План-конспект уроку "Доба героїчних походів козацтва"

Історія України  8 клас

Тема: Доба героїчних походів козацтва. П. Конашевич-Сагайдачний

Мета: охарактеризувати морські походи козаків, простежити основні напрямки цих походів на карті; проаналізувати діяльність П. Конашевича-Сагайдачного, скласти його історичний портрет; дати оцінку його діяльності; визначити результати та наслідки участі козаків у Хотинській війні.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

● називати дати Хотинської війни, показувати на карті територію запорозьких земель, напрямки походів козаків на володіння османської імперії;

● пояснювати і застосовувати поняття: «козак», «Запорозька Січ», «кіш», «козацька старшина», «кошовий отаман», «козацька рада», «козацькі клейноди», «реєстрове козацтво», «низове козацтво», «курінь», «покозачення»;

● описувати морські походи на турецькі володіння;

● наводити приклади військового мистецтва козаків;

● характеризувати військово-політичну організацію козацтва, участь у Хотинській війні; визначати причини, сутність та наслідки «доби героїчних походів»;

● висловлювати судження щодо діяльності П. Конашевича-Сагайдачного.

Обладнання: підручник, атлас з історії України.

 Тип уроку: засвоєння нових знань.

Основні поняття, терміни, назви: ясир, яничар, каторга, гарем, героїчні походи, Хотинська війна Основні дати та події: 1616 р. – здобуття Кафи запорозькими козаками на солі з П. Конашевичем-Сагайдачним; 1621 р. – Хотинська війна.

Історичні постаті: Петро Конашевич-Сагайдачний.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та цілей уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Бесіда

1. До складу яких держав входили українські землі на початку XVII ст.?

2. Стисло охарактеризуйте становище українського населення під владою іноземних держав.

3. Якої шкоди завдали українським землям турецько-татарські набіги?

4. Яке значення мала боротьба козаків з турками і татарами?

5. Охарактеризуйте військову майстерність козаків.

6. Як ви вважаєте, з якою метою козаки здійснювали походи проти турків і татар?

III. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Турецько-татарські напади на україну

Учитель (супроводжує розповідь показом на карті).

На середину XV ст. міжнародне становище українських земель ускладнилося.

Саме в цей період унаслідок занепаду монголо-татарської держави — Золотої Орди — в Криму виникла татарська держава — Кримське ханство. Вона швидко потрапила у васальну залежність від турецького султана. Турки захопили узбережжя на півдні Криму і розмістили свої гарнізони в багатьох містах-фортецях, найголовнішою з яких була Кафа. Згодом Туреччина встановила контроль над значною частиною північного узбережжя Чорного моря, зокрема над гирлом Дунаю та Дністра з фортецями Килією й Аккерманом (Білгородом).

На території, що сягала від гирла Дунаю до Приазов’я і Прикубання, перебували улуси — татарські кочовища. Вони належали Буджацькій (Білгородській), Єдисанській (Очаківській), Джам- буйлуцькій (Перекопській), Єдичкульській, а також Кубанській ордам — племінним об’єднанням татар-ногаїв. Усі вони перебували у васальній залежності від Кримського ханства та Османської імперії.

Кочове скотарство, яким займалися татари, не в змозі було їх прогодувати. Вони нападали на сусідні країни, щоб захопити здобич. Нерідко до татар приєднувалися турки. Вони палили міста і села, грабували майно, худобу, а також захоплювали ясир — полонених, яких продавали в неволю. Найбільшими центрами работоргівлі були Кафа і Стамбул.

1482 року кримський хан Менглі-Гірей спустошив Київ і захопив величезний полон. Відтоді татарські набіги в Україну стали постійними. Незліченне число чоловіків, жінок і дітей потрапляли в жахливу неволю. Пустками ставали квітучі поселення.

Наслідки турецько-татарських нападів

● Знищення і спустошення українських земель;

● пограбування і спалення українських міст та сіл;

● захоплення в полон українських чоловіків, жінок, хлопчиків та дівчат, які потрапляли в рабство; полонених називали ясир;

● чоловіки ставали веслярами на турецьких галерах-каторгах, жінки та дівчата потрапляли до гаремів, хлопчиків здавали до султанської гвардії, де з них виховували вірних захисників султанського престолу — яничарів;

● усіх, хто чинив опір, убивали.

Робота з термінами і поняттями:

Ясир (від турецького «полонений») - бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські , російські й польські землі.

Гарем - жіноче приміщення в будинку мусульманина, де утримувалися жінки й наложниць господаря.

Яничари - привілейована піхота в турецькій армії, що поповнювалася примусовим набором хлопчиків підданих-християн, які виховувалися для військової служби.

Каторга - назва великого дерев’яного веслового військового судна в Османській імперії.

Робота з візуальними джерелами

1. Розгляньте малюнки і складіть розповідь за ними.

2. Як би ви назвали (підписали) ці малюнки?

Суходільні та морські походи козаків

Учитель. Із розвитком Запорозької Січі боротьба проти турків та татар набувала активного характеру. Починаючи з кінця ХVІ ст., козаки здійснювали постійні напади на володіння Туреччини та Кримського ханства.

Як зазначали, спочатку литовський, а потім і польський уряди не могли оборонити Україну від татарсько-турецької агресії. У них не вистачало ні коштів, ні військових засобів. Захист українського населення від ворогів ліг на плечі козацтва.

1575 р. козацький гетьман Богдан Ружинський вирішив відплатити перекопським татарам за спустошення України. Він пробився із загоном козаків до Криму. Під час походу козаки приступом узяли Кафу і звільнили чимало полонених.

З появою Війська Запорозького боротьба проти турків та татар стала більш організованою й активною. Козаки несли сторожову службу, захищали переправи. Вони розбивали татарські загони, які гнали полонених до Криму. 1589 року татари здійснили свій черговий похід в Україну. Дізнавшись про вторгнення татар на Галичину і Поділля, козаки зробили швидкий перехід із Запорожжя до Дністра. Несподівано з’явившись вночі перед татарським табором, вони знищили кілька тисяч татар і звільнили усіх полонених. Хан змушений був утікати.

У відповідь на татарські вторгнення запорожці громили татарські кочові стійбища. Вони руйнували татарські й турецькі фортеці, знищували їхні гарнізони, здійснювали проти них морські походи. Особливо такими вдалими були походи початку XVII ст. Цей період в історії козацтва так і назвали — «доба героїчних походів».

Робота з підручником

Опрацювати відповідний текст підручника і скласти таблицю «Морські походи козаків».

Метод «Мозковий штурм»

Висловити власну думку про значення морських походів козаків. Орієнтовні відповіді

1. Значно послабили військову міць супротивника.

2. У результаті походів було звільнено багато полонених.

3. Походи сприяли зростанню авторитету козаків у європейському світі, про що свідчили сучасники.

Робота з літературними джерелами

Прослухайте уривки з народних пісень цього періоду. Скажіть, як пов’язані ці пісні між собою?

За річкою вогні горять,

Там татари полон ділять.

Село наше запалили

І багатства розграбили.

Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли.

А в долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть:

Коло шиї аркан в’ється,

А на ногах ланцюг б’ється...

Була Варна здавна славна.

Славнішії козаченьки,

Що тої Варни дістали

І в ній турків забрали.

А по Чорному морю супротивна хвиля вставає,

судна козацькі на три часті розбиває:

одну часть взято — в землю Агарську занесено,

другу часть гирло Дунайське пожерло,

а третя де ся має — в Чорному морі потопає.

Петро Конашевич-Сагайдачний

Робота зі складання історичного портрета

1. Опрацювати історичну інформацію і скласти портрет Петра Конашевича-Сагайдачного.

2. Один із сучасників сказав про Сагайдачного: «Муж рідкісної мудрості та зрілого судження у справах». Чи згодні ви з його думкою? Сформулюйте власне ставлення до цієї постаті.

Зі спогадів сучасників

Змалку привчився натягати лук, зброї та коня з рук не випускати... легко переносити всяку тяготу, голод, труд; не боятися ворога і в разі небезпеки виявляти мужність. І взагалі, то був чоловік великого духу, що шукав небезпеки, легковажив життям, у бій ішов перший, відходив останній. (Тараненко М. Г., Левітас Ф. Л. Історія України. Навчальний посібник для 8-го класу. — К. : Фаренгейт, 2000. — С. 53)

І. Крип'якевич про П. Сагайдачного

Він був відважний вояк і добрий вождь. Не шкодував він життя, сам шукав небезпеки, перший ішов у бій, відступав останній, в поході був обережний і насторожений. Від козаків він вимагав послуху й дисципліни, за всякі провини карав суворо. Він знав, що тільки в трудах і небезпеках можна виробити добре військо. Щороку Сагайдачний водив козаків на Чорне море проти турків та татар. Під Сагайдачним козаки підучилися добре воєнного ремесла і здобули собі велику славу в усьому світі (Крип’якевич І. Історія України. — К.: Товариство «Просвіта», 1992. — С. 58).

О. Д. Бойко про П. Сагайдачного

У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, тверезим розрахунком, твердістю і водночас схильністю до компромісів (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2002. — С. 140).

М. Грушевський про П. Сагайдачного

Сагайдачний був проворний, діяльний, в таборі сторожкий, мало спав і не пиячив... на нарадах був обережний і в усяких розмовах маломовний; супроти козацького своєвільства бував дуже суворий і карав смертю за провини.

...В сучаснім громадянстві славили Сагайдачного як дуже розважного, глибокого політика, що вмів поставити козаччину на службі загальнонародним справам і зробив з війська козацького опору національного українського життя. Те, що тільки накльовувалося за часів Лободи й Наливайка, з далеко більшою свідомістю й виразністю здійснив Сагайдачний і відкрив тим нову добу в історії українського життя (Грушевський М. Ілюстрована історія України. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 243-244).

О. Субтельний про П. Сагайдачного

Переконаний у тому, що козаки все ще поступаються силою Речі Посполитій, він зробив примирення з поляками наріжним каменем своєї політики. Він збирав і водив великі козацькі сили на підтримку поляків у безперервних війнах з Москвою та Оттоманською імперією. Прихильник суворої дисципліни, Сагайдачний поклав край бунтівній владі козаків, змусивши їх визнати його зверхність. .Він дивився на козаків не лише під кутом зору їхніх особливих станових інтересів, а й як на потенційних рушіїв українського суспільства в цілому. Саме він об’єднав військову силу козацтва з політично слабкою церковною та культурною верхівкою України (Субтельний О. Україна. Історія.-К. : Либідь, 1991.-С. 108).

Із праці «Гомін віків»

Він сам з усім козацьким військом записався у члени Київського братства і помагав по різних містах утримувати школи, а в Києві заснував школу. Він знав, що народ повинен мати багато вчених, освічених людей, щоб уміти оборонятися перед ворожими напастями на віру і народ. Бачив, яке вбоге і темне тоді було українське духовенство, що не мало свого верховного пастиря. Тому 1620 року, коли через Київ проїздив єрусалимський православний патріарх Феофан, Сагайдачний попросив його висвятити українському народові митрополита й єпископів, щоб наглядали над священиками та щоб стерегли й обороняли віру (Гриценко І. С., Карабанов М. М, Лотоцький А. Л. Гомін віків.-К.: Проза, 1994.-С. 72).

З «Історії Хотинської війни» Я. Собеського

Скільки очолював Сагайдачний запорозьке військо, всюди був овіяний славою подвигів на суходолі й на морі та мав незмінне щастя. Кілька разів погромив татар у степах перекопських і навів страх на Крим. Не менше уславили його морські походи — зруйнував кілька великих турецьких міст у Європі та Азії, попалив околиці Константинополя. Узагалі був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві проворний, діяльний, у таборі сторожкий, мало спав і не пиячив, на нарадах був обережний і в усяких розмовах неговіркий.

Військо Запорозьке і Хотинська війна

Учитель. Хотинська війна — це війна Османської імперії проти Речі Посполитої, яка тривала 1620-1621 рр. Воєнні дії розпочала Туреччина з метою загарбання нових територій. У Цецорській битві 1620 року польські війська були вщент розгромлені турецькою армією. Під час битви загинув коронний гетьман Станіслав Жолкевський, частина польських воєначальників потрапила в полон. Відрубану голову Жолкевського турки доправили у Стамбул. У квітні 1621 року султан Осман II, зібравши понад 150-тисячну армію з 60 гарматами і 4 бойовими слонами, рушив на Річ Посполиту. До турецького війська приєдналася 60-тисячна кримська орда.

Опинившись у катастрофічному становищі, польський уряд звернувся до українських козаків із закликом узяти участь у війні проти Туреччини, обіцяючи їм розширити права і привілеї. Польський сейм ухвалив козацький реєстр у 20 тис. осіб. з платнею 100 тис. злотих на рік.

Розуміючи, яку небезпеку становить турецько-татарська агресія не лише для польських земель, але й для України та всієї Європи, козаки вирішили прийняти пропозицію сейму про спільну боротьбу проти турків. 15-17 червня 1621 року в урочищі Суха Діброва на Черкащині відбулася козацька рада, що висловилася за негайний виступ козацького війська в похід. Рада також прийняла рішення вислати до Варшави делегацію на чолі з Петром Сагайдачним, яка мала домогтися від польського уряду відновлення вищої православної ієрархії в Україні. Водночас козацьке військо (41 тис. козаків) на чолі з гетьманом Я. Бородавкою вирушило до Молдови назустріч турецько-татарській армії. Коронна армія, яка налічувала 30 тис. осіб під командуванням литовського гетьмана К. Хоткевича, розташувалася навпроти Хотина. Незабаром туди з боями підійшли козаки.

Після усунення з гетьманства Я. Бородавки, налаштованого вороже до поляків, й обрання гетьманом П. Сагайдачного, українське військо 24 серпня з’єдналося з польською армією під Хотином. Із 2 вересня 1621 року турки й татари повели запеклі атаки на козацький табір. Відбивши один із штурмів, козаки перейшли в контрнаступ і, увірвавшись до табору ворога, знищили майже всі гармати. 28 вересня турецько-татарські підрозділи розпочали генеральний наступ на позиції українсько-польських військ, але були зупинені ударами козацьких полків. Утративши близько 80 тис. воїнів і не досягнувши жодного успіху, турецьке командування було змушене піти на переговори та укладення мирного договору.

Хотинська битва, що тривала до 3 жовтня, завершилась перемогою об’єднаної українсько-польської армії. 5 жовтня 1621 року між Туреччиною і Річчю Посполитою було укладено Хотинський мир. Вирішальну роль у воєнній поразці Туреччини в Хотинській війні відіграло українське козацьке військо. Героїчна боротьба українських козаків розвіяла міф про непереможність турецької армії, ліквідувала небезпеку іноземного поневолення українського та польського народів і зупинила експансію Османської імперії в Європу.

Робота з таблицею  Опрацювати відповідний текст підручника та додаткові матеріали, скласти хронологічну таблицю «Хотинська війна».

Бесіда

1. Між якими державами точилася Хотинська війна?

2. На чиєму боці виступило українське козацтво і чому?

3. На чиї плечі ліг основний тягар війни?

4. Чому перемога під Хотином принесла козацтву славу рятувальника християнської цивілізації?

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Назвіть передумови морських походів козаків.

2. Що таке ясир? Хто такі яничари?

3. Чому перші два десятиліття XVII ст. називають «добою героїчних походів»?

Метод «Мозковий штурм»

У чому полягало значення діяльності гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного?

Учитель. Козаки вміло використовували воєнну тактику, чудовий вишкіл, хоробрість, стійкість, стали суттєвою перешкодою для турецького війська. Найбільш відомим провідником українського козацтва перші два десятиліття XVII ст. став гетьман П. Конашевич-Сагайдачний.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний матеріал за підручником.

Скласти таблицю в зошиті «Основні заходи діяльності гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.