Свято-Успенський собор Києво-Печерського монастиря. Протягом 1622-27 Петро Могила перебував на послуху в одному із скитів Києво-Печерської Лаври, який знаходився на території сучасного села Михайлівка-Рубежівка під Києвом[2 1]. У 1625 році він прийняв чернечий постриг у Києво-Печерському монастирі. М. Костомаров так оцінював перші кроки Петра Могили: Новий архімандрит зразу ж виявив свою діяльність на користь монастиря, завів нагляд над священнослужителями у селах лаврських маєтків, малограмотних наказав учити, а впертих і своєвільних піддавати покаранням: оновив церкву, не шкодував витрат на прикрашення печер, підпорядкував лаврі Пустинно-миколаївський монастир, заснував Голосіївську пустинь, побудував за свій рахунок при лаврі богадільню для жебраків і задумав завести при Печерському монастирі вищу школу.
У 1629 році на Київському помістному соборі був схвалений до видання «Літургіаріон» Петра Могили. Він являв собою служебник, виправлений архимандритом за грецькими джерелами і з його власними догматичними й обрядовими роз'ясненнями літургії. Це одна з найвизначніших праць Могили, яка протягом понад двохсот років не втрачала свого значення.
Петро Могила присвятив значну частину свого життя розвитку православного шкільництва та освіти в Україні. Петро Могила, перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами, і створювалася вона за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колеґій. Всього в ній навчалося понад сто учнів.
Петро Могила з розпису в церкві Спаса на Берестові в Києві. Важливою ділянкою активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії 17 століття вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у 1640 році Петро Могила скликав у Києві собор, на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «Требника» (1646).
Митрополит Петро Могила закінчив свій земний шлях 1 січня 1647 р. Його поховання було призначено на день пам’яті сорока мучеників, який того року випав на вівторок другого тижня Великого посту. Зібралося дуже багато народу, щоб провести в останню путь сина Молдови, якого українці полюбили як свого пастиря і який ототожнив себе з українським народом, на захист прав якого він непохитно стояв упродовж усього життя. Спочатку гроб із тілом Петра Могили стояв у Святій Софії, де він знаходився до дня поховання. Його поховали в крипті лівого крила собору. На смерть Петра Могили було написано багато віршів, у яких висвітлювався святительський подвиг Київського митрополита.
1.Визначте тему й головну думку тексту, знайдіть ключові слова і словосполучення, що відображають його ідею. 2.Користуючись тлумачним словником, поясніть значення слів митрополит, архімандрит, ієрарх, ревний, просвітитель, вихованець, маєтність, шляхтич, послух, розбудова. 3.З’ясуйте, з якої мови запозичено слово корогов.
6.Визначте, які правила регулюють написання слів і словосполучень Київська митрополія, Києво – Печерська лавра, Українська православна церква, Божі заповіді, Львівське братство, Волощина. 7. Доберіть синонім до слів розбрат, шанувати, ворог, постать, вірність, спадкоємець. 8.Знайдіть у тексті цитати, схематично зобразіть речення з ними, поясніть уживання розділових знаків при них.
9.Назвіть вставні слова, використані в тексті, поясніть способи пунктуаційного оформлення їх. 10.Поставте потрібні розділові знаки в реченні: Митрополит Петро Могила ніс православну корогов велично і гідно так гідно що з ним рахувались і українське козацтво і польське шляхетство і король.