План-конспект уроку на тему: "Міжнародні відносини України в 1992-2004 рр."

Дата __________                                                                                                                    11 клас

УРОК _________

Тема: Міжнародні відносини України в 1992-2004 рр.

Мета:  розкрити основні принципи та напрямки зовнішньої політики України в умовах незалежності; охарактеризувати відносини України із сусідніми державами та провідними країнами світу; показати участь України в діяльності міжнародних організацій; удосконалювати вміння учнів аналізувати події та явища, робити висновки й аргументувати їх фактами, працювати з історичними джерелами, підручником, іншими видами інформації; виховувати в учнів громадянську активність, сприяти утвердженню ідеалів демократії, добра і справедливості, викликати інтереси до подій міжнародного життя.

Тип уроку: комбінований 

Обладнання: підручник  Власов В. С. Історія України (рівень стандарту) : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / В. С. Власов, С. В. Кульчицький. – Київ : Літера ЛТД, 2019. – 272с.; ілюстрації до теми (додаток); атлас «Історія України. 11 клас»

Основні терміни та поняття:  «НАТО», «Рада Європи», «Європейський Союз», «ГУУАМ», «СНД», «без’ядерний статус», «стратегічне партнерство», «позаблоковий статус», «багатовекторність», «Європейська інтеграція»

Основні події: 5 грудня 1991 р. – Верховна Рада звернулась із Зая­вою до парламентів і народів світу;  липень 1992 р. – схвалення Верховною Радою «Основних напрямків зовнішньої політики України»; 1994 р. – ВРУ ратифікувала Договір про партнерство і співробітництво між україною та Європеським Союзом; 14 січня 1994 р. – під­писання Україною угоди про ліквідацію ядерної зброї; 5 грудня 1994 р. – підписання Будапештського меморандуму; 9 листопада 1995 р. – Україна стала 37 членом Ради Європи; 28 травня 1997 р. – підписано угоду про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України; 31 травня 1997 р. – Договір про дружбу, спів­робітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією; 9 липня 1997 р. – підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного довогору; 2003 р. – конфлікт навколо о. Тузла; 2005 р. – перша «газова війна» Росії проти України.

Історичні постаті: Л. Кучма, Б. Єльцин, В. Путін, О. Лукашенко, Н. Назарбаєв, Б. Клінтон, Дж. Мейджор

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• визначає хронологічну послідовність головних подій періоду розбудови незалежної держави;
• показує на карті території України, навколо яких періодично виникає напруженість у відносинах із сусідніми державами;
• визначає та характеризує основні напрямки зовнішньої політики України в умовах загальноєвропейських і світових процесів інтеграції;
• відстоювати власну позицію щодо питання про суперечливі процеси розбудови незалежної держави в Україні;
• описує здобутки України щодо інтеграції у європейський, світовий, гуманітарний та освітній простір.

Хід уроку

І.  Організаційний момент

Привітання вчителем учнів, виявлення їх готовності до уроку, забезпечення нормальних умов для роботи, організація уваги.

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Робота з карками (розв’язок тестових завдань)

Тестові завдання №________

Тема: Соціально-економічні процеси в Україні 1992-2004 рр.

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Робота з історичним джерелом

З Декларації про державний суверенітет (1990 р.)

Українська РСР як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій. Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Запитання до документа:

1. Коли вперше і в якому документі було визначено стратегію участі України в міжнародному житті як рівноправного суб’єкта міжнародного права?

2. Які наміри міжнародної співпраці задекларовано в документі?

Слово вчителя. Основні засади зовнішньої політики України були закладені вже в липні 1990 р. Декларацією про державний суверенітет України. Її було прийнято Верховною Радою УРСР як державно-правовий акт, яким Україна проголошувалася повноправним учасником міжнародних відносин.

Вправа «Дерево рішень»

Керуючись мотивами соціальної (національної) безпеки та використовуючи технологію формування "дерева рішень", опрацювавши в групах переваги та недоліки нижче названих варіантів рішення, спрогнозуйте можливості зовнішньополітичної орієнтацій України. Своє рішення поясніть.

1. Україна в майбутньому має намір стати нейтральною, позаблоковою, без’ядерною державою.
2. Україна проголошує прагнення увійти до певного військово-політичного блоку та зберегти ядерну зброю.
3. Україна в майбутньому має намір стати нейтральною, позаблоковою, ядерною державою.
4. Україна проголошує прагнення ліквідувати ядерну зброю та увійти до певного військово-політичного блоку.

 (Міркування учнів, не коментуючи їх, учитель записує на дошці.)

Слово вчителя.  Який варіант обрала Україна і чи збігаються ваші прогнози щодо пріоритетів зовнішньополітичного статусу України з реальними, сучасними аспектами зовнішньої політики держави, ми з'ясуємо на уроці.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

Тема уроку: Міжнародні відносини в Україні 1992-2004 рр.

V. Вивчення нового матеріалу

План

1. Відносини України з ЄС, США, НАТО

2. Відносини України з Росією. «Тузлівська криза»

3. Відносини України з всесвітніми організаціями та країнами світу 

4. Культурні та спортивні зв’язки незалежної України із зовнішнім світом 

Вступне слово вчителя

У Декларації про державний суверенітет 1990 р. зазначалося, що Україна «про­голошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принци­пів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї».

У концепції зовнішньої політики незалежної Української держави (ухвалена 2 липня 1993 р. під назвою «Основні напрями зовнішньої політики України») за­фіксовано, що Україна здійснює свою зовнішню політику на основі взаємної поваги стосовно до інших держав і народів, взаєморозуміння, партнерства, довіри, політич­них та економічних інтересів, дотримання міжнародних правових актів, зафіксова­них у міжнародних договорах та конвенціях, невтручання у внутрішні справи інших держав, визнання недоторканності й непорушності їх кордонів, поваги до гідності і честі народів, громадян країн світового співтовариства.

На практиці зовнішньополітична діяльність України в період керування державою Л. Кравчука виглядала як спроба маневрувати між РФ і НАТО. Україна активно співпрацювала з колишніми союзними республіками в рамках СНД, розглядаючи СНД як міжнародний механізм, покликаний координувати процес якісно нових двосторонніх відносин з незалежними державами, утвореними на території СРСР.

1. Відносини України з ЄС, США, НАТО

Розповідь вчителя/перегляд презентації

У перші роки незалежності американська адміністрація ставилася до України дуже стримано – як до країни, що, на їхню думку, неочікувано виявилася нелегітимним власником третього у світі за потужністю ракетно-ядерного потенціалу. Сукупний потенціал розміщеної в Україні однієї лише 43-ї ракетної армії перевищував потенціал Великої Британії, Франції або КНР.

Ще напередодні Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. Верховна Рада зробила урочисту заяву про без’ядерний статус України. У травні 1992 р. у Лісабоні Україна разом з делегаціями Росії, Білорусі та Казахстану – нових держав, які стали власниками успадкованої від СРСР ядерної зброї, – підписала протокол до договору між СРСР і США від 31 липня 1991 р. про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1).

Міжнародне визнання було пов’язане з набуттям Україною без’ядерного статусу, про який було проголошено в Декларації про державний суверенітет. У 14 січня 1994 р. у Москві було підписано угоду між Украї­ною, Росією та США, згідно з якою Україна зобов’язувалася протягом семи років ви­везти до Росії для розкомплектування всі ядерні боєзаряди.

Коли президентську посаду обійняв Л. Кучма то було поставлено крапку в перетворенні України на без’ядерну державу.  16 листопада 1994 р. парламент ухвалив Закон України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р.».

5 грудня 1994 р.  в Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України, Росії, США і Великої Британії підписали «Будапештський меморандум про гарантії безпе­ки України». Як компенсація за ліквідацію ядерної зброї була виплачена сума в 375 млн $. Також відмова від ядерної зброї й визначення статусу України як неядерної держави змінили відносини із США. Під час візиту в листопаді 1994 р. Л. Кучма підписав Хартію українсько-американського партнерства, дружби та співробітництва. Були укладені угоди про надання американської допомоги Україні у здійсненні економічних реформ. Незабаром серед країн, які одержували фінансову допомогу від США, Україна посіла третє місце після Ізраїлю та Єгипту.

Успішні кроки Л. Кучми у здійсненні ринкових реформ заохотили американську адміністрацію налагодити співпрацю з Україною. Поступово, однак, США розчарувалися в можливостях і перспективах на українських теренах, і це позначилося передусім на скороченні обсягів фінансової допомоги. Місцеві олігархи створювали несприятливі умови для американських бізнес-партнерів. Але частіше лунали сигнали про «нецільове використання» американської фінансової допомоги.

Робота з історичним документом

Будапештський меморандум (Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї)

1. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північ­ної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність, суверені­тет та існуючі кордони України. 2. …підтверджують їх зобов’язання утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй.

3. …підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключно­го акта НБСЄ утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином забезпечити собі переваги будь-якого роду.

4. …підтверджують їх зобов’язання домагатися негайних дій Ради Безпеки ООН з надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсю­дження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі якщо Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.

5. …підтверджують щодо України їх зобов’язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави-учасника Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них, їх території або залежні території, їх збройні сили або їх союзників з боку такої держави разом з державою, яка володіє ядерною зброєю або пов’язана з нею союзною угодою.

6. Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки і Україна будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зо­бов’язань…».

1. Які зобов'язання брала на себе Україна та інші держави-підписанти?
2. Який механізм реалізації цього документа? Чи можна назвати його дієвим?

Робота з термінами та поняттями

Меморандум – буквально означає: "те, про що слід пам'ятати". Дипломатичний до­кумент з детальним викладом фактичного або юридичного боку того чи іншого важли­вого питання.

Розповідь вчителя/перегляд презентації

Керівництво України не відразу виявило інтерес до співробітництва з НАТО проте вже в січні  1994 р. Україна стала учасником програми НАТО «Партнерство заради миру». У 1996 р. була схвалена індивідуальна програма партнерства Украї­на – НАТО. На території України проходять спільні навчання військових підрозді­лів (Яворівський полігон, акваторія Чорного моря). 9 липня  1997 р. під час саміту в Мадриді між Украї­ною і НАТО була підписана «Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору».

Про підвищення міжнародного авторитету України свідчить те, що міністр закордонних справ Г. Удовенко був обраний в 1997 р. Головою Гене­ральної Асамблеї ООН. Україна виступила ініціатором проведення саміту Тисячоліт­тя. З 1 січня 2000 р. Україна вперше як незалежна держава стала виконувати функ­цію непостійного члена Ради Безпеки ООН. Українські військові підрозділи брали активну участь у миротворчих операціях ООН.

Указом Президента України Л. Кучми в 1998 р. було затверджено державну про­граму співробітництва з альянсом. Україна розглядає НАТО як найбільш ефективну структуру колективної безпеки в Європі. Навесні 2002 р. Україна заявила про своє бажання вступити до цієї організації.

9 липня 2002 р., у межах програми «Партнерство заради миру», Україна і НАТО підписали меморандум про підтримку операцій НАТО з боку України. У листопаді 2002 р. було схвалено План дій НАТО-Україна, на основі яких стали розроблятися річні Цільові плани Україна-НАТО. А в 2004 р. був прийнятий закон про вільний доступ сил НАТО на територію України.

Але напередодні президентських виборів та  під час саміту у Стамбулі  в червні 2004 р. Л. Кучма видав указ, в якому скасував пункт «Воєнної доктрини України» про майбутній вступ України до Північноатлантичного альянсу та зазначив, що вступ у НАТО не є метою кра­їни – необхідне лише «суттєве поглиблення відносин з НАТО і ЄС як гарантами безпеки і стабільності в Європі».

Першим важливим етапом співпраці України з Європейським Союзом стало 14 липня 1992 р. Україна подала заявку на вступ до організації, а 9 листопада 1995 р. стала 37 членом Ради Європи. Вступивши до РЄ, України взяла на себе цілий ряд зобов’язань з організації влади, розвитку право­вої сфери і самоуправління, захисту прав людини. Так, згідно з рекомендаціями РЄ в Україні скасували смертну кару.

Проголошення Україною стратегічної мети інтеграції в європейські структури зумовило налагодження тісних відносин з Європейським Союзом. У червні 1994 р. була під­писана, а 1 березня 1998 р. набрала чинності закону «Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС». У документі проголошу­валися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій; створення умов для взаємовигідного співробітництва в усіх га­лузях; підтримання зусиль України зі зміц­нення демократії, розвитку її економічного потенціалу і завершенню переходу до рин­кової економіки. Загальна стратегія співробітництва ЄС стосовно України була за­тверджена у грудні 1999 р. Документ закладав основи співробітництва з державою, що не є безпосереднім претендентом на вступ до ЄС у найближчий час.

У липні 2002 р. відбувся саміт «Україна — ЄС», де основним було питання про на­дання Україні статусу держави з ринковою економікою та асоційованого члена ЄС. У ході роботи саміту зазначалося, що Україна ще не відповідає стандартам ЄС і не по­трапляє до переліку країн, які мають увійти до ЄС у 2004 та 2007 рр. У 2003 р. Україна отримала статус «країни — сусіда ЄС».

Робота з термінами та поняттями

Європейський Союз, ЄС – міжнародне політико-економічне об’єднання європейських держав.

Європейська інтеграція – це процес входження держави до європейських структур, уніфіка­ція і гармонізація внутрішнього життя, законодавства, стандартів у відповідності з нор­мами, що існують у країнах ЄС.

2. Відносини України з Росією. «Тузлівська криза»

Розповідь вчителя/перегляд презентації

Найвагомішим для України було визнання її незалежності Росією. Водночас визнання України не перешкоджало Російській Федерації заявляти про свої територіальні претензії. В результаті чого  у травні 1992 р. ВР РФ заявила, що документи про передання в 1954 р. Кримської області Україні не мають юридичної сили з моменту їх прийняття.

Російський парламент у липні 1993 р. ухвалив безпрецедентне рішення про надання Севастополю статусу міста Російської Федерації. Рада Безпеки ООН висловила здивування з цього приводу, а президент РФ Б. Єльцин змушений був заявити про юридичну неспроможність такого рішення.

Одним із найважливіших для обох сторін було питання Чорноморського флоту. Переговорний марафон закінчився 28 травня 1997 р. підписанням голів уряду України та Росії  «Угоди про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», про параметри розподілу флоту і взаєморозрахунки, пов’язані з перебуванням російського флоту на території України. Зокрема, було домовлено, що Севастополь залишиться базою тимчасового перебування Чорноморського флоту РФ до 2017 р. на правах оренди (97 млн доларів США на рік).

30–31 травня 1997 р. Б. Єльцин здійснив свій перший державний візит в Україну з метою підписання «Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією». Кінцева редакція однієї зі статей містила таке положення: «Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і зобов’язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів» таким чином РФ уклала міждержавний договір, у якому було зафіксовано територіальну цілісність України і російсько-український кордон, який склався історично.

ЗАУВАЖТЕ!!!!!!

6 грудня 2018 р. Верховна Рада ухвалила Закон «Про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією», внесений Президентом

України. У законі зазначено, що дію договору припинено, зважаючи на збройну агресію РФ проти України, що становить істотне порушення Росією закріплених у ньому домовленостей.

Розширення Євросоюзу й НАТО в східному напрямі вони розглядали як зазіхання англо-американського світу на власну сферу впливу. У такій ситуації посилився тиск Кремля на Україну. У той час як Україна стукалася у двері ЄС, Росія вибудовувала на пострадянсько­му просторі власні інтеграційні схеми. Після невдалої спроби інтеграції на Захід українське керівництво взяло курс на Схід. 23 лютому 2003 р. керівники Росії, України, Білорусі, Казахстану уклали угоду про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). Проте реалізації цієї угоди не відбулося. Росія наполягала на створенні наддержавних органів, що заперечува­ла Україна, а також між Україною і Росією спалахнув прикордонний конфлікт через острів Тузла в Керченській протоці.

Розповідь вчителя

29 вересня 2003 р. росіяни почали насипати греблю з Краснодарського краю в напрямку українського острова Тузла. Працюючи у три зміни, будівельники спо­руджували по 157 метрів греблі на день, щоб з’єднати Тузлу з російським берегом.

30 вересня 2003 р. МЗС України направило Росії ноту протесту, наголосивши, що Тузла є островом, який належить Україні. За кілька днів українці облаштували на ньому прикордонну заставу.

У жовтні Президент України Л. Кучма особисто проінспектував прикордонну заставу на Тузлі. Верховна Рада України повторно звернулася із заявою до Федеральних Зборів РФ з приводу ситуації навколо Тузли й попередила про можливий перегляд засад стратегічного партнерства. 23 жовтня 2003 р. будівництво дамби було зупинено.

Після підписання плану заходів щодо реалізації Угоди про створення Єдиного економічного простору та узгодження положень Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки в грудні 2003 р. у Керчі президентами України та Росії Л. Кучмою та В. Путіним проблема Тузли відпала.

3. Відносини України з всесвітніми організаціями та країнами світу 

Розповідь вчителя/перегляд презентації

У 1992 р. Україна приєдналася до Європейського банку реконструкції та розвит­ку (ЄБРР), плідно співпрацює з Міжнародним валютним фондом (МВФ), Світовим банком й іншими фінансовими структурами.

Також Україна бере участь у регіональному співробітництві (організації, що об’єднують країни окремих регіонів континенту). Будучи членом СНД, організації Чорноморського економічного співробітництва, Балто-Чорноморського співробіт­ництва, ГУАМ, вона прагне до більш тісної співпраці з сусідами на рівноправній основі.

Україна є асоційованим членом СНД. Вона не підписала Статут цієї організа­ції, бо деякі його положення суперечать українському законодавству. На противагу Росії в 1996 р. у межах СНД утворилось об’єднання Грузії, України, Азербайджа­ну і Молдови (ГУАМ), як офіційно було заявлено, для реалізації ідеї євразійського транспортного коридору.

У той час як Україна стукалася у двері ЄС, Росія вибудовувала на пострадянсько­му просторі власні інтеграційні схеми. Так, були встановлені тісні відносини з Бі­лоруссю (Союзна Держава). Створено Ташкентський пакт — військово-політичний союз частини країн СНД.

Після невдалої спроби інтеграції на Захід українське керівництво взяло курс на Схід. У лютому 2003 р. керівники Росії, України, Білорусі, Казахстану уклали угоду про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП).

Важливе значення для реалізації західного вектора зовнішньої політики України мають її відносини з Польщею. 2 грудня 1991 р. Республіка Польща першою визна­ла Україну як незалежну державу. 18 травня 1992 р. між обома країнами був підпи­саний Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Україна не мала заперечень проти приєднання Польщі до НАТО, а Польща, своєю чергою, підтри­мує Україну в її намаганні інтегруватися в європейські структури. 1997 р. підписано спільну українсько-польську заяву «До порозуміння і єднання».

Певний час з великими труднощами розвивався переговорний процес між Украї­ною та Румунією. Врешті-решт удалося досягти згоди, і 2 червня 1997 р. у місті Констанца підписали Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, який підвів риску під невизначеністю двосторонніх відносин.

Задовільним є стан українсько-молдовських відносин. У Республіці Молдова високо цінують особливу роль України як посередника в розв’язанні розбіжностей, що існують між Кишиневом і Тирасполем та є джерелом нестабільності в регіоні. Виявляючи свої добросусідські відносини, Україна передала Молдові частину своєї території для створення порту на Дунаї. У 2001 р. було підписано договір про кордони між Молдовою і Україною.

Відносини між Україною і Росією складаються нерівномірно. Історичною подією стало підписання 31 травня 1997 р. широкомасштабного політичного українсько-ро­сійського договору. Цей документ юридично закріпив зобов’язання Росії поважати незалежність України і став правовою базою, на якій ґрунтуватимуться двосторонні відносини. Однак з приходом до влади в Росії В. Путіна розпочався процес стрімкого погір­шення відносин між Україною і Росією. Російське керівництво розглядало Україну як зону свого виключного впливу і прагнуло відновити над нею цілковитий кон­троль.

Добросусідські відносини встановилися з Білоруссю. Були досягнуті домовлено­сті про державний кордон. Зовнішньоторговельний оборот між Україною і Білорус­сю хоч і становить солідну суму, але ще не відповідає їхнім потенційним можливос­тям. Проте ускладнює відносини між Україною і Білоруссю той факт, що Білорусь є частиною Союзної Держави з Росією.

4. Культурні та спортивні зв’язки незалежної України із зовнішнім світом

Розповідь вчителя/перегляд презентації

 1990 р. в Києві відбувся Перший Конгрес Міжнародної асоціації україністів. На ньому широко обговорювалися питання відродження та розвитку науки і культури України як суверенної держави. Конгрес сприяв зростанню міжнародного авторитету нашої держави.

У січні 1992 р. відбувся Конгрес українців незалежних держав. У виступі Президента України Л.Кравчука прозвучала теза, що Україна – не тільки для українців, що вона є Батьківщиною для кожного, хто живе на її землі, якої б національності він не був. Конгрес окреслив коло невідкладних завдань, пов'язаних з розбудовою незалежних держав, що виникли на теренах колишнього Союзу РСР.

Налагодженню культурних зв'язків сприяв фестиваль «Українці всього світу, єднайтесь!», проведений у 1994 р. у столиці нашої держави.

Чотири рази на олімпійську щоглу підіймався прапор України і звучав її державний гімн: на честь борця О.Кучеренка (Луганськ), спортивних гімнасток Т.Гуцу (Одеса), Т.Лисенко (Херсон) і художньої гімнастки О.Тимошенко (Київ). Вони і стали першими олімпійцями незалежної України. Офіційно Міжнародний Олімпійський Комітет визнав Національний Олімпійський Комітет України 9 березня 1992 р.

За фінансової підтримки української діаспори спортсмени Украйни виступили на міжнародних спортивних змаганнях з окремих видів спорту. Вперше окремою командою Україна виступила 1994 р. на зимовій Олімпіаді в Норвегії.

Спортсмени України поки що не мають тих умов, які налаються їх суперникам в розвинених країнах світу. Однак своєю наполегливістю і працелюбством досягають значних успіхів у спорті. Далеко за межами України відомі боксери брати Віталій і Володимир Клички. А боксери, також брати, Валерій і Володимир Сидоренки на чемпіонаті Європи у фінському місті Тампере в травні 2000 р. здобули чемпіонські титули.

У 2000 р. плавчиха з Харкова Яна Клочкова стала чемпіонкою Європи, а згодом – дворазовою олімпійською чемпіонкою на Олімпіаді в Сіднеї.

На першому чемпіонаті Європи з шахів серед жінок, що проходив у червні 2000 р., херсонська дівчина Наталія Жукова стала першою в історії шахів чемпіонкою європейського континенту.

ІV.  Закріплення нових  знань учнів

Дерево рішень

Відповідь на запитання: Який варіант обрала Україна у сфері зовнішньої політики ?

(Відповіді учнів)

Фронтальне опитуваня

1. Чим було викликане швидке визнання незалежності України іншими державами?

2. На яких принципах і засадах базувалася зовнішня політика України в 1991–2005 рр.?

3. Чому Україна погодилася на без’ядерний статус?

4. Яку позицію займає Україна щодо СНД?

5. Як розвивається співробітництво України з провідними міжнародними організаціями?

VІІ.   Підведення підсумків уроку

Слово вчителя

Україна після проголошення незалежності впевнено заявила про себе на міжнародній арені. Головними принципами її зовнішньої політики є демократизм, миролюбність, ядерне роззброєння, розширення економічного співробітництва. У другій половині 90-х років ХХ ст. Україна намагалася реалізувати стратегію багатовекторності зовніш­ньої політики. Стратегічними партнерами України були проголошені США, Росія, Поль­ща та ще цілий ряд держав.

Однак підтримувати рівноправні взаємини з основними своїми партнерами виявилося досить складно, хоча було досягнуто значних успіхів у двосторонніх відносинах. Так, було укладено Великий договір з Росією й угоду про розподіл Чорноморського флоту (1997 р.); в основному врегульовано відносини з та­кими сусідніми державами, як Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова. Добрі економічні та політичні зв’язки склалися між Україною і більшістю держав євро­пейського континенту. Водночас відносини зі США характеризуються нестабільністю.

VІІІ. Домашнє завдання

1.                Опрацювати § (24 п. 1,2). Підготуватися до самостійної роботи.