Підготовка до ЗНО. Як якісно написати твір-роздум

ЗНО з української: розуміння логіки теми власного висловлення

Одним із найскладнішим видом робіт у тесті ЗНО з української є власне висловлення, завдання з розгорнутою відповіддю, в якому треба висловити свою позицію щодо теми твору, проблеми, заявленої у темі, сформулювати 2-3 аргументи (докази), проілюструвати їх прикладами і зробити висновок.

Висловлення має бути аргументованим і написаним в один із трьох способів:

1. Так, я погоджуюся з думкою (підтримка думки);

2. Не згоден з думкою (спростування думки);

3. Це складне для мене питання: з одного боку…, а з іншого боку… (проміжна позиція)

Досвід ЗНО засвідчує, що досить часто ознайомлен­ня з темою тих, хто тестується, здійснюється побіж­но, наслідком чого стає неналежне її розуміння. У свою чергу це тягне за собою викривлену інтерпретацію, закладених, «прихованих» у ній думок, позицій. Щоб цього не трапилося, треба виробити в собі вміння зупинятися, фокусуватися на темі, навчитися працювати з нею – аналізувати її, розшифровувати, розгадувати приховані в ній варіанти її розкриття.

Насправді, побачити у формулюванні теми всю пер­спективу шляхів її осмислення – це велике мистецтво, якому варто навчитися, щоб бути успішним у написанні твору-роздуму на ЗНО.

Тема твору — це загаль­ний предмет для думки будь-кого, а ідея — це те, що саме хтось один може й хоче сказати про цей предмет, спираючись на свої знання, досвід, уміння аналізу­вати тощо. Тема — це все, що потенційно заховане в предметі, про який можуть міркувати всі. Ідея — це те, що виявляє заховане в темі. Тема — це загальне, ідея — це конкретне. Тема — це «що можуть бачити всі», ідея — це «як Ви індивіду­ально бачите те «що».

Таким чином, тема — це той, умовно кажучи, предмет, який перед Вами покладуть, а Ви зі своєї позиції маєте поміркувати над ним у такий спосіб, який висвітить саме Ваш, унікальний, індивідуальний, неординарний, особистий, одиничний погляд на цей предмет. Іншими словами, Ви повинні будете з теми «витягти» свою власну ідею.

Як цього навчитися? — Дуже просто: як у процесі підготовки до ЗНО, так і в той момент, коли Ви буде знаходитися на тестуванні, тобто завжди ретельно пра­цювати з темою до того, як почати втілювати «ідею».

Що означає «працювати з темою твору»? Це означає:

 зрозуміти належно всі слова, які є в темі;

 виявити її логіку, тобто взаємозв’язки (де причина, а де наслідок, де підстава, а де результат і под.);

розмежувати головне й другорядне в ній;

 схематизувати її, спростити, щоб навіть найсклад­ніше формулювання стало прозорим.

Не зробивши цього, не зрозумівши теми, категорично не можна йти далі! Багато учасників не попрацювали ретельно з темою, що й призвело до написання слабких і досить часто «не за темою» творів. Проаналі­зуймо, у чому ж була проблема?

Тема твору-роздуму звучала так: «Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця». Ці слова були взяті з творчої спадщини Григорія Сковороди.

Перш, ніж міркувати над тим, як варто було б учас­никам попрацювати з темою на шляху її осмислення, подивімося, як цю тему зрозуміли учасники ЗНО.

Досить умовно за тим, як вони «осмислили» запропо­новану тему, їх можна розподілити на декілька груп:

 ті, хто в основному зачепився лише за багатство;

 ті, хто — лише за працю;

ті, хто доводив, що багатство — це погано, а праця — добре;

ті, хто дово­див, що багатство — це не завжди погано, та й праця не зайва;

ті, хто «відгадав» думку Сковороди, з якою важко не погодитися.

Чому ж склалася така ситуація? Найімовірніше, тому, що ті, хто писав твори, не змусили себе спочатку добре помізкувати над формулюванням теми:

1) не просте­жили логічні зв’язки, що наявні в ній і виражені від­повідною морфолого-синтаксичною побудовою;

2) не проаналізували значення слів, які фігурують у фразі;

3) не звернули увагу, що ця фраза належить видатному філософу барокової доби Григорію Сковороді.

Пояснімо кожен із пунктів і наслідки, до яких вони призвели.

Що означає простежити логічні зв’язки або логіку фрази? Це значить установити, що із чим співвідно­ситься, визначити, де причина, а де наслідок, хто вико­нує дію й на кого чи на що ця дія спрямована тощо.

Спростимо цю фразу. Як бачимо, і перше, і друге речення  мають однотипних виконавців дії (багатство і праця; тіло й душа). Прозорішим стало формулювання? Так. І це було зовсім просто зробити.

Далі варто було б зрозуміти логіку зв’язку, який вини­кає між першим і другим реченням. Ця логіка «захова­на» в сполучникові а. Як відомо, це сурядний зіставно-протиставний сполучник. Отже, перше й друге речення поєднані зіставним або протиставним відношенням. Як бачимо, тут кожна частина просто констатує факт, зіставляє характеристики двох різних осіб за якоюсь ознакою.

Зрозумівши різницю між зіставністю й протиставністю, повернімося до фрази Г. Сковороди та запропонованих нами її трансформацій. Сполучник а тут вико­ристаний для простого зіставлення. Спростимо фразу філософа: багатство для тіла, а праця для душі.

Навіщо такий довгий аналіз? Для того, щоб уникнути неправильного способу розуміння логіки фрази. У ній не заперечується ані багатство, ані тим більше споріднена праця, вони не виключають один одного, їхні функ­ції просто зіставляються. Багатство робить свою справу, а праця свою. На жаль, багато хто з учасни­ків тестування писав твір-роздум, керуючись логікою протиставлення, і через це заходив у непролазні хащі плутанини.

Отже, логіка, яку треба було б узяти на озброєння при написанні твору, передбачала доведення потрібності і того, і того, тобто і багатства, і спорідненої праці для людини. А вже яка цінність їх, то це питання, на яке можна було б знайти відповідь, здійснивши аналіз зна­чень слів, що входять до фрази.

Що ж важливо було помітити в лексичному (сло­весному) наповненні фрази, щоб належно зрозуміти думку Сковороди й простіше написати власний твір-роздум на цю тему? Звичайно, необхідно було б звернути увагу на наявність антонімів (душа/тіло) і контекстуальних антонімів (споріднена праця/багатство). Це дозволило б легко сформулювати аргументи: у першому аргументі можна було б доводити, що тілу дійсно потрібне багатство, а в другому — що душі дійсно потрібна споріднена праця.

При цьому необхідно було б зрозуміти, що слово «ба­гатство» тут уживається не лише й не стільки в зна­ченні на зразок «мільйони, величезний достаток», а й навіть у значенні «мінімально необхідний доста­ток для життя, підтримання життєдіяльності людини». Іншими словами, під словом «багатство» слід було б розуміти такий зміст: «матеріальне в цілому, яке необхідне, щоб тіло могло жити». Якби це слово було осмислене саме так, то тоді б стало ясно, звідки й чому в першому реченні вжита обмежувальна частка лише: адже, дійсно, для того, щоб тіло могло жити й бути задоволеним — достатньо лише матеріального (їжі, одя­гу). А відтак, стало б зрозуміло: для душі матеріального недостатньо, щоб вона почувала себе задоволеною, щасливою. Її може задовольнити, принести їй радість і щастя лише споріднена праця. Зрозумівши значення слів саме в такий спосіб, учасник тестування легко б міг сформулювати свою позицію щодо теми в такий спосіб: «Я погоджуюся з думкою Сковороди, адже насправді для тіла як матеріальної частини людини достатньо лише матеріального (їжі, одягу), щоб ця частина, а отже, й людина, почувалася добре, тоді як для душі — духовної частини людини — матеріального для щастя мало, їй необхідна споріднена праця, щоб почуватися добре, задоволено, щасливо».

З такого формулювання легко можна було б «витягти» такі аргументи для доведення своєї думки:

1) якщо тіло не матиме їжі — воно помре, а отже, помре й душа, носієм якої є тіло;

2) якщо душа не матиме спорідненої праці — вона «помре» (страждатиме, хирітиме), а отже, помре (страждатиме) й тіло. А звідси цілком законо­мірно поставав би висновок: важливе і те, і те, адже коли страждатиме одне (тіло без багатства) — страж­датиме й інше (душа) і, навпаки, коли задоволене буде тіло — матиме можливість бути задоволеною й душа.

На жаль, не всі слова були належно обмірковані учас­никами тестування, у тім числі й слово «споріднена» як означення до слова «праця». Значна частина тих, хто тестувався, зрозуміли словосполучення «споріднена праця» як «праця в родинному колі», «труд у колективі» та под. Тобто слово «споріднена» було витлумачене як «з родичами, ріднею». Подібне розуміння смислу слова «споріднена» стало результатом неглибокого аналізу внутрішньої форми слова: побачили спільність коренів між «споріднена» й «родичі» — зробили висновок: мова йде про працю з родичами. Та цей висновок є хибним!

Для того, щоб знайти правильне тлумачення слова «споріднена», необхідно було б здійснити більш склад­ну операцію пошуку внутрішнього змісту цього слова. Щонайменше слід було б пошукати інші контексти, де це слово вживається, і спробувати на підставі аналізу знайдених контекстів зрозуміти те особливе значення, що в собі приховує слово «споріднена», уносячи від­повідне значення в них.

Отже, споріднена — це така, яка близька (по духу, по крові, за походженням). Повернімось тепер до формулювання, що містилося в темі твору – «споріднена праця» – й використаймо ту інформацію, яку отримали в результаті аналізу інших контекстів уживання слова «споріднена». Ця операція дозволяє запропонувати таке визначення: споріднена праця — це праця, яка близька людині, близька їй по духу і навіть більше — близька по крові й за походжен­ням. Іншими словами, це праця, до виконання якої в людини лежить душа через те, що характер цієї праці близький людині, відповідає її природним (кровним, з походження) потягам, нахилам, прагненням. Щоб дійти до такого визначення змісту фрази «спорід­нена праця», треба було здійснити певний пошук, не полінуватися глибше зануритися в природу слів і їх значень. Ті, хто тес­тувався, виявили абсолютну неуважність. Вони не зважили на досить суттєву обставину: висловлення, яке було взяте як тема для твору-роздуму, належить видатному філософу й письменнику барокової доби Григорію Савичу Сковороді. Якби цей факт був узятий до уваги, то проведення аналізу теми в тому вигляді, який був вище запропонований, було б швидшим, а то й узагалі зайвим. Чому? Тому що творчість Г. С. Ско­вороди й зокрема байка «Бджола та Шершень», де розкривається погляд філософа на проблему спорідне­ної праці, були винесені в програму ЗНО з літератури. А відтак, на підступах до осмислення теми твору можна було всього лише згадати все, що стосується творчості й філософських поглядів Г. С. Сковороди, й на підставі своїх знань із літератури «розгадати» смисл, який закла­дений у висловлюванні, що стало темою для твору.

Знання з літератури про творчість Г. С. Сковороди, про специфіку барокового погляду на життя людини стали б тим відправним пунктом, опертя на яке спростило б розуміння теми твору й вивело б на дорогу належно­го осмислення змісту висловлення. А це у свою чергу уможливило б простіше формулювання власної пози­ції (ідеї) стосовно теми, виділення доречних аргументів і прикладів і, врешті, прихід до доброго висновку. Які ж саме «знання» з літератури треба було активі­зувати під час осмислення теми «Багатством живить­ся лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця»? По-перше, те, що Г. С. Сковорода був найяскраві­шим представником бароко. По-друге, те, що бароко як напрям у культурі й літературі характеризується зокрема такими особливостями, як протиставлення матеріального (тіла, багатства) й духовного (душі), ігнорування матеріального й піднесення значущості духовного. По-третє, те, що Сковорода як мислитель розвивав бароковий погляд про значущість духовного й незначущість матеріального, водночас не заперечую­чи необхідності матеріального багатства як такого, але лише в межах, достатніх для підтримання життя й не більше. По-четверте, те, що саме Сковорода є автором ідеї про «споріднену» («сродну») працю як діяльність за покликанням, за душевним потягом, за вродженою схильністю, яка (праця-діяльність) саме завдяки своїй близькості до «натури» певної людини здатна забез­печити досягнення щастя — мети й бажання кожного зокрема й усіх, узятих разом, людей.

Якби цей невеликий фрагмент знань із літератури був згаданий, то тема, що була запропонована, постала б як цілком прозора й зрозуміла, а відтак, і твір би був написаний відповідно до теми, а отже, відповідно до того смислу, який закладав видатний український мис­литель у своє висловлення. І тоді б не писали учасники тестування про те, що багатство — це «ганьба» або, навпаки, «супер», бо розуміли б, що під «багатством» у контексті теми йдеться загалом про «матеріальне», яке, хочемо ми того чи ні, потрібне, щоб наше тіло могло функціонувати й «тримати душу в тілі». І тоді б не писали, що споріднена праця — це праця на городі з бабусею або колективна праця на дачі, бо розуміли б, що під «спорідненою працею» в Сковороди йдеться про працю, яка лежить до душі, а через це приносить людині задоволення, а відтак робить цю людину щас­ливою.

І тоді б, врешті-решт, зрозуміли б, що глобаль­ною темою, над якою варто було б поміркувати у творі-роздумі була тема щастя! А також тема гармонії в людському житті! Чи можливе щастя, коли буде «мільйон», але душа страждатиме, не буде задоволена? Мабуть, ні! Чи можливе щастя, коли буде близька для душі, приємна праця, а тіло страждатиме, хворітиме й буде не здатне забезпечувати виконання відповідної праці? Мабуть, теж ні! Отже, щоб бути щасливою, людині потрібна гармонія: тіло, яке наго­доване, але не перенасичене, що здатне тримати в собі душу, яка радіє з того, що має можливість займатися тією справою, яка приносить задоволення. І як не див­но, цей висновок був би найбільш адекватним щодо теми, яка була представлена висловлюванням Григорія Сковороди — людини, яка у своїх філософських пошу­ках передусім намагалася знайти рецепт людської гармонії та щастя.

Отож, можемо зробити висновок: поганий результат роботи в цілому був визначений значною мірою поганою роботою на етапі осмислення теми, що була винесена для роздуму. Учімось на помилках інших, щоб не дозволити собі наступити на ті самі «граблі». А для цього варто упро­довж підготовки до ЗНО добряче попрацювати над формуванням навичок із «розгадування» тем. На цьому шляху треба навчитися, як зазначалося вище:

• розуміти належно всі слова, які є в темі;
• виявляти логіку, закладену в темі;
• розмежовувати головне й другорядне в ній;
• схематизувати її, спрощувати.