Перезентація Нововавилонське царство

Нововавилонська та Перська держави Урок 21 19 Листопада

Самостійна робота

Ассирія Халдейське Персія

Кір ІІ, Дарій І, Ксеркс, Дарій ІІІ VI - IV ст. до н. е. Перська держава Навуходоносор, Набонід VII - VI ст. до н. е. Халдейське царство (Нововавилонське) Саул, Давид, Соломон XIII - X ст. до н. е. Давньоєврейське царство II тис. до н.е. Фінікія Тіглатпаласар І, Тіглатпаласар ІІІ XIV - VII ст. до н. е. Ассирія Саргон Стародавній, Хаммурапі ХХІІ - XVIII ст. до н. е. Давньовавилонське царство (Вавилонія) Царі Хронологічні межі (від розквіту до занепаду) Назва НАЙДАВНІШІ ДЕРЖАВИ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

1) суперечки з Римом за панування на Середземному морі; 2) загарбницька зовнішня політика. Карфаген 1) розпад держави після смерті Соломона; 2) ворожість між державами. Давньоєврейське царство 1) слабкість вавилонської армії, влади; 2) відсутність союзників; 3) відсутність внутрішньої єдності в суспільстві. Вавилонія (Халдейське царство) 1) трималася на силі зброї; 2) часті заколоти населення; 3) боротьба за владу в столиці; 4) напади завойовників на міста з високим рівнем торгівлі й ремесел. Перська держава ПРИЧИНИ ЗАГИБЕЛІ ДЕРЖАВ У ПЕРЕДНІЙ АЗІЇ

Утворення Ассирійської держави У 18 столітті до н.е. Ассирію захопив давньовавилонський цар – Хаммурапі. У 14 ст. до н.е. відбувся занепад Давньовавилонського царства, що сприяє створенню держави ассирійців.

Ассирійські воїни

Документ Оповідь ассирійського царя про похід Під час мого походу 22 царі, раби, підвладні мені на березі моря, серед моря і на суші, принесли мені свої великі дари й цілували мої ноги... Поспішаючи на підмогу царям і намісникам, які в Єгипті були підвладними мені рабами, я швидко подався і дійшов до Карбаніту. Тарку, цар Єгипту й Ефіопії, почувши про наближення мого походу, зібрав своїх бійців на бій, на битву і січу. З допомогою Аяшіура, Бела і Набу, великих богів, моїх володарів, що йдуть на моєму боці, в битві серед широкого поля я завдав поразки його воїнам.    Запитання до документа Що насправді, на вашу думку, мало вирішальне значення для перемоги ассирійського царя в Єгипті?

Колісниця ассирійського царя

Розквіт Ассирії Відомим завойовником був цар Ассирії Тіглатпаласар І (1115-1077 рр. до н.е.). За його правління Ассирійська держава простягалася від узбережжя Середземного моря до верхів'їв Тигру. У цей час держава зміцнилася економічно. Успішно розвивалося землеробство, що дало можливість збільшити запаси зерна у порівнянні з попередніми періодами. Набувала розвитку торгівля. Основною торговельною артерією була річка Тигр. На її берегах у столиці Ассирії місті Ашшур для купецьких суден було збудовано численні причали. Згодом ассирійці контролювали всі торговельні шляхи Передньої Азії, крім тих, що проходили через Палестину.

Тіглатпаласар І був не лише визначним полководцем, будівничим, а й дипломатом. Йому за успішне укладення союзу із давнім ворогом – Єгиптом – фараон подарував живого крокодила, що вважався символом добрих намірів. Єдиним ассирійським царем, який умів читати й писати, був Ашшурбаніпал.

Період найвищого розквіту Ассирії почався за царя Тіглатпаласара III (745-727 рр. до н.е.). Він уперше в історії Дворіччя створив регулярну армію, яка утримувалася за кошт держави. Армія мала чітку організацію завдяки поділу на загони піхоти, кінноти й загони бойових колісниць. Маючи найбоєздатнішу в Дворіччі армію, Тіглатпаласар III підкорив Сирію, Вавилонське царство, яке на той час було ослаблене, та поширив владу ассирійців на території від Єгипту до Перської затоки й Закавказзя і створив першу в історії імперію.

Імперія – велика держава, до складу якої входять підкорені народи.

Загибель Ассирії Як і будь-яка держава, побудована на насильстві над завойованими народами, Ассирія була приречена на нетривале існування. Постійні війни та боротьба за владу у верхівці суспільства, багатотисячні повстання на підкорених територіях ослабили Ассирію. Їй все важче було протистояти войовничим сусідам, вона шукала союзників у боротьбі з ними. Таким союзником для неї став Єгипет. Але підтримка Єгипту не врятувала колись могутню державу. У 614 р. до н.е. вавилоняни розпочали наступ на Ассирію, їхні союзники – мідійці – вщент зруйнували давню столицю Ассирії Ашшур. У 612 р. до н.е. вже об'єднані сили вавилонян і мідійців взяли в облогу одне з найбільших ассирійських міст – Ніневію.

Залишки ассирійської армії разом з єгиптянами дали свій останній бій у 605 р. до н.е. біля Кархемиша. Колись могутня держава швидко розпалася, а її землі були взяті під контроль правителями Вавилона.

Нововавилонське царство У IX ст. до н.е. на територію Вавилонії прийшли напівкочові племена халдеїв.  Деякий час вони вели звичний для себе спосіб життя, займалися скотарством і землеробством. Згодом вони не тільки оселилися у південних містах Дворіччя, перейняли культуру й релігію вавилонян, а й посіли панівне становище у вавилонському суспільстві.

Печатка вавилонського царя У 689 р. до н.е. ассирійський цар Сінахеріб знову зруйнував Вавилон. Для боротьби з Ассирією жителі Вавилонії об'єдналися з колишніми своїми ворогами, а тепер ворогами Ассирії – арамеями та жителями Еламу. Цю боротьбу очолив халдейський цар Набопаласар (625-605 рр. до н.е.). Перемігши, він узявся за відновлення держави із столицею у Вавилоні. Правління Набопаласара вважають початком Нововавилонського царства (625-539 рр. до н.е.).

Його син Навуходоносор II (605-562 рр. до н.е.) був великим завойовником. Він розширив кордони держави, завоювавши території від Іранського нагір'я до Єгипту. Разом з тим Навуходоносор розгорнув грандіозне будівництво у столиці держави – Вавилоні. Було побудовано велику кількість палаців, храмів, каналів і укріплень. Його правління – період найвищого розквіту Нововавилонського царства.

Документ Навуходоносор II про Вавилон Я оточив Вавилон зі сходу потужним муром, викопав рів і зміцнив його схили за допомогою асфальту і обпаленої цегли. Біля рову я збудував високий міцний мур. Я зробив широкі ворота із кедрового дерева і оббив їх мідними пластинами. Щоб вороги, які задумали недобре, не могли увійти в межі Вавилона з флангів, я оточив його потужними морськими хвилями, водами. Здолати їх було так само важко, як справжнє море. Щоб запобігти прориву з цього боку, я звів на березі вал і облицював його обпаленою цеглою. Я ретельно зміцнив бастіони і перетворив місто Вавилон на фортецю.   Запитання до документа 1. Що в описі оборонних споруд Вавилона, побудованих Навуходоносором II, є перебільшенням, а що ні? 2. Які оборонні споруди захищали місто Вавилон?

Місто Вавилон У період найвищого розквіту Вавилона за царя Навуходоносора II було побудовано навколо Нового міста мури довжиною майже 18 км. Вони були такими широкими, що на них могли роз'їхатися дві колісниці, запряжені четвіркою коней. На внутрішньому боці мурів через кожних 50 м розташовувалися башти – всього 360. На зовнішньому боці мурів було збудовано 250 башт. Площа міста в цей час сягала 1000 га, а чисельність населення – 500 тис. чоловік. У будівництві використовувались асфальт, камінь та обпалена цегла. Своєю величчю вражали вулиці міста, палаци і десятки храмів. Ворота Іштар. Серед воріт, присвячених богам, своєю красою вирізнялися Ворота богині Іштар. Вони були парадним входом до міста. Масивні високі квадратні башти, з'єднані аркою, прикрашалися рельєфами з глазурованої цегли. 

ВОРОТА ІШТАР

ВАВИЛОН

Дорога процесій. Від Воріт Іштар починалася найвеличніша у світі на той час Дорога процесій («Айбур-Шаба»). її побудували для перевезення вантажів і пересування людей. По ній, вважали вавилоняни, проходив і сам бог Мардук, якому вони поклонялися. Ширина вулиці становила 23 м. Вона мала складну будову: на цегляний настил було покладено асфальт, а зверху – вапнякові плити, прикрашені червоним каменем. Обабіч дороги здіймалися в небо високі мури, з яких загрозливо дивилися 120 левів із жовто-червоними гривами. Палац Навуходоносора II. Ще одним дивом Вавилона був величезний палац Навуходоносора II. Цар стверджував, що побудував його за 15 діб. Палац був пишно оздоблений багатокольоровими барельєфами й глазурованою плиткою. Тронна зала Навуходоносора II мала ширину 60 м і у висоту сягала 20 м. У палаці зберігалися військові трофеї вавилонських царів.

Висячі сади Семіраміди. Неподалік від палацу розташовувалися висячі сади, які давні греки пізніше назвали одним із чудес світу. Ця багаторівнева будівля, схожа на ступінчасту піраміду, майже вся була вкрита рослинами. На кожному рівні росли пальми, кипариси та інші дерева. Для їх зрошення вавилоняни створили складну систему поливу. Усередині споруди працювали пристрої, які постачали воду з Євфрату на кожний з поверхів. Давньогрецький історик Діодор Сицилійський стверджував, що ці сади були збудовані царицею Шаммурамат (Семірамідою) близько 800 р. до н.е. Однак за іншими даними висячі сади Навуходоносор II подарував своїй дружині Амітіс, це сталося майже через 200 років після смерті Семіраміди. Вавилонська вежа. її називали Етеменанкі – «дім наріжного каменя неба і землі», бо вона, за задумом, мала з'єднувати землю і небо, на якому жили боги. Вавилонську вежу було збудовано на основі одного з найдавніших зикуратів часів царя Хаммурапі.

У 1899 р. розпочалися розкопки Вавилона, які тривали 18 років. Очолював експедицію Роберт Кольдевей. Під час досліджень було знайдено руїни Вавилонської вежі, висячих садів, царського палацу, залишки моста через Євфрат, мурів та вулиць міста.

Завоювання Вавилону Персами У середині VI ст. до н.е. на панування у Дворіччі почала претендувати Перська держава, яка посилилася та розширилася. Цар персів Кір II знайшов найкращий спосіб перемогти Вавилон без кровопролиття. Він переманив на свій бік і вавилонську знать, і рабів-полонених. За легендою, у 539 р. до н.е. Кір II Великий підійшов до мурів Вавилона і довго розмірковував, як захопити місто. Було кілька варіантів: штурм, тривала облога або військова хитрість. Зрештою він зупинився на останньому. Перський цар звелів відвести викопаним каналом води Євфрату від міста. Коли річка обміліла, його армія увійшла до могутнього й укріпленого Вавилона по її руслу. 

Більшість вавилонян, у тому числі й цар Набонід та царевич Валтасар, навіть не підозрювали, що місто захоплене ворогом. У палаці вони бенкетували, аж доки туди не увірвалися перси. В останньому своєму бою Валтасар загинув. Хоча столиця вціліла, Нововавилонське царство припинило своє існування. Після цього не раз повставали жителі величного міста, але їхня боротьба не мала успіху. Царство, яке проіснувало понад 1500 років, занепало, а Вавилон перетворився на невеличке поселення.

Документ Геродот про захоплення Вавилона персами ...Вже три дні минуло, як Вавилон було взято, а частина жителів міста нічого ще про це не знала. Кір зайняв столицю, не зустрівши спротиву, і вчинив з Набонідом із притаманною йому м'якістю щодо переможених царів. Кір став і першим завойовником, що залишив Вавилон незруйнованим. Його вразила пишність міста, і він не тільки заборонив будь-що руйнувати, а й наказав спорудити на своїй могилі пам'ятник у вигляді мініатюрної Вавилонської вежі.   Запитання до документа Чому перський цар Кір, захопивши місто Вавилон, не став його руйнувати?

Поява Перської держави У 553 році до н.е. проти володарювання Мідії повстали перси. Повстання очолив перський правитель Кір II. Він створив сильне військо, і вже через три роки йому вдається підкорити Мідію. Та на цьому він не спинився. З величезним військом він рушив далі на захід. Кір завойовував одну країну за другою. Він підкорив Лідію. Згодом настала черга Вавилонії.

Після цієї перемоги владу над собою добровільно визнали Фінікія, Сирія та Палестина. Держава Кіра простяглася від кордонів Індії на сході до грецьких міст на заході. Серед інших завойовників Кіра II вирізняло те, що він поважав закони й релігію підкорених народів. Це убезпечувало його від невдоволення і повстань на завойованих територіях.

Завоювання персів не припинилися і після загибелі Кіра. Його син Камбіз продовжив завоювання і в 525 р. до н.е. підкорив Єгипет. Щоб утримати владу, Камбіз залишився в Єгипті на три роки, але невдовзі помер. Тоді царем став його двоюрідний брат Дарій І (Дарявахуш) (522-486 рр. до н.е.). «Цар царів» – так його називали піддані. 36 років він правив Персією.

КІР ІІ ДАРІЙ І

Дарій І Дарій отримав у спадок величезну державу, кордони якої ще більше розширив, здійснивши успішні походи в Індію, Грецію, Малу Азію та проти скіфів у Північне Причорномор'я. Крім цього, провів внутрішні реформи, вдосконаливши управління підвладними територіями. Він поділив країну на 20 окремих областей – сатрапій. На чолі кожної з них стояв намісник – сатрап. Він стежив за вчасним надходженням податків до царської скарбниці, за процвітанням довіреної йому області, за тим, як виконує населення військову і трудову повинності.

Сатрапія – грецьке слово, яке бере початок від старо-перського "хатрапаван", що значить (сатрапій) начальник області. Кордони майже збігаються з кордонами колишніх самостійних держав. Так, Вавилонія являла собою одну сатрапію, Єгипет – іншу, кілька сатрапій було утворено в Малій Азії та ін

Військові частини, розміщені в сатрапії, перебували під командуванням окремого воєначальника, який одержував накази від самого царя і був незалежним від сатрапа. Сатрап і воєначальник були зобов'язані стежити один за одним і робити доноси царю. Крім того, по всій країні було розіслано спеціальних чиновників, яких називалися вуха царя. Вони робили раптові наїзди то в одну, то в іншу сатрапію, перевіряли все і доповідали царю. За будь-який здійснений злочин призначалось суворе покарання: зрадників чекало нестерпне катування, злодіям та розбійникам відрубували руки та ноги. Такий суворий контроль був необхідний.

Для кожної сатрапії Дарій І призначав строго визначені податки, а також ввів єдину для всієї держави грошову одиницю – золотий дарик. Назва монети походила або від царського імені, або, що найімовірніше, від давньоперського слова. дари – "золото".  Близько 515 р. до н.е. за наказом Дарія І було закладено столицю держави Персеполь (Парсу) – «місто персів». Місто стало символом влади царя. Тут у березні щороку чиновники з усієї імперії прямували до палацу, утворюючи велику та яскраву процесію разом із солдатами, колісницями й вершниками. Цар чекав їх у залі для прийомів, де вони звітували про свою роботу. Після цього починалося свято. У Персеполі також відбувалися зустрічі правителів з усього світу.

Загибель Персії Перемоги над сусідами і інші запобіжні заходи Дарія І і його наступників не вберегли державу від постійних змов, переворотів. Невдалі війни з греками призвели до ослаблення держави. У IV ст. до н.е. у персів з'явився грізний ворог в особі Александра, молодого царя Македонії. У битвах під Іссом, Ґраніком, Гавгамелами македоняни розбили війська, очолювані перським царем Дарієм III. Протягом 334-330 pp. до н.е. під ударами Александра величезна імперія персів упала, а землі, що входили до її складу, стали частиною імперії великого завойовника.

Домашнє завдання Прочитати параграф 14, 15 Вивчити конспект Опишіть одне із чудес архітектури Вавилону