Підсумковий урок з теми "Світлові явища. Відбивання та заломлення світла. Дзеркала"

КЗ КМР  «Ставівська  загальноосвітня школа І – ІІІ  ступенів»

Підсумковий  урок  з  теми:

Підготувала:  вчитель  фізики

Бурдик  Віра  Миколаївна

2021

Тема. Світлові  явища. Відбивання  та заломлення  світла. Дзеркала

Мета. Навчальна: повторити  й  узагальнити  набуті  теоретичні  знання  з   даної  теми;

формувати  в  учнів  уміння  порівнювати, аналізувати  явища  природи, розвивати  логіку  мислення;

показати  учням  практичне застосування  знань, одержаних на  уроці фізики з даної теми.

Розвиваюча: розвивати творчі здібності учнів та їх ініціативу, вміння правильно висловлювати власну думку. 

Виховна: формування інтересу до вивчення нових інформаційних технологій;

виховувати в учнів зацікавленість предметом.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації  знань, вмінь та навичок

Обладнання: комп’ютер, екран, проектор, диск  з  презентацією

Хід уроку

І. Організація класу до заняття

ІІ. Повідомлення теми  і  мети уроку, визначення його  практичних  завдань

Учитель. На  попередніх уроках ми ознайомились з поняттям світла, світловими  явищами,  вивчили закони поширення світла в однорідному й неоднорідному середовищі, закони від­бивання та заломлення світла. Сьогодні на уроці ми проведемо не простий урок, а урок - гру, з використанням презентації. Під час  уроку ви  почуєте багато запитань, на які потрібно відповісти, ми пов­торимо вивчені поняття і  закони, розв'яжемо задачі з ви­користанням законів відбивання і заломлення світла. За кожну правильну відповідь ви отримаєте фішку.  В кінці уроку проведено  невелике   тестування з даної теми. Під час оцінювання  будуть  враховуватись результати  вашої  роботи  під  час  виконання різноманітних  завдань.

Перед початком гри пригадаємо закони співпраці на уро­ці.

Це зокрема: закон чіткості, закон поваги, закон часу.

Готуючись до уроку, ви поділились на дві команди, ви­значили  капітана, назву команди. Тож пред­ставте свої команди.

Який  зв'язок  між темою уроку  і  назвами  команд, які  ви дібра­ли? (Учасники формулюють загадку, решта   розгадують  її)

Червоне коромисло через річку повис­ло. (Веселка) (команда  дівчат)

Іде лісом - не шелестить.

          Іде водою — не плюскотить. (Промінь Сонця, Місяця) (команда хлопців)

ІІІ. Узагальнення  й  систематизація  знань

1. Конкурс «Закінчи  речення»

Запитання  демонструються  на  екрані  з  презентації «Світлові явища». Учень, що  правильно  відповів на  запитання, отримує  фішку. Після  цього  вчитель  показує  відповідь на  екрані.

Тіла, які випромінюють світло, називаються …

Джерела світла, які створені природою, без втручання людини…

До природних джерел  належать …

Живі організми також можуть бути природнім джерелом світла. Це …

Штучні джерела світла – це джерела, які …

Прикладами штучних джерел  світла є …

Пристрої, за допомогою яких можна виявити світлове випромінювання, називаються …

Лінія, що вказує напрямок поширення світлового пучка, називається …

Доведенням прямолінійного поширення світла є …

2. Розв'язування графічних задач

Учитель. Право першого ходу розігрується за швидкістю відповіді   на запитання  (на  екрані). (Умова задачі проектується на дошку че­рез комп’ютер)

В якому з напрямів відіб'ється від дзеркала світловий промінь, напрям падіння якого подано суцільною лінією?

Задача  1. Побудувати хід променя в плоскому дзеркалі та визначити кути падіння та відбивання за допомогою транспортира. (Додаток  1)

Учень біля дошки розв'язує задачу, решта учнів у цей час працюють за індивідуальними картками в зоши­тах.( Кожна правильна відповідь оцінюєть­ся  1 балом)

Задача 2. Накреслити хід заломлених променів. Вказати і виміряти кут падіння та кут заломлення. (Додаток  2)

Учитель. Як піде в склі заломлений промінь, що йде з повітря?

До дошки йде учень, який правильно і швидко відповів на запитання.

3. Розв’язування  кросворда  «Заломлення»

Опрацювання фізичних  понять  у формі  кросворда «Заломлення». Сітка  кросворда  і запитання демонструються через комп’ютер на  екран

1. Відбивання, що дає полірована поверхня тіла, нази­вається...

2. Штучне джерело світла.

3. Яке тіло дає зменшене зображення за рахунок відби­вання променів?
4. Точка, в якій збираються промені, що падають на увіг­нуте дзеркало паралельно головній оптичній осі.
5. Лінія, вздовж якої поширюється світло.
6. Хто за допомогою телескопа відкрив гори і кратери на Місяці?
7. Прилад для спостереження за поверхнею моря з не­великої глибини.
8. Зображення, яке дає плоске дзеркало, називаєть­ся...
9. Природне джерело світла.
10.                 Кут відбивання дорівнює куту...

4. Літературна  сторінка (домашнє  завдання)

Потрібно  було  з літературних  творів  підібрати природне  оптичне  явище  і  пояснити його.

Тарас Шевченко. Уривок з поеми «Княжна»

Зоре моя вечірняя,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає.

Як у Дніпра веселочка

   Воду позичає.

• Як утворюється веселка - райдуга?

Веселка — це оптичне явище в атмо­сфері, яке пояснюється розкладанням білого природного світла на кольори краплинками води в атмосфері. Вона виникає через те, що сонячне світло заломлюється у крапельках води, які є у по­вітрі. Ці крапельки по - різному відхиляють світло різних кольорів. Червоне світло відхиляється  на 137°, а фіолетове на 139°, внаслідок чого біле світло розкладається на спектр. Спостеріга­чеві здається, що з простору по концентричних кругах (дугах) виходить різноколірне світіння. При цьому джерело яскравого світла завжди зна­ходиться за спиною спостерігача. Центр кола, яке описує веселка, завжди лежить на прямій, що проходить через Сонце  і око спостеріга­ча, тобто одночасно бачити сонце і веселку без ви­користання дзеркал неможливо. Для спостерігача на землі вона зазвичай виглядає як частина кола; чим воно вище, тим веселка повніша - з гори або літака можна побачити навіть ціле коло.

На території Йосемітського національного парку в США знаходиться велика кількість во­доспадів. У результаті в парку теж спостерігають  веселки, особливо коли навесні підвищу­ється рівень води від снігу, що тане.

Так, наприклад, щоб запам'ятати порядок кольорів, зручно скористатися підказкою:

Чемно очами жабка зиркає — бажає смачного французові.

Веселка в міфології та релігії

• У скандинавській міфології веселка - це міст, що з'єднує світ людей і світ богів.
• У давньогрецькій міфології - дорога Іриди,  посланниці між світами богів і людей.
• За слов'янськими повір'ями, веселка, подіб­но до змія, п'є воду з озер, річок і морів, яка потім проливається дощем.

У вірші «Тиша морська» Лесі Ук­раїнки є такі слова:

«З тихим плескотом на берег

Рине хвилечка перлиста;

Править хтось малим човенцем, -

В'ється стежечка злотиста».

• Які оптичні явища тут описані

Перлистою    «хвилечка»    здається  внаслідок відбивання сонячних про­менів на нерівній поверхні морської во­ди під різними кутами. Маленькі хвильки коливаються, змінюючи кут  відбивання променів, і в наше око по черзі потрапляють і зникають відблиски сонячного проміння, то від одних, то від інших ділянок морської поверхні, утворюючи золотисту «сте­жечку».

5. Конкурс «Хто  перший»

Перевірка рівня знань членів команд з допомогою  питань у вигляді конкурсу «Хто  перший». (Правильна  відповідь – 1  бал)

 Питання з теми «Відбивання й заломлення світла»

1. Що таке промінь?
2. Що таке світло?

3. У чому суть закону прямолінійного поширення світ­ла? Наведіть приклади поширення світла.

4. У яких випадках може спостерігатися тінь, напівтінь?
5. Сформулюйте закони відбивання світла?
6. Сформулюйте закони заломлення світла?

7. Чим зумовлене заломлення світла на межі двох про­зорих середовищ?
8. Що таке відносний показник заломлення? Яких зна­чень він може набувати?
9. Що таке абсолютний показник заломлення? Яких значень він може набувати?

10.           У чому полягає правило оборотності променів?
11.           Що таке повне відбивання?
12.           Які види дзеркал ви знаєте?
13.           Що таке головна оптична вісь вгнутого дзеркала?
14.           Що таке головний фокус дзеркала?

6. Конкурс кмітливих «Оптичні явища природи. Очевидне й неймовірне»

Учитель. Фізика — наука про природу. Природа — це найбільша лабораторія, де ми, спостерігаючи за яви­щами в ній, формулюємо закони, створюємо теорії. Тож наступний конкурс - конкурс кмітливих. Кожна команда отримує по три якісні задачі і повинна пояснити явища природи. Відповіді дає кожна команда по черзі. Кожна правильна відповідь оцінюється  в 1 бал.

Запитання

1. Чому сніжинки іскряться на сонці? (Сніжинка складається з плоских пластинок, що відбивають світло)

2. Чому світанок настає раніше, ніж сходить сонце? Чи спостерігається подібне явище на Місяці? (Навколо Землі с атмосфера, яка розсіює соняч­не проміння. Ні, бо у Місяця атмосфери немає)

3. Чому важко влучити в рибу, що плаває під водою? (Бо промінь залом­люється)

4. Чим пояснити мерехтіння зірок? (Спос­терігається рух  повітря, тому світлові промені заломлюються не однаково)             

5.  Чому після заходу Сонця темніє не відразу, а поступово? (Навколо Землі є
атмосфера, яка розсіює сонячне проміння)

6. Чому вікна  будинків, коли  дивитися  з  вулиці, здаються  темними? (Відбувається  відбивання  сонячних  променів  від скла)

7.  Конкурс «Веселі перегони по загадках»

Кожна команда задає загадку пов'язану з оптикою сусідній і перемагає та команда, яка останньою  вичерпає свої підготовлені загадки.

8. Завдання  “Калейдоскоп”

    Скласти із складів слова, які б означали фізичні терміни.

      1. Веселка                        4. Дзеркало                   7. Фотометрія                      

      2. Промінь                       5. Світло                        8. Фізика

      3. Освітленість                6. Оптика                          

9. Конкурс «Еврика» (якщо  є  ще  час)

Тема: Розвиток уявлень про світло

Що таке світло? Які його властивості? Що відбувається у зовнішньому світі, коли людина бачить предмет? Відповісти на ці питання намагалися ще учені Стародавньої Греції.

Одним з основоположників геометрич­ної (променевої) оптики є відомий грець­кий математик Евклід (300 р. до н. є.). Свої оптичні праці він виклав в двох тракта­тах «Оптика» і «Катоптрика». В «Оп­тиці» Евклід дотримується помилкової теорії про зорові промені, згідно якої ви­димість предмету обумовлена тим, що з ока, як з вершини, йде конус прямих променів, що дотикаються меж предмету, «як пальці, що обмацують його».

Існувала і інша не менш фантастична теорія про природу світла, розвинута Епікуром (341-270 рр. до н. є.) і Лукрецієм (96-55 рр. до н. є.). Згідно цієї теорії зорові відчуття виникають тому, що в око спостерігача потрапляють якнайтонші плівки - копії, що  відділяють­ся  від предметів і в точності повторю­ють їх зовнішність і  форму.

У «Оптиці» Евкліда вперше був сфор­мульований закон прямолінійного роз­повсюдження світла. Розглядаючи пи­тання про видимі розміри предмету, Евклід правильно вказує, що вони зале­жать від точки зору.

Архімед проводив досліди по заломлен­ню світла, і легенда навіть приписує йо­му спалювання римського флоту за до­помогою увігнутого дзеркала. Доклад­ний опис заломлення світла вперше був зроблений Клеомедом (50 р. до н. є.). Він вказав, що промінь світла при пере­ході з менш густого середовища в більш густе заломлюється, наближаючись до перпендикуляра, поставленого до межі розділу двох середовищ в точку падіння променя, при зворотному переході промінь віддаляється від цього перпен­дикуляра. Серед учених, що дослідили оптичні явища, слід зазначити також і знаменитого єгипетського астронома Птоломея (70 -147 рр. н. є.), що видав в 130 р. н.е. свій трактат «Оптика».

Вимірюючи кути падіння і відповідні ним кути заломлення, Птоломей набув достатньо точних значень, проте відкри­ти закон заломлення світла йому не вда­лося. Він помилково стверджував, що кут заломлення світлового променя про­порційний куту падіння. В питанні про природу світла Птоломей дотримувався теорії зорових променів.

Найбільш ви­датним арабським оптиком був Альгазен (XI ст. н.е.), який відкидає стародавню теорію зорових променів, витіка­ючих з  ока. Він доводить, що зображен­ня предмету  виникає  в  кришталику ока.

Досліджуючи заломлення світла, Альгазен встановив, що кути падіння і за­ломлення непропорційні  один одному. Це був  важливий  поштовх  до відшукан­ня закону заломлення.

Також важливою подією в історії се­редньовічної оптики був винахід оку­лярів.

У XVII ст. експериментальний метод стає основним методом дослідження, що зумовило бурхливий розвиток оптики, який почався з удосконалення методів шліфовки оптичних стекол і спроб скон­струювати збільшувальну трубу. Це ма­ло величезне значення, оскільки в Гол­ландії швидкими темпами розвивалися торгівля і мореплавання, а навігаційна практика потребувала оптичних при­ладів. У 1590 р. голландець Янсен побу­дував перший двохлінзовий мікроскоп, а Ліпперсгей в 1608 г. - телескоп.

Величезну роль в історії оптики зіграв телескоп, добудований в 1609 р. італійським вченим Галілеєм. Почувши про нову зорову трубу, він настільки удосконалив новий інструмент, що отри­мав збільшення в 30 разів тоді як труби перших винахідників ледве збільшува­ли в 5 разів.

Прямолінійне поширення світла наво­дило учених на думку про те, що світло є потік найдрібніших частинок (корпус­кул), що випускаються джерелом світла і рухаються в однорідній речовині пря­молінійно і рівномірно. Потрапляючи в око, корпускули призводять до відчуття світла. Найбільші частинки породжують червоне світло, найменші - фіолетове.

Такі погляди на природу світла отри­мали назву корпускулярної теорії . При­хильником її був англійський фізик і математик І. Ньютон (1643-1727). У 60-х роках XVII в. він почав свої оп­тичні дослідження. Його заслуги в історії розвитку оптики виключно ве­ликі. Він теоретично і експерименталь­но досліджував всі відомі в його час оп­тичні явища. Результати цих досліджень і власні чудові оптичні відкриття були описані ним у фундамен­тальному трактаті «Оптика», виданому в 1704 р. До 60-х років XVII століття відноситься одне з найбільших від­криттів Ньютона - дисперсія  світла. Ще задовго до Ньютона було відомо, що пучок білого світу, проходя­чи через скляну призму, дає на екрані веселкову смужку-спектр. Про це знали Леонардо да Вінчі, Галілей і багато інших учених і пояснювали це тим, що скло якось впливає на світло, змінюючи його забарвлення.

На підставі багатьох дослідів Ньютон переконався в неправильності цього припущення та виділив сім основних кольорів.

Ньютона вважають захисником кор­пускулярної теорії світла і супротивни­ком хвильової теорії.

Голландський фізик X. Гюйгенс (1629-1695) був творцем іншої - хви­льовій теорії світла, основні положення якої увійшли до сучасної фізики. Свої погляди він виклав в «Трактаті про світло», видане в 1690 р. Хвильова те­орія Гюйгенса хоча і пояснювала явища геометричної оптики, але мала істотні недоліки.

Сучасні уявлення про квантові влас­тивості світла об'єднали уявлення кор­пускулярної теорії Ньютона і хвильової теорії Гюйгенса. Згідно з цими уявлен­нями, світло - електромагнітна хвиля, яка випромінюється певними порці­ями - квантами.

Тема. Історія винайдення дзеркала

Вік найстародавніших дзеркал на землі — близько семи тисяч років. До винаходу дзеркального скла в справу йшли камінь і метал: золото, срібло, бронза, олово, мідь, гірський кришталь.

Медуза Горгона перетворилася на камінь, побачивши своє зображення в щиті Персея, що відшліфував його до блиску. Археологи вважають, що най­перші дзеркала - це знайдені в Туреч­чині поліровані шматки обсидіану, що налічують 7500 років. Проте ні в одне з античних дзеркал не можна було, наприклад, розглядати себе ззаду або розрізняти відтінки кольору.

У одному з грецьких міфів йдеться про Нарциса, який годинами лежав на березі озера, милуючись своїм віддзер­каленням у воді.

Будь Нарцис людиною заможною, він, треба думати, придбав би собі дзеркало з полірованого металу. В ті часи довести до дзеркального блиску шматок сталі або бронзи величиною з долоня було не так - то просто. До того ж поверхня тако­го дзеркала окислювалася і її доводило­ся щодня чистити.

Латинське spektrum  в німецькій мові перетворилося на  Spiegel («Шпігель» — дзеркало). З цього можна  зробити  висновок, що  до Німеччини  дзеркала  принесли  рим­ляни.

Тільки у XI ст. з'явилися відомі нам дзеркала з скла. Одна з перших згадок про них належить французькому мене­стрелеві Венсану де Бове. За його слова­ми, в таких дзеркалах на скло  знизу накладався  свинець. А  в 1773 р. в Нюрнберзі  вже  виник  цех дзеркаль­ників. З того часу виготовлення дзеркал стає важливою галуззю європейських ремесел.

Венеція була першою країною (в ті часи вона мала статус самостійної держави), яка почала видавати патенти на винаходи. У 1507 р. брати Данзало  дель Галло отримали патент на виготов­лення кришталевих дзеркал. (Сьогодні на ринку антикваріату венеціанські дзеркала є коштовністю).

Першими виробниками дзеркал ста­ли венеціанці. Технологія була на ті ча­си досить складна: тонкий шар олов'яної фольги накладався на папір, який з іншого боку покривався ртуттю, по ртуті знову прокладався папір, і ли­ше потім зверху накладалося скло, яке придавлювало цей листковий пиріг, а з нього тим часом витягувався папір. Зрозуміло, подібне дзеркало було вельми каламутним - та все ж воно відображало більше світла, чим його поглинало. Та­ким процес залишався  аж до 1835 року, коли німець­кий професор Юстус фон Лібіх  відкрив, що, використовуючи срібло, можна  отримувати  набагато  ясніші  і  виблискуючі  дзеркала.

В результаті дзеркало три століття залишалися неймовірно рід­кісними і фантастично дорогими това­ром.

Людовик XIV був буквально схиблений на дзеркалах. Саме у його час фірма «Сан -гобен» розгадала секрет ве­неціанського виробництва, після чого ціни різко впали. Дзеркала почали з'яв­лятися на стінах приватних будинків, в картинних рамах. У XVIII столітті вже дві третини парижан обзавелися ними. Крім того, пані почали носити на поясі маленькі люстерка, прикріплені лан­цюжками.

З давніх пір зберігся прийом захисту тонкого металевого шару лаковим пок­риттям.

Винахід справжнього дзеркала слід віднести до 1279 року, коли франциска­нець Джон Пекам описав спосіб покри­вати скло тонким шаром свинцю.

Можливість бачити себе з боку приве­ла до колосальних наслідків: європейці стали більше контролювати свою по­ведінки.

ІІІ.   Підсумок уроку

Журі  оприлюднює підсумкові бали. Визначає команду - переможця.

IV. Цікавинки

Світло  в  однорідному  середовищі  поширюється  прямолінійно. Непрозорі  предмети, що  розташовані  на  шляху  поширення  світлових  променів, утворюють  тінь. Самі  ж  вони  виглядають  темними. На  цьому  знімку  видно, що  поверхня  води  в  безвітряну  погоду  є  плоским  дзеркалом. У  ньому  видно  відбите  зображення  Сонця, дерев  та  кущів.

 Як бачить бджола?

     Зір бджіл відрізняється від зору лю­дини. Людина розрізняє близько 60 окремих кольорів видимої частини спект­ра. Бджоли розрізняють тільки: жовтий, синьо-зелений, синій, «пурпур­ний», фіолетовий і не видимий для лю­дини - ультрафіолетовий. Бджолиний «пурпурний» колір - це суміш жовтих і ультрафіолетових променів спектра, що бачить бджола. Майже всі білі квіти в природі поглинають ультрафіолетову частину спектра, тоді як жовті і сині частіше їх відбивають. Тому квіти, білі для ока людини, бджолами сприймають­ся як синьо-зелені.

Світло морських глибин

Світіння моря - це завжди світіння живих організмів. Широко поширені в минулому уявлення, начебто світіння моря викликається розчиненими в морській воді солями або фосфором  виявилися глибоко  непра­вильними. З повною підставою можна називати світло, що народжується в морі, «живим світлом»..

На сьогодні відомо понад 800 видів морських організмів, що викликають світіння - від світних бактерій і од­ноклітинних джгутикових до світних рачків і риб. Серед «сухопутних» організмів світяться лише деякі види ко­мах (жуки із сімейства світляків, ли­чинки окремих видів комарів), а також деякі види грибів. Саме гриби викликають добре відоме світіння трухлявок у лісі.

Світні бактерії розділяють на дві гру­пи. До першої належать бактерії, що мо­жуть жити вільно в морській воді. У 1 л морської води міститься в середньому 103-104 таких бактерій. Вони часто се­ляться на мертвій рибі, у результаті ри­ба, яка гниє, починає світитися. Другу групу світних бактерій складають бак­терії, що є співмешканцями риб і голо­воногих молюсків. Світлові органи дея­ких риб являють собою спеціальні куль­тиватори для таких світних бактерій. Кровоносна система риби забезпечує бактерії поживними речовинами, дос­тавляє їм кисень, виводить продукти обміну. Коли кровоносні судини риби стискуються, зменшується приплив крові, а разом з тим і доступ кисню до бактерій; у результаті світіння бактерій слабшає або навіть припиняється. Роз­ширення судин викликає, навпаки, спа­лах світіння.

Було б, однак, неправильно думати, що світіння будь - яких організмів пов'язано із світінням бактерій, які живуть у них. Багато організмів випромінюють світло самі; вони мають для цього спеціальні органи (фотофо­ри), нерідко досить складні.

У прибережних зонах морів поширені світні одноклітинні джгутикові - так звані нічні світильники. Сама тварин­ка - червоного кольору, її випроміню­вання - блакитне. Крупні представники можуть бути діаметром близько 1-2 мм; їх добре видно неозброєним оком. Ззовні вони нагадують мілку дрібнозернисту ікру.

І.А. Гончаров в романі «Фрегат «Паллада» так змальовує зустріч з нічними світильниками біля берегів Японського моря: «Безліч червоної ікри, неначе тов­чена цегла, плямами покриває в різних місцях море. Ікра ця сяє вночі нестерп­ним фосфоричним світлом. Вчора світло було таке сильне, неначе з-під судна ви­ривалося полум'я, навіть на парусах відбивалася заграва, позаду корми сте­лилася широка полум'яна вулиця».

Викликають світіння деякі види ме­дуз. Серед них часто зустрічається в мо­рях і океанах жовтогаряча  медуза - пелагія. Її купол має в діаметрі до 25 см, а довжина щупалець досягає до 2 м. Ко­ли медузу роздратувати, на поверхні її  купола з'являються світні зелені лінії. Вражаючий ефект складає рачок еуфа-узіда. Він досягає в довжину від 3 до 5 см і дає дуже сильне світло. Роз­поділені по тілу рачка світні органи ма­ють складну будову. Вони можуть по­вертатися, здатні фокусувати вип­ромінювання, змінювати його інтен­сивність.

Мілководний кальмар ватасенія, що живе в Японському морі, теж може світитися. Добре простежуються світні органи кальмара (фотофори). Особливо яскраво світяться фотофори на кінцях щупалець. Цікавим є світіння риб. Воно буває трьох видів: позаклітинне (будучи роздратованою, риба викидає хмару світного слизу); внутрішньоклітинне (створюється спеціальними світлови­ми органами, що містять випромінюючі клітини); бактеріальне (створюється світними бактеріями, що живуть у визначених місцях на тілі риби). Фото­фори риб із внутрішньоклітинним світінням досить різноманітні, часто ма­ють складну будову.

Природа їх забезпечила відбивачами, лінзами, діафрагмами, світлофільтрами. Фотофори можуть устеляти рядами тіло риби зовні, як, наприклад, у деяких видів акул (такі риби нагадують розцвічені вогнями туристичні лайне­ри), але можуть знаходитися й усере­дині тіла риби. як. наприклад, у риби рабдамії. У цієї риби, заховані усередині тіла світлові органи, являють собою спеціальні нарости кишечника. Ви­промінювання, що випускається світло­вими органами рабдамії, виходить на­зовні через дві напівпрозорі лінзи на че­ревній стороні тіла риби.

V. Домашнє завдання

Повторити § 17 - 23

Скласти  кросворд

Додаток  1

Додаток  2