"Петро Дорошенко. Спроби об'єднати Гетьманщину. Дем'ян Многогрішний

Гетьман Петро Дорошенко. Спроби об’єднання Лівобережної та Правобережної Гетьманщини. Дем’ян Многогрішний

МЕТА УРОКУОхарактеризувати політичне становище Гетьманщини в 60-х — на поч. 80-х рр. ХVІІ ст.;Проаналізувати період правління гетьмана Петра Дорошенка, його внутрішню та зовнішню політику, заходи щодо об’єднання України в одну державу; Продовжувати роботу над поняттям «Руїна»; Розвивати в учнів уміння працювати з джерелами інформації, аналізувати й узагальнювати історичні явища та події, Виховувати відчуття власної причетності до минулого України через усвідомлення думки, що історія народу – це історія окремих людей, поколінь.

Очікувані результати• Характеризувати політичне становище Гетьманщини в 60–80-х рр. ХVІІ ст.;• Давати історичну оцінку діяльності гетьмана Петра Дорошенка;• Показувати на карті території, підвладні гетьманам Лівобережної та Правобережної України, та території, що перебували під контролем Москви, Польщі, Туреччини;• Пояснювати причини та наслідки укладення гетьманськими урядами важливих угод з державами-сусідами;• Розвинути вміння працювати з джерелами інформації.

Завдання наші такі: Не просто слухати, а чути. Не просто дивитися, а бачити. Не просто відповідати, а міркувати. Дружно і плідно працювати

Гра «Правда – неправда» Національно-визвольна війна почалася у 1648 році. Національно-визвольну війну очолив гетьман Криштоф Косинський. Перша битва відбулася біля річки Жовті Води. Кримські татари постійно допомагали козакам. Переяславська рада відбулася у 1654 році. На Переяславській раді було укладено союз України з Туреччиною. Період громадянської війни ІІ половини ХVІІ століття називається занепад. В Андрусівської угоді 1667 року мова йшла про поділ України.

Основні поняття й терміни. Руїна – період занепаду й спустошення України під час громадянської війни у середині ХVІІ (17) століття. Громадянська війна – військова боротьба за владу між громадянами однієї країни. Андрусівський договір – угода, таємно підписана Московією та Польщею про розподіл України на сфери впливу. 

Актуалізація знань. Що може пов’язувати ці зображення?Кого можуть називати «Сонце Руїни»?Сьогодні ми дізнаємося кого називають «Сонце Руїни».

гетьман Петро Дорофійович Дорошенко

Проблемне питання Хто такий Петро Дорошенко –„останній козак” і „сонце Руїни” чи гетьман, що „запродав Україну в турецьке ярмо”?

У період Руїни по обидва береги Дніпра були свої гетьмани. Їх влада була слабкою, і на гетьманську булаву претендували інші козацькі старшини. Тривали війни за владу в Україні.

Час вимагав такої постаті, яка б змогла встановити мир і спокій на українських землях і знову об’єднати державу. І ось у 1665 році на козацькій раді було обрано гетьманом Правобережної України Петра Дорошенка.

«Звернімо увагу ще на одного гетьмана. який із цілого їх ряду, безперечно, був найбільш талановитим, найбільш розумним чоловіком і справжнім патріотом, що дбав про долю свого народу.»В. Антонович

1627 - 1698 Майбутній гетьман України народився 1627 року в славному козацькому місті Чигирині в родині спадкової козацької старшини. Батько його Дорофей був полковником Війська Запорозького, дід Михайло — гетьманом.

Родина Дорошенків прагнула дати дітям добру освіту. Імовірно, юнак навчався у Києво-Могилянському колегіумі, звідки виніс знання польської та латинської мов, історії й риторики. Петро, як і його четверо братів та сест­ра, виховувався переконаним у правоті боротьби своїх предків проти соціальної несправедливості й національно-релігійних переслідувань. Не випадково 20-літній нащадок древ­нього роду з'являється серед козаків, що тікали разом із Хмельницьким на Запо­розьку Січ, щоб розпочати небезпечний похід проти шляхти навесні 1648 р. Оче­видно й те, що юнак користувався повною довірою великого гетьмана. Герб родини Дорошенків

1650 року П. Дорошенко вже серед старшини козацького війська, яке вирушило в похід до Молдавії. Кар'єра молодого козака була стрімкою — у 1655 році він полковник Прилуцького полку. Але його час ще не прийшов; після поразки під Хмельником від 1665 російських військ у кінці 1659 року П. Дорошенко втратив свій полк, посаду і став звичайним козаком. У 1660 у званні полковника чигиринського Петро Дорошенко їздив до Москви, де домагався скасування деяких пунктів Переяславських статей 1659. У 1663—1664 — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із — полковник Черкаського полку.

1665 р. правобережні полковники обрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України. У 1665—1666 Петро Дорошенко придушив амбіції двох претендентів на гетьманську булаву — Василя Дрозденка і Степана Опару.

Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, за підтримки київського митрополита Йосифа Тукальського, провів ряд важливих реформ.

Він одразу взяв курс на об’єднання двох частин Української козацької держави. Відновив лад, зміцнив фінансову систему держави, встановив спеціальну митну лінію на кордоні, що дало змогу контролювати транзитну торгівлю. Це своєю чергою сприяло підвищенню державних доходів. П. Дорошенко сформував постійне наймане військо, яке в деякі роки сягало 20 тис. осіб. У зовнішній політиці схилявся до союзу з Османською імперією і Кримським ханством.

Наприкінці 1666 р. П. Дорошенко уклав союз з кримцями. 19 грудня 1666 р. в битві під Браїловим (нині селище на Вінничині) П. Дорошенко вщент розгромив військо Речі Посполитої. У червні 1667 р. українсько-кримське військо рушило на Галичину. Але в битві під Підгайцями (нині місто в Тернопільській області) 6 жовтня 1667 р. зазнало невдачі.

За результатами битви 19 жовтня 1667 р. було укладено українсько-польське Підгаєцьке перемир’я. Підгаєцька угода хоч повністю і не задовольнила всіх планів П. Дорошенка, проте на певний час стабілізувала ситуацію на заході держави. Це створило умови до початку процесу об’єднання з Лівобережжям

У цей час на Лівобережжі спалахнуло збройне повстання 1668 проти московської влади. Його причиною було невдоволення гетьмана і старшини Московськими статтями 1665 р. й Андрусівською угодою 1667 р. Очолив боротьбу І. Брюховецький. Він мав намір об’єднатися з П. Дорошенком. Тим часом цар обіцяв віддати П. Дорошенку владу на Лівобережжі у разі визнання ним протекторату московського царя. Проте П. Дорошенко не прийняв пропозиції московитів і, зібравши військо, рушив на Лівобережжя. Там його військо з’єдналося з військом І. Брюховецького. Однак невдоволена І. Брюховецьким козацька старшина вчинила заколот, у ході якого гетьмана було вбито. Наступного дня гетьманом обох берегів Дніпра було проголошено П. Дорошенка.

У  8 червня 1668 році Петра Дорошенка проголосили гетьманом по обидва береги Дніпра.

внутрішня політика Петра Дорошенка Всебічне зміцнення гетьманської влади через співробітництво з військовими радами. Заселення спустошених окраїн Правобережної України. Заходи по утвердженню козацького типу господарства та недопущення польських панів і шляхти до своїх маєтків. Обмеження податків з населення. Створення окремого українського патріархату.

Однак країну роздирали повстання й отаманщина. До того ж з півночі наступало московське військо, а на Правобережжя насувалися поляки. Проти П. Дорошенка виступив січовий писар Петро Суховій, який домовився про підтримку від кримців й османів. За цих умов П. Дорошенко вирішив повернутися на Правобережжя. На Лівобережжі він залишив наказним гетьманом Дем’яна Многогрішного. Завдяки рішучим діям П. Дорошенку вдалося уникнути вторгнення польських військ. Також він дав відсіч війську П. Суховія і кримців. Петро Суховій (Суховієнко) — кошовий гетьман у 1668–1669 роках, писар Запорозької Січі. Правління Многогрішного 1668—1672

У грудні 1668 р. на раді в Новгород-Сіверському Д. Многогрішного було обрано лівобережним гетьманом. У березні 1669 р. в м. Глухів (нині Сумська область) Д. Многогрішний розпочав перемовини з царським урядом.16 березня 1669 р. були укладені Глухівські статті

У своїй політиці Д. Многогрішний намагався посилити самостійність держави. Але в березні 1672 р. група старшини схопила Д. Многогрішного й видала Московії.

Головна мета Дорошенка була така: зібрати Україну усю до купи, а як пощастить, то й самостійною зробити. У березні 1669 року гетьман скликав під Корсунем Старшинську раду. Окрім представників правобережних полків, у ній взяли участь козаки Лівобережжя й Запоріжжя. Рада ухвалила прийняти турецький протекторат, але присягнути відмовилася.

Розчарований політикою Туреччини, 19 вересня 1676 року Петро Дорошенко зрікся гетьманської булави.

Закріплення знань У якому році було обрано гетьманом Петра Дорошенка?За яких обставин Дорошенко став гетьманом всієї України?Чому гетьман Дорошенко був незадоволений союзом із Туреччиною?У якому році Петро Дорошенко відмовився від гетьманської влади?

Робота в зошитах1665 – 1676 роки – гетьманування Петра Дорошенка. Скласти та записати речення зі слів: України, Петро, році, став, в, Дорошенко, всієї, 1668, гетьманом. В 1668 році Петро Дорошенко став гетьманом всієї України. 

Підсумок уроку. Політична діяльність. Петра Дорошенка дає підстави стверджувати, що він був одним із найвидатніших державних діячів України, великим патріотом, невтомним борцем за незалежність і територіальну цілісність національної держави.

Підсумок уроку. Його трагедія як політика була ненаслідком допущенихним грубихпрорахунків, надмірного честолюбства чи інших особистихнедоліків, а відображеннямвеликої трагедії українськогонароду другої половини XVII століття. Він став жертвою агресивної політики Речі Посполитої, Московії й Туреччини, які намагалися не допустити створення незалежної Української держави.

Як влучно зауважив історик ВОЛОДИМИР Антонович„ … незважаючи на свої політичні помилки й невдачі,серед сучасних йому козацьких провідників являє Дорошенко відрадне явище: не дрібний егоїзм, не змагання до наживи й особистих вигод кермувало цим гетьманом. Він щиро дбав про добро рідного краю...”