План-конспект заняття історико-краєзнавчого гуртка "Традиційний український Великдень"

План-конспект заняття історико-краєзнавчого гуртка

Тема: Традиційний український Великдень

Мета: ознайомити гуртківців з великодньою обрядовістю, розглянути крашанки та писанки, розвивати, логічне мислення, увагу, виховувати естетичний смак гуртківців, інтерес до історії рідного краю, навчити виготовляти писанки.

Тип заняття: заняття-дослідження

Форма організації заняття: групова.

Обладнання: тематичні малюнки; Великодній хліб; писанки; гілочка  свяченої верби; вишиті рушники, матеріали для виготовлення писанок (сирі яйця, писачки, барвники, віск, свічки, серветки, зразки орнаментів).

Хід заняття

І. Вступна частина

1. Організаційний момент (привітання)

2. Актуалізація опорних знань

Керівник гуртка. Весняні народні обряди і свята пов’язані з приходом нового господарського року, пробудженням від зимового сну землі, розквітом природи. Залежно від руху пасхалій на середину квітня або початок травня припадає найбільше весняне свято – Великдень. День воскресіння Ісуса Христа збігається з давнім дохристиянським святом приходу Весни. Споконвіку Великдень вважається найбільшим святом.

Бесіда

• Що передує Великодню?
• Чи відрізняються обряди святкування Великодня в різних місцевостях?
• Яка різниця між писанками і крашанками??
• Що ми кладемо до великоднього кошика? 

3. Оголошення теми, мети, завдань заняття

Сьогодні на занятті ми поговоримо про особливості традиційного Великодня, з’ясуємо, які обряди супроводжують та передують святу. 

ІІ. Основна частина

Лекція керівника гуртка. Великодні свята в Україні вважалися найрадіснішими урочистостями. Тому готувалися до них з великою увагою і чекали їх приходу з трепетом. Починаючи від Вербної неділі, в наступні дні Великого тижня господарі ретельно причепурювали свою домівку та обійстя, вигрібали в садках суху траву та опале листя, підмітали подвір’я.

До Великодня готувалися довго і старанно, адже йому передував Великий піст, що тривав сім тижнів. У цей час християни повинні були замислитись над своїм життям, покаятись у вчинених гріхах, спробувати виправитись. Не годилося справляти свята та веселитися, натомість треба було дотримуватись посту, відвідувати церковні служби. Бажано здійснити паломництво до святих місць: монастиря, старовинної церкви.

Бесіда

Пригадайте, у яких творах української літератури згадується святкування Великодня? (імовірні відповіді: «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького, «Марія» Уласа Самчука, «На Великдень на соломі» Тараса Шевченка).

Лекція керівника гуртка. На шостий тиждень Посту випадає Вербна неділя. У вербну суботу освячують гілочки верби. Повернувшись із церкви, вдаряють свяченою вербою членів родини, примовляючи:

Не я б’ю, верба б’є,

За тиждень – Великдень,

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля.

Свячену вербу зберігають за образами як засіб від недуг. Баби-знахарки купають на повний місяць у відварі з свяченої верби дітей, хворих на сухоти. Вербою також обкурюють хвору худобу. А ще в народі побутує вірування, що освячена верба захищає від бурі й граду. 

Дуже важливе значення мав Чистий четвер. До нього мали завершити всі роботи по прибиранню житла до свята, закінчити з пранням білизни, одягу, рушників, прибрати всі господарські будівлі, подвір’я. А найважливішим було встати на світанку до сходу сонця і чимдуж бігти до річки чи ставу, щоб скупатися і позбутися усіх хвороб, особливо на шкірі. Важливо було не спізнитися, бо вранці ворон також спішить скупати в річці своїх дітей, і тоді вода того дня втрачає свою магічну силу. Також в цей день люди остерігалися ходити по перехресних дорогах, щоб не «набратися» болячок.

Дуже важливе значення мала сіль як оберіг від усіх бід: наврочування, пристріту, хвороб, переляку. У Чистий четвер господині проводили очисні заходи вогнем щодо великодньої солі. Вони брали грудку солі, загортали її у шматок полотна і клали в піч. Коли полотно згорало, сіль обережно виймали і зберігали до Великодня. її освячували разом з великодніми стравами і зберігали як ліки від різних недуг. Цю свячену сіль прив’язували у полотнинці до колиски немовляти («від уроків»), клали в кишеню молодому, як ішов до шлюбу, додавали до пійла худобі при хворобі.

За церковним календарем чистий четвер називається страсним. Ввечері в церкві відправляють «страсті». У четвер і п’ятницю додержують тиші, не співають веснянок. Суворо дотримуються посту, а старі люди зовсім відмовлялися від їжі й тільки пили воду. Поверталися ввечері з запаленою «страсною» свічкою і пильнували, щоб по дорозі додому вона не згасла. Для цього з паперу робили захисні ліхтарики. У хаті цією свічкою висмалювали на сволоці хрест, який слугував людям оберегом від багатьох лих.

У Великодню п’ятницю нічого не робили, дозволялося лише пекти паски. Цього дня замовкали церковні дзвони, люди дотримувались суворого посту, деякі віруючі нічого не їли аж до великоднього сніданку.

Надходила Великодня субота. У цей день фарбували крашанки, розмальовували писанки. У народних віруваннях розписане чи пофарбоване й освячене яйце наділялося надзвичайною здатністю оберігати людей від злих сил, сприяти любові, здоров’ю, берегти від пожежі, сприяти росту рослинності. Найбільш поширеним був розпис яйця за допомогою воску. Воском покривалися місця, де мали бути інші кольори. Опускаючи кілька разів яйце в теплу воду, щораз наносили нові фарби, досягаючи поліхромності. Яйце для писанки не варили, зберігаючи у ньому зародок життя. Писанкою не грали «навбитки», не котили з пагорба. Її дарували і берегли до наступного свята. Дівчата парубкам – як запоруку своєї вірності, хрещеникам як оберіг, дітям – на щастя.

Найдавніші орнаментальні мотиви – сонечко, вітрячки, грабельки, дубове листя, кривульки, сорок клинців, курячі лапки, сосонка, баранячі ріжки, безкінечник, бджілка, риба, хрест та ін. – мали кожен свою символіку. Зокрема, сорок клинців означали хвалу небу, землі, воді, повітрю, оранці, сіянню, збиранню урожаю. Мотив хреста існував до поширення християнства і символізував чотири сторони світу, чотири пори року. Безліч так званих вегетаційних мотивів – огірочки, гілки, квіти – пов’язані з побажанням врожайності.

Сьогодні більшість українців виготовляють крашанки. Найпростіший і всім доступний спосіб – фарбування яєць у червоно-коричневий колір цибульним лушпинням. Заздалегідь зібране лушпиння слід покласти в каструлю разом з ретельно вимитими яйцями, залити холодною водою, варити 10 хвилин. 

Українці вірили, що ніч перед Великоднем особлива, чарівна. За повір’ям, цієї ночі цілющої сили набуває вода, яка потім здатна вилікувати безнадійно хворих. А найдостойнішим людям відкриваються небеса, і вони бачать там Матір Божу.

Люди намагалися, щоб у Великодню ніч не гасло світло в хаті, тоді янголи наближаються до таких осель, а нечисті сили відступають. Вірили також, що в цю ніч горять вогні там, де заховані скарби. Коли в церкві проспівають «Христос Воскрес», то земля їх відкриває. Існує чимало легенд про скарби і шукачів скарбів. Але сутність їх завжди зводиться до того, що знайдені гроші ніколи не приносять щастя, вони закляті.

Посвятивши великодні страви, господар чи господиня чимдуж поспішали додому, бо основа свята завжди відбувалася у домашньому просторі. Свячену крашанку клали у воду і вмивали тією водою кожного, щоб був здоровий, а дівчатам водили тією крашанкою по обличчі, щоб були рум’яні. Розговлялися свяченим яйцем, христосувалися писанками, а тоді вже їли всі великодні страви: паску, шинку, хрін, сіль, сир.

Це однією важливою прикметою свята було оновлення одягу. Оновлювалося життя, природа, земля, дерева вбиралися у нові шати. Людина також на Великдень мала одягти щось нове, тому намагалися кожному з членів сім’ї зробити якусь обнову.

Майстер-клас

Зараз ми спробуємо виготовити писанки. Для роботи нам знадобиться сире яйце, віск, барвники, свічки та основний інструмент – писачок. Також потрібно налаштуватись на роботу, очистити думки, і зі світлими помислами та побажаннями щастя ближньому приступати до роботи. Пропоную обрати орнамент в альбомі нашого земляка Анатолія Семенцова. Анатолій Петрович більше 30 років досліджував писанки Чернігівщини, збирав відомості у майстринь, щоб зберегти це мистецтво для майбутніх поколінь. В альбомі вміщено найдавніші та найхарактерніші для нашої місцевості писанки.

ІІІ. Підсумок заняття

Підсумкова бесіда

• Що нового ви дізнались про святкування Великодня?
• Які регіональні особливості Великодніх обрядів вам запам’ятались?
• Чи складно було виготовляти писанку? Чому ви обрали саме такий орнамент?

Отже, сьогодні ми з вами розглянули святкування традиційного Великодня в Україні. З’ясували його особливості, проаналізували актуальність народних традицій в наш час. Наступного разу ми продовжимо вивчати календарну обрядовість і зосередимо увагу на особливостях літніх звичаїв та обрядів.

Література

1.                   Борисенко В. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Київ: Унісерв, 2000. 192 с.
2.               Воропай О. Звичаї нашого народу. Харків: Фоліо, 2013. 508 с.
3.               Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Т. 1 / Ін-т Укр. археографії АН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Фундація Енциклопедії України в Торонто. – Препринт вид. 1949 р. Київ: Віпол, 1994. 400с.
4.                   Ігнатенко І. Етнологія для народу. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети, вірування українців. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2016. 320 с.
5.               Клід І. О. За тиждень – Великдень: народні традиції та практичні поради. Тернопіль: Підручники і посібники, 2013. 112 с.
6.               Семенцов А. П. Писанки Чернігівщини. Київ: КВІЦ, 2020. 28 с.
7.               . Шкода М. Н. Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу. Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2009. 544 с.