Пистьмова робота Про Використання сучасних технологій для проведення дистанційного виробничого навчання

Національний педагогічний університет імені М.Драгоманова

«Львівський навчально-науковий центр професійної освіти»

 

 

 

 

 

 

 

Письмова робота

на тему:

«Використання сучасних технологій для проведення дистанційного виробничого навчання»

 

 

 

 

 

Роботу виконала

слухач Якимів Л.М.

майстер в/н ЛВПУКТБ

 

 

 

 

 

 

 

Львів-2020

Вступ

 

Дистанційне навчання - сукупність технологій, що забезпечують доставку учням основного обсягу навчального матеріалу, інтерактивна взаємодія учнів і викладачів у процесі навчання, надання їм  можливості самостійної роботи з навчальними матеріалами, а також у процесі навчання.

Сьогодення можна назвати ерою інформатики та телекомунікацій. Це ера спілкування, трансферу інформації та знань. Навчання і робота, сьогодні ці два слова стали синонімами: професійні знання старіють дуже швидко, тому необхідно їхнє постійне вдосконалювання. Світова телекомунікаційна інфраструктура дає сьогодні можливість створення систем масового безперервного самонавчання, загального обміну інформацією, незалежно від тимчасових і просторових поясів. Дистанційне навчання ввійшло в XXІ століття як найефективніша система підготовки і безперервної підтримки високого кваліфікаційного рівня фахівців.

В XXІ столітті доступність комп'ютерів і Інтернету роблять поширення дистанційного навчання ще простіше й швидше. Інтернет став величезним проривом, значно більшим, ніж радіо й телебачення. З'явилася можливість спілкуватися й одержувати зворотний зв'язок від будь-якого студента, де б він не перебував.

Існує декілька організаційно-методичних моделей дистанційного навчання.

– Навчання по типу екстернату. Це навчання, орієнтоване на екзаменаційні вимоги вищих навчальних закладів, воно призначалося для студентів, які з якихось причин не могли відвідувати стаціонарні навчальні заклади.

–   Навчання на базі одного університету. Це вже ціла система навчання для студентів, які навчаються не стаціонарно (on-campus), а на відстані, заочно або дистанційно, тобто на основі нових інформаційних технологій, включаючи комп'ютерні телекомунікації (off-campus). Такі програми для одержання різноманітних дипломів розроблені в багатьох провідних університетах миру.

–  Співробітництво декількох навчальних закладів. Таке співробітництво в підготовці програм заочного дистанційного навчання дозволяє зробити їх більш професійно якісними і менш дорогими.

– Автономні освітні установи, спеціально створені для цілей дистанційної освіти. Самою великою подібною установою є Відкритий університет (The Open Unіversіty) у Лондоні, на базі якого в останні роки проходить навчання дистанційно велика кількість студентів не тільки з Великобританії, але з багатьох країн світу.

– Автономні навчальні системи. Навчання в рамках подібних систем ведеться цілком за допомогою телебачення або радіопрограм, а також додаткових друкованих посібників.

– Неформальне, інтегроване дистанційне навчання на основі мультимедійних програм. Такі програми орієнтовані на навчання дорослої аудиторії, тих людей, які з якихось причин не змогли закінчити школу і отримати середню освіту. Такі проекти можуть бути частиною офіційної освітньої програми, інтегрованими в цю програму, або спеціально орієнтовані на певну освітню мету, або спеціально націлені на профілактичні програми здоров'я, як, наприклад, програми для країн, що розвиваються.

Організаційно-технологічні моделі дистанційної освіти.

– Одинична медиа – використання якого-небудь одного засобу навчання і каналу передачі інформації. Наприклад, навчання через переписку, навчальні радіо- або телепередачі. У цій моделі домінуючим засобом навчання є, як правило, друкований матеріал. Практично відсутня двостороння комунікація, що наближає цю модель дистанційного навчання до традиційного заочного навчання.

– Мультимедиа – використання різних засобів навчання: навчальна допомога на друкованій основі, комп'ютерні програми навчального призначення на різних носіях, аудио- і відеозапису. Однак, домінує при цьому передача інформації в "одну сторону". При необхідності використовуються елементи очного навчання - особисті зустрічі студентів і викладачів, проведення підсумкових навчальних семінарів або консультацій, очний прийом іспитів.

– Гипермедиа – модель дистанційного навчання третього покоління, що передбачає використання нових інформаційних технологій при домінуючій ролі комп'ютерних телекомунікацій. Найпростішою формою при цьому є використання електронної пошти і телеконференцій, а також аудіо навчання (сполучення телефону і телефаксу). При подальшому розвитку ця модель дистанційного навчання включає використання комплексу таких засобів як відео, телефакс і телефон (для проведення відеоконференцій) і аудіографіку при одночасному широкому використанні відеодисків, різних гіперзасобів, систем знань і штучного інтелекту.

–  Віртуальні університети.

– Створені університетами навчальні сервера – це розширення стін самого університету. У його віртуальних аудиторіях так само, як і в основних, можна буде згодом і лекцію послухати, і лабораторну на віртуальному стенді виконати, і знайти засоби для проектування, виконання розрахунків, моделювання спроектованого пристрою. Але можливо, що все перераховане вище стане прерогативою спеціалізованих віртуальних університетів - електронних відкритих університетів без стін.

Сучасне дистанційне навчання будується на використанні наступних основних елементів:

– середовища передачі інформації (пошта, телебачення, радіо, інформаційні комунікаційні мережі);

– методів, залежних від технічного середовища обміну інформацією.

У наш час перспективною є інтерактивна взаємодія викладача зі студентами за допомогою інформаційних комунікаційних мереж, з яких масово виділяється середовище інтернет-користувачів. В 2003 році ініціативна група ADL почала розробку стандарту дистанційного інтерактивного навчання SCORM, що припускає широке застосування інтернет-технологій. Введення стандартів сприяє як поглибленню вимог до складу дистанційного навчання, так і вимог до програмного забезпечення.

Під час дистанційного навчання використовуються наступні основні елементи:

–           дистанційні курси;

–           веб - сторінки й сайти;

–           електронна пошта;

–           форуми й блоги;

–           чат і ІCQ;

–           теле - і відеоконференції;

–           віртуальні класні кімнати;

та інше.

Дистанційне навчання претендує на особливу форму навчання (поряд з очною, заочною, вечернею, екстернатом).

Використання технологій дистанційного навчання дозволяє:

–  знизити витрати на проведення навчання (не потрібно витрат на оренду приміщень, поїздок до місця навчання, як студентів, так і викладачів та інше);

– проводити навчання великої кількості людей;

– підвищити якість навчання за рахунок застосування сучасних засобів, об'ємних електронних бібліотек та інше;

– створити єдине освітнє середовище (особливо актуально для корпоративного навчання).

Дистанційне навчання грає все більшу роль у модернізації освіти. Дистанційне навчання, що здійснюється за допомогою комп'ютерних телекомунікацій, має наступні форми занять.

– Чат-Заняття - навчальні заняття, які здійснюються з використанням чат-технологий. Чат-заняття проводяться синхронно, тобто всі учасники мають одночасний доступ до чату. У рамках багатьох дистанційних навчальних закладів діє чат-школа, у якій за допомогою чат-кабінетів організовується діяльність дистанційних викладачів і студентів.

– Веб-Заняття - дистанційні уроки, конференції, семінари, ділові ігри, лабораторні роботи, практикуми й інші форми навчальних занять, проведених за допомогою засобів телекомунікацій і інших можливостей "Всесвітньої павутини".

Для веб-занять використовуються спеціалізовані освітні веб-форуми - форма роботи користувачів по певній темі або проблемі за допомогою записів, що залишаються на одному із сайтів із установленої на ньому відповідною програмою.

Від чат-занять веб-форуми відрізняються можливістю більше тривалої (багатоденної) роботи й асинхронним характером взаємодії студентів та викладачів.

– Телеконференції проводяться з використанням електронної пошти. Існують форми дистанційного навчання, під час якого навчальні матеріали висилаються поштою в регіони.

В основі такої системи закладений метод навчання, що одержав назву "Природний процес навчання" (Natural Learnіng Manner). Дистанційне навчання - це демократична проста й вільна система навчання. Вона була винайдена у Великобританії і зараз активно використовується жителями Європи, для одержання додаткової освіти. Учень, постійно виконуючи практичні завдання, здобуває стійкі автоматизовані навички. Теоретичні знання засвоюються без додаткових зусиль, органічно вплітаючись у тренувальні вправи. Формування теоретичних і практичних навичок досягається в процесі систематичного вивчення матеріалів і прослуховування й повторення за диктором вправ на аудио й відеоносіях.

Освітнє суспільство має потребу в особистості, яка здатна до самоосвіти. Забезпечення безперервності освіти є соціальним замовленням суспільства. Дистанційна форма навчання здатна забезпечити постійний освітній ріст особистості. Дистанційне навчання, по суті, являє собою особисто-орієнтовану форму навчання. Воно надає можливість вибору викладача, можливість підбору навчального матеріалу залежно від інформаційної потреби студентів. На відміну від заочної форми засоби зв'язку в дистанційному навчанні максимально оперативні, навчальні програми й курси гнучкі й індивідуальні.

Дистанційне навчання розвивається колосальними темпами, цьому сприяє й розвиток мережі Інтернет, і зростання її інформаційних і комунікаційних можливостей. Однак, дистанційні технології, впроваджені в освітній процес, вимагають більш ретельного відпрацьовування методик засвоєння знань, аналізу пріоритетів факторів, що впливають на ефективність роботи викладачів і студентів в дистанційному середовищі.

Дистанційне навчання відкриває студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищує ефективність самостійної роботи, дає зовсім нові можливості для творчості, знаходження і закріплення різних професійних навичок, а викладачам дозволяє реалізовувати принципово нові форми і методи навчання із застосуванням концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.

Система дистанційної освіти може і повинна зайняти своє місце в системі освіти, оскільки при грамотній її організації вона може забезпечити якісну освіту, що відповідає вимогам сучасного суспільства сьогодні.

На сьогодні дистанційне навчання є однією з провідних світових тенденцій в освіті – ця технологія реалізує принцип безперервної освіти і здатна задовольнити постійно зростаючий попит на знання в інформаційному суспільстві.

В Україні дистанційне навчання активно впроваджується з 2002 року. На сьогодні вже у понад 42 вищих навчальних закладах України впроваджено програмну платформу MOODLE (систему управління дистанційним навчанням), яка  забезпечує дистанційне навчання.

 

У професійно-технічних закладах також впроваджуються нові форми  інформаційних технологій навчання. І успішні училища мають у своєму розпорядженні досить велику кількість напрацювань у цьому напрямку. Але щодо дистанційної форми навчання, то мусимо констатувати про її практично повну відсутність на рівні професійно-технічних закладів. Простий пошук у мережі Інтернет за ключовими словами «дистанційне навчання/освіта училище» серед навчальних закладів України  видає порівняно невеликий список училищ, де передбачена така форма навчання. Однак, йдеться, по суті, про її найнижчий рівень реалізації, тобто можливість завантаження тих чи інших навчальних матеріалів - текстових документів Word або презентацій Power Point - онлайн.

При розробці загальної методології дистанційного навчання в училищах необхідно завжди враховувати специфіку таких навчальних закладів. Апріорі в них не можлива «чиста» форма дистанційного навчання, коли весь курс навчання можна, в принципі, провести без очної складової. Підготовка професійних робітничих кадрів як така  потребує багато часу на засвоєння учнями практичних навичок обраної професії, що вимагає від них безпосередньої участі в цьому процесі. Неможливо підготувати професійного оператора, касира чи автослюсаря без його фізичної присутності під час виробничого навчання.

Тому ДН в ПТНЗ може бути тільки додатковим, допоміжним  засобом навчанням. Рівень  застосування засобів ДН у конкретному учбовому закладі визначається  матеріально-технічними умовами, підготовленістю учасників навчального процесу, професійним спрямуванням закладу та іншими факторами. Потенційно, весь теоретичний матеріал учбового процесу можна перевести на дистанційну форму навчання. Але, враховуючи вже згадану специфіку ПТНЗ, загальний рівень знань учнів та їхню навчальну дисциплінованість, таку форму навчання слід впроваджувати вибірково, намагаючись  досягти оптимального співвідношення між очним та дистанційним компонентами.

Таким чином, дистанційне навчання не обов’язково означає  звільнення  учнів від необхідності відвідувати навчальний заклад, але воно дозволяє  викладачу зосередитися на творчій роботі, роз`яснені важких моментів навчального матеріалу, словом, приділити більше уваги саме практичній роботі. У свою чергу учням ДН забезпечує більшу свободу в навчанні: можливість вчитися  будь-де і будь-коли; працювати з  першоджерелом, а не конспектом чи застарілими підручниками; налагодити активний діалог з викладачем, і як результат, отримати об’єктивну  перевірку своїх знань.

Якщо навчальний заклад вирішив впроваджувати ДН постає питання з чого починати.

По-перше, необхідно визначитися з методикою організації дистанційного навчання у конкретному навчальному закладі. У своїй роботі Величко Н.О. «Дистанційне навчання в інформаційному середовищі професійно-технічної освіти: проблеми і перспективи» визначила п`ять можливих типів ДН: «ПТНЗ-Інтернет», «ПТНЗ-Інтернет-ПТНЗ», «Учень-Інтернет-Педагог», «Педагог-Інтернет-Центр», «Учень-Інтернет» [1]. На практиці, звичайно, можливі комбінації цих варіантів.

Після всебічного аналізу всіх аспектів для організації ДН підходить  третій тип - «Учень-Інтернет-Педагог», за класифікацією автора. Цей тип. полягає у тому, що : «дистанційне навчання частково замінює очне. Учні вчаться у звичайному ПТНЗ, але, крім реальних живих педагогів, з ними епізодично чи безперервно працює віддалений від них «віртуальний» педагог чи майстер виробничого навчання. Заняття проводяться за допомогою електронної пошти, Інтернет-чатів, веб-ресурсів і мають за мету поглиблене вивчення будь-якого предмета чи теми, підготовку до екзамену чи вступу до ВНЗ і т.д. Форми занять – дистанційні курси, семінари, консультації» [1].

Наступний крок на шляху впровадження ДН передбачає створення цього «віртуального педагога», а точніше створення відповідного програмно-інформаційного середовища, на основі якого  і буде  організовано ДН. Тут можливі три варіанти: організувати ДН на базі сайту навчального  закладу або ж створити окремий ресурс і розміщувати  на ньому матеріали, використовуючи типові засоби сайтобудування. Перевагами цього методу є відносна простота і швидкість реалізації, а також  дешевизна. Серед недоліків слід відзначити той факт, що надзвичайно важко або навіть  майже неможливо створити цілісну та універсальну систему ДН. Проте, як вже згадувалося вище, деякі заклади ПТО вже використовують таку модель, а тому її можна використовувати  як початковий етап у впровадженні ДН.

Існує інший варіант, а саме  розробити власну програму реалізації ДН для свого навчального закладу. Перевагами  цього шляху є  можливість «заточити», як говорять програмісти, таку систему  відповідно до своїх потреб [2]. В ідеалі, можливо, це був би найкращий варіант. Але розробку такої системи можна порівняти з ручним виготовленням автомобіля. Не маючи значних фінансових ресурсів і відповідних спеціалістів, реалізувати якісний індивідуальний проект ДН в умовах ПТНЗ надзвичайно важко. Навіть вищі навчальні  заклади рідко зважуються на подібні розробки.

Тому найреалістичнішим є третій варіант. За останні два-три десятиліття програмістами і відповідними спеціалістами було створено чимало вдалих реалізацій систем ДН. Серед них є досить серйозні платні проекти, а також низка безкоштовних.  Останні, як правило, можна знайти у відкритому доступі і вони також досить потужні.  Від організатора ДН у конкретному навчальному закладі вимагається тільки, виходячи із задач, які повинна вирішувати така система та можливостей його  навчального закладу обрати з реалізованих раніше проектів той, що підходить найкраще. (звичайно, не порушуючи авторських прав). Однак й цей варіант не позбавлений певних недоліків, хоча слід визнати, що вони незначні: необхідно придбати ліцензію для платної версії (але ж можна використати і безкоштовну систему), і згодом адаптувати  її до потреб свого навчального закладу.

З досить великого списку таких систем можна виділити такі [4]:

Atutor

Офіційний сайт: www.atutor.ca

Система створена канадськими розробниками. Включає в себе весь необхідний e-learning-інструментарій.

Moodle

Офіційний сайт: https://moodle.org/

Moodle (модульне об'єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище) - вільна система управління навчанням.

Система втілює філософію «педагогіки соціального конструктивізму» і орієнтована насамперед на організацію взаємодії між викладачем і учнями, хоча підходить і для організації традиційних дистанційних курсів.

Efront

Офіційний сайт http://www.efrontlearning.net/

eFront є результатом тісної співпраці з сотнями клієнтів. Це надійна навчальна платформа, яка включає функціонал для управління навчанням та розвитку персоналу.

Ilias

Офіційний сайт: http://www.ilias.de/

ILIAS - вільне програмне забезпечення для підтримки навчального процесу. Система, яка досить поширена у ВНЗ.. Проект розвивається з 1998 р. Розроблена в Кельнському університеті (Німеччина).

Оlat

Офіційний сайт: http://www.olat.org

Розробка системи почалася ще в 1999 р. в Цюріхському університеті (Швейцарія), де вона є основною освітньої платформою електронного навчання до сьогодні.

Вибір програмного середовища для роботи системи важливий, але далеко не головний  етап на шляху до впровадження дистанційного навчання.

Основа дистанційного навчання - це грамотний та якісний контент, оскільки ідея дистанційного навчання передбачає навчання без викладача. Справа в тім, що під час очного навчання викладач своєю харизмою «тримає» увагу аудиторії, роз’яснює  матеріал, і як тільки цей елемент втрачається, то виникає питання, як переснити всю методику викладання в електронний курс.  Головний виклик полягає у тому, щоб не лише відібрати та подати  контент навчального матеріалу в електронному курсі, але й так його вибудовувати щоб учень не втратив інтересу під час самостійного засвоєння матеріалу.

На жаль, навіть талановиті викладачі, які дуже добре проводять заняття очно, далеко не завжди розуміють як ефективно здійснити цей перехід від одного виду навчання до іншого, у нашому випадку до електронного, а тому вони теж потребують відповідного навчання.

 

 

Висновок:

 

Засобами, що забезпечують у дистанційному навчанні використання усіх форм взаємодії, є сучасні інформаційні телекомунікаційні технології, які дають учням  змогу самостійно долучатися до найрізноманітніших інформаційних джерел. Найбільш поширеними засобами організації дистанційного навчання на сьогодні є засоби, що базуються на Інтернет-технологіях – електронна пошта, відеоконференції, чати, форуми, веб-сайти, онлайн-бібліотеки, файли розсилок. Усі ці засоби часто комбінуються з традиційними друкованими матеріалами.

Таким чином, головною особливістю дистанційного навчання є самоосвіта як основа дистанційного навчання, що передбачає самомотивацію учня щодо власного навчання, а також високий рівень самоорганізації. Дистанційне навчання є ідеальним рішенням для тих, хто віддає перевагу сучасним інформаційним технологіям у навчанні, цінує свій час та заощаджує кошти.

 

Література:

 

1. Велично Н.О.  Дистанційне навчання в інформаційному середовищі професійно-технічної освіти: проблеми і перспективи./Вісник професійно-технічної освіти Вінниччини. – 2015. –№7. С.7-12.
2. Богачков Ю.М., Ухань П.С., Новіков Ю.Л.   Дистанційне навчання школярів – можливості і проблеми  комп’ютер у школі та сім’ї  №2, 2011– С.29-33.
3.           [Електронний ресурс] Напреев Я.Л. Образовательный потенциал систем дистанционного обучения. Доклад на конференции Publishing house Education and Science s.r.o : Наука и образование - 2012/2013. Секція: педагогіка, Режим доступу: http://dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/1939/1/n_0005.pdf
4. [Електронний ресурс] В.А. Богомолов. Обзор бесплатных систем управления обучением Режим доступу:    http://ifets.ieee.org/russian/depository/v10_i3/html/9_bogomolov.htm