Дата 8-А_________________
8-Б_________________
Урок №1. Вступ.
Розділ 1. Північне Причорномор’я від найдавніших часів до ХІХ століття
Введення в курс «Одеса – має місто рідне»
Від первісного суспільства до античного полісу
Мета: ознайомити учнів з метою та задачами курсу; сформувати уявлення про життя стародавніх людей на території Одеси; ознайомити учнів з археологічними пам’ятками на території міста; сприяти формуванню уміння порівнювати різні історичні періоди; характеризувати поселення на території Одеси; виховувати зацікавлення в учнів до вивчення історії міста, розумінню безперервності історичного процесу.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Обладнання: карта Одеси та Одеської області; мультимедійна презентація
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Вивчення нового матеріалу
А) оголошення теми та мети уроку
Б) актуалізація опорних знань
Обговорення в загальному колі
Що я знаю з історії Одеси?
В) мотивація навчальної діяльності учнів
Ми з вами живемо в прекрасному місті на березі Чорного моря – Одесі. По-різному можна відноситися до Одеси, у кожної людини це місто своєю Продовжить речення «Одеса для мене …»
Учні за бажанням висловлюють свої думки, що означає для них Одеси, як вони сприймають місто. Вчитель підводить підсумки, підкреслюючи, які думки повторювались частіше
Сьогодні ми починаєм знайомитися з курсом «Одеса – моє місто рідне». За рік ми познайомимся з довгою та славною історіє нашого міста, з різними періодами життя Одеси, дізнаємось про відомих людей, які прославили наше місто.
Г) первинне сприйняття навчальної діяльності
1.Поселення перших людей
Вступна бесіда
Як ви думаєте, чи були на території сучасної Одеси первісні люди? Якщо так, то де вони могли жити?
Пригадайте археологічну періодизацію первісного ладу.
Коли на українських землях з’явились первісні люди?
Що вам відомо про життя первісних людей?
Розповідь вчителя супроводжується картою Одещини з місцями та назвами археологічних пам’ятників
Поява перших слідів життєдіяльності людини на території поблизу сучасної Одеси відносяться до епохи верхнього (раннього) палеоліту (40-60 тис. років тому). Цими людьми були неандертальці, які влаштували мисливський табір у печері біля сучасного села Ільїнка, що в 20 км на північ від Одеси, на правому березі Куяльницького лиману. Під час розкопок в ній було виявлено 30 тис. кісток, що належать таким тваринам як: бізон, дикий кінь, сайган, благородний олень, козуля, гієна, вовк, носоріг, лев, дикобраз. Але найбільша кількість кісток належала печерним ведмедям (всього знайдено 374 тварини).
Разом з цим було виявлено 60 знарядь з каменю та 20 з кісток, які були зроблені первісною людиною. Ці знаряддя використовували при обробці м’яса. Завдяки цим знахідкам одеський археолог І.В. Сапожніков визначив, що печеру біля с. Ільїнка стародавні люди використовували як тимчасовий мисливський табір, куди після вдалого полювання приносили здобич для поділу.
В період пізнього палеоліту (35-8 тис років до н.е.) значно збільшилось чисельність населення. Це вже були наші предки – Людина розумка. Найближче поселення людей цього період – стоянка біля селища Усатове, під Одесою. Поблизу розташовувалися величезні кургани – перші поховальні споруди у всьому Причорноморському степу. Люди полювали на бізонів, диких коней, мамонтів. Значну частину їх раціону складали продукти збиральництва. В цей час люди виготовляли різноманітні знаряддя праці – різці, скребки, ножі, наконечники. Починається широке використання виробів з кістки – гарпуни, гілки.
2.Кочові племена Одещини
В епоху неолітичної революції відбувся перехід від привласнюючи до відтворююча господарства. Природа Півдня сприяло розвитку скотарства. Так, у мідно-кам’яний вік в степовій зоні України сформувався особливий тип скотарства, заснований на розмноженні малого та великого рогатого скоту та коней. Через те, що тварин треба було кормити людям потрібно було кочувати, роблячи великі переходи з місця на місце в пошуках нових пасовищ. Свідчення про стародавніх скотарів отримуємо завдяки, дослідженню курганів. Кургани – високі земляні насипи, місце захоронень людей. У них ховали рядових общинників та старійшин родів, жреців. На території сучасної Одеси збереглись декілька курганів, в тому числі, на території І-го єврейського кладовища. Один з тих курганів розкопані в Одесі в районі Слободки-Романовки. Його унікальність у тому, що це було місце захоронення людей різних епох та культур на протязі полуторотисяч років.
Робота з підручником (1.4)
3500 – 3000 рр. до н.е. – усатівська археологічна культура
Робота з підручником (1.5)
ХІІІ – ХІІ ст. до н.е. існування поселень сабатинівської культури поблизу Одеси
3.Одеські землі в античний період
Вступна бесіда
Що ми називаємо античністю?
Що таке Велика грецька колонізація?
Які причини грецької колонізації?
Що приваблювало греків в Північному Причорномор’ї?
Античним попередником Одеси є давньогрецьке місто Гавань Істріан, яке знаходилось на території сучасної центральної частини Одеси дві з половиною тисяч років тому. Залишки цього древнього міста збереглися під усім Приморським бульваром на глибині 1,5 м. З боку нинішнього Оперного театру до стародавнього міста примикав некрополь (у перекладі з давньогрецької «місто мертви» кладовище). Високі кургани розташовувалися на Грецькій площі, доки їх не знесли при будівництві ринкових споруд молодої Одеси у 1803 році. Два поховання також було знайдено в 1910 році на розі вулиць Катеринської та Грецької, безліч фрагментів античних ваз і амфор було знайдено в районі Пале-Рояля. Та найбільшу кількість античних поховань знайдено в районі Театрального провулку.
Робота з підручником (1.7)
Це свідчить, що житлові квартали стародавнього міста на Приморському бульварі 5 ст. до н.е. складалися з кам’яних будівель, на яких були черепичні дахи, а в середині знаходилися опалювальні печі. Там, де сьогодні знаходиться морвокзал, в античний час розташовувався порт. Але найдавніший район Гавані Істріан знаходиться в районі Воронцовського палацу
Робота з підручником (1.9)
Стародавні греки заснували навколо Одеської затоки 12 поселень, найзначніші з них: поселення Сухий лиман, навпроти нинішнього м. Чорноморськ, поселення Жевахова гора, на підвищенні між Хаджибейським та Куяльницьким лиманами, та поселення Лузанівка, на території сучасного табору «Молода гвардія».
Робота з підручником (1.10)
На Жеваховій горі в 5-4 ст. до н.е. розташовувалося грандіозне святилище на честь давньогрецької богині Деметри, покровительки родючості та землеробства. У спеціальних культових ямах археологи виявили «дари» давньогрецьких жителів берегів Одеської затоки своїй божественній покровительці: амфори, рибні тарілки, витончений чорнолаковий посуд, посуд для парфумів та інші. На честь Деметри в Приморномор’ї існувало спеціальне свято – тесмофорії. У святі брали участь тільки жінки. Тесмофорії були пов’язані не тільки із землеробством або родючістю, але й зі шлюбним життям жінок.
У другій половині 4 – на початку ІІІ ст. до н.е. Ольвія вступає в конфлікт з сусідніми грецькими державами: Херсонесом та Істрією (біля гирла Дунаю). Причина конфлікту проста. З цього часу грецькі моряки навчилися підкоряти морські простори без орієнтації по береговій смузі. Відтепер, увійшовши в Чорне море, кораблі заходили на стоянку в Істрію, а потім прямували відразу до Херсонесу, через відкрите море, скорочуючи свій шлях вдвічі і минаючи Ольвію, яка стала зазнавати збитків
Вступивши у війну з Істрією, Ольвія була зацікавлена у перерозподілі сфер впливу в регіоні з метою підриву престижу своїх могутніх сусідів. Гавань Істріян була прикордоним форпостом Істріанської держави, розташовуючись на рубежі з Ольвійським полісом (Якому підпорядкувалася Лузанівка). В результаті військових зіткнень античний попередник Одеси приходить в запустіння ще до початку ІІІ ст. до н.е., а Лузанівське поселення існує ще ціле століття, аж до ІІ ст до н.е.
ІІІ. Закріплення навчального матеріалу
Гра «Вір. – не вірю»
ІV. Підсумок уроку
Припинення життя античних поселень і міст на території Північно-Західного Причорномор’я пов’язане з вторгненням диких кочових племен гунів в 375 році. На довгі століття землі навколо Одеської затоки перетворюються в незаселені «Дикі Степи»
V. Домашнє завдання
Перший параграф підручника
Завдання 4