Підтримка під час війни

Психологічна підтримка в умовах війни

Черниш Катерина Миколаївна

Вчитель інформатики

Криворізька гімназія № 102

м.Кривий Ріг, Україна

katacern159@gmail.com

Вступ

Психологічний стан та психічне здоров’я під час військових дій є вкрай важливим. Багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу й паніку. Психологи сформулювали корисні поради, як опанувати себе в критичних умовах, як допомогти близьким та підтримувати здоровий психічний стан в критичних умовах.

Ми - люди, ми можемо бути втомлені, і дратівливі, і часом нас накриває хвиля тривоги чи люті. І часом ми «зриваємося», робимо щось, що точно не хотіли б робити (наприклад, кричимо на дітей). Війна виснажує наші психічні ресурси – тож не дивно, що часом ми втрачаємо контроль. Але коли таке стається – ми можемо просто попросити вибачення, намагатися виправити ситуацію, винести з помилок урок – але не судити і не картати себе. Бути добрим – це теж слухати свої потреби і відповідати на них – без самозвинувачень у егоїзмі. Бути добрим до себе – це так як би вчитися бути собі другом – люблячим, розуміючим, неосудливим, чесним, турботливим.

В часі війни усе змінюється… І нам треба бути гнучкими та швидко адаптуватися до нових реалій. Але і в цій іншій реальності є незмінні цінності – те, заради чого ми живемо, те, що завжди є і буде для нас найголовнішим. Це наче зорі на нічному небі – коли ми їх бачимо і уміємо «читати» їх дороговкази, ми ніколи не заблукаємо… Тож нам важливо регулярно дивитися на небо нашої душі… Це про дітей, про родину, про Україну… Це про красу, творчість, працю. Про мрії. Про Життя… По цих зорях ми можемо укладати собі крок за кроком дорогу на кожен день – бо які б не були обставини і труднощі – ми розуміємо, що наше життя не втратило сенс – нам треба любити і творити... Зв’язок з нашими цінностями дає нам силу і дає надію. Дає неймовірну витривалість. У них – наша сила – сила Правди, сила Любові та Світла!

Як автомобілю в дорозі треба регулярно поповнювати пальне, так і нам пильнувати, в якому ми стані і мати свою «карту» і свій список активностей, що допомагають нам відновити сили. Деякі прості й елементарні – сон, здорове харчування, прогулянки на природу, фізична активність, час з рідними та друзями. Але час війни може вимагати «дозаправок» – у кожного їх перелік може бути різним: волонтерські активності, книги чи фільми, що нас надихають, молитва, пісні, спорт, гумор, зв’язок з природою, творчість та багато ін.

Вони живлять нас. Подружні, родинні, дружні, з колегами на роботі, у нашій спільноті, народі. Ми сильні – коли ми разом. Але добрі стосунки не стаються самі по собі. Їх теж наче сад треба плекати (і теж, як сад інколи «обрізати»). І добрі стосунки – це завжди про взаємну турботу – про давати і брати. Підтримуйте інших – для цього часом треба зовсім мало – трішки уваги, трішки добрих слів. Але теж, що є дуже важливо – просіть про підтримку, говоріть про власні потреби, діліться і радістю, і болем... У ці важкі часи, ми так потребуємо взаємної підтримки і допомоги, доброти, і спільної узгодженої дії. Бо тільки так, одним об’єднаним Строєм – ми зможемо врешті вистояти, перемогти і відродити нашу дорогу Україну!

Мета роботи: підібрати необхідні методи та поради задля психологічної підтримки.

Як боротися з перевтомою

В умовах військових дій наше тіло працює на максимальній потужності. Гормони стресу, задача яких мобілізувати тіло в критичній ситуації, також мають свій “термін придатності”. Ви можете спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати.

Основні ознаки перевтоми:

• відчуття знесилення, неспроможність виконувати звичайні функції
• неуважність та погіршення концентрації
• погіршення пам’яті
• уповільнення процесів мислення, зменшення глибини та критичності мислення
• зниження цікавості до роботи
• підвищена дратівливість
• нервозність
• порушення сну
• перманентна сонливість
• підвищення тиску та частоти пульсу
• головний біль
• зниження апетиту
• емоційна спустошеність

Методи боротьби з перевтомою:

• Повноцінний сон, який, за даними Міністерства охорони здоров’я, має складати для дорослих – не менше 7 год на добу, для дітей та підлітків – 8-10 годин.
• Обмеження інформаційного шуму. Відмовтесь від постійного оновлення стрічки новин, читайте їх за графіком, наприклад, по 15 хвилин вранці, в обід та ввечері. Довіряйте тільки перевіреним джерелам інформації.
• Регулярне харчування.
• Регулярне фізичне навантаження. Будь–яка регулярна фізична активність, навіть ходьба на місці чи розтяжка, додасть вам бадьорості. Прогулянка на свіжому повітрі буде кращою за тренування в приміщенні.
• Наскільки це можливо, підтримуйте звичну рутину, звички, слідкуйте за особистою гігієною.
• Зміна діяльності. Намагайтеся раціонально розподіляти час роботи й відпочинку, фізичну й розумову працю.
• Визначення пріоритетів. Усвідомте, що ніхто не в змозі зробити все, то ж визначте 3–5 головних задач для себе не день і дозвольте собі не робити нічого додатково.
• Доброзичливі взаємини з людьми, які є поруч: сім’я, робочий колектив, волонтерська спільнота чи військові побратими. Зберігайте зв’язок, регулярно дзвоніть або пишіть своїм родичам та близьким.
• Фізичний контакт. Подихайте разом, потримайте одне одного за руку. Обніміться з близькими.
• Оптимізм та почуття гумору. Жартуйте, гумор завжди підтримує, навіть за жорстких життєвих обставин.
• Пам’ятайте, що залишатися живим і здоровим – це вже багато.
• Не призначайте дат кінця війни. Ми всі хочемо закінчення, але якщо ваші прогнози не справдяться – вам буде дуже складно емоційно, і ви будете почувати безвихідь.То ж налаштуйтесь “грати в довгу”.
• Згадайте, що є для вас дорогим та важливим, пригадайте, у чому сенс вашого життя. Будуйте плани на майбутнє, визначайте, що найбільш важливе для себе ви зробите, коли настане мир.
• Професійна допомога. Зверніться за підтримкою до професійних психологів (контакти додаємо нижче). Якщо у вас відсутня можливість звернутись до професіонала – попросіть про допомогу своїх родичів та близьких.

Ми відродимося

Скільки би ворог не погрожував знищити нас до останнього, скільки б смертей він не посіяв і руйнувань не приніс. Ми відродимося!

На великому дереві нашого роду багато гілок випалених, обрубаних війною. На великому дереві нашого роду багато ран…

З кожним, хто відійшов у Вічність, хто загинув на полях війни, помирає усе те, що могло б ще бути – ненароджені діти, непосаджені дерева, невтілені задуми…

Але є те, що не помирає. Є те, що житиме. Бо є Любов, яка сильніша за смерть. Саме її силою усе відродиться!

Адже у затиснених долонях загиблих – насінинки. Вони зігріті їх любов’ю, а відтак у них небувала сила. І ми бережно візьмемо кожну з них. І виплекаємо з них сади…

І усі рани будуть зцілені… Наше дерево роду пустить безліч нових пагонів. Воно розквітне і забуяє новим Життям…

І будуть народжуватися діти – Вільні й Крилаті. І вони ростимуть у Правді. І їх душі будуть зіткані зі Світла. Вони будуть разом великим прекрасним Строєм. І вони будуть Людьми…

І здійсниться побачене крізь століття пророком:
«І будуть люде на землі»

Висновки

Ми вистоїмо

Скільки б вогненних куль не впало на нас із неба і скільки б разів не похитнувся наш світ од усіх втрат і руйнувань – ми вистоїмо!

Ми вистоїмо, бо знаємо за що стоїмо. І ми стоїмо вкорінені у Правді – у ній ми незборимі. Стоїмо осяяні Світлом – у ньому ми нездоланні.

І хоч можемо похитнутися і не раз – у нас та сила, що зводитиме нас знову і знову – щоби жити вільними. Бо ми – діти Свободи. У ній – наші крила.

Тому з болю втрат та згарищ руйнувань – ми воскресатимемо силою Життя. Бо ми – ті, що воскресають крилатими з попелу.

Ми вистоїмо – бо ми разом. Наш Стрій великий. Він іде за обрій Вічності. З минулого у майбутнє: від тих, що уже відійшли, до тих, що ще не народжені… Він з усіх земних та небесних сил Добра, що стали поруч з нами у битві за майбутнє –  за те, що має бути…

Ми переможемо

Ми неминуче переможемо у майбутньому – і світанок отого нового дня наближається кожним нашим кроком…

Але ми перемагаємо уже сьогодні.

І не лише осатанілого ворога на полях битв війни.

Наші перемоги теж, коли перемагаємо самі себе кожен день, долаючи страх та відчай, бажання стогнати чи нарікати. Коли зводимося, похитнувшись; коли вертаємося у Стрій. Перемагаємо, коли робимо вибір не уподібнюватися темряві, а залишатися у Світлі.

Наші великі битви, що визначатимуть наші долі, теж на полях нашої душі і на полях наших стосунків.

І ми неминуче маємо перемогти корупцію і лукавство, жадібність і розбрат. Бо не здолавши їх, ми не прокладемо дорогу у наше Майбутнє. Нас чекає ще не одна важка битва – втім за нами Перемога! У нас немає іншої дороги