План-конспект уроку «Джованні Бокаччо «Декамерон»

План-конспект уроку

із зарубіжної літератури для 8 класу

з теми «Джованні Бокаччо «Декамерон»

Підготувала:

вчитель зарубіжної літератури

Горбаченко Кристина Романівна

Тема : Джованні Бокаччо «Декамерон»

Мета: ознайомити учнів з біографією і творчістю Джованні Бокаччо; визначити ідейно-філософський та композиційний   зміст збірки «Декамерон» ; розвивати вміння аналізувати інформацію; формувати уявлення про загальнолюдські цінності та особливості епохи Відродження.

Хід  уроку

І   Організація  роботи  класу

ІІ  Мотивація  навчальної  діяльності  школярів

Слово вчителя

    Людина, яка хоче бути освіченою, культурною, цікавим співрозмовником, повинна багато читати. Існує безліч художніх книжок, і жодному з нас, навіть за все життя, не вдасться їх усі перечитати. Тому треба вміти вибирати книги – найцікавіші, ті, які порушують важливі для нас теми й проблеми. Зорієнтуватися у книжковому морі допомагають також і уроки – бесіди з позакласного читання.

ІІІ  Повідомлення  теми  та  мети  уроку

    Сьогодні ми познайомимось з біографією Джованні Боккаччо та зокрема з його збіркою «Декамерон».

IV  Основний  зміст  уроку

1. Повідомлення про життя Дж. Боккаччо.

Народився Джованні Боккаччо в 1313 році^[1] в Флоренції або Чертальдо. Його батько був крамарем, мати — французькою аристократкою, невдовзі після народження Джованні вона померла. Дитинство Боккаччо провів у Флоренції, перші вірші написав у десять років. Навчався крамарству. У 1327 році крамар, в якого він проходив навчання, направив його до Неаполя.

Боккаччо в 1327 році взявся вчити право, проте після шести років кинув навчання, не завершивши.

Близько 1340 року Боккаччо повернувся до батьківського дому, працював у Флоренції як нотар і суддя, відчуваючи певну ностальгію за інтелектуальним життям Неаполя. У гострій політичній боротьбі виявив себе прихильником республіки; брав участь у громадському житті міста. Жив у досить скромних умовах. Брав участь у військових походах: в 1344–1346 роках (Неаполь), 1346 рік (Равенна) та 1348 рік (Форлі). Часом йому довіряли очолити дипломатичні місії. Так в 1350 році він мав запросити Франческо Петрарку на посаду професора у Флоренцію. Зустріч з Петраркою поклала початок їхньої багаторічної дружби та спільних гуманістичних студій.

Останні роки життя Боккаччо присвятив науковій роботі, писав наукові праці латинською мовою, присвячені античній культурі, яку висвітлив з гуманістичних позицій.  Останні роки життя провів у своєму помісті Чертальдо, де й помер 21 грудня 1375 року.

Декамеро́н (італ. Il Decamerone, від грец. δέκα «десять», ἡμέρα «день» — «Десятидення») — збірка зі ста новел італійського письменника Джованні Боккаччо.

Давайте згадаємо ,що таке новела та оповідання?

Оповідь починається описом чуми в Флоренції 1348 року, в описі якої Боккаччо наслідує Тукідіда. I ось під час найбільшого розпалу чуми сім молодих дівчат зустрівшися в церкві Санта Марія Новелла почали міркувати, що робити. По довгій суперечці вони вирішили тікати з небезпечного міста на чисте повітря до заміської вілли. Наближаються три юнаки, які прохають прийняти їх до себе. Дівчата згоджуються і все товариство, захопивши з собою і челядь, їдуть геть на село — проводить час на прогулянках та танцях, іграх та бесідах. В часи великої спеки, коли не можна ні гуляти, ні танцювати, вирішено кожному оповідати по новелі, а що компанія прожила на віллі десять днів (звідси назва Декамерон або десяти денник), то й склалося сто новел. Ця рамка, або цей плин творять оригінальну рису Боккаччо. Друга оригінальна риса італійського новеліста це те, що в нього новела кожного окремого дня стає ілюстрацією до якоїсь загальної теми. Наприклад, у новелах другого дня всі оповідають на тему, як люди по довгих перешкодах та пригодах у справі досягнення своєї мети нарешті її досягають таки; в новелах третього дня розповідається про людей, що набувають те, що вважали загубленим. Новели четвертого дня мають своїм сюжетом романтичні авантури з сумним наслідком і навпаки, Головним сюжетом Декамерона є романтичні пригоди, а головною метою нападів — католицьке попівство.

Зіткнення з такою страшною бідою, із смертю загострило бажання жити, викликало прагнення не дати згаснути «ореолу» біля тих, у кого він ще зберігся. Тому розповідачі «Декамерона» хочуть радіти життю і насолоджуватися прекрасною природою. В епізодах, що увійшли до «рамки», в яку обрамлені новели збірки, представлений ніби «світлий оазис» в «кривавій пустелі»: гарні, натхненні молоді люди, зайняті танцями, музикою, співом, витонченою трапезою і цікавою бесідою, під час якої і розповідаються новели збірки.

Це обрамлення — не технічний прийом введення художнього матеріалу, а текст, що має глибокий сенс. Це і є те, що стали потім називати «бенкетом під час чуми», тобто таке становище, коли вдаються до радості і веселощів не від хорошого життя, а швидше для того, щоб забутися.

Загроза, яка нависла над людськими цінностями, спонукала автора з особливою увагою вдивлятися в таке крихке життя, розібратися в ньому, уявивши як його привабливі, прекрасні сторони, так і те, що в ньому потворно і огидно.

У багатьох розповідях «Декамерона» прославляється любов, показана її могутність, що додає людям наснаги в ім'я неї творити чудеса. Всупереч віковим середньовічним уявленням, любов для Боккаччо — не гріх, не вимушена необхідність, що забезпечує продовження людського роду, а велике чудо, величезна радість. У його розповідях вона виступає в різних обличчях — то плотська насолода, то глибока відданість і вірність, то повна самовідданість. Щоб її добитися, люди не тільки йдуть на жертви, але і проявляють багато хитрощів і винахідливості.

Автор прославляє цю здібність людини до заповзятливості, до ініціативності, до хитромудрої вигадки заради досягнення своєї мети. В його новелах розказано немало історій, в яких яскраво висвітлюється і дотепність, і веселість, і щедрість, і широта натури людей. З розповідей Боккаччо абсолютно очевидно, що для нього людина і її душевні особливості важливіші за становище цієї людини в суспільстві. Він розбивав міцне середньовічне уявлення про те. що значущість окремого індивіда визначається не його особистими якостями, а його місцем в соціальній ієрархії.

«Декамерон» розвінчував також і духівництво, оголяючи приховані вади, до яких вдавалися служителі церкви. Є в книзі немало новел про користолюбство, про скупість і розпусту ченців і священиків. Ці розповіді мали особливо великий успіх.

Письменник використовує немало фольклорних мотивів, а також тематику народних притч і фабліо, де діяли і спритні шахраї, і жадібні ченці. Увійшли до його книги і деякі сюжети, що запозичені у стародавніх авторів.

Цікаво відзначити, що до «Декамерона» були також включені і художньо перероблені приклади, якими священнослужителі рясно насичували свої проповіді, звернені до народу. Під пером Боккаччо ці повчальні історії перетворювалися на захоплюючі і яскраві твори — і прославлявся в них вже не Бог, а Людина.

Звичайно, церква засудила «Декамерон». Автор у старості відрікся від цього твору як від помилки молодості. Книга була оголошена аморальною і неодноразово заборонялася. 

4. Евристична бесіда. Обмін враженнями щодо прочитаного.

• Як ви можете пояснити назву твору?
• Про що розповідає Дж. Боккаччо у  «Декамероні»?
• Хто або що, на ваш погляд, є головним героєм твору?
• Які риси епохи відродження ми можемо помітити у цій збірці?

5. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

    Визначте головну думку збірки «Декамерон» Дж. Боккаччо?

    (Очікувані відповіді:; життя – найважливіша цінність, яку треба цінувати понад усе).

V Домашнє завдання

написати  твір роздум « Чому Декамерон актуальний у наш час?»

VI Підбиття підсумків уроку.

Рефлексія

Мені було цікаво…

я б хотів дізнатися більше…

я запам’ятав те, що…

Робота над сенканом до слова Бокаччо .

Сенкан — це вірш, що складається з п’яти рядків.
Слово «сенкан»  походить від французького слова «п’ять»  і позначає вірш у п’ять рядків.
1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)
2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)
3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (три дієслова).
4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.
5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

Наприклад:

Бокаччо              

Геніальний, критичний,

Писав, творив, роздумував,

Автор відомої збірки «Декамерон»,

Гуманіст