6-В Урок № 42 19.02.2020
Тема уроку: Пошук головним героєм свого місця у світі в творі В.Г. Короленка «Сліпий музикант»
Очікувані результати:
Ключові компетентності:
Предметні компетентності:
Обладнання: портрет письменника В. Г. Короленка, ілюстрації з кіноекранізації, роздатковий матеріал: 5 розділ з повісті Короленка «Сліпий музикант».
Тип уроку: вивчення художнього твору.
Епіграф: Серце бачить краще, ніж очі.
Японське прислів’я
Зміст уроку
На минулому уроці ви почали роботу над змістом повісті повість Володимира Короленка «Сліпий музикант». Зверніть увагу на портрет В. Г. Короленка (додаток7). Що ви можете сказати про цього Письменника на основі його портрету? (…)
Ви вже повинні знати, що Володимир Галактіонович Короленко народився в Україні, місто Житомир, але виріс у Рівному. Згодом переїхав до Росії, де намагався знайти своє місце в житті. Доля його була нелегкою: заслання, арешти, покарання. Але він зміг досягти успіху. Хоча і писав він російською мовою, рідну Україну забути не міг. Останні дні живе на Полтавщині, де і помирає.
Так, у сім’ї Попельських народився син Петро сліпим. Це була жахлива новина для них, адже життя людини, яка не має зору – це життя неповноцінне, безбарвне й треба дуже постаратися, щоб знайти те, заради чого жити.
Тема нашого сьогоднішнього уроку: «Пошук головним героєм свого місця у світі в творі В.Г. Короленка «Сліпий музикант»». Відкривайте ваші зошити й записуйте (робота в зошиті).
Ми з вами сьогодні поговоримо про Петра Попельського й особливості його зростання в сім’ї, його виховання, дослідимо становлення його особистості, і як він намагається знайти та зрозуміти своє місце в світі.
Погляньте на епіграф до нашого уроку. Прочитайте його: «Серце бачить краще, ніж очі».
Й справді, наші відчуття багато в чому залежать від здатності бачити. Але трапляється так, коли одних очей мало. Багато зрячих людей не цінують своє життя й не бачать в ньому жодного сенсу.
Неповноцінна людина
Каліка Сліпий Загострені відчуття
Нездатність побачити красу навколо
Так, бути сліпим – неприємна річ. Але є один плюс – всі інші почуття загострюються. Пам’ятаєте, як Петро міг спокійно пересуватися по дому, впізнати по крокам хто до нього наближається? Йому це одразу вдавалось? (Він провидив години, вивчаючи весь дім). Назвіть ще моменти чи епізоди, коли здавалося це не в змозі зробити без здатності бачити, але він зміг. (Епізод з поні(конячкою), він міг читати, грати на сопілці та піаніно…)
Ось, погляньте на ілюстрацію, на якому зображено Петра (додаток 1).
«… Чорне волосся відтіняло ще дужче білизну обличчя, а великі темні, малорухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що відразу привертав увагу. Легка складка над бровами, звичка трохи подаватися головою вперед і вираз смутку, що часом пробігав якимись хмарами по вродливому обличчю, - це все, чим виявилася сліпота в його вигляді…»(Волощук, 2014, с. 160 – 161).
Здається, що такий гарний, високий хлопчина, розумний, сміливий, але має велику таємницю, яку неможливо помітити одразу.
«… - Гм… так, - задумливо сказав він якось, скоса поглядаючи на хлопчика, - цей малий теж інвалід. Коли нас обох скласти до купи, то, може, вийшов би один сякий-такий чоловічок…» (Волощук, 2014, с. 158.)
Так, в цьому неабияка заслуга дядька Максима. Але ж ось хлопчик виростає, вчиться жити серед інших в цьому світі. І постає питання, чим же або ким він стане, ким він буде? Це питання не підіймалося, поки хлопець не почув гру на сопілці. Хто ж це був? (Йохим)
Ось так, в його життя потихеньку заплила музика. Йому дуже подобалося грати. Він слухав її, відчував та бачив серцем. Але ж йому все таки не чогось не вистачало.
Так, ось так вони й познайомились. У четвертому розділі, якого, на жаль, нема в вашому підручнику, відбулися наступні події. Евеліна твердо вирішала дружити з Петром. Вони пришла сама до їх маєтку й познайомилася з дорослими. Вона сподобалась усім, навіть дядьку Максиму, який взагалі не любив дітей. Згодом вона також стала ходити до нього на уроки разом з Петриком.
А Петрик зростав, та все більше цікавився навколишнім середовищем. Мати за допомогою музики пояснювала йому різницю кольорів, він відчував те, що не міг бачити, наприклад як впала зірка з неба. Але чим старше він робився, тим більше занурювався в себе, любив проводити час на самоті і тільки Евеліна могла його зрозуміти. За роки їх дружба стала міцною та взаємною, вона додавала радість та барви в його життя, а він ділився з нею своїм горем та болем. Вони не могли проводити довго часу порізно. Вони стали одним цілим.
Далі, Петро вже виростає в молодого юнака. Він ще не замислюється над своїм майбутнім, тому що його життя було ще наче в теплиці, він ще не розуміє, що на нього чекає там, за дверима. Дядько Максим вирішив виправляти це. Він запрошує в гості старого приятеля Ставрученка з синами-студентами, народолюбцями і збирачами фольклору. Молоді люди вносять пожвавлення в тихе життя їх садиби, адже їхні балачки та суперечки розважали кожного.
Зараз ми приступимо до читання п’ятого розділу повісті. Я роздам вам по одному екземпляру на парту. Я буду сама називати того, хто буде читати, тому будьте терплячими та слухайте уважно. (Додаток 5)
Як бачимо, доля Петра цікавила далеко не всіх. Батьку байдуже, – все зробиться саме собою. Йохиму вже також байдуже на гру хлопця. Але дядько Максим та Евеліна – ось ті люди, яким не байдуже майбутнє цього дивовижного юнака.
Давайте ж ще раз звернимося до епіграфа до нашого уроку.
Так, цьому є багато прикладів успішних людей, які не мали зору, таких як Клод Моне (художник), Стіві Вандер (співак), Гомер (стародавній письменник), Андреа Бочеллі (оперний співак), Джон Мільтон (поет) та багато інших. Але це ми говоримо лише про сліпих. Але скільки у світі ще існує вад, хвороб та каліцтв? І скільки ще людей, яким не завадило їхнє становище досягли успіху? Так, ось і наш герой, ще не розуміючи своєї сили волі, своєї можливості шукає себе в світі, і як добре, що поряд з ним є надійні люди.
Тож сьогодні ми з вами зрозуміли, що знайти себе у світі – справа не з легких. Ми повинні поважати інших й толерантно ставитись до людей з вадами. Так вони незвичайні люди, але у них є всі права та можливості стати тими, ким вони хочуть бути.
Отже, дякую вам за плідну співпрацю. Ви були активними та уважними. Такі учні, як …. отримають оцінки, після дзвінка підходьте зі щоденниками.
Для всіх: дочитати п’ятий розділ; опрацювати в підручнику шостий розділ с.164 – 167, переказувати та відповідати на запитання.
*Творчий рівень: підготувати повідомлення про людину з вадами, можливо уже з названих мною, яка стала відомою й досягла успіху.
За бажанням: намалювати власну ілюстрацію чи епізод з повісті В.Г. Короленка «Сліпий музикант».
|
м |
а |
к |
с |
и |
м |
|
|
||||||||||||
є |
г |
о |
р |
і |
й |
|||||||||||||||
|
м |
и |
х |
а |
й |
л |
і |
в |
н |
а |
||||||||||
|
ж |
і |
н |
к |
а |
|
||||||||||||||
ф |
о |
р |
т |
е |
п |
і |
а |
н |
о |
|
||||||||||
|
р |
о |
м |
а |
н |
|
||||||||||||||
|
я |
с |
к |
у |
л |
ь |
с |
ь |
к |
а |
||||||||||