ПЛАН – КОНСПЕКТ №14
проведення заняття з предмету «Захист Вітчизни»
з учнями 11-х класів «___»__________20 р.
Тема: "ОСНОВНІ ВИДИ ІНЖЕНЕРНИХ ЗАГОРОДЖЕНЬ.”
Мета уроку:
Дати основні поняття про основні види інженерних загороджень, способи застосування(встановлення) мінно-вибухових загороджень та їхні демаскуючі ознаки.
Хід уроку
Вступна частина
1. Основні види протитанкових інженерних загороджень.
2.Основні види протипіхотних інженерних загороджень.
3.Основні типи протипіхотних і протитанкових мін.
4. Порядок встановлення протитанкових та протипіхотних мін.
Час: 45хв.
Місце: навчальний клас.
Метод: теоретичне заняття.
Методичне забезпечення:
Підручник «Захист Вітчизни» (2011 р.), плакати «Захист Вітчизни» (2015 р.)
Порядок проведення:
1. Вступна частина — 12 хв
1.1. Шикування учнів в одну шеренгу, перевірка за списком та огляд зовнішнього стану учнів, віддача рапорту командиром взводу вчителю предмета «Захист Вітчизни», привітання, виконання команд: «Ставай!», «Рівняйсь!», «Струнко!», «Вільно!».
1.2. Оголошення теми, основної мети та порядку проведення уроку.
1.3. Стройове тренування. Виконання команд: «В одну шеренгу — Ставай!», «Взвод, в дві шеренги — Ставай!». Виконання поворотів ліворуч, праворуч, кругом на місці.
1.4 Тренування у відповіді на привітання начальника на місці.
2. Основна частина — 30 хв.
2.1. Основні види протитанкових інженерних загороджень.
Протитанкові надовби — пірамідальні бетоні конструкції фортифікаційного типу чи вриті в землю рядами гранітні глиби. Призначені для ускладнення роботи танкових підрозділів неприятеля. Більш малі протитанкові надовби повинні пошкоджувати днище танка и можуть бути замасковані. Крупні протитанкові надовби повинні своїми розмірами ускладнювати розчистку проходів. Часто використовуються спільно з мінними полями і дротяними загородженнями. В довгочасній фортифікації Другої Світової війни використовувалось до 10-20 рядів надовбів, оточених 20-30 рядами колючого дроту.
Протитанковий їжак – саме просте протитанкове загородження, яке являє собою об’ємні шестикінцеві зірки. Їжаки менш ефективні, ніж мінні і інші загородження, але їх можна у великій кількості виготовляти з підручних матеріалів без застосування високих технологій и легко перекидати з однієї ділянки на іншу, що особливо важливо у військовий час.
2.2. Основні види протипіхотних інженерних загороджень.
Колючий дріт - тип загородження у вигляді дроту з розташованими на ній гострими шипами. Використовується для будівництва недорогих загороджень, а також для покращення якостей тих, що вже існують. Людина чи тварина, яка спробує пройти крізь колючий дріт, буде відчувати не самі приємні відчуття, навіть може отримати рану. Загородження з колючого дроту потребують тільки опори і сам дріт. Його може швидко встановити навіть робітник з низькою кваліфікацією.
Спіраль Бруно являє собою протипіхотне загородження у вигляді циліндричної спіралі діаметром 70-130 см і довжиною до 25 м, сплетеної з декількох ниток колючого дроту, які перетинаються.
Спирали Бруно з’явились під час Першої світової війни.
Часник - військове загородження. Складається з декількох гострих штирів, спрямованих у різні боки. Якщо його кинути на землю, то один шип буде направлений догори, а решта становитимуть опору. Загородження з великої кількості розкиданого часнику було ефективно проти кінноти, застосовувалось також проти піхоти, слонів і верблюдів. Довжина кожного стрижня біля 5 сантиметрів, товщина 0,8-1 см. Стрижні можуть закінчуватись зазубринами, як риболовні крючки.
Сучасні аналоги часнику (які називають «їжаки») використовуються у якості протиавтомобільного загородження - для проколу шин.
Засіка - оборонне загородження у лісовій місцевості. Одне з самих серйозних і найбільш трудно знешкоджуємих перешкод. Будується з дерев діаметром не менше 15 см, повалених рядами чи хрест-навхрест вершинами в сторону противника. Робиться дуже скоро. Заважає переміщення піхоти і виключає маневр кавалерії.
Засіки відомі з стародавніх часів, застосовувались вони і у війнах початку ХХ ст.
С-185, "Гобі" – Електросигналізаційний комплекс для охорони державного кордону, прийнятий на озброєння у 1988 році на заміну С-175. Лінійна частина комплексу зроблена на металевих (а не дерев’яних) опорах без козирків. Вперше комплекс працює безконтактно, показуючи спрацювання при наближенні порушника ближче 1-2 метрів до лінійної частини.
2.2. Основні типи протипіхотних і протитанкових мін.
Мінно-вибухові загородження становлять основу інженерних перешкод і влаштовуються у вигляді мінних полів, мін та окремих мін.
Для обладнання мінно-вибухових загороджень застосовуються протипіхотні та протитанкові міни.
1. Протитанкові міни бувають :
· проти гусеничні;
· протиднищеві;
· проти бортові.
2. За вражаючєю дією:
· фугасні;
· осколкові;
· кумулятивні;
3. По направленості дії:
· направленої дії
· ненаправленої дії
4. По виду матеріалу виготовлення корпусу:
· металеві
· дерев’яні;
· пластмасові;
· комбіновані.
5. По можливості розмінування :
· Розмінуванні;
· не розмінуванні.
6. По способу підриву міни:
· нажимні;
· електричні;
· на розривання розтяжки;
· на розтягування розтяжки
· годинникові міни
7. По способу встановлення:
· вручну;
· системою дистанційного мінування;
· реактивною системою залпового вогню;
· авіаційними засобами;
· наземними транспортними системами;
· артилерійськими системами.
8. Магнітні міни.
9. Міни з самознищуванням.
Протипіхотні міни фугасного типу "Монета”, "Пелюсток”, та ін. Мають крихітні розміри 4 – 6 см. при товщині 1 см. та вагою 8 – 11 г. Корпус такої міни виготовлено з м’якого пластику або синтетичної тканини, вибуховий заряд – желеподібна вибухівка малої ваги – до 9 г. Міни цього класу не мають вибухового пристрою. Їх розкидають на місцевості за допомогою засобів дистанційної установки. У вхідному положенні вони просякнуті флегматизованими речовинами (фреоном) при падінні на землю не вибухають. Через кілька хвилин після падіння на землю вони стають вибухонебезпечними: при незначному натисканні або переміщенні вони вибухають. Колір міни – такий як і місцевість . Вони можуть тривалий час перебувати у бойовому стані.
Протипіхотні осколкові міни - можуть вбити або поранити кілька десятків чоловік. Це – найефективніші міни, які при спрацюванні підскакують на висоту до 0,8-1,5 м. І при вибуху вражають у радіусі до 20 м. Міни встановлюються вручну або дистанційно.
Найбільш сучасними є протипіхотні міни типу МОН (МОН –50, МОН –100, МОН –200). Це міни направленої дії. Цифра вказує відстань ураження.
3. Завершальна частина — 3 хв.
1. Підведення підсумків уроку.
2. Домашнє завдання на наступний урок.