Перша медична допомога при переломах

Тема:                        Перша медична допомога при переломах

 

 

Мета:    повторити з  учнями про  поняття « перелом», використовуючи    

               наявні відомості про переломи; класифікувати  види переломів;   

               розповісти   про основні ознаки переломів та першу допомогу; 

              відпрацювати навички робити з підручником, малюнками, схемами.

 

Очікувані результати:  учні повинні знати охарактеризувати поняття                                     

                                           «перелом», їхні основні ознаки; назвати можливі

                                           ускладнення при переломах; учні повинні знати

                                          надавати першу допомогу.

 

 

Тип уроку: засвоєння нових знань

 

 

 

Обладнання: підручник, робочий зошит, схема « Переломи - класифікація» .

 

 

Структура уроку

 

І. Організаційний  етап……………………………………………2хв.

 

ІІ Актуалізація опорних знань ………………………………….10хв.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності  …………………………2хв.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу …………………………………20хв.

1. Поняття « перелом»( повторення).
2. Класифікація переломів.
3. Основні ознаки переломів.
4. Перша допомога при переломах.  

V. Узагальнення й систематизація знань учнів ………………5хв.

 

VІ. Висновки ……………………………………………………..3хв.

 

VІІ. Домашнє завдання …………………………………………3хв.

 

 

 

 

 

Хід уроку

І. Організаційний  етап

Повідомлення теми та мети уроку.

 

 

ІІ Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда

1). Що таке перелом?

2) Які основні причини виникнення переломів?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Проблемне питання

Чи може людина без медичної освіти визначити наявність переломів у себе та іншої людини?

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

Лекція з елементами бесіди.

 

V. Узагальнення й систематизація знань учнів.
         Перело́м — часткове або повне порушення цілісності кістки, викликане впливом на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного процесу, пухлини, запалення.

 

VІ. Висновки

При переломах потерпілому необхідно забезпечити іммобілізацію (нерухомість) пошкодженої ділянки тіла. Це зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків та повторному пораненню ними кровоносних судин і м'яких тканин.

При іммобілізації використовуються стандартні шини або будь-які підручні засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів знерухоміти верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню – до здорової ноги.

Фіксують не менше двох суглобів з обох боків від перелому. На плечовій і стегновій кістках –не менше трьох. Суглоби і кісткові виступи у всіх випадках обкладають ватяно-марлевими прокладками і закріплюють бинтом. Потім накладають шини.

 

VІІ. Домашнє завдання

Вивчити зміст даного конспекту та відповідний параграф даного підручника.

М.М. Бака « Захист Вітчизни» 10-11 клас стр.  372.

Я. В. Косенко « Основи медичних знань» 10-11 клас стр. 41.

 " Захист Вітчизни. Основи медичних знань".- підручник для загальноосвітніх навчальних закладів-Гудима А.А., Пашко К.О., Герасимів І. М., Фука М.М. -  стр.23

 

 

1. Поняття про переломи. Ознаки перелому

 

Скелет новонародженої дитини налічує 300 кісток. Деякі З них зростаються. Після припинення росту скелет людини має масу 17 кг і складається з 207 кісток найрізноманітнішої форми і розмірів. Найбільшою є велика стегнова кістка (0,5 м), а найменшою — стремінце (3 мм). Під час ходіння кістки ніг людини витримують навантаження в 120 кг, а під час бігу — 220 кг. Кістки легкоатлета, який стрибає у довжину, під час приземлення витримують навантаження 9 т. Ламаються кістки у разі розтягнення з силою від 36 до 1800 кг/см2 або під час стискування з силою 5400 кг/см2.

 

Переломи кісток (їх класифікацію подано на схемі 1) виникають під час різких рухів, ударів, падінь з висоти. Схильність людей до переломів залежить від їхнього віку.

Так, у дітей та молодих людей переломи виникають значно рідше, ніж у літніх людей. Це пояснюється тим, що у молодих людей вміст органічних речовин у кістках переважає вміст мінеральних, а у людей похилого віку — навпаки.

Всього в скелеті дорослої людини міститься 1 кг Кальцію. Органічні речовини надають кісткам більшої гнучкості. З віком їх вміст зменшується. Для зростання кісток потрібен тривалий час (мінімум 15 днів у разі перелому плечової кістки і максимум 120 днів — човноподібної кістки зап'ястка).

 

Переломи без зміщення — це переломи, під час яких не виникає зміщення відламків кісток один відносно одного.

 

Тріщини — це переломи, в результаті яких порушується яка-небудь частина поперечника кістки. Найчастіше виникає поздовжня щілина.

 

Переломи зі зміщенням — це переломи, коли зміщуються поверхні відламків.

 

Переломи одиничні — це переломи, внаслідок яких утворюються тільки два відламки.

 

Переломи множинні — це переломи з утворенням трьох або більше відламків чи осколків кісток.

 

Переломи закриті — це переломи, під час яких не розривається шкірний покрив (мал. 1 а, б).

 

Переломи відкриті — це переломи, під час яких у місці травми утворюється рана (мал. 1, в). Такий перелом завжди супроводжується кровотечею.

 

Найважче зростаються переломи, що супроводжуються опіками, радіаційними ураженнями, електротравмами тощо. Переломи, що виникають у результаті вогнепального поранення, також дуже небезпечні, оскільки під час проникнення кулі відбувається подрібнення багатьох кісток, розтрощення тканини або повна ампутація частини кінцівки.

 

За формою переломи бувають поперечні, косі, спіральні, поздовжні.

 

До основних ознак перелому належать:

 

• біль,
• набряк тканин,
• ненормальна рухомість кісток у місці травми,
• порушення функцій кінцівок.

 

При відкритих переломах з рани можуть виглядати частини зламаної кістки. При переломах кісток кінцівок відбуваються їх вкорочення та викривлення. Пошкодження ребер часом утруднює дихання. Під час обстеження місця перелому може спостерігатися крепітація відламків.

 

Переломи кісток таза та хребта часто спричинюють розлади сечовиділення і порушення функцій нижніх кінцівок. Переломи кісток черепа супроводжуються кровотечею з вух. Під час тяжких переломів нерідко настає шоковий стан, особливо у випадках відкритих переломів, що супроводжуються артеріальною кровотечею.

 

Переломи не завжди легко розпізнати, тому в сумнівних випадках допомогу слід подавати як при переломах, з метою уникнення можливих ускладнень.

 

Під час подання допомоги використовують прийоми, спрямовані на збереження життя (зупинка кровотечі, попередження травматичного шоку), а потім накладають пов'язки і проводять іммобілізацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Транспортна іммобілізація — заходи щодо забезпечення нерухомості кісток у місці перелому. Здійснюється накладанням відповідних шин, виготовлених з табельних чи підручних матеріалів, фіксацією двох розміщених поряд суглобів тощо. Такі заходи зменшують біль, що попереджає розвиток шоку.

 

Промисловість випускає кілька видів табельних шин:

 

• драбинчаста шина Крамера — виготовляється з гнучких металевих дротів і використовується для іммобілізації верхніх кінцівок;

 

• сітчаста металева шина — застосовується для іммобілізації верхніх кінцівок, під час переломів у ділянці гомілкового суглоба, їй легко надати необхідну форму;

 

• фанерна шина — виготовляється різної довжини, не піддається моделюванню, у випадку використання обгорта­ється ватно-марлевими серветками;

 

• транспортна шина Дитеріхса — виготовляється з деревини; складається з двох розсувних планок різної довжини, рухомої підошви і палички-закрутки для витягування кінцівки. Використовується для іммобілізації нижніх кінцівок.

 

Підручними засобами можуть слугувати відрізки фанери, картону, палички, різні побутові предмети, використовуючи які, можна забезпечити нерухомість кісток у місці перелому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ознаки перелому

 

• сильний біль
• набряк
• синець
• крипітація кісток (хрускіт при пересуванні уламків кісток)
• неправдивий суглоб
• деформація кістки (кінцівки)
• порушення функцій кістки (кінцівки)

 

Діагноз встановлюють за допомогою рентгенологічного дослідження.

 

Класифікація переломів

 

Класифікація в залежності від пошкодження зовнішніх покривів тіла

відкритий перелом (цілісність шкіри у ділянці перелому порушена)

закритий перелом (шкіра у ділянці перелому не пошкоджена)

 

Класифікація в залежності від форми кісткових уламків

• поперечні
• косі
• гвинтоподібні
• осколчасті
• роздроблені

 

Класифікація в залежності від порушення цілісності кістки

• повні
• неповні

 

Класифікація в залежності від зміщення

• зміщені
• незміщені

 

Класифікація в залежності від кількості переломів

• одиночні
• множині

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перша допомога при переломах

 

При всіх видах переломів повинна бути проведена транспортна іммобілізація (знерухомлення). Фіксація проводиться готовими шинами або пов'язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки та ін.). Фіксація створює максимальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу травматизацію м'яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість поглиблення больового шоку.

 

Транспортна шина повинна фіксувати не менше двох суглобів, поєднаних з місцем перелому (вище та нижче).

 

При переломі плечової та стегнової кісток потрібна фіксація трьох суглобів (променевозап'ястковий суглоб при переломі плеча, гомілковий - при переломі гомілки). При транспортуванні постраждалому вводять морфін.

 

При відкритих переломах під час транспортної іммобілізації вправлення кісток не проводять. На рану накладають стерильну пов'язку. При атеріальній кровотечі накладають джгут.

 

У лікувальному закладі після обстеження постраждалого у першу чергу проводять репозицію (вправлення) уламків, а потім накладають відповідну гіпсову лонгету. Для лікування переломів застосовують різні лікувальні методи: шинні та гіпсові пов'язки, скелетне витягування, оперативне лікування за допомогою різних швів, цв'яхів, гвинтів, пластинок.

 

При відкритому переломі проводять первинну хірургічну обробку та лікування рани. Вводять протиправцеву сироватку.