За оновленими програмами ключовою роботою є навчити дитину писати есе. Це робота мовна, а водночас і літературна. Хай мої есе стануть вам зразком та надихнуть на творчість.
Знайомство з «Кобзарем»
Твір-есе
У наш час немає людини, яка б не була знайома з особистістю Тараса Григоровича Шевченка. Кожний читав його твори, які, безсумнівно, залишили яскравий відбиток у душах людей. Шедеври великого митця, який був голосом національної боротьби в усі часи, просто не можуть залишити байдужими, бо в них є якась таємнича магія, що доторкається серця, якісь містичні чари, що допомагають людям зрозуміти не тільки страждання того часу, а й самих себе.
Можна й надалі розмірковувати над тим, яким геніальним, мужнім та неперевершено талановитим був Т. Шевченко, але я хочу розповісти про те, як познайомився з його творчістю, про те, як Великий Кобзар своїм душевним словом змусив маленького хлопчика, мабуть уперше в його житті, відчути силу любові до Батьківщини.
Я познайомився із чарівним хистом Тараса Григоровича, коли на дев’ятому році життя знайшов «Кобзаря». Допитливі дитячі руки самі простягнулися до книжки, а хлопчик і не здогадувався, що за мить він пізнає всю красу мелодійного українського слова. Я перегортав сторінку за сторінкою, але раптом зупинив погляд на вірші з цікавою назвою «Заповіт». Я жадібно читав кожне слово, і в дитячій уяві з’явилися зовсім не дитячі картини.
Відразу стало зрозуміло, що людина, яке це написала, – справжній патріот, якому не шкода витрачати свої сили та час на боротьбу за волю рідного народу, за краще майбутнє дорогоцінної Батьківщини. Мене вразила мудрість поета, бо він не був занадто самовпевнений, а розумів: за своє життя він не зуміє визволити пригнічений народ, але сподівається, що праця його життя не буде даремною, що зуміє із тліючого попелу народної свідомості роздмухати полум’я в душах земляків. Це полум’я, яке буде спонукати людей повстати та здобути таку жадану та солодку волю. Мою дитячу душу збентежила сила любові автора до Батьківщини, бо навіть після смерті він не хотів розлучатися зі своєю «милою Вкраїною», якій він присвятив усе своє життя.
Збірку «Кобзар» прикрашав портрет письменника. Я вдивлявся в його очі, сповнені мудрістю та любов’ю до кожної людини, і не розумів, як простий вусатий чоловік може бути настільки духовно сильним. Пройшло вже багато часу з «нашого знайомства», а я досі не розумію.