План-конспект уроку на тему: "Помаранчева революція. Україна в 2004-2010 рр."

Дата __________                                                                                                                    11 клас

УРОК _________

Тема: Помаранчева революція. Україна в 2004-2010 рр.

Мета:  розкрити перебіг подій «Помаранчевої революції»; розповісти про основні події суспільно-політичного життя України в 2004-2010 рр.; охарактеризувати соціально-економічний розвиток країни в 2004-2010 рр.; визначити причини та наслідки світової економічної кризи та розвиток України в обумовлений період; удосконалювати вміння учнів аналізувати події та явища, робити висновки й аргументувати їх фактами, працювати з історичними джерелами, підручником, іншими видами інформації; виховувати учнів у дусі патріотизму та шанобливе ставлення учнів до історичного минулого України.

Тип уроку: комбінований 

Обладнання: підручник  Власов В. С. Історія України (рівень стандарту) : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / В. С. Власов, С. В. Кульчицький. – Київ : Літера ЛТД, 2019. – 272с.; ілюстрації до теми (додаток); атлас «Історія України. 11 клас»

Основні терміни та поняття:  «Газпром», «Нафтогаз», «газова війна», «СОТ», «пропорційна виборча система», «Конституційна реформа», «помаранчева революція», блок «Наша Україна», «БЮТ», «реприватизація», фракція «Батьківщина», «Партія Регіонів»

Основні події: 22 листопада – 26 грудня 2004 р. – «Помаранчева революція»; 8 грудня 2004 р. – Конституційна реформа; 26 грудня 2004 р. – повторне голосування ІІІ тур президентських виборів. Обрання Президентом України В. Ющенка; 2005-2006 рр. – І Українсько-російський газовий конфлікт; 26 березня 2006 р. – чергові вибори до Верховної Ради України V скликання;
5 червня 2007 р. – розпуск ВРУ V скликання; 30 вересня 2006 р. – дострокові вибори до ВРУ VІ скликання; 28 листопада 2006 р. – ухвалення ВРУ Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні»; 2008-2009 рр. – ІІ Українсько-російський газовий конфлікт; 2008 р. – вступ України до СОТ; 

Історичні постаті: В. Ющенко, В. Янукович, Ю. Тимошенко, Ю. Єхануров, А. Яценюк, В. Литвин

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• порівнювати, аналізувати, робити аргументовані висновки щодо перебігу державотворчих процесів в Україні в 2004-2010 рр.;
• порівнювати й визначати основні тенденції та суперечності процесу соціально-економічного розвитку України в 2004-2010 рр.;
• визначати причини й наслідки впливу світової економічної кризи на розвиток України;
• творчо застосовувати здобуті знання під час складання характеристики історичних персоналій: Віктор Ющенко, Віктор Янукович.

Хід уроку

І.  Організаційний момент

Привітання вчителем учнів, виявлення їх готовності до уроку, забезпечення нормальних умов для роботи, організація уваги.

ІІ . Актуалізація опорних знань учнів

Робота з карками (розв’язок тестових завдань)

Тестові завдання №________

Тема: Міжнародні відносини Україні в 1992-2004 рр.

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя. 2004 р. Україна готувалася до чергових президентських виборів.

Бесіда за запитаннями

1. Нагадайте роки і президентів, що були вже в історії України.

2. Проаналізувавши ситуацію в Україні на початку 2000-х років, спрогнозуйте, між якими політичними силами і їх лідерами розпочнеться боротьба за владу.

3. Які політичні процеси, що відбулися в 2000-2001 роках, зумовили падіння авторитету влади?

Слово вчителя. Після 1994 р. основним змістом державотворчих процесів стало поступове становлення й розвиток демократичних інститутів. Цей процес відбувався в досить запеклій політичній боротьбі. Неодноразово відбувалися перегрупування політичних сил. Зростала вага, організованість і роль опозиції. Кульмінацією боротьби стали події «Помаранчевої революції».

Отже, як вплинула на розвиток демократичних процесів «Помаранчева революція»  та яким був соціально-економічний розвиток країни в обумовлений період на ці питання ми дамо відповіді під час сьогоднішнього уроку. 

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

Тема уроку: Міжнародні відносини в Україні 1992-2004 рр.

V. Вивчення нового матеріалу

План

1. Президентські вибори. Конституційна реформа. «Помаранчева революція»

2. Соціально-економічний розвиток країни

3. Суспільно-політичне життя

4. Вступ України до СОТ. Міжнародна фінансова криза. Загострення відносин з Російською Федерацією.

1. Президентські вибори. Конституційна реформа. «Помаранчева революція»

Розповідь вчителя/перегляд презентації

Вибори Президента України 2004 р., як і передбачалося, стали переломними в історії України. Ще задовго до офіційного початку передвиборчої кампанії всі політичні сили країни, як урядові, так і опозиційні, стали готуватися до них. Тривалий час була незрозумілою позиція щодо президентства Л. Кучми. Конституційний Суд України визнав, що Президент згідно з Конституцією України (1996 р.) перебуває при владі лише перший термін, хоча фактично перебував при владі вже два терміни. Зрештою Л. Кучма відмовився від участі у виборах 2004 р. Кандидатом від існуючої влади став чинний тоді Прем’єр-міністр України В. Янукович.

Опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України», колишнього голови Національного банку України, Прем’єр-міністра 1999–2001 рр. В. Ющенка.

Однією з особливостей передвиборчої кампанії стала велика кількість кандидатів у Президенти України – понад 20. Проте головна передвиборча боротьба точилася між двома кандидатами:

В. Януковичем і В. Ющенком.

Президентські вибори відбулися 31 жовтня 2004 р. У західних і центральних областях перевага була за В. Ющенком, у південних і східних – за В. Януковичем: Ющенко набрав 39,87 % голосів, Янукович – 39,32 %, тобто на 0,55 % менше. Від початку було зрозуміло, що другий тур голосування неминучий. У другому турі 21 листопада Захід і Центр проголосував переважно за В. Ющенка, а Південь і Схід – за Януковича. За підсумками другого туру виборів 21 листопада незалежні екзит-поли показували, що лідирує В. Ющенко (53 % голосів проти 44 % у В. Януковича). Натомість згідно з офіційним повідомленням Центральної виборчої комісії було озвучено цифри, які істотно відрізнялися: 49,5 % за В. Януковича і 46,9 % за В. Ющенка. Виявилося, що офіційні результати було сфальсифіковано.

Незадоволені результатами виборів 21 листопада зібралися на мітинг на центральній площі Києва – майдані Незалежності. З наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і дістала назву «Помаранчева революція».

Робота з термінами та поняттями

"Помаранчева революція" – це акції протесту українських громадян, що були викликані масовими фальсифікаціями президентських виборів 2004 року на користь провладного кандидата Віктора Януковича. Ці події отримали назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії "Наша Україна".

Робота з історичним документом

Документ №1 Голова Верховної Ради двох скликань В. Литвин у книжці

«2004: події, документи, факти»

Документ №2 З інформації на сайті «Української правди», яка оприлюднила перехоплені співробітниками СБУ телефонні розмови штабу В. Януковича

Прочитавши фрагменти документів та розглянувши карикатури на с. 202-203 дайте відповіді на питання.

1. За допомогою яких технологій відбувалося фальшування результатів виборів Президента України у 2004 р.?

2. Які особливості суспільно-політичного життя в Україні створювали можливості для застосування таких маніпуляцій?

3. Про що свідчить той факт, що голоси виборців розділилися майже навпіл?

4. Чому в Україні в ті роки були сильними проросійські настрої серед частини населення? Як це пов’язано з політичним курсом багатовекторності?

Перегляд відеоматеріалу «Оранжевой революции 15 лет: хронология событий»

https://www.youtube.com/watch?v=YQWbFIoof-0

У ніч на 23 листопада на Майдані Незалежності й на Хрещатику перебувало до 10 тис. громадян. Біля пам’ятника Незалежності стояли 27 наметів, куди звозилися протоколи з мокрими печатками. Біля будинку Консерваторії поставили польову кухню. Досить швидко містечко розрослося до 400 наметів, розташованих уздовж усього Хрещатика – до Бессарабки. Штаб В. Ющенка організував пряму супутникову трансляцію з місця подій, якою одразу скористалися провідні телеканали світу. Панорама київського Майдану потрапила в поле зору багатьох країн. Удень кількість людей на Хрещатику зросла до 100–150 тис. 23 листопада відбулися мітинги на підтримку В. Ющенка у переважній більшості великих міст України.

Одразу після оголошення ЦВК фальсифікованих результатів другого туру В. Ющенко звернувся через довірену особу до Верховного Суду України з ви-могою визнати недійсними результати голосування в Донецькій і Луганській областях через масові порушення законодавства, що спотворювали результати народного волевиявлення.

Увечері 25 листопада Верховний Суд України заборонив ЦВК оприлюднювати результати виборів. Після багатьох днів протистояння Верховний Суд України визнав за необхідне відновити права суб’єкта виборчого процесу шляхом проведення повторного голосування за правилами, визначеними законом про вибори Президента України. Повторне голосування другого туру було призначене на 26 грудня.

Події на Майдані 2004 р. вплинули на розвиток політичної ситуації у країні. 8 грудня 2004   року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Конституції України». Він став політичним компромісом на шляху виходу з кризової ситуації, що склалася навколо виборів Президента України. Конституційна реформа 2004 р. змінила державний устрій країни. Україна стала парламентсько-президентською республікою, повноваження президента обмежили, а повноваження парламенту й уряду розширили:

• Кабінет Міністрів ставав вищим органом у системі органів виконавчої влади.
• Уряд призначався парламентом за поданням Президента України.
• Кандидатуру для призначення на посаду прем’єр-міністра Президент України вносив за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, яка становила більшість у парламенті.
• Верховна Рада мала працювати не 4, а 5 років.
• Вибори до парламенту відбувалися на пропорційній основі.
• Президент здобував право достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо протягом одного місяця вона не змогла сформувати парламентську більшість.

Загалом зміни до Основного закону не спрацювали на консолідацію українського суспільства. Навпаки, спрямований на переформатування взаємовідносин Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, цей закон додатково розбалансував владу в державі і внаступні роки спричинив низку конституційних конфліктів.

26 грудня 2004 р. відбулося повторне голосування, за результатами якого В. Ющенко отримав
52 % голосів, а В. Янукович – 44 %.

За влучно сформульованими тезами про торжество демократії та загальнолюдських цінностей не проглядалося конструктивної стратегії просування країни євроінтеграційним курсом. За патріотичною риторикою про зміцнення української державності не відчувалося бажання шукати шляхи національної консолідації суспільства, поділеного на прибічників помаранчевого і біло-блакитного кольорів.

Попри перемогу «помаранчева» команда виявилася не готовою до тривалої конструктивної співпраці у владі. Втративши ініціативу в перший рік президентства, В. Ющенко надалі був змушений працювати в умовах постійного пошуку діалогу зі своїми політичними суперниками та налагодженні співпраці між різними гілками влади.

2. Соціально-економічний розвиток країни

Розповідь вчителя/перегляд презентації

Діючи згідно з коаліційними домовленостями, В. Ющенко в січні 2005 р. підписав указ про призначення Юлії Тимошенко на пост виконувачки обов’язків прем’єр-міністра. На початку лютого Верховна Рада затвердила її на цій посаді. Перші кроки Ю. Тимошенко на чолі уряду були успішними. Новий уряд узявся активно реалізовувати обіцянки, що були дані на Майдані (Програма президента В. Ющен­ка «10 кроків назустріч людям»). План дій підтримала більшість депутатів ВРУ.

Уряд поставив перед собою кілька амбітних ключових завдань: 1) наповнити державний бюджет за рахунок лікві­дації пільг в оподаткуванні, вільних економічних зон і всі­ляких тіньових схем отримання доходів; припиненням кон­трабанди, маніпуляцій з поверненням ПДВ; 2) підвищити доходи громадян за рахунок збільшення заробітної плати, розширення соціальних виплат тощо; 3) реприватизація не­законно приватизованої власності.

Крім того, відбувалися значні кадрові пертурбації, що призвели до заміни понад 13 тис. посадовців різних ланок. Відбулись арешти окремих осіб, що звинувачувалися в корупції та інших злочинах. Резонансними стали самогубства міністра транспорту і зв’яз­ку М. Кирпи, екс-міністра внутрішніх справ Ю. Кравченка.

За результатами роботи уряду було зменшено масштаби махінацій з податком на додану вартість, унаслідок чого рівень надходжень ПДВ до бюджету в 2005 р. зріс удвічі. Здійснювалася програма «Контрабанда – стоп!», під час реалізації якої зменшилися зловживання на кордонах і, відповідно, збільшилися митні надходження. Удалося впорядкувати та знизити в’їзне мито на
90 % імпортних товарів.

Результатом стало виконання урядом соціальних гарантій: підвищили мінімальну пенсію (на 17 %) і мінімальну заробітну плату (на 27 %), зросли зарплати в бюджетному секторі (на 57 %), започаткували виплати одноразової державної допомоги при народженні дитини (8,5 тис. грн).

Соціальним досягненням цього періоду став злам (хоча й тимчасовий) негативних соціальних і демографічних тенденцій, які спостерігалися в Україні в попередні десятиліття. У 2008 р. народжуваність перевищила смертність у Києві, Закарпатській і Рівненській областях.

Щоправда, заходи, що спрямовувалися на поліпшення життя населення, мали короткостроковий позитивний ефект. Погіршила ситуацію паливна криза, що спалахнула у 2005 р. Того ж року зросли ціни на м’ясо, продукти птахівництва та цукор.

Серед економічних здобутків – розширення географії ринків збуту аграрної продукції та збільшення обсягів її експорту на ринки Азійського регіону та Далекого Сходу.

Кредитний бум, який розпочався в цей період, мав суперечливі наслідки. Масштабне кредитування, з одного боку, значно пожвавило споживчий ринок і сприяло зростанню добробуту, з іншого – стало однією з передумов майбутнього фінансового краху багатьох банків і серйозних проблем у боржників. З літа 2008 р. в Україні дедалі сильніше відчувалися впливи світової фінансової кризи. Фінансова криза негативно вплинула на економіку: зменшився обсяг випуску промислової продукції, відбувся спад будівництва. Відштовхнуло від України іноземних інвесторів питання реприватизації.

Робота з термінами та поняттями

Реприватизація – процес, зворотний приватизації, що полягає в повторній привати­зації після повернення в державну власність раніше приватизованого об’єкта.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ !!!

24 жовтня 2005 р. пройшла найбільша і єдина акція з програми «реприватиза­ції» — аукціон з перепродажу «Криворіжсталі», який виграла індійська компанія «Міт­тал Стіл» («Mittal Steel Germany GmbH).

Аукціон тривав 50 хвилин, а його перебіг транслювався в прямому телевізійному ефірі. Ціна за «Криворіжсталь» від індійського холдингу перевершила всі очікування та у 6 разів перевищила ціну, сплачену попереднім власником («Індустріально-металур­гійний союз»).

За «Криворіжсталь» держбюджет отримав 24,2 млрд грн, це на 6,6 млрд грн (38%) пере­вищило надходження від приватизації власності за всі попередні 14 років.

Розповідь вчителя/перегляд презентації

Неодноразово спалахували конфлік­ти всередині урядової команди, 80 % якої не були однодумцями Ю. Тимошенко. Особливо загострилося протистояння між секретарем РНБО України П. Порошенком і Ю. Тимошен­ко. Конфлікт вибухнув 5 вересня 2005 р., коли перший держсекретар В. Ющенка О. Зінченко звинуватив П. Порошенка, помічника прези­дента О. Третьякова і лідера фракції «Наша Україна» М. Мартиненка в корупції. Через три дні президент відправив у відставку Ю. Тимо­шенко, П. Порошенка і О. Третьякова. Таким чином, у команді президента відбувся розкол.

Наступником Ю. Тимошенко став Юрій Єхануров. Щоб затвердити його на посаді прем’єр-міністра, Президенту довелося домовлятися з В. Януковичем – лідером опозиційної фракції в парламенті. 22 вересня 2005 р. В. Ющенко, В. Янукович і в. о. прем’єр-міністра Ю. Єхануров підписали меморандум порозуміння між владою та опозицією.

3. Суспільно-політичне життя

Розповідь вчителя/перегляд презентації

Від січня 2006 р. набула чинності конституційна реформа, затверджена парламентом під час Помаранчевої революції. Вона істотно підвищила роль партій у політичному житті. Тепер вибори до Верховної Ради мали відбуватися тільки за пропорційною системою.

Робота з термінами та поняттями

Пропорційна виборча система – це така система, за якої голосування за кандидатів проводиться за партійними списками.

Владні повноваження Президента України суттєво скорочувалися, а повноваження прем’єр-міністра відповідно розширювалися. Президент мусив вносити на затвердження ту кандидатуру голови уряду, яку йому рекомендувала створена в парламенті коаліційна більшість депутатів. Усі 450 місць у Верховній Раді України заповнювалися кандидатами в народні депутати, які здобули перемогу в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі. Поріг проходження в парламент знижувався з 4 до 3 % набраних голосів.

Під час виборів 26 березня 2006 р. тривідсотковий бар’єр подолали п’ять політичних сил: Партія регіонів з 32,14 % голосів; «Блок Юлії Тимошенко» (БЮТ) з 22,29 %; «Наша Україна» з 13,95 %; соціалісти з 5,69 % та комуністи – з 3,66 % голосів. Помаранчева коаліція здобула в сумі 41,93 % голосів (Коаліція національної єдності), а Партія регіонів з комуністами – 35,8 %. Отже, коаліція мала запропонувати президентові кандидатуру прем’єр-міністра.

Поточне закріплення

1. Проаналізуйте результати виборів. Хто здобув перемогу? 
2. Які були реальні можливості для налагодження дієвої співпраці, зважаючи на наявність ідеологічних розходжень?

Розповідь вчителя/перегляд презентації

Проте справа з розподілом посад закінчилася неочікувано: соціалісти перейшли на бік регіоналів, створивши інше співвідношення сил у Верховній Раді. Переможці в парламентських виборах стали переможеними, а помаранчева коаліція припинила існування. Лідер соціалістів
О. Мороз досяг мети і став головою парламенту, після чого 7 липня проголосив утворення так званої антикризової коаліції на чолі з В. Януковичем.

Найбільш позитивним у діяльності ВРУ V скликання стало прийняття 28 листопада 2006 р. Закону «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні».

Робота з історичним джерелом

Із Закону України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні»

Прочитайте фрагмент документа та дайте відповді на запитання.

1. Поміркуйте, яке значення в контексті декомунізації та дерадянізації мало ухвалення цього закону ?

2. Чи міг бути ухвалений закон раніше? Чому?

Розповідь вчителя/перегляд презентації

Антикризова коаліція проіснувала недовго. Суперечності між В. Ющенком та В. Януковичем у принципових питаннях дійшли до того, що у червні 2007 р. Президент України розпустив парламент і призначив позачергові вибори на 30 вересня.

30 вересня 2007 р. відбулися дострокові вибори до ВРУ. Найбільшу фракцію в парламенті 6-го скликання мала Партія регіонів –174 народні депутати. Значних успіхів, якщо порівняти з попередніми виборами, досяг БЮТ, здобувши 156 мандатів. Президентський блок «Наша Україна – Народна самооборона» скоротив представництво в парламенті з 81 до 72 мандатів. КПУ здобула 27 мандатів. Блок В. Литвина одержав 20 мандатів.

29 листопада 2007 р. було оголошено про створення Коаліції демократичних сил у складі 228 депутатів (БЮТ і НУ-НС). Головою Верховної Ради став А. Яценюк. 11 грудня в парламенті відбулося голосування щодо кандидатури прем’єр-міністра. Перебуваючи на чолі коаліції,
Ю. Тимошенко отримала підтримку тільки 225 депутатів, до обрання їй не вистачило одного голосу. Лише на наступному пленарному засіданні вона була затверджена голосами 226 депутатів.

Внутрішньофракційні суперечності позначилися на роботі парламенту. Блокування трибуни різними політичними силами стало нормою в діяльності вищого законодавчого органу. А. Яценюк подав у вересні 2008 р. письмову заяву про відставку з посади голови парламенту, але й далі виконував обов’язки голови, оскільки парламент не розглядав заяву. 9 грудня до коаліції БЮТ і НУ-НС приєднався Блок Литвина. В. Литвина цього ж дня обрали головою парламенту.

4. Вступ України до СОТ. Міжнародна фінансова криза. Загострення відносин з Російською Федерацією.

Розповідь вчителя/перегляд презентації

У відносинах України з Російською Федерацією від початку проголошення незалежності періодично виникали конфлікти, спровоковані російською стороною. Кожного разу українська сторона знаходила можливості вирішувати проблемні питання шляхом переговорів і домовленостей.

Після обрання Президентом України В. Ющенка у 2005 р. російський політикум укотре проявив бажання вирішальним чином впливати на події в Україні. Російська Федерація висловила своє ставлення до новообраного Президента України практичними діями: на початку 2006 р. перекрила Україні газ. З’явилося нове поняття – газова війна.

Робота з термінами та поняттями

Україно-російські газові конфлікти / газова війна – серія економічних конфліктів між компаніями НАК «Нафтогаз України» та «Газпром» щодо умов постачання природного газу з Росії до України, а також його транзиту до країн Європи. 

Відносини між РФ і Україною загострилися після того як у березні 2005 російська газова монополія «Газпром» зажадала від України («Нафтогаз») платити за газ з 2006 за цінами, близькими до європейських (біля $250 за 1000м³). При цьому сама Російська Федерація купувала газ у Туркменістані за ціною $44 за 1000 м³.

Українське керівництво до останнього моменту не було готове платити більше і Газпром, посилаючись на 4 параграф договору про постачання газу, за яким ціни на газ визначаються щорічно, у ніч на 1 січня 2006 зупинив постачання. З боку Газпрому пролунали звинувачення, що Україна "приступила до несанкціонованого відбору газу", призначеного європейським споживачам. Представники українського Нафтогазу звинувачення відкинули. За результатами перемовин було підписано нові домовленості про збільшення вартості газу майже удвічі – до 95 доларів США за кубометр.

На тлі політичних чвар відбулася важлива подія на шляху реформування україн­ської економіки: у 2008 р. Україна стала членом Світової організації торгівлі (СОТ). Проте скористатися цими перевагами Україна не встигла. До неї докотилася світо­ва економічна криза 2008–2009 рр. Криза засвідчила слабкість банківської системи України і нерозважливість кредитної політики у попередні декілька років. Країна опинилась на межі дефолту. Стабільність нацвалюти вдалося утримати на рівні 1$ = 7–8 грн. лише завдяки фінансовій допо­мозі Міжнародного валютного фонду. Нато­мість удвічі зросла зовнішня заборгованість України.  Фінансові негаразди і зменшення експорту призвели до зменшення обсягів виробництва в усіх основних секторах економіки, крім сіль­ського господарства.

Узимку 2008–2009 рр. розгорнулася друга газова криза. 1 січня 2009 р. «Газпром» припинив постачати газ на територію України, звинувативши Україну у крадіжці газу. 7 січня РФ повністю перекрила газ. Без газу залишилися Болгарія, Греція, Хорватія, Угорщина, Австрія, Румунія, Словаччина та Польша. До переговорів підключилася Єврокомісія. Після тривалих перемовин Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко була змушена укласти газовий контракт з розрахунковою ціною газу на рівні 450 доларів за тисячу кубометрів.

VІ.  Закріплення нових  знань учнів

Історичний диктант

1. Скільки відбулося турів президентських виборів 2004 р. ?

2. Укажіть хронологічні межі «Помаранчевої революції» ?

3. Хто став президентом Українив в 2004 р. ?

4. Хто став першим «помаранчевич» прем'єр-міністром України

5. Коли відбувся перший українсько-російський газовий конфлікт ?

6. Яка партія отримала більшість на чергових парламентських виборах у 2006 р. ?

7. Які партії увійшли до складу «Антикризової коаліції» ?

8. Хто був головою Верховної Ради України 5-го скликання ?

9. Коли відбулися дострокові парламентські вибори 6-го скликання ?

10. Які політичні сили сформували «коаліцію демократичних сил» у паламенті ?

11. Хто був прем'єр-міністром України від «Антикризової коаліції» ?

12. Укажіть рік вступу України до НАТО ?

VІІ.   Підведення підсумків уроку

Слово вчителя

«Помаранчева революція» створила передумови для реформування України. Але її вожді не змогли скористатися могутньою підтримкою народу для демократичного по­ступу держави.

Чвари і боротьба за владу серед лідерів «помаранчевих» сил на тлі економічних нега­раздів та економічної кризи 2008–2009 рр. призвели до реваншу їхніх опонентів.

VІІІ. Домашнє завдання

1.                Опрацювати § (24 п. 3; 25 п. 1). Підготуватися до самостійної роботи.