підбірка текстів диктантів для 5 класу.

Диктант № 1

 

Подивіться на наші степи, долини, переліски. Скільки тут краси, яка вона різноманітна! Яке багатство барв, кольорів і відтінків! Правий берег Дніпра горбистий. Горби йдуть немов хвилями. І чим далі хвиля, тим тонші, ніжніші барви накладає на неї сонце. Подивіться на першу. Тут можна розрізнити кожне дерево, навіть стебло соняшника.

Подивіться на другу хвилю. Вона сіра, як отара овець у тумані. Дерева на тих горбах здаються табунами гусей, що опустилися відпочити перед далекою дорогою.

А третя хвиля синя. Вона схожа на пелюстки тендітних пролісків. На ній уже можна тільки вгадати, а не розрізнити лісосмуги, прямокутники полів. Усе це ховається в якомусь серпанку.

 

( 102 слова)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Диктант № 2

 

Серед величезного багатства української народної творчості народні прислів’я та приказки займають важливе місце.

Прислів’я та приказки становлять один вид поетичної творчості. Це стислі художні вислови народу про різні життєві явища. Вони є одним із найпоширеніших видів народної поетичної творчості, який побутував іще в сиву давнину і дійшов аж до нашого часу.

Народна поетична творчість є багатющим джерелом і для творчості письменників. Художники слова з давніх часів використовували прислів’я та приказки для збагачення своєї мови. Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка високо цінували мудрість народу, висловлену ним у його численних прислів’ях і приказках.

Ця золота скарбниця сповнена народної мудрості і духовності.

 

(101 словo)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Диктант № 3

 

Дрібні осінні дощики зовсім не схожі на літні грози. Восени дощі йдуть безперестанку. Земля вже не просихає скоро. Вітер дме постійно, далеко розносить стигле насіння дерев і трав.

Листя на деревах починає зрідка жовтіти ще наприкінці серпня. У вересні ви помічаєте, як на все ще зеленій березі з’являються зовсім жовті, золотисті листочки. Першою розвинулася береза. Вона ж першою починає жовтіти. З кожним днем усе більше й більше стає жовтого листя. Незабаром і тремтлива осика стоїть уся червона, багряна, золотава, але поривчастий осінній вітер зриває і це останнє вбрання. Він крутить у повітрі легким листям, устеляє ним мокру землю, яка збирається на зимовий спочинок.

 

(103 слова)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Диктант №4

 

Без кінця і краю зеленів степ під блакитним небом. Вітер гуляв по соковитій траві, по шовковій тирсі й котив хвилі аж до обрію, де вони зливалися з хвилями Дніпра. Степ цвів, ніби палахкотів від барвистих метеликів, джмелів, бджіл і комах. По зеленому полю ледь видно просувалися козацькі вартові.

Чорним шляхом на цілу милю йшло військо. Воно вигравало полковими стягами, сотенними значками, козацькими жупанами, розшитими попонами, набірними вуздечками, білими султанами, срібними руків’ями шабель. Усе військо було на конях. У козаків блищали очі. Вони випромінювали радість, хоробрість і молодецьку відвагу.

На Запорозьку Січ козаки поверталися з перемогою. Відбили вони охоту бусурманам нападати на українські землі.

 

(104 слова)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Диктант№ 5

 

День був ясний, сонячний та теплий. Починалось бабине літо. Надворі стояла суша. Небо синіло, як улітку. Сонце ходило на небі низько, але ще добре припікало косим промінням. Тихий вітер ледве ворушився. Над полем миготіло марево. Половина листя на вербах уже пожовкла, але на тополях, на осокорах лист іще зеленів. Тільки низька озимина навкруги току нагадувала про осінь. Надворі летіло павутиння . Усе синє небо було ніби засноване білими легкими шовковими нитками. Проти сонця павутиння лисніло, наче легка літня біла хмара порвалася на небі. Розпалась на нитки, на тонкі пасма та й полетіла на землю.

 

(93 слова)