ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Про матеріал
Лекція з дисципліни "Економіка аграрного підприємства" для студентів спеціальності "Менеджмент" для підготовки фахових молодших бакалаврів
Перегляд файлу

ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

 

1.1. Поняття економіки як науки, методи її вивчення

1.2. Поняття підприємства, його роль і умови ефективної роботи в ринковій економіці, законодавча база його функціонування

1.3. Організаційно-виробнича структура аграрних підприємств та вплив мікро- і макросередовищ на їх діяльність

1.4. Реструктуризація підприємства

1.5. Класифікація підприємств

1.6. Основні виробничі та економічні показники діяльності аграрних підприємств

 

1.1. Поняття економіки як науки, методи її вивчення

Економіка підприємства – це наука про ефективність виробничої діяльності, шляхи та методи досягнення підприємством найкращих результатів за умови найменших витрат.

Економіка в перекладі з грецької мови означає мистецтво ведення господарства. Тому будь-яку діяльність, спрямовану на виготовлення певного продукту або надання послуг, називають господарською діяльністю, а підприємства, організації тощо, в яких відбувається така діяльність, – суб'єктами господарювання.

Предметом "Економіки підприємства" як навчальної дисципліни саме і є вивчення виробничих відносин, які виникають у господарській діяльності підприємства і які будуються відповідно до вимог економічних законів і закономірностей функціонування та розвитку суспільного виробництва.

Виробничі відносини – це сукупність економічних відносин, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних благ.

Нині економіка трактується в різних аспектах:

    як народне господарство держави;

    як сукупність суспільно-виробничих відносин;

    як наука, що вивчає специфіку виробничих відносин, фінансово- матеріальний бік будь-якої галузі господарської діяльності, тобто наука про методи ведення господарства;

    як структура і фінансово-матеріальний стан будь-якої галузі господарської діяльності;

    як господарське життя, стан господарства, що характеризується обсягом виробництва продукції, виконаних робіт чи наданих послуг, їх якістю, рівнем використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Предмет дисципліни "Економіка підприємства" включає вивчення теорії і практики господарювання на рівні підприємства; конкретних форм і методів господарювання; принципів формування та використання виробничого потенціалу; взаємодії всіх видів ресурсів; організації та ефективності господарсько-комерційної діяльності підприємства.

Економічні знання потрібні

у житті людини для:

 розширення можливостей у виборі професії та роботи;

 забезпечення свого добробуту і впевненості у завтрашньому дні;

 втілення своєї мрії;

 розуміння суспільних явищ, що відбуваються в житті країни та світу;

у житті суспільства для:

 забезпечення гідного рівня життя громадян, побудови економічно сильної держави;

 досягнення соціальної і політичної стабільності, рівноправної взаємодії з іншими країнами.

 

Галузевий склад сільського господарства

Описание: 12

 

Економіці аграрних підприємств притаманні специфічні методи і прийоми дослідження: економіко-статистичний, монографічний, розрахунково-конструктивний, балансовий, нормативний, економіко-математичний, експериментальний, абстрактно-логічний.

Економіко-статистичний метод застосовується при вивченні масових явищ, процесів, фактів і виявленні тенденцій та закономірностей їх розвитку.

Він також дає змогу встановити кількісний вплив окремих факторів на досліджуваний результат, виявити головні чинники, що зумовили зміни в перебігу економічних процесів.

Монографічний метод використовується для всебічного й глибокого вивчення окремих явищ, процесів та виявлення причинно-наслідкових зв'язків їх розвитку. Він є незамінним при детальному дослідженні окремих спостережень, вибраних як об'єкт спеціального дослідження.

Розрахунково-конструктивний метод широко застосовують при прогнозуванні і плануванні виробництва й економічних процесів розвитку. Він передбачає розробку кількох варіантів вирішення певної економічної проблеми, їх оцінку з наступним вибором найкращого з них. Цей метод включає багато прийомів, що забезпечують відносну точність економічних прогнозів і планових показників.

Балансовий метод використовується при плануванні й аналізі економіки на різних рівнях з метою встановлення пропорційності в її розвитку і своєчасного виявлення диспропорцій у процесі досягнення поставленої мети. За його допомогою оцінюються темпи і пропорції відтворення на підприємствах, у галузях.

Нормативний метод передбачає розробку різних економічних нормативів витрат матеріальних ресурсів, праці, капіталовкладень, що використовуються при плануванні і прогнозуванні виробництва, аналізі його фактичного стану.

Економіко-математичний метод застосовується при оптимізації виробництва в цілому, а також окремих складових агрегованих систем, при прогнозуванні важливих параметрів економічного розвитку і кількісній оцінці впливу тих або інших факторів на результат за наявності кореляційних зв'язків і взаємозалежностей.

Експериментальний метод передбачає постановку експериментів, що розглядаються як практичний крок до перевірки теоретично осмислених проблем. Експерименти мають базуватися на точних розрахунках і реальних передбаченнях. Функція експериментів – підтвердити правильність теоретичних розробок, уточнити їх або ж спростувати.

Абстрактно-логічний метод використовується на всіх стадіях вирішення економічних проблем. За його допомогою формулюються категорії, поняття, економічні теорії і гіпотези, висновки та рекомендації. Це основний духовний інструмент дослідника. Адже в економіці неможливо скористатися тим науковим інструментарієм (прилади, реактиви та ін.), який широко застосовується в природничих науках. Тут на перший план виступає абстракція і логіка мислення.

Економіст має пам'ятати, що економіка – це складна система і щоб зрозуміти її природу, пізнати механізм дії, запропонувати ефективні способи вирішення проблем, які виникають у процесі виробництва, потрібний системний підхід до її вивчення. А це вимагає комплексного використання всіх методів економічних досліджень.

Економічні показники – це інформаційний носій певних кількісних та якісних характеристик економічних явищ і процесів. На основі аналізу рівня таких показників, їх динаміки та взаємозв'язку робляться відповідні узагальнення, висновки, обґрунтовуються рекомендації, здійснюється оцінка стану економіки підприємства чи її окремих сторін, виявляються невикористані резерви господарської діяльності, приймаються виважені управлінські рішення.

Сучасний спеціаліст з економіки має досконало володіти інструментарієм оцінювання результативності та ефективності діяльності підприємства, яке проводиться з метою не лише внутрішнього аудиту, але й для бечмаркінгу показників підприємства із показниками зовнішніх організацій, а також показниками світового рівня.

Об'єктом дисципліни є підприємство як самостійна ланка народного господарства.

Економічна робота на підприємстві тісно пов'язана з організацією праці та заробітною платою, матеріально-технічним постачанням та збутом продукції.

Основне завдання її – поліпшення економічних показників функціонування підприємства.

 

Описание: 2

 

1.2. Поняття підприємства, його роль і умови ефективної роботи в ринковій економіці, законодавча база його функціонування

Підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, який має права юридичної особи і здійснює свою діяльність (виробничу, комерційну, науково-дослідну) з метою одержання прибутку.

 

Схема виробничої інфраструктури підприємств

Описание: 005

 

Підприємства в Україні функціонують відповідно до їх правового статусу, визначеного законами «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про господарські товариства», «Про сільськогосподарську кооперацію».

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць, наприклад, заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці, називають, фірмами. Під словом «фірма» розуміють підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо з метою одержання кінцевого фінансового результату – прибутку. Кожна з них визначає для себе певне фірмове найменування, під яким її записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове найменування, як правило, включає ім'я та прізвище одного чи кількох власників фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання.

 

Описание: 017

 

Підприємства працюють в умовах конкуренції, яка є необхідною властивістю ринкової економіки.

Конкуренція – це змагальність підприємств (підприємців) з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

Важливу роль у формуванні такої ринкової економіки відіграє її інфраструктура – насамперед біржі.

Підприємства і ринкова економіка в цілому можуть динамічно розвиватися за умови факторної мобільності. Вона характеризується постійним рухом виробничих ресурсів між підприємствами, галузями, секторами економіки.

Важливою є і соціальна роль підприємств. Саме там формуються трудові навички людей, підвищується їх кваліфікація, виховується організаційна культура (дисциплінованість, відповідальність за доручену справу, колективізм та ін.), відбувається реалізація здібностей працівників.

Підприємства відіграють вирішальну роль у формуванні державного і місцевих бюджетів, оскільки є об'єктом оподаткування.

Важливо знати, що кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або їх комбінації. Фірмовий знак (марка) слугує для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх відокремлення на ринку від продукції (послуг) конкурентів.

 

Описание: AgroIndex

 

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства. Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією.

У практиці господарювання кожне підприємство, що є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі головні напрями:

– вивчення ринку товарів;

– інноваційна діяльність;

– виробнича діяльність;

– комерційна діяльність;

 післяпродажний сервіс;

– економічна діяльність;

– соціальна діяльність.

Економічна діяльність підприємства включає:

 стратегічне та поточне планування,

 облік і звітність,

 ціноутворення,

 систему оплати праці,

 ресурсне забезпечення виробництва,

 зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо.

Соціальна діяльність істотно впливає на ефективність усіх інших напрямів і конкретних видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної), результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу.

 

Описание: image018-восстановлено

 

Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємств в Україні, є закони України «Про власність», «Про підприємництво в Україні» та ін.

Статут підприємства – це зібрання обов'язкових правил, що регулюють його взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, а також індивідуальну діяльність.

У ньому зазначається точна назва підприємства, його місцезнаходження, форма власності, вид діяльності, місія функціонування та основні цілі, органи управління, порядок реорганізації і ліквідації та ін. Зміст статуту не повинен суперечити положенням законодавчих актів, що регулюють діяльність підприємства.

 

1.3. Організаційно-виробнича структура аграрних підприємств та вплив мікро- і макросередовищ на їх діяльність

Аграрне підприємство – це юридична особа, основним видом діяльності якої є виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

 

Орієнтовна організаційно-виробнича структура

сучасного багатогалузевого підприємства

Описание: Безымянный-1

 

Організаційно-виробнича структура аграрного підприємства – це склад, кількісне співвідношення, розміри внутрішніх підрозділів, форми їх побудови і взаємозв'язку.

Визначальні фактори структури підприємства:

*   – юридично-правовий статус;

*   – спеціалізація господарства;

*   – концентрація (розміри) виробництва;

*   – загальні природно-економічні умови;

*   – наявність і використання трудових ресурсів тощо.

Надійна робота підприємств в умовах ринку, їх конкурентоспроможність і тривалість існування як юридичних осіб значно залежать від ступеня комплексності їх внутрішньої будови.

Центральною ланкою є виробництво і управління ним. Головна її функція – забезпечення встановленої ритмічності процесу виробництва і дотримання прийнятої технології.

Іншою важливою ланкою підприємства є його кадровий персонал (людський фактор).

Складовими зовнішнього середовища є мікросередовище і макросередовище.

Мікросередовище – це сукупність зовнішніх щодо підприємства суб'єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність, і які, в свою чергу, перебувають під впливом цієї діяльності.

Мікросередовище – це партнерське середовище, суб'єктами якого є підприємства, організації і установи, які мають безпосереднє відношення до підприємства і з якими воно вступає в певні виробничі, економічні і організаційно-господарські стосунки.

Складовими мікросередовища, в якому функціонують аграрні підприємства, є:

 споживачі сільськогосподарської продукції;

 посередники;

 постачальники необхідних ресурсів;

 агросервісні підприємства й організації, що надають певні виробничі послуги;

 фінансово-кредитні установи;

 юридичні контори;

 найближчі конкуренти.

 

Структурні ланки підприємства

Описание: С12

 

Підприємство і мікросередовище, яке його оточує, перебувають під впливом макросередовища. Його ланки щодо підприємства є неконтрольованими факторами, тобто такими зовнішніми силами, що можуть відкривати для нього нові можливості або створювати нові загрози.

Підприємство не може вплинути на макросередовище, але воно мусить добре орієнтуватися в ньому, стежити за його змінами і відповідним чином реагувати на них.

Основними ланками макросередовища є:

*   економічне середовище (в узагальненому вигляді визначене через купівельну спроможність населення);

*   природно-економічне середовище (альтернативне сільському господарству з дотриманням вимог охорони природи);

*   інформаційне середовище (необхідність інформації про кон'юктуру ринку, досягнення в галузі техніки, технології, організації виробництва, стан і тенденції розвитку світового ринку);

*   науково-технічне середовище;

*   політико-правове середовище (система законів і юридичних актів, система політико-правових інститутів, що виробляють ці документи і контролюють виконання);

*   соціально-культурне середовище (формується під впливом демографічних процесів і змін культурно-освітнього рівня).

 

1.4. Реструктуризація підприємства

Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і завершуючи фінансовими аспектами і проблемами власності.

Метою проведення реструктуризації є створення таких господарюючих суб'єктів, які здатні виготовляти конкурентоспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими і фінансово дієздатними.

Реструктуризацію можна проводити і на макрорівні. У такому випадку вона спрямовується на зміну співвідношення окремих галузей та підгалузей, рівня розвитку елементів ринкової інфраструктури, механізмів і важелів управління економікою, приватизаційними процесами.

В цілому будь-яка реструктуризація має забезпечувати в кінцевому підсумку платоспроможність підприємств, що зумовлено зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, запровадженням нової технології, модернізацією обладнання.

При цьому вважається, що процесам реструктуризації підлягають, як правило, слабкі, неплатоспроможні підприємства, що стоять на межі банкрутства, однак і прибуткові підприємства використовують різні варіанти реструктуризації.

Реструктуризаційні зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись:

 модернізації – оновлення устаткування і технології;

 реорганізації – зміни методів і поділу праці; потоків інформації;

 адаптації – пристосування елементів підприємства до поточних умов;

 нововведень – продуктових і процесних.

 

Види реструктуризації

Описание: с22

 

Етапи процесу реструктуризації

1. Усвідомлення необхідності змін.

2. Формування команди.

3. Діагностика стану підприємства, виявлення існуючих проблем.

4. Визначення цілей.

5. Розробка бізнес-плану реструктуризації.

6. Реалізація бізнес-плану реструктуризації.

7. Моніторинг реалізації бізнес-плану.

8. Коригуючі дії.

Найважливішим етапом є розробка бізнес-плану реструктуризації – це трансформація обраного з декількох альтернатив варіанта досягнення встановлених цілей реструктуризації в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за їх реалізацію.

Результати реструктуризації оцінюються такими показниками, як:

– прибутковість;

– наявність позитивних грошових потоків від основної діяльності;

– зростання продуктивності праці;

– зростання продуктивності всіх видів ресурсів;

– зростання обсягів експорту.

 

1.5. Класифікація підприємств

Підприємство як юридична особа має відповідати певним вимогам, що встановлюються державою на законодавчому рівні, а саме:

– мати власне майно;

– нести самостійну майнову відповідальність;

– мати право придбавати, користуватися, розпоряджатися власністю;

– мати право бути позивачем та відповідачем від свого імені;

– мати самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий та інші рахунки.

 

Описание: с33

 

Залежно від цього підприємства поділяються на різні види. Загальноприйнята класифікація підприємств наведена у таблиці.

 

Класифікація підприємств

 

Класифікаційна ознака

 

Види підприємств

 

Мета та характер діяльності

Комерційні

 

Некомерційні

 

 

Форма власності та майно

Приватні

 

Колективні

 

Державні

 

Спільні

 

Комунальні

 

 

Національна належність капіталу

Національні

 

Закордонні

 

Змішані

 

 

Правовий статус і форма капіталу

Одноосібні

 

Кооперативні

 

Орендні

 

Господарчі товариства

 

Акціонерні

 

3 обмеженою відповідальністю

 

Повні

 

3 додатковою відповідальністю

 

Командитні

Функціонально-галузева діяльність

Сільськогосподарські

 

Будівельні

 

Транспортні

 

Торговельні

 

Виробничо-торговельні

 

Торговельно-посередницькі

 

Інноваційно-впроваджувальні

 

Лізингові

 

Банківські

 

Страхові

 

Туристичні

 

 

Технологічна цілісність та ступінь підпорядкування

Головні

 

Дочірні

 

Асоційовані

 

Філії

 

 

Розмір за чисельністю працівників

Мікропідприємства

 

Малі

 

Середні

 

Великі

 

 

Організаційно-технологічна форма виробництва

Спеціалізовані

 

Універсальні

 

Комбіновані

 

Кооперативні

 

Підприємству властиві дві найважливіші ознаки:

– ведення господарської діяльності з метою отримання прибутку та задоволення потреб суспільства;

– статус юридичної особи.

Класифікаційний перелік підприємств можна доповнити видами, що виділяються за організаційно-технологічними особливостями виробництва, такими як концентрація, спеціалізація, кооперування та комбінування виробництва.

 

Організаційно-технологічні особливості виробництва

Організаційно-

технологічні

особливості

 

Загальна

характеристика

 

Напрямки розвитку

 

Концентрація

Процес, спрямований на збільшення випуску продукції на одному підприємстві

– збільшення випуску однорідної продукції (спеціалізовані підприємства);

– збільшення випуску різнорідної продукції (універсальні підприємства);

– комбінування виробництва (комбінати);

– диверсифікація виробництва: більш широка діяльність, крім основної (багатоцільові комплекси)

Спеціаліалізація

Процес, зосереджений на випуску визначених видів продукції в окремих галузях, підприємствах, цехах або виконання окремих

технічних операцій

 

– предметна стадія технології;

– детальна стадія технології;

– спеціалізація допоміжних виробництв на випуску тари, упаковки, ремонтних роботах

Кооперування

Встановлення тривалих виробничих зв'язків між підприємствами, які випускають технологічно складну продукцію

 

– предметна;

– агрегатна;

– детальна;

– технологічна

 

Комбінування виробництва

 

Процес випуску різнорідної продукції в одному підприємстві  за рахунок комбінування виробництв

 

– послідовна обробка сировини;

– комплексне використання сировини;

– використання відходів виробництва

 

 

1.6. Основні виробничі та економічні показники діяльності аграрних підприємств

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва – головне завдання для кожного господарства. З цією метою необхідно найповніше використовувати наявні виробничі ресурси кожного підприємства і розширювати його виробничі потужності з меншими питомими капітальними затратами, підвищувати рівень розвитку матеріального виробництва.

Описание: image043

 

Що дає Україні збільшеня експорту агропродукції до країн ЄС

 

 

Виробничі ресурси сільськогосподарського підприємства – земля, засоби виробництва і працівники, які приводять у рух засоби виробництва, використовують землю і виробляють необхідні для суспільства матеріальні блага.

Валова продукція сільськогосподарського підприємства – обсяг виробленої за певний період продукції сільськогосподарськими галузями, промисловими і підсобними виробництвами.

Товарна продукція – реалізована на сторону та використана для громадського харчування в господарстві.

Використання землі як основного засобу виробництва характеризують виходом валової продукції й валового доходу галузей сільського господарства на 1 га сільськогосподарських угідь.

Річна фондовіддача основних фондів, сільськогосподарського призначення – визначають як відношення валової продукції галузей сільського господарства до вартості основних фондів сільськогосподарського призначення.

Виробництво продукції на 1 грн виробничих витрат – відношення валової продукції сільського господарства до відповідних виробничих витрат. Визначає ефективність використання оборотних коштів.

Продуктивність праці – показник працездатності робітників підприємства. Визначають як відношення валової продукції галузей господарства до затрачених людино-годин на вироблену продукцію.

Валовий дохід – грошовий вираз вартості створеного працею продукту в господарстві. Складається з чистого доходу і оплати праці.

Чистий дохід – грошовий вираз суми валового доходу за мінусом оплати праці.

Прибуток – різниця між грошовими надходженнями від реалізації сільськогосподарської продукції (робіт і послуг) та повною собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток на 1 ц продукції – різниця між ціною і повною собівартістю.

Собівартість 1 ц продукції – грошово-матеріальні затрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції (робіт і послуг).

Рентабельність – процентне відношення прибутку до собівартості, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Урожайність основних сільськогосподарських культур – відношення валового збору в центнерах до посівної площі.

Продуктивність тварин характеризують показники:

  надій на середньорічну корову – відношення річного надою молока по господарству в центнерах до середньорічної кількості корів;

 несучість дорослих курей (шт.) – відношення загальної кількості одержаних у господарстві яєць, шт., до середньорічної кількості курей-несучок, голів;

 середньодобовий приріст і приріст молодняку та худоби на відгодівлі за видами худоби (г, кг) – відношення валового приросту в господарстві в центнерах до середньорічного поголів'я молодняку і відгодівельного поголів'я худоби в головах, поділене на 365;

 одержано телят на 100 корів – частка від ділення кількості одержаних живих телят після місячного віку на кількість корів;

 одержано поросят на основну свиноматку – відношення кількості живих поросят після місячного віку, одержаних від основних свиноматок, голів, до середньорічної кількості основних свиноматок, голів;

 одержано ягнят на 100 вівцематок і ярок старше року – частка від ділення кількості живих ягнят після місячного віку, голів, на кількість вівцематок і ярок старше року на початок поточного року, голів.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Яка структура аграрних підприємств?

2. Які показники характеризують значення сільського господарства в економіці України?

3. Що є предметом вивчення науки «Економіка сільського господарства»?

4. Що таке реструктуризація підприємства?

5. Розкрийте поняття підприємства як первинної ланки виробничої сфери.

6. Охарактеризуйте класифікацію підприємств ?

 

docx
Додав(-ла)
Зарівна Оксана
Додано
11 листопада 2023
Переглядів
531
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку