урок "Від Джинести до Хаджибею"

Дата 8-Б_______________

8-В_______________

Урок №2. Від Джинестри до Хаджибея

Мета. Ознайомити учнів з особливостями розвитку поселень на місті сучасної Одеси ХІІ – ХVІІІ ст.; формувати уміння порівнювати різні історичні періоди, характеризувати поселення на території Одеси; сприяти підвищенню інтересу до вивчення історії міста, розумінню безперервності історичного процесу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання. Карта Одеси та Одеської області, ілюстрації до теми уроку, портрети історичних особистостей, мультимедійна презентація.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Представлення історичного есе

ІІІ. Актуалізація опорних знань

До дошки виходять 3 команди учнів по 2-3 дитини. Вони отримують картки з назвами історичних місць Одеси, прикріплюють до карти Одеси та розповідають про той історичний період, до якого відносяться їх завдання (на відповідь дається 3 минути)

Орієнтовні назви карток:

• С. Ільїнка. Карстові печери
• С. Усатове. Кургани
• Приморський курган, Жевахова гора
• Поселення Лузанівка, війна між Ольвією та Істрією

ІV. Мотивація навчальної діяльності

Проблемне питання: Чи була колонізація Північного Причорномор’я у Середні віки закономірним процесом?

V. Вивчення нового матеріалу

1)Ногайські володіння

З початком феодальної роздробленості Київської Русі-Українки південно-західні її території увійшли до складу Галицько-Волинського князівства. Монголо-татарське нашестя середини ХІІ ст. охопило і південний край цього князівства, де закріпився хан Нагай, владі якого підкорялось навіть Болгарське царство.

Перша значна історична подія відбувається тут у 1300 році. На північний схід від нинішнього Суворівського району міста, на березі Куяльницького лиману, сталася велика битва хана Золотої Орди Токти з Нагаєм, намісником окремої державної області Орди, що розкинулася від Криму до Дунаю.

Робота з підручником (2.4)

Лиман Куяльник (по-татарськи – Куганлик) перебував у самому центрі володінь Нагая. У 1300 році його війська зустрічаються тут вони хана Токти. Відбулася значна битка, результат якої вирішила зрада декількох воєнно начальників Нагая. Токта переміг. Битва при Куяльнику  справила великий вплив на історичні долі всієї Золотої Орди та інших держав Східної Європи. Токта об’єднав Орду і надовго припинив усобиці в ханстві.

Відео «Серія 1. Перемога над Нагаєм/ Історія Одеси/ Історія України»

З середини ХІІІ ст. наш край знаходиться у складі Золотої Орди. Це було виключно економічне завоювання. Усі землі платили данину, але національного або релігійного гніту не було. З відновленням торгівлі у другій половині ХІІІ – на початку ХІV ст. значення Північного Причорномор’я як транзитної зони збільшується.

Торгівельні шляхи від Дунаю до Криму, від Чорного моря до країн Європи не тільки стимулюють розвиток вже існуючих сіл та міст, але й заснування нових. Вони з’являються, в першу чергу, на торгівельних шляхах.

2)Італійська факторія Джінестра

Окрім ногайська-татарського населення причорноморські землі в цей час досить активно опановуються і європейцями, в тому числі генуєзці, яким згідно угоди 1261 року Візантією було дозволено розвивати торгівлю на берегах Чорного моря. Зафіксовано їх присутність у ХІІІ ст. і на території сучасної Одещини. На своїх навігаційних картах італійці відмічали назви місцевостей та берегових поселень, де вони вели господарську діяльність або торгівлю.

Десь наприкінці ХІV ст. на місці Гавані Істріан з’являється італійська торгова факторія Джінестра. Як і давні греки, італійці вивозять з Причорномор’я зерно і рабів. Про місце розташування генуезьких колоній ми можемо судити по збережених навігаційних картах мореплавців – потруланам. На портуланах Джінестра займає місце нинішньої історичної частини Одеси. Джінестра була невеликою якірною стоянкою для перехожих повз торгівельних кораблів. Точне значення назви «Джінестра» до цих пір не визначено. Одеських вчений ХІХ ст. Ф.К.Брун перекладав його  з італійської як «дрік» (це така рослина, з причорноморських схилів).Інші вважають, що назва схожа на змінене слово «Дністер».

3) Заснування міста-фортеці Кочубей

У 1320-х  роках одним з головних ворогів Золотої Орди стає молоде і сильне Литовське князівство. У 1324 р. до Литви перейшли землі між Дніпром і Дністром, в центрі яких розташовувалась сучасна Одеська затока. Але тільки на початку наступного, ХV-го ст., литовці засновують тут свій замок під назвою Кочубеїв та портову пристань.

Відео «Кочубіїв – Одеса. Історія, символіка, спадок»

У Куяльнику і Хаджибеї починають випаровувати сіль – «біле золото середньовіччя». Цінність солі полягала в тому, що це був єдиний на той час консервант, здатний зберегти надовго швидкопсувні продукти.

Вперше Кочубеїв згаданий в літописній «Історії Польщі» під 1415 роком (тут автор «Історії», Як Длугош, помилився з датою на 7 років; насправді описувані їм події відбулися у 1422 році). Длугош пише, що в Кочубеєві розташувався «порт», який належав литовському князеві Вітовту та польському королеві Ягайлу. Саме звідси правителі Польсько-Литовського князівства відправляли партії зерна.

Єдиного пояснення появи назви Кочубеєва немає. Його пов’язують інколи з прізвищем вихідця з Поділля Бориса Коцюби, інколи з назвою села на Поділлі – Кочубеєві. Існують і інші версії, пов’язані або з іменем очільника однієї з ногайських орд (Качибей), або з іменем відомого турка (Бей) – будівничого укріплень, який здійснив паломництво (хадж) в Мекку і через це почав називатися Хаджибей. Назви поселення багато разів змінювалось: Коцюбеев, Качибей, Каджабей, Гаджибей, Хаджибей, Аджибей..

Але з другої половини ХV ст. влада литовського князівства в цих землях слабшає і берега нинішньої Одеської затоки знову приходять в запустіння. Залишки литовського замку  Кочубеїв після цього бачать лише в руїнах проїзжаючі повз мандрівники. Так, у 1578 р. Мартін Броневський пише про його руїни: «Качибеєво городище, як ніби обрушилася земля, омивається широким озером, що знаходиться біля моря». Турецький мандрівник Евлія Челебі у 1657 році повідомляє: «Якщо укріплення хоч трохи підремонтувати, місцевість знову стане заселеною, а дорога безпечною».

У липні 1709 року на руїнах Кочубея, біля «нікчемного татарського селища», переночував шведських король Карл ХІІ та український гетьман Іван Мазепа, зі своїми супутниками, по дорозі з Полтави (після бою з Петром І) під захист турецької фортеці Бендери. Скоріше за усе, королівський бівуак був розбитий десь на місці сучасного палацу М.С. Воронцова, на Приморському бульварі.

4) Входження Північного Причорномор’я у складі Османської імперії та заснування Хаджибею

Турки завойовують ці земля у 1484 р., але старий замок Кочубеїв стоїть у руїнах аж до другої половини ХVІІІ ст., не привертаючи до себе уваги з боку нової влади. Лише у 1765 р., напередодні чергової війни з Росією, турки приступили до ремонту старого середньовічного замку. Втім, фортеця виглядала нікчемною у порівнянні з такими османськими твердинями в Причорномор’ї, як Очаків, Бендери, Ізмаїл або Кілія. Українські козаки називали замок «фортечкою». Нове засноване селище турки називали Хаджибей. Все життя в ньому кипіло на схилах нинішньої Карантинної балки, в районі Митної площі. Гостинний двір і мечеть, а також лавки для приїжджих купців, розташовувалися в районні нинішнього Літературного музею та міської Думи. У гирлі балки була влаштована пристань, до якої примикав будинок командира яничар (гвардійців султана). Тут же знаходився колодязь, і будинок коменданта міста. Фортеця ж розташовувалася на протилежній стороні  селища, де нині Приморський бульвар, біля того ж Воронцовського палацу.

Відео про сучасні розкопки фортеці

Невелика фортеця знаходилась на березі моря, була оточена високою стіною з бійницями і круглими вежами. Фортеця розділяла поселення Хаджибей на дві частини. Одна з них – в низині – була розташована на Пересипі, у берегів лиману. Інша – розташовувалась на плато у сторону нинішньої Театральної площі. Тут знаходився базар, лавки, кофейні.

Населення Хаджибею було доволі різним: окрім турків, татар тут мешкали українці, молдовани, євреї, греки, росіяни-старовіри, роми.

VІ. Повторення та закріплення навчального матеріалу

Завдання на уважність – «Відновіть історичну правду». Вчитель зачитує (якщо дозволяє час, роздає групам) текст, у якому існують помилки. Задача учнів знайти та виправити ці помилки (усього 9 помилок, підкресленні).

У Х-ХІ ст., коли у Північному Причорномор'ї панували татари, на місті сучасної Одеси була стоянка генуезьких кораблів. Старовинні портолани (морські карти) донесли до нас її назву – Істріан (так італійською називається дрок – рослина, особливо розповсюджена у причорноморських степах)

Як відомо, до кінця XІV- початку ХV ст. Північно-Західне Причорномор’я перейшло з під влади татар  у владу Великого Князівства Литовського. Саме у ХV ст. відноситься перша згадка в писемних джерелах про поселення Єні-Дунья – найближчому попереднику Одеси. Коли виникла поселення, точно невідомо, але вперше воно згадується в літописній «Історії Польщі» у 1415 році.

У ХV ст. Північне Причорномор’я стало здобиччю султанської Туреччини і її васала – Молдавського князівства. Завойовники привели в запустіння цей регіон. Прийшов у запустіння і Єні-Дунья.

Захопивши чужі землі,  Оттоманська імперія прагнула на них закріпитися. З цією метою турки посилюють Очаківську, Бендерську, Акерманську фортеці, будують нові фортеці – Ізмаїл, Кілію та інші. Одна з таких фортець була побудована у 1765 році на березі  Хаджибейської (сьогодні Одеської) затоки. Фортецю турки назвали Єні-Дунья (у перекладі з турецької «Старий світ»), але в літературі її часто називають Хаджибей

VІІ. Підсумок уроку

Відповідь на проблемне запитання: Чи була колонізація Північного Причорномор’я у Середні віки закономірним процесом?

Вчитель підводить підсумки, оцінює діяльність учнів на уроці

VІІІ. Домашнє завдання

Ознайомитись з додатковою літературою відповідно до теми

Доповіді:

«Генуезька торгова факторія Джинестра»

«Литовський і Галицько-Волинський період історії нашого міста»