План-конспект уроку "Політичний і соціально-економічний розвиток Київського, Чернігово-Сіверського та Переяславського князівств у середині ХІІ – першій половині ХІІІ ст. "
|
ТЕМА: Політичний і соціально-економічний розвиток Київського, Чернігово-Сіверського та Переяславського князівств у середині ХІІ – першій половині ХІІІ ст. Слайд 1. |
|
|
МЕТА: ознайомити з особливостями політичного устрою Київської Русі ХІ – на початку ХІІІ ст., розвивати вміння аналізувати історичні факти й події, порівнювати історичні явища, оцінювати їх значення, працювати з історичною картою, читати її, співвідносити події з історії України та всесвітньої історії, виховувати повагу до історичного минулого України. Слайд 2. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, атлас, мультимедійна дошка Основні терміни та поняття: феодальна роздробленість, «Слово о полку Ігоревім». Запам’ятайте дати: 1169 р.— розорення Києва Андрієм Боголюбським. 1185 р.— невдалий похід Ігоря Святославича проти половців, оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». 1187 р.— перша згадка в літописах назви «Україна». Очікувальні результати: Опрацювавши ці параграфи, ви дізнаєтесь: · яким був політичний і соціально-економічний розвиток Київського, Переяславського і Чернігово-Сіверського князівств; · чому князі вели запеклу боротьбу за Київ; · що означають поняття «політична роздробленість», «удільні князівства», «міжусобиця». Структура уроку. ІІ. Організаційний момент ІІІ.Актуалізація опорних знань учнів ІІІ.Вивчення нового матеріалу Слайд 3.
ІV. Закріплення нових знань учнів V. Підсумки уроку VІ Рефлексія VІI. Домашнє завдання ХІД УРОКУ І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ. Індивідуальні завдання Учні середньго рівня отримують завдання для роботи в зошитах. Творче завдання Уявіть, що вам потрібно оформити залу в історичному музеї, присвячену життю та діяльності князя Володимира Мономаха. Які експонати ви б у ній розмістили? Чому? Напишіть коротку характеристику обраних експонатів. Бліцопитування. 1. Як Володимирові Мономаху і Мстиславові Великому вдалося зміцнити великокнязівську владу? 2. У чому полягає особливість походу руських дружин проти половців 1111 р.? 3. Чого навчав Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям»? 4. Чому син Володимира Мономаха Мстислав дістав прізвисько Великий? Після бліцопитування усі учні працюють разом, закінчивши виконувати індивідуальні завдання. ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ. Аналіз малюнка «Князівська усобиця» - про який політичний процес у Київській Русі свідчить даний малюнок? Слайд 4. Причини роздробленості Київської Русі. Кінець ХІ — середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку. Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Полоцько-Мінське, Ростово-Суздальське, Смоленське, Тмутараканське, Турово-Пінське, Чернігово-Сіверське князівства та Новгородська і Псковська землі. Характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер. Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель), то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50, а в ХІV ст.— 250 князівств. Роздроблення дістало в науці назву «феодального», оскільки його визначальними причинами були утвердження й подальший розвиток землеволодіння, виділення окремих земель і поява значних політичних центрів, їхнє прагнення до самостійності та незалежності від головного державного центру — Києва. Сьогодні на уроці нам необхідно визначити як роздробленість вплинула на розвиток Київського, Чернігово-Сіверського та Переяславського князівств у середині ХІІ – першій половині ХІІІ ст. 1. Причини політичного дроблення Русі-України Давайте визначимо, які чинники спричинили роздробленість Київської держави? Колективна робота з підручником ст. 80-81. По-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату управління. ПоПо-друге, етнічна неоднорідність населення. По-третє, зростання великого вотчинного землеволодіння. По-четверте, відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади. По-п’яте, змінилася ситуація в торгівлі. По-шосте, постійні напади кочовиків та втручання сусідніх держав у внутрішні справи Русі. У період політичної роздробленості на території України існували Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське (виділилося з Чернігівського), Переяславське, Волинське та Галицьке князівства (останні два в 1199 р. були об’єднані в єдине). Див кату «Феодальна роздробленість на Русі». (ст. 81 підр.) Слайд 5. Особливістю міжусобної боротьби князів було те, що вона не зводилася до висування територіальних претензій, кордони князівств-земель були, як правило, непорушні. Зміна кордонів відбувалася лише в разі переходу уділу від одного князя до іншого.
Колективна робота. Завдання - заповнити таблицю «Політичний і соціально-економічний розвиток князівств середини ХІІ – першої половини ХІІІ ст.» Слайд 6. Серед земель Південної Русі-України найважливіше місце займало Київське князівство, де розташовувалася столиця Русі. Власне Київське князівство охоплювало територію, що включала колишні землі полян, древлян, дреговичів і уличів. Київщина належала до найбільш розвинених в економічному відношенні земель Русі, у літописах згадуються 79 її міст. Головне місто — Київ, населення якого тоді складало близько 50 тис. жителів. Міста, як правило, були центрами ремесла і торгівлі. Через Київське князівство проходив Грецький, Соляний і Залозний торговельні шляхи. Основу господарства князівства складало орне землеробство. Київ залишався релігійним центром Русі, куди прагнули потрапити прочани з усіх куточків держави. Київська земля, що була давнім політичним і територіальним центром Київської Русі, не перетворилася, на відміну від інших земель, на спадкову вотчину якоїсь із князівських ліній. Упродовж ХІІ — першої половини ХІІІ ст. до неї ставилися як до власності великокнязівського київського престолу і навіть як до спільної спадщини давньоруського князівського роду. Київське князівство поділялося на ряд удільних князівств: Вишгородське, Білгородське, Васильківське, Брягінське, Торчеське, Пороське (Михайлівське), Трипільське, Канівське. Боротьба за Київ завжди набувала загальнодержавного масштабу. Лише за одне століття (1146—1246 рр.) київський престол 46 разів переходив від одного князя до іншого. У 40-х рр. ХІІ ст. розгорнулася жорстока боротьба за київський престол між родами Мономаховичів і Ольговичів, а потім між різними гілками Мономаховичів. У цій боротьбі князі брали собі за союзників половців, поляків, литовців та угорців. Усобиця в основному велася між Ізяславом Мстиславичем і Юрієм Долгоруким. Цікаві факти Ізяслав, який на певний час зміг зміцнити свою владу в Києві, у 1147 р. зробив спробу домогтися незалежності Руської Церкви від константинопольського патріарха. За допомогою чернігівського єпископа Онуфрія, який після від’їзду митрополита до Константинополя виконував роль глави Церкви, було скликано собор єпископів. На собор приїхало сім із десяти єпископів. Голосами п’яти було обрано митрополитом київським Клима Смолятича, який, за словами літописця, був «книжником і філософом таким, якого ж у Руській землі не було...». Але після смерті в 1154 р. Ізяслава Юрій Долгорукий, що став київським князем, не визнав митрополичих повноважень Клима. Новим митрополитом став присланий константинопольським патріархом грек Константин, який повів рішучу боротьбу проти прихильників Клима й Онуфрія. У такій княжій колотнечі фактичними господарями Києва стали бояри. Вони виганяли або труїли небажаних князів, запрошували на престол того князя, який їм подобався. Так, зокрема, сталося з Володимиро-Суздальським князем Юрієм Долгоруким, який тричі захоплював Київ, але в 1157 р. був отруєний під час застілля, а його дружинники побиті й пограбовані. Водночас Київ страждав від князівської боротьби. В історію ввійшов страшний погром, заподіяний місту в 1169 р. князем Андрієм Боголюбським (син Юрія Долгорукого), який намагався знищити Київ як столицю-суперницю, натомість піднявши роль свого князівства. Записати в зошити дату погрому Києва Андрієм Боголюбським. Слайд 7. Документи розповідають Літопис про погром Києва дружиною Андрія Боголюбського (1169 р.) «І грабували вони два дні увесь город — Поділля, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а других в’язали, жінок вели в полон, силоміць розлучуючи із мужами їхніми. Діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна без рахунку, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали... і всі святині були забрані. Запалений був навіть монастир Печерський... І був у Києві серед усіх людей стогін, і туга, і скорбота невтишима, і сльози безперестанні». Запитання до документа 1. Із якою метою був здійснений такий погром міста? 2. Чому в церквах було забрано ікони, книги, ризи, дзвони, святині? Проте місто незабаром відновилося. А повторна спроба Андрія розорити місто в 1174 р. була невдалою. Зрештою київські бояри придумали хитру систему одночасного співправління двох князів із різних княжих родів. Ця система в останній чверті ХІІ ст. забезпечила місту відносний спокій і розвиток. Такими співправителями стали Святослав Всеволодович (належав до роду Ольговичів) (1177—1194 рр.) і Рюрик Ростиславич (належав до роду смоленських Ростиславичів) (1180—1202 рр.). У цьому дуумвіраті першість мав Святослав. Саме він організував удалі походи проти половців 1183, 1185, 1187 рр., які змусили тих відкочувати до пониззя Сіверського Дінця. По їх смерті Київське князівство знову захопив вир міжусобної боротьби. Після загибелі в битві з монголами на річці Калка в 1223 р. князя Мстислава Романовича політична роль Києва занепала. Київські князі вже не впливали на перебіг подій. Останнім київським князем був Михайло Всеволодович (1235—1239 рр.), який, дізнавшись про наближення монголів, утік із міста в Угорщину. Напередодні страшної навали місто залишилося без князя. Переяславське князівство. Переяславське князівство як один із трьох осередків формування Русі склалося ще з його розподілу між синами Ярослава Мудрого. На відміну від інших князівств, у ХІІ — першій половині ХІІІ ст. Переяславське князівство не мало політичної самостійності й було цілком залежним від Києва, а пізніше — від Суздаля і Чернігова. У ньому, як правило, сиділи князі, які мали посісти київський престол, або ті, хто отримував це князівство як компенсацію за відмову від претензій на Київ. Територія князівства була порівняно невеликою: на заході межа Переяславщини проходила по Дніпру: на півночі — по верхів’ях Удаю, Сули, Хоролу і Псла; на сході й півдні переяславські землі межували зі Степом. Тут розташовувалися опорні пункти оборони від кочовиків: фортеці Воїнь, Лубни, Полтава. Окрім стольного Переяслава, інших великих міст земля не мала. Попри небезпечне сусідство зі степом, господарство князівства було розвиненим: на родючих землях збиралися великі врожаї, випасалися численні стада худоби. Проте згодом часті набіги кочовиків зумовили занепад господарства. Князівство стало отримувати продовольчу допомогу від київських князів. Постать в історії. Див. Пам’ятник Володимиру Глібовичу. Слайд 8. Заслухати повідомлення про Володимира Глібовича. Учень рецензент має проаналізувати виступ відповідно до «Пам’ятки-характеристики історичного діяча». Найвизначнішим із переяславських князів був Володимир Глібович — онук Юрія Долгорукого, який правив у 1169—1187 рр. Його головною турботою була боротьба з половецькими ханами Кобяком і Кончаком. Після невдалого походу 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря проти половців Переяславське князівство опинилося в край важкому становищі. У 1186 р. половці обступили місто. У такому скрутному становищі Володимир зміг розгромити половців під стінами міста, а наступного року разом з іншими князями відігнати половців далеко від Русі. Проте під час походу 1187 р. він застудився і невдовзі помер. Саме в оповіді про смерть цього князя літописець ужив стосовно земель Південної Русі назву «Україна»: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато постогнала». Це — найдавніша згадка назви «Україна» в писемних джерелах. Другу згадку про Україну цей же літописець подає під 1213 р., розповідаючи, що князь Данило [Галицький] «прийняв верестій, і Угровеськ, і Верещин, і Столп’є, Комов, і всю Україну». Записати в зошити дату першої письмової згадки терміну «Україна» в літописі. Слайд 9.
Колективна робота з підручником (ст. 95) Завдання - заповнити таблицю «Політичний і соціально-економічний розвиток князівств середини ХІІ – першої половини ХІІІ ст.» Чернігово-Сіверське князівство. Чернігівське князівство разом із Київським та Переяславським складали державне і територіальне ядро Русі, яке сформувалося в ІХ ст. Формування Чернігівського князівства завершилося в ХІ ст., коли Ярослав Мудрий, віддавши Чернігову колишні землі радимичів, в’ятичів, а також Муромську волость і Тмутаракань (сучасна Тамань), посадив там намісником свого сина Святослава. Чернігівське князівство належало до економічно розвинених. Проте в господарському розвитку князівство було неоднорідним. Найбільш розвиненими були землі навколо Чернігова. Більша частина князівства була вкрита лісами. Економічних зв’язків між окремими районами майже не існувало. Серед міст виділявся Чернігів — другий після Києва центр Русі. Загалом у князівстві нараховувалося більше 40 міст. Князівство поділялося на 16 уділів (найбільший — Новгород-Сіверське князівство). У період свого розквіту в середині ХІІ ст. князівство справляло великий вплив на сусідні землі й навіть претендувало на роль об’єднувача земель Русі. Ольговичі були однією з найвпливовіших княжих родів. Певний час вони володіли і Києвом. Саме тоді в Києві було збудовано Кирилівську церкву, яка стала усипальницею чернігівських князів. У самому Чернігові в кінці ХІІ ст. було побудовано П’ятницьку церкву. (Див. презентацію. Слайд 10 ) Проте протягом ХІІ — першої половини ХІІІ ст. князівство не знало спокою. Часті зміни князів, облоги, землетруси, пожежі стали звичними для Чернігова. Але всупереч цьому саме в цей час місто швидко зростало і багатіло. Цікаві факти Найвідомішим чернігівським князем був Михайло Всеволодович (1224—1234 рр.). Він намагався вступити в боротьбу за київський престол. Але в 1234 р. Михайло був змушений тікати з Чернігова, що був узятий в облогу військами Данила Галицького. Проте наступного року він помстився, ставши галицьким князем, а потім останнім перед монгольською навалою — київським. У 1246 р. Михайло був страчений у Золотій Орді за відмову поклонятися язичницьким ідолам. Згодом він був канонізований православною церквою, як і одна з його доньок Феодулія (Євстафія Суздальська). Інша його донька Марія склала життєпис свого батька.
Див. презентацію. Слайд 11. Але похід 1185 р. обернувся трагедією. Військо Ігоря загинуло в битві на берегах річки Каяли, а сам він потрапив у полон. Ця трагедія, як пише літописець, відкрила «ворота на Руську землю». Половці стали спустошувати землі Переяславщини, Чернігівщини, Київщини. Лише завдяки значним зусиллям удалося відбити ворога. Див. презентацію. Слайд 12. Саме цьому невдалому походу Ігоря Святославича і присвячений твір невідомого автора «Слово о полку Ігоревім». «Слово...» написане яскравою поетичною мовою. Незвично виразним і ліричним є «плач Ярославни», який пронизаний народною поезією. Улюбленим образом автора є сокіл. У творі автор різко засудив князівські чвари і закликав до єдності. Див. презентацію. Слайд 13.
Перестали князі невірних воювати, (Переклад Максима Рильського) Цікаві факти І до сьогодні залишається нез’ясованим питання авторства «Слова о полку Ігоревім». Історики висувають безліч гіпотез стосовно того, хто написав цей твір. Деякі навіть стверджують, що це підробка. Відомо лише, що в кінці XVIII ст. рукопис у списку знайшов О. Мусін-Пушкін, а саме «Слово...» було надруковане 1800 р. Метод «акваріум». Учитель об'єднує учнів у три групи, пропонує їм висловити свої думки щодо рівня розвитку Київського, Переяславського і Чернігово-Сіверського князівств Київської Русі. Керівники груп спрямовують роботу учнів.Для підготовки завдання учням надається 1 хв. Потім групи займають місце по центру і по черзі висловлюють своє рішення. (За необхідності вчитель допомагає командам.) ІV. Закріплення нових знань учнів. Перевірте себе Слайд 14. 1. Які причини роздробленості Русі? 2. Яка причина жорстокої міжусобної боротьби між князями? 3. Назвіть імена наймогутніших князів другої половини ХІІ — першої половини ХІІІ ст. 4. Яка подія відбулася 1169 р.? 5. Які події лягли в основу «Слова о полку Ігоревім». Яка головна думка твору? 6. Який княжий рід утвердився в Чернігівському князівстві? 7. Під яким роком в історичних джерелах уперше згадується назва «Україна»? Подумайте і дайте відповідь 1. Чи призвела поява самостійних князівств до припинення існування Руської держави? Свою відповідь обґрунтуйте. 2. Чому в другій половині ХІІ — на початку ХІІІ ст. велася запекла боротьба між князями за Київ? 3. Із якою метою володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський пограбував і попалив Київ? Виконайте завдання 1. З’ясуйте позитивні й негативні сторони роздробленості Русі. 2. Укажіть ключові моменти історії Київського, Чернігово-Сіверського і Переяславського. Для допитливих Чи закономірною була роздробленість Русі? Які її особливості в порівнянні з країнами Західної Європи? V. Підсумки уроку. Таким чином, у другій половині ХІІ — на початку ХІІІ ст. відбувся остаточний розпад Русі на окремі князівства, які, у свою чергу, поділялися на уділи. На південноруських землях постали Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське князівства. Усі вони мали певні відмінності у своєму розвитку й різну подальшу історичну долю. Певний час зберігався авторитет Києва як політичного центру Русі. Але постійна боротьба за нього між князями призвела до його занепаду й, відповідно, змусила зміцнення регіональних центрів. У кожному утвердилася власна княжа династія, але всі походили з Рюрика, тобто були родичами. Це була одна з особливостей роздробленості Русі в порівнянні з іншими європейськими країнами, що породжувала примарну ідею про майбутню єдність колишньої Київської Русі. Роздробленість засвідчувала новий закономірний етап розвитку земель Русі. Виставити учням оцінки, які вони отримали протягом уроку. VІ Рефлексія Висловте свою думку, закінчивши речення. я вже знаю … я розумію, що… я можу… було цікаво дізнатися, що … мене здивувало … мені захотілося … VІI. Домашнє завдання Слайд 15. Опрацювати параграф 12. Виконати завдання 2, 3 на ст. 85 підручника. Позначити в контурних картах кордони Київського, Переяславського та ЧерніговоСіверського князівств. Підготувати повідомлення про князя Ярослава Осмомисла. |
про публікацію авторської розробки
Додати розробку