роботи з батьками: тематичні батьківські збори; тренінги/психодіагностичні дослідження; читання порадників і літератури; відеолекторій з обговоренням/відкриті лекції; групові та індивідуальні консультації; круглі столи.

Методи роботи з учнями: профілактичні бесіди; виховні тематичні години; тренінгові заняття; інформаційні куточки, пам’ятки, буклети; дискусійні заняття; гуртки, клуби за інтересами; зустрічі із впливовими людьми; екскурсійні походи; дні самоврядування; поінформованість і участь дорослих у вирішенні проблем; рада профілактики, шкільні конференції; схвалення учнів із соціально позитивною поведінкою та надання допомоги іншим; спеціальні класні правила, кодекси поведінки; класні збори на тему насильства; розмови з батьками; зустрічі вчителів і батьків; виступи різноманітних служб роботи з дітьми.

Таким чином, можемо стверджувати, що феномен булінгу – як тривалий процес усвідомленого жорсткого ставлення, що призводить до серйозних психологічних та соціально-негативних наслідків. Булінг є актуальною соціально-педагогічною проблемою, яка потребує подальшої розробки та досліджень, пошуків шляхів його подолання.

ЛІТЕРАТУРА

1. 67% дітей в Україні зазнали цькувань у попередні 2-3 місяці [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://humanrights.org.ua/material/67_ditej_v_ukrajini_zaznali_ckuvan_u_poperedni_23_misjiaci

2 Лушпай Л. І. Шкільний буллінг як різновид суспільної агресії [Електронний ресурс] / Л. І. Лушпай // Наук. зап. [Нац. ун-ту «Острозька академія»]. Сер. :Філологічна. – 2013. – Вип. 33. – С. 85. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoaf_2013_33_28.pdf.

3.  Сидорук І.  Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема / І. Сидорук // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Сер. : Соціальна педагогіка. – 2015. – Розділ 5. Част 1. – с. 169.

4. Український інститут дослідження екстремізму. Дослідження «Стоп шкільний терор. Профілактика та протидія булінгу»: http://uire.org.ua/wpcontent/uploads/2017/11/Doslidzhennya-buling.pdf

5. Українська психологічна термінологія : словник-довідник / за ред. М.-Л. А. Чепи. – К. : ДП «Інформ.аналіт. агентство», 2010

А.С. Сидорова Профілактика булінгу серед підлітків в закладах загальної середньої освіти

 Актуальність теми зумовлена тим, що піднята в статті проблема майже не вивчена в нашій країні і з теоретичних позицій, і з позиції практики. Явище булінгу надзвичайно поширене в сучасній школі, але цю проблему з тих чи тих причин замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. У статті проаналізовано соціально-педагогічну, психологічну проблему сучасності – булінг. Розкрито сутнісні ознаки, основні причини, форми прояву цього явища, визначено основні риси булінгу, проаналізовано основні механізми його розвитку, описано рольову структуру булінгу та висвітлено наслідки для жертв булінгу.

Ключові слова: булінг, насильство, агресія, цькування…

А.С. Сидорова Профилактика буллинга среди подростков в учреждениях общего среднего образования

Актуальность темы обусловлена тем, что поднятая в статье проблема почти не изучена в нашей стране и с теоретических позиций, и с позиции практики. Явление буллинга чрезвычайно распространено в современной школе, но эту проблему по тем или иным причинам умалчивают, не афишируют случаи издевательств, ее не принято обсуждать. В статье проанализированы социально-педагогическая, психологическая проблемы современности – буллинг. Раскрыто сущностные признаки, основные причины, формы проявления этого явления, определены основные черты буллинга, проанализированы основные механизмы его развития, описаны ролевую структуру буллинга и освещены последствия для жертв буллинга.

Ключевые слова: буллинг, насилие, агрессия, травля.

A.S. Sidorova Prevention of bullying among adolescents in institutions of general secondary education

The urgency of the topic is due to the fact that the problem raised in the article is almost not studied in our country and from theoretical positions, and from the standpoint of practice. The phenomenon of booting is extremely common in modern school, but this problem is silenced for the same reason, does not advertise cases of bullying, it is not accepted to discuss it. The article analyzes the socio-pedagogical, psychological problem of the present - boiling. To reveal the essential characteristic, the main causes, the forms of manifestation of this phenomenon, to determine the main RISD of the boiling, to analyze the main mechanisms of its development, to describe the role structure of the booting, and to highlight the implications for the victims of the boom.

Key words: bullying, violence, aggression, harassment.

Відомості про автора

Сидорова Анастасія Сергіївна – студентка 3 курсу навчально-наукового Інституту педагогіки і психології спеціальності «Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Практична психологія» ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», культорганізатор Старобільського районного Будинку творчості дітей та юнацтва Старобільської районної ради луганської області.

Науковий керівник – Литвинова Наталія Анатоліївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

Домашня адреса: Луганська обл., Старобільський р-н, с. Підгорівка, вул. Лугова, буд. 56, моб. тел. 0509321647.