Писав попри...(есе про Т. Шевченка)

Писав попри…

Твір-есе

Поет з острова Гаїті Рене Деперст сказав: «Шевченко – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу». Так, Т. Шевченко – це людина, яка у кріпосницькому суспільстві стала голосом багатостраждального народу, спромоглася запалити вогнем непокори інші народи й надихнути їх на рішучі дії в усвідомленні своєї національної й людської гідності.

Я вперше почула про Тараса Григоровича від моєї бабусі. Зараз мені важко згадати, що саме вона розповідала, але назавжди закарбувалось у пам’яті її захоплення ним як сильною, відважною й нескореною особистістю. Пізніше я мала можливість детально вивчати життєвий і творчий шлях митця на уроках літератури й історії. Учителі називали його провідником національного ідеалу, борцем титанічної сили та полум’яним патріотом. Ці слова є здавна складеним стереотипом, який закріпився в критичних і літературознавчих працях.

Сьогодні я вже достатньо доросла людина із сформованою життєвою та громадянською позицією, але тільки тепер у мене відкрилися очі: я здатна розгледіти в поетові мужню, навіть безстрашну натуру, яка намагалася своїм словом пробудити самосвідомість українців, давала настанови й переконувала народ у необхідності рішучих дій. Використовуючи влучне й гостре літературне слово, поет писав, писав…попри заборони, попри душевний біль, попри страждання. Воля й незалежність рідного народу – це той випадок, коли сильна натура Кобзаря взяла верх над чутливою та вразливою душею українця...