Піст і молитва у просакральному розумінні українських вірян

Піст і молитва

у просакральному розумінні українських

Волосюк М.М.,

науковий співробітник Почаївського історико-художнього музею

Розуміння життєвих істин людьми, як вірянами, є явищем варіативно сутнісним і персонально вагомим.

Молитва і піст – це свого роду два крила, які допомагають людині, справжньому вірянину, благочестиво і спасенно для душі і тіла пройти земне життя і удостоїтися всього благого у житті небесному по завершенню життя земного.

Кожен вірянин сприймає значинєвість посту і молитви по своєму персональному тлумаченню.

Молитва, як особливий сакрально просякнутий діалог між Творцем і творінням [людиною – М.В.] є явищем безцінним і життєво необхідним. Ось для прикладу, ми маємо чотири поста протягом календарного року і кожен з нас знає коли який триває. Особливість дотримання поста і віра в його силу є неоціненими і актуальними. Піст – це не просто певного роду обмеження у споживані їжі, дієта, це формування сили волі і загартовування свого духовного «Я». Важливо розуміти, що  наші предки коли дотримувалися поста, то перш за все дбали про духовне очищення: молитви згідно уставу вірянина, читання духовної літератури (Євангелія, вчення Апостолів, життя Святих).

Варто розуміти проваріативність краси тіла і краси духа.

Краса тіла вірянина – це коли він / вона фізіологічно розвинені і стрункі, але не внаслідок поста як одного із видів дієти, а внаслідок правильного раціону харчування і фізіологічної активності, яка й дає здоровий і добрий тонус організму.

Краса духа вірянина – духовна краса вірянина, проявляється в активній життєвій позиції як справжнього вірянина: відвідування церковних богослужінь, постійність молитви, як позитивного діалогу між Творцем і творінням, прочитування повчальної духовної літератури, сприйняття життєвих ситуацій належним чином, без відчаю, без самопригноблення, безмірного самокритикування, без суїцидального настрою.

Чотири поста які ми, віряни, маємо протягом календарного року несуть для нас велику позитивну місію: духовне зростання, мисленнєве і сприйняттєве перезавантаження і очищення духовне загалом, добровільне обмеження в їжі і переосмислення раціону харчування. Так як є чотири пори року, так і є чотири поста кожен з яких унікальний по своєму.

Віра вірян в духовне очищення, висловлюючись мовою сьогодення «духовне перезавантаження», відбувається або ж могло би відбутися завдяки нашій безмірно щирій вірі у Творця Всевишнього і щирій регулярній молитві.

Читаючи книгу вічного життя – Біблію, Євангеліє, ми набуваємо повноцінного духовного насичення, втамовуємо духовний голод і спрагу, позитивно духовно налаштовуємо себе на земне життя загалом.

Різдвяний піст несе нам вірю в краще наше майбутнє, дає можливість повірити в казку життя і духовно зрости на певному етапі світосприйняття.

Пасхальний піст дає можливість побачити наше сутнісне земне «Я», проаналізувати наші вчинки і життєві земні цілі, можливість побачити свою духовну ницість, тому й ми постимо у цей піст по особливому, молитвенно тягнемося до вчення святих отців, частіше спілкуємося зі своїми духовними наставниками і розкаюємося у вчинених неправильних, прогрішних, земних кроках. Чекаємо завершення Великоднього посту як світла у темному тунелі нашого земного буття, маємо надію, що все можна пережити і переосмислити і виправити на належний вірний і гідний вірянина шлях.

Петрів піст, відомий серед українців як Петрівка, славиться своєю поблажливістю і поверховою строгістю, тобто не має надто чітких обмежень і чимось нагадує нам святого апостола Петра, який обіцявся Іісусу Христу у вірі й відданості, а сам зрадив, але розкаявшись у скоєній прогрішності і невірності був помилуваний і удостоївся слави святого і проповідника. Аналогічно і ми, українські віряни, грішимо по різному, розкаюємося і жаліємо про скоєні погані вчинки, отримуємо прощення завдяки сповіді і Святому Причастю, знову грішимо і знову всі дії спочатку: піст – молитви – розкаяння і прогрішність.

Успенський піст, який ми маємо у серпні місяці має багато подібних елементів із Великоднім постом, але не є таким тривалим і завершується святом, яке для вірян є надто хвилюючим Успіння Пресвятої Богородиці, на честь цього свята особливі богослужіння у всіх церквах України.

Постійне дотримання поста у середу й п’ятницю, а подекуди і в понеділок, дає нам, вірянами, можливість пам’ятати про вагомість сакрального, духовного збагачення і тілесного, фізіологічного, очищення душі і тіла.

Просакральні розуміння поста і молитви справжнього українського вірянина проявляються у правильному тлумаченні цих дійств як для себе так і для оточуючих, а не просто обговорення  цього як загальних понять земного життя.