Важливою характеристикою першої психологічної допомоги є їїпростота. Перша психологічна допомогаце сукупність заходів загальнолюдськоїпідтримки та практичної психологічної допомоги людям, які зазнали впливузначних стресорів. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітньогопсихологічного інформування, і природної здатності проявляти співчуття.
ППД – це не професійне психологічне консультування, оскільки не передбачає детального обговорення, аналізу чи встановлення хронології та суті подій, які викликали стан дистресу. ППД включає:ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;оцінку потреб і проблем;надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад, таких як їжа, вода, інформація);вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв'язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;захист від подальшої шкоди.
Під час надання першої психологічної допомоги. необхідно:знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;бути терплячим і спокійним;надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);надати людині можливість помовчати.
Під час надання першої психологічної допомоги заборонено:знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особистівідомості;бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції зурахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язковоспитати дозволу);показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючикороткі підтверджувальні репліки;бути терплячим і спокійним;надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я незнаю, але спробую для вас дізнатися»;надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття,перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людинитощо);
Під час надання ППД заборонено:змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник,говорити занадто швидко);торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в їїкультурному середовищі;давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;вигадувати того, чого не знаєте;використовувати специфічні терміни;давати обіцянки;переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;розповідати про свої власні труднощі;думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі йогопроблеми;позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе;описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад,називати їх «божевільними»).
Хоча люди можуть потребувати допомоги та підтримки протягом тривалого часу після кризової події, ППД призначена для підтримки тих, хто щойно від неї постраждав. Можна надати ППД, коли вперше встановлюєш контакт з людьми, які перебувають у стані дистресу. Зазвичай це відбувається під час або відразу після події, але іноді – через кілька днів або тижнів, в залежності від того, як довго тривала подія і на скільки травмуючою вона була.