Специфіка культури доби Відродження. Відродження інтересу до Античності;Обґрунтування права науки і розуму на незалежність від церкви;Антропоцентризм замість теоцентризму;Світський залізний характер культури та літератури;Спроби компромісного поєднання надбання античності давньоримського та християнського варіанта з християнською ідеологією католицизму
Класифікація періодів. Протовідродження (Передвідродження) (2-а половина XIII століття — XIV століття);Раннє Відродження (1410/1425 рр. XV ст. — кінець XV століття);Високе Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття);Пізнє Відродження (середина XVI — 90-ті роки XVI століття), співіснування з маньєризмом. В архітектурі — виникнення палладіанства;Північне Відродження — XVI століття, співіснування з північниміталійським маньєризмом
Загальна характеристика За своєю основою Ренесансу властивий гуманістичний світогляд, звернення до культурної спадщини античності, її «відродження» (звідси і походження терміну). Його провісниками виступили поет Данте, художник Джотто та інші. Але родоначальниками Відродження вважаються Франческо Петрарка (1304—1374), автор «Книги пісень» і Джованні Бокаччо (1313—1375), автор «Декамерону».
Загальна характеристика В малярстві піонером була Флорентійська школа на чолі з Філліппо Брунеллескі(1377—1446), Донателло (1386—1466), Мазаччо (1401—бл.1428). Це період так званого «Раннього Відродження». Таким чином, перша в історії людства культура, антифеодальна за спрямуванням, виникла в італійських містах — державах, що першими стали на капіталістичний шлях розвитку економіки і вибороли політичну незалежність у аристократії та князів церкви.
Батьківщина Відродження, безсумнівно, Флоренція де у 1293 році, тобто саме на зорі Відродження, була прийнята перша, фактично, республіканська конституція в християнській Європі, причому конституція дуже демократична.І виявляється, там, де є громадянські свободи, там, де економічний успіх, там і народжуються нові творчі ідеї.
Джо́тто ді Бондо́не (італ. Giotto di Bondone, * бл.1267, Веспіньяно, Італія — †8 січня 1337, Флоренція, Італія) — італійський живописець, маляр. Один із предвісників епохи Відродження у сфері живопису і реалізму. Фрески Джотто на біблійну тематику і досі вважають шедеврами світового мистецтва.
Живопис, починаючи з 12-13 ст., починає відігравати все більш значущу роль в становленні і розвитку європейської художньої культури. Західноєвропейський живопис повільно відходить від статичних, застиглих схем в бік ще несміливого руху, динаміки. До того ж живопис — найбільш пристосований до передачі будь якого сюжету чи відверто умовної ідеї. Візантійська художня традиція ще зберігає привабливість для західноєвропейських художників, але вони вже самі здатні запропонувати нові деталі, нове розуміння простору і часу, нові композиції, бо мало рахуються з жорсткими канонами.
Рогір ван дер Вейден (нід. Rogier van der Weyden,справжнє ім'я Роже де ла Пастюр (Roger de la Pasture) 1399/1400, Турне — 18 червня, 1464,Брюссель) — відомий нідерландський художник I-ї половини 15 століття, французького походження. Малював портрети, релігійні образи, завдяки яким і увійшов до історії мистецтва.
Ганс Мемлінг (нім. Hans Memling, нід. Jan van Mimmelynghe, лат. Johannes Memmelinc або Memlinc; 1433/1435, Зелігенштадт — 11 серпня1494, Брюгге) — найбільший фламандський живописець другої половини. XV століття. Продовжуючи піздньоготичну художню традицію, Мемлінг в релігійних картинах з тонко розробленими інтер'єрними і пейзажними фонами зазнав впливу італійського живопису Відродження.
Пізане́лло (італ. Pisanel), справжнє ім'я Анто́ніо ді Пу́ччо Піза́но (італ. Antonio di Puccio Pisano); бл. 1395, Піза — бл. 1455, Рим) — італійськийживописець, рисувальник і медальєр. Пізанелло був одним із головних представників мистецтва пізньої готики в Північній Італії, а також майстром портретних медалей.