Назарій Яремчук народився в звичайній селянській родині, де виховували чотирьох дітей, прищеплюючи їм любов до співу, рідного краю і культури. Музику любили всі Яремчуки – у батька був прекрасний тенор, який він демонстрував у церковному хорі, гарний голос був і у матері, вона ще грала на мандоліні та виступала в місцевому народному театрі. Назарій почав співати ще дитиною. Слово вдячності батькам згодом вилиється у пісні.https://www.youtube.com/watch?v=XQXPLYn. F5 PQ
Вижницька школа-інтернат 1 вересня 1959 року пішов до школи у рідному селі. В юнім віці життя здавалося безтурботним, але у дванадцять років Назарій пережив перший тяжкий удар, коли помер батько. Мати вимушена була віддати сина до Вижницької школи-інтернату. До навчання ставився добросовісно, займався у гуртках, надаючи перевагу хоровому.
Але стежина життєвої долі повернула так, що після навчання у Вижницькій школі- інтернаті і по закінченню Вижницької середньої школи спробує вступити на географічний факультет Чернівецького університету. Але не пройшовши за конкурсом, працює в геологорозвідувальній експедиції і водночас навчається на курсах водіїв. Заняття проходили в Вижницькому будинку культури – мистецькому закладі, де вирувало життя молоді. Тут проводив свої репетиції Левко Дутківський - керівник вокально – інструментального ансамблю, який згодом перетворився в закоханий у пісню колектив із дзвінкою назвою «Смерічка». В якому власне Назарій і розпочав свій творчий шлях.
Батьки Назарія: Назарій та Марія Яремчукі Але під час зйомок сталася трагедія — померла його мати Марія Даріївна, велику любов до якої проніс через усе своє життя. На жаль, в цей час, він був далеко від дому, і полинув у світ крик душі – «Чуєш, мамо!»https://www.youtube.com/watch?v=DRNcn-as. Wo4
Але життєва стрічка рухалася вперед , а з нею і щоденні турботи, які поступово загоювали важку рану. Назарій веде активне концертне життя. Бере участь у численних пісенних фестивалях, як вітчизняних ,так і зарубіжних. Разом із «Смерічкою» гастролює по всіх країнах колишнього Радянського Союзу, побував в Канаді, Бразилії, США, Лаосі, Аргентині та багатьох інших країнах. Він ніс у краї близькі й далекі нашу рідну українську пісню.
Згодом сторінки його творчості розвивалися швидко та яскраво: В 1978 році Яремчуку присвоєно звання Заслуженого артиста України. Його також нагороджено орденом Дружби народів.1981 рік став для Назарія стежкою до міжнародного визнання. Ансамбль “Смерічка” представляє державу на міжнародному конкурсі «Братіславська ліра». Соліст Яремчук став його лауреатом. У 1982 Назарій — лауреат республіканської премії ім. Миколи Островського. У 1984 році співак був удостоєний звання лауреата Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм до 40-річчя перемоги у війні 1941-1945 рр. 1985-го — дипломант ХІІ Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві. Після того, як Левко Дутківський покинув “Смерічку”, Назарій Яремчук став художнім керівником ансамблю.1987 — Назарію присвоєно звання Народного артиста України. Це була констатація факту його надзвичайної популярності й народної любові. Мабуть, мало знайшлося б у колишньому Радянському Союзі людей, які хоча б раз не чули його пісень і одразу ж не закохувалися у них.
Пісні у репертуарі Назарія Яремчука….. Вони серед тих небагатьох, які змушують нас прислухатись до неповторної рідної пісні. Любов до рідної землі, до рідного народу була для Яремчука якоюсь глибинною, всепоглинаючою. Ще задовго до незалежності він проспівав пісню “Гей, ви, козаченьки”, де є слова “научіть нащадків так любити волю”. І який він був щасливий, коли в потужному пориві встав зал, вперше почувши в його виконанні “Козаченьків”.https://www.youtube.com/watch?v=Pg. ENo8 MVYxg
Його не можна було не любити. Природний талант і краса, оригінальна манера співу, колоритний, приємного тембру голос, доброта відзначали Назарія як Митця і як Людину. Він співав нам і про батьківську смерекову хату, і про мамину світлицю, про писанку, про дивний світ карпатських українців, заквітчаний червоною рутою і розмарією, стожари, з якими він хотів мріяти і жити….https://www.youtube.com/watch?v=c. Fh. Xqzy59 DU
Пісню “Родина” він чомусь не поспішав записувати, немов відчував, що вона стане останньою в його житті. Саме її він виконував у концерті в Національній опері України 4 червня 1995 року. Пісня “Родина” стала сповіддю перед Богом і людьми, стала саме тією піснею, яку хотіла почути Україна.
Назарій казав, що відчуває себе так, ніби у нього виростають крила . І вдома, і у творчості все було прекрасно. І раптом знову. Страшна хвороба підступила до нього коли цього ніхто не чекав. Друзі Назарія допомагають йому виїхати до Канади, сподіваючись, що західна медицина зможе допомогти. Але вже відчуваючи, що помирає, Назарій повертається на Україну, щоб доспівати своїх пісень. Співоче поле. Місто Київ. Це був останній виступ Назарія. Сили залишали митця. Схудлий, а очі – як догораюче багаття. Назарій співав на диво легко, невимушено. І заспівав так ,як тільки зміг. Але помах руки до людей - якийсь кволий , боязкий ,наче прощався з ними назавжди.https://www.youtube.com/watch?v=r. KUatlw142 I
До останньої миті Назарій був великим оптимістом, вірив, що подолає свою хворобу, але невблаганна смерть була сильнішою і зробила свою чорну справу. Це сталося 30 червня 1995 року. У розквіті сил, таланту, енергії підступна недуга обірвала політ цього чарівного птаха – улюбленця публіки чверть віку.
Кажуть, що незамінних людей немає. У випадку з Назарієм Яремчуком із цим твердженням можна посперечатися, адже співака з таким талантом, неймовірною працездатністю та невичерпною любов'ю до України ніким неможливо замінити. Він назавжди увійшов до історії української культури.https://www.youtube.com/watch?v=x. Zajp. KBgiw4