Тема: Що таке Конституція.
Мета: дати уявлення про те, що таке конституція, визначити характерні ознаки, які характеризують Конституцію України як Основний Закон держави, зміст її окремих положень, називати три гілки органів влади в Україні та їх повноваження; розвивати вміння працювати з нормативними документами, Конституцією України, виховати в учнів бажання жити за Конституцією України, не порушуючи її жодної статті.
Тип уроку: комбінований
Форма проведення: урок з використанням інтерактивних технологій.
Обладнання: тексти Конституції України, конституції інших країн, презентація, комп'ютер.
Тема: Що таке Конституція.
Мета: дати уявлення про те, що таке конституція, визначити характерні ознаки, які характеризують Конституцію України як Основний Закон держави, зміст її окремих положень, називати три гілки органів влади в Україні та їх повноваження; розвивати вміння працювати з нормативними документами, Конституцією України, виховати в учнів бажання жити за Конституцією України, не порушуючи її жодної статті.
Тип уроку: комбінований
Форма проведення: урок з використанням інтерактивних технологій.
Обладнання: тексти Конституції України, конституції інших країн, презентація, комп’ютер.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація навчальної діяльності учнів
Правовий диктант
1.Правило - норми суспільного життя, які визначають дії людей, організацій, колективів у певних життєвих ситуаціях.
2. Суб’єктивне право – можливість особи задовольняти свої потреби законним шляхом .
3.Обєктивне право - система загальнообов’язкових, формально визначених норм, правил поведінки, що встановлюються й підтримуються державою та регулюють важливі суспільні відносини.
4.Закон – документ, нормативний акт, який має вищу юридичну силу, приймається законодавчим органом держави в особливому порядку.
5.Правовідносини- це суспільні відносини, що регулюються нормами права.
6.Правоздатність- можливість мати юридичні права й обов’язки.
7.Дієздатність – можливість своїми діями набувати юридичних прав, самостійно нести юридичну відповідальність.
8. Процедура розроблення і прийняття законів називається ( Законодавчим процесом)
9. Правопорушення - винна дія або бездіяльність особи, яка порушує встановлені норми права, завдає шкоди й спричиняє юридичну відповідальність.
10. Правомірна поведінка - поведінка людини, яка не порушує норми права
11. Види правопорушень: кримінальне, адміністративне, дисциплінарне, цивільно- правове.
12. Вставити пропуски у реченні.
До адміністративної відповідальності може бути притягнута особа з ….( 16 років) , до кримінальної за найтяжчі злочини - ….. ( з 14 років), а за всі інші - …( з 16 років).
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Пригадайте, де і коли в курсі історії вам траплялося поняття «конституція».
Оголошення теми і мети уроку
1. Поняття «конституція».
Слово «конституція», як і багато інших юридичних понять, походить ще із Стародавнього Риму. Латинське слово «constution» означає «устрій». За часів Давньоримської імперії саме таку назву мали важливі державні акти.
Імператори Риму так називали свої укази. За часів середньовіччя цю назву застосовували в деяких країнах для позначення привілеїв феодалів. У 1710 р. гетьман Пилип Орлик саме так назвав розроблений ним документ «Пакти та Конституції законів та вільностей Війська Запорозького», який часто називають Конституцією Пилипа Орлика. Зміст цього документа був досить демократичним, але реальної сили він не набув — адже гетьман Пилип Орлик на той час був гетьманом у вигнанні.
Конституцію називають Основним Законом держави. І дійсно, це особливий закон, він відрізняється від інших нормативних актів. У чому ж полягають її особливості?
Перша з них найвища юридична сила Конституції. Це означає, що в разі протиріччя між нормами будь-яких звичайних законів, указів, актів уряду або міністерств і Конституції, норми Основного Закону завжди переважатимуть.
Друга особливість Конституції — це особливий порядок її прийняття. Якщо закони приймають здебільшого парламентом (лише іноді — референдумом, в Україні ще немає жодного такого закону), то Конституції досить часто приймаються референдумом. Відомі випадки, коли конституцію «дарував» народові монарх або військовий диктатор. У деяких країнах (зокрема і в Україні) конституцію приймав парламент, але при цьому дотримувалися спеціальної, більш складної процедури, аніж при прийнятті звичайних законів.
Конституції притаманна іі підвищена стабільність, унести до неї зміни складніше, ніж до звичайного закону. І це зрозуміло — адже в Конституції визначають основні правила життя держави, вона, як кажуть юристи, має установчий характер — саме на основі її норм приймається чимало інших законів.
Отже, Конституція — це Основний Закон держави, який установлює основи життя суспільства й державного устрою, що має найвищу юридичну силу.
У ч и т е л ь. Знайдіть у Конституції України норми, які закріплюють особливості Основного Закону.
У ній закріплені основні права, свободи та обов’язки громадян, основи державного ладу, основи будови держави, визначено, як утворюються та діють органи державної влади. Конституція є фундаментом всіх законів держави, її Основним Законом. Вона має найвищу юридичну силу. І це означає, що всі закони та підзаконні акти повинні відповідати нормам, записаним у Конституції. На основі кожної норми Конституції приймається відповідний закон або підзаконний акт. Сама ж Конституція приймається згідно з особливо визначеним порядком.
Для законів та інших правових актів Конституція виступає юридичною базою. Вона встановлює:
• види правових актів, які приймаються державними органами;
• визначає сфери та об’єкти законодавчого регулювання;
• прямо називає законі, які повинні бути прийнятими.
Юридичні властивості Конституції:
• верховенство;
• вища юридична сила;
• юридична база законодавства.
В юридичній науці та практиці Конституції приділяється особлива увага. Нею займається спеціальна галузь — конституційне право.
2. Конституція України — Основний Закон держави.
Самостійна робота за завданням + наклейка «Структура Конституції України»
Прочитати текст підручника ( п.2, ст.41-43), ознайомтеся із статтями1, 3, 5, 8 Конституції України і складіть на в зошиті по 3 запитання для свого опонента до даного пункту.
Суверенність України означає, що наша держава може самостійно вирішувати питання свого життя, вона самостійна в міжнародних відносинах, сама встановлює закони та здійснює правосуддя.
"Демократія» в перекладі з латини означає «влада народу». Усі люди в демократичній державі мають рівні права та обов'язки. У демократичній державі обов'язковим є формування органів влади шляхом регулярних вільних виборів. У ній забезпечується реальна участь громадян в управлінні державою, дієвий вплив їх на вирішення важливих питань життя держави.
Правова держава — це держава, де забезпечено верховенство права, взаємна відповідальність громадянина й держави (не лише людина відповідає перед державою, а й держава несе відповідальність за виконання своїх функцій перед кожним громадянином). У правовій державі проголошуються, закріплюються в законах, гарантуються та реально забезпечуються права людини. Важливою ознакою є також поділ державної влади.
Соціальна держава — це держава, діяльність якої направлена на забезпечення добробуту громадян, їхнього гідного життя. У соціальній державі існує розвинута система охорони здоров'я, соціального забезпечення тощо.
Конституція України
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (...)
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Конституцію України було прийнято Верховною Радою України 28 червня 1996 р.
3. Поділ державної влади в Україні.
Пояснення вчителя
Конституція України
Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (...)
Як ви вважаєте, з якою метою здійснюється поділ державної влади?
В Україні нині створена певна система поділу державної влади. Вона безпечує систему врівноважень і противаг у діяльності органів державної влади. Така система запобігає зосередженню всієї влади в руках однієї гілки влади, вимагає від кожної з них урахування позиції іншої.
а) будинок Верховної Ради України; б) будинок Кабінету Міністрів України; в) будинок Конституційного Суду України
Головне завдання законодавчої влади зрозуміло з її назви — вона приймає закони. Однак це не єдине завдання єдиного органу законодавчої влади — Верховної Ради України. Вона приймає бюджет — фінансовий план держави на рік. Верховна Рада України також призначає прем'єр-міністра, інших членів уряду нашої держави, деяких високопосадовців.
Основне завдання органів виконавчої влади — забезпечити ефективну роботу економіки держави, її повсякденне життя в усіх сферах. Виконавча влада організовує виконання прийнятих законодавцями законів. Серед органів виконавчої влади є такі, що забезпечують діяльність па всій території України (Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади), а також місцеві органи, що діють лише на частині території України.
Якщо ж виникає суперечка між певними особами, то вони можуть звернутися до суду. Саме розв'язання конфліктів, установлення винуватості особи в скоєнні правопорушення є завданням судової влади.
В Україні є декілька видів судів. Конституційний Суд України визначає відповідність Конституції України до прийнятих законів, Указів Президента, рішень Уряду України, а також тлумачить (пояснює) зміст Конституції та законів України. Інші суди (загальні та спеціалізовані — адміністративні та господарські) розглядають справи про різноманітні правопорушення та суперечки.
Найбільше справ припадає на долю загальних судів. Адже саме вони визначають, чи винна особа в скоєнні злочину, розв'язують суперечки, які стосуються сімейних, трудових, цивільних житлових відносин. До нього можуть звертатися будь-які фізичні та юридичні особи, в яких виникли певні проблеми. Згідно з законодавством України, до суду за захистом своїх прав має право звернутися будь-яка особа, якій виповнилося 14 років.
Господарські суди вирішують суперечки між юридичними особами — фірмами, заводами, іншими організаціями. До адміністративного суду слід звертатися, якщо особа вважає, що її права порушені з боку державного органу — наприклад, сільрада відмовилася виділити землю, міліція відмовила видати дозвіл на придбання мисливської рушниці.
Основним законом більшості сучасних держав є конституція. Цьому нормативному актові притаманні особливості юридичного статусу — найвища юридична сила, підвищена стабільність,особливий порядок прийняття, установчий характер конституції. Конституція України визначає нашу державу як незалежну та суверенну, правову, демократичну та соціальну. У Конституції України закріплено принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову.
Запам'ятайте: Конституція — Основний Закон держави; найвища юридична сила; поділ державної влади.
ІV.Закріплення нового матеріалу
А) Показ презентації « Історія української конституції».
Б) Репродуктивно – аналітична бесіда.
1. Чи зрозуміле вам поняття «конституція»?
2. Які особливості має Конституція України як Основний Закон держави?
3.На які гілки поділяється державна влада в Україні?
4.Назвіть органи, які належать до кожної з гілок влади в Україні
5. Які основні положення Конституції України ви знаєте?
6.Коли була прийнята Конституція України?
7. Укажіть назву кожного з 15 розділів.
8. Укажіть загальну кількість статей.
9. Який розділ Конституції України є найбільшим за обсягом?
V. Підсумки уроку
V. Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф 6 підручника.
2. Повторити матеріал теми «Правила і закони у суспільстві та твоєму житті» і підготуватись до тематичного оцінювання.
Терміни та поняття
Держава - це універсальна політична форма організації суспільства, що характеризується суверенною владою, її політичним і публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через діяльність спеціально створених органів та організацій, надання своїм рішенням обов’язкової правової форми, встановленням податків з метою ефективного функціонування механізму влади та реалізації загально соціальних повноважень.
Конституці́йне пра́во — галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів.
Констит́уція (лат.constitutio— установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільствата громадян.
Влада – здатність і можливість справляти вплив на діяльність і поведінку людей за допомогою авторитету, права, примусу.
Викона́вча вла́да (також екзекутивна влада) - це одна з трьох гілок державної влади, яка, відповідно до конституційного принципу поділу влади у державі, розробляє і втілює державну політику спрямовану на забезпечення виконання законів та управляє сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. Виконавчій владі надається можливість самостійно приймати рішення необхідні для виконання цих завдань, проте вона є підзвітною відносно законодавчої гілки влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада.
Державна влада – вид публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, здатність держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей та діяльність об’єднань, які знаходяться на її території.
Повноваження – закріплені за органом державної влади права і обов’язки (у тому числі обов’язки нести відповідальність за наслідки виконання повноважень).
Суверенітет - ( від французького – найвища влада) – верховенство, повнота, зовнішня незалежність державної влади.
Ви́борча систе́ма — сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою